Ухвала суду № 137202767, 08.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 червня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/6365/26

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить:

визнати дії державного виконавця Новозаводського ВДВС у місті Чернігові щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 68717531 в 21.02.2022 року та постанови про арешт коштів протиправними;

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчої провадження № 68717531 від 21.02.2022 року та скасувати всі похідні постанови (про арешт коштів, про стягнення виконавчого збору та витрат);

визнати протиправними дії щодо примусового стягнення з позивача грошових коштів у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022 року;

визнати дії державного виконавця Новозаводського ВДВС у місті Чернігові щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76008889 в 11.09.2024 року та постанови про арешт коштів протиправними;

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №76008889 від 11.09.2024 року та скасувати всі похідні постанови (про арешт коштів, про стягнення виконавчого збору та витрат);

визнати протиправними дії щодо примусового стягнення з позивача грошових коштів у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022 року;

зобов`язати посадових осіб Новозаводського ВДВС у місті Чернігові негайно повернути безпідставно стягнуті кошти у межах виконавчих проваджень 68717531 від 21.02.2022 року, №76008889 від 11.09.2024 року, а саме вжити заходів щодо повернення безпідставно та повторно списаних грошових коштів також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) на мій картковий рахунок, з якого відбулося списання;

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що в якості відповідача позивачем визначено Новозаводський відділ державної виконавчої служби України у місті Чернігові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак, як слідує з копій додатків, долучених до позовної заяви, найменування відповідача згідно коду ЄДРПОУ 35029699 Новозаводський відділ державної виконавчої служби України у місті Чернігові Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Тому, позивачу необхідно визначитись з колом осіб, до яких заявлені позовні вимоги/ уточнити інформацію про відповідача.

Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені приписами статті 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Частиною 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Така норма процесуального закону є спеціальною щодо статті 122 КАС України.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому слід зазначити, що строк в десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 (справа №360/4485/19).

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження спірних наказів, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

Судом установлено, що позивачем оскаржуються, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022 та всі похідні постанови (про арешт коштів, про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження); постанова про відкриття виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024 та всі похідні постанови (про арешт коштів, про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

З даним позовом позивач до суду звернувся лише 03.06.2026 (згідно вхідного штампу суду), тобто поза межами строку звернення до адміністративного суду.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що він дізнався про порушення своїх прав відповідачем лише 24.05.2026 після отримання відповіді на скаргу № 8740/М-834/11.4.

Однак, суд зазначає, що позивачем у позові зазначено, що у межах виконавчого провадження № 76008889, державним виконавцем 14.11.2024 накладено арешт на кошти боржника та 22.11.2024 банком списано кошти у розмірі 1172,80 грн, тобто позивачу відомо було про списання коштів. Також позивачем зазначено, що 19.03.2026 відповідачем було накладено арешт на рахунок позивача у межах виконавчого провадження.

Крім того, зі змісту листа вбачається, що на звернення позивача від 19.03.2026 відповідач листом від 23.03.2026 надавав інформацію щодо спірних постанов (надіслано на поштову адресу позивача простою кореспонденцією № 960 від 24.03.2026). 07.05.2026 лист позивачу скеровано повторно рекомендованим відправленням №R067166719213 від 08.05.2026 та отримано останнім 13.05.2026.

Отже, судом встановлено, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду задля оскарження спірних постанов.

Щодо доводів позивача про пропуск строку звернення до суду у зв`язку з тим, що позивач звертався зі скаргами до органів виконавчої служби/Міністерства юстиції, суд зазначає, що в даній категорії справ законом не передбачена можливість чи обов`язковість досудового порядку вирішення спору, тому доводи позивача в цій частині, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, відповідних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду, позивачем до матеріалів справи не додано. Отже, зазначені доводи не приймаються судом до уваги.

Суд наголошує, що позивач достеменно знав про існування оскаржуваних постанов, оскільки на його рахунок накладався арешт та відбулося списання коштів, крім того відділ державної виконавчої служби надавав інформацію щодо спірних постанов (надіслано на поштову адресу позивача простою кореспонденцією № 960 від 24.03.2026). 07.05.2026 лист позивачу скеровано повторно рекомендованим відправленням №R067166719213 від 08.05.2026 та отримано останнім 13.05.2026. Вказане спростовує доводи позивача про наявність об`єктивних причин, що заважали йому звернутися до суду з відповідним позовом у передбачений законом строк.

Інших причин пропуску строку звернення до суду не наведено. Отже, доводи позивача про дотримання строку звернення не знаходять свого підтвердження.

Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.

Зазначені обставини вказують лише на пасивну поведінку позивача.

Згідно частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як встановлено судом раніше, у позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності) (частина 1 статті 287 КАС України), однак у позовній заяві позивачем ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження не зазначено.

Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позовна заява подана з порушенням вимог частин третьої, четвертої статті 161 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано оригіналу документа про сплату судового збору у порядку та розмірі, визначених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» або документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Перевіряючи підстави звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору є повноваженням суду, а не обов`язком, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Так, відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Однак, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 (справа № 567/79/23) сформовані висновки щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України, з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».

Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

З огляду на викладене, Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 20.01.2025 по справі № 990/205/24.

Також, Велика Палата Верховного Суду повертаючи об`єднаній палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 752/3051/25, в ухвалі від 07.05.2026 дійшла висновку, що до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» зміни не вносилися, суспільний контекст також не змінився, тому підстав для відступлення чи уточнення викладеного в ній висновку немає.

Отже, враховуючи усталену судову практику Верховного Суду, з урахування приписів статі 242 КАС України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивач оскаржує, зокрема:

постанову про відкриття виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022;

постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022;

постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022;

постанову про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022;

постанову про відкриття виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024;

постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024;

постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024;

постанову про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що позивачем не надано спірних постанов до суду, не визначено точних сум, а тому в даному випадку розмір судового збору за одну майнову вимогу становить 1331,20 грн, немайнового характеру становить 1331,20 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено дві окремі вимоги немайнового характеру та шість вимог майнового характеру, сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає 10649,60 грн (1331,20 х 8).

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 10649,60 грн на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ел.адм. подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Частиною п`ятою статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 3 статті 2 КАС України регламентує основні засади (принципи) адміністративного судочинства, якими є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: який доказ не може бути поданий, причини неподання, та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Аналіз вказаних вище норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що учасники справи в адміністративному судочинстві є рівними перед законом і судом та не повинні зловживати своїми процесуальними правами, вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює певні обов`язки для відповідних сторін, серед яких є обов`язок позивача разом з позовною заявою подати докази, якими він обґрунтовує свої вимоги та підтверджує обставини, за яких на його думку відбулось порушення його прав.

Втім, у разі неможливості подати певні докази, такий учасник справи повинен повідомити суд про об`єктивні причини, за яких доказ подано не може бути та підтвердити, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Зі змісту позову вбачається, що позивач оскаржує, зокрема постанову про відкриття виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про відкриття виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024; постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024; постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024; постанову про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024, однак на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника по двом виконавчим провадженням, що свідчить про порушення приписів статті 160 КАС України.

Крім того, суд зауважує, що у позовній заяві не конкретно викладено зміст позовних вимог. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Таким чином, позовна заява має містити максимально чіткі і зрозуміло сформовані позовні вимоги, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Як встановлено судом раніше, позивач зокрема оскаржує: постанову про відкриття виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 68717531 від 21.02.2022; постанову про відкриття виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024; постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024; постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024; постанову про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 76008889 від 11.09.2024.

Однак таке формулювання позовних вимог позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову, тому позивачу необхідно визначитись з належними позовними вимогами у частині зазначення дати (число, місяць, рік) прийняття (винесення) спірних постанов.

Суд звертає увагу, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України, і вказаний обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом приведення поданих матеріалів у відповідність до вимог законодавства та з урахуванням підстав і обґрунтувань, викладених в ухвалі (у рахі подання у папоровому вигляді відповідно до кількості учасників справи).

При цьому суд звертає увагу, що згідно частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА