Рішення № 137201543, 03.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.06.2026Справа № 554/18354/25 Провадження № 2/554/39/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючої судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Єфименко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у грудні 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №2823273 в сумі 21 840,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`занням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 840,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 31.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2823273.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору.

Порядок укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом їх переказу на картковий рахунок.

25.06.2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25062025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №25062025 від 25.06.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 840,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 840,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування

кредиту; 7 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання по поверненню коштів, тому заборгованість за кредитним договором №2823273 складає 21 840,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 840,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування

кредиту; 7 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за вказаним кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», останнє просило стягнути заборгованість з ОСОБА_1 у загальному розмірі 21 840,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.02.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хворост Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №2823273 від 31.01.2025 року в розмірі 7 000,00 грн,яка складається виключно з тіла кредиту. У задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 7 840,00 грн, а також неустойки (пені, штрафів) у розмірі 7 000,00 грн, нарахованих у період дії воєнного стану, - відмовити. Зазначає, що сторона відповідача визнає позовні вимоги лише в частині тіла кредиту у розмірі 7 000,00 грн, факт отримання яких підтверджується матеріалами справи, а позовні вимоги в частині стягнення комісії та неустойки не визнає у повному обсязі з огляду на наступне.

Щодо комісії зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду (зокрема, постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц, постанова від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21) надання грошових коштів за кредитним договором є обов`язком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися зустрічною оплатою з боку позичальника. Дії з обслуговування кредиту (моніторинг заборгованості, інформування про стан кредиту) не є самостійними послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позичальнику, а здійснюються на власну користь кредитодавця, а тому умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Боржник за договором споживчого кредитування має право один раз на місяць безоплатно отримувати інформацію про стан кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).

З урахуванням наведеного вимога про стягнення комісії у сумі 7 840,00 грн є безпідставною.

Що стосується стягнення неустойки в розмірі 7 000,00 грн, зазначає, що згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану т у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Законом установлено, що неустойка (штраф,пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває станом на момент укладення договору та на момент виникнення спірних правовідносин.

Оскільки штрафні санкції (пеня, штраф) у розмірі 7 000,00 грн. були нараховані позивачем у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач вважає що вона на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов'язку їх сплати на користь позивача.

Крім того, представник відповідача просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу,понесені у зв`язку з розглядом справи.

23.03.2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Зіморой Д.М. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д.М. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, позовні вимоги просила задовольнити частково.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вказані обставини дають суду право розглядати справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 31.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2823273.

25.06.2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25062025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №25062025 від 25.06.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 840,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 840,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі в електронній формі, договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У пунктах 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді

алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Електронний договір укладається і виконується в порядку,передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою,яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта,підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61- 16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Вбачається, що між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилась з ними.

Згідно вимог до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов кредитного договору №2823273 від 31.01.2025 року,відповідач отримала кредит у розмірі 7 000 грн строком на 360 днів.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором №2823273 від 31.01.2025 в частині основного зобов`язання (тіла кредиту) в сумі 7 000,00 грн., факт отримання яких відповідач визнала.

Розрахунок суми заборгованості за основним зобов`язанням наданий суду відповідає вимогам закону.

Відповідач визнала заборгованість за основним зобов`язанням в сумі 7000 грн., не спростувала вимоги позивача в частині основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог,які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як кореспондують статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 7 840,00 грн., суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року №204/224/21.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості,зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, умова договору про споживчий кредит,укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 сформульовано висновок про те, що якщо в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги, пов`язані з обслуговуванням кредиту, які за законом повинні надаватися безоплатно, а справа не містить як доказів надання таких послуг відповідачу, так і переліку цих послуг, а також їх надання частіше одного разу на місяць.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 7 840,00 грн.

Стосовно стягнення неустойки в розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на момент виникнення спірних правовідносин. Оскільки заявлена до стягнення неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, відповідач звільняється від обов`язку її сплати.

Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки слід відмовити.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №2823273 в сумі 7 000,00 грн., яка складається із суми заборгованості за основним зобов`язанням (тіла кредиту).

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 21 840,00 гривень. Судом стягнуто 7 000,00 гривень, тобто позовні вимоги задоволені на 32,05%. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 776,38 гривень.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової допомоги №35 від 06.03.2026, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 18.03.2026 на суму 5 500 грн та квитанцію про сплату відповідачем гонорару адвокату у розмірі 5 500 грн.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в частині, що становить 67,95% від заявленої ціни позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено:

5 500,00 грн * 67,95% = 3 737,25 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Україна, Броварський р-н, Київська обл., місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором №2823273 у сумі 7 000,00 грн., та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 776,38 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Україна, Броварський р-н, Київська обл., місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, код ЄДРПОУ 35625014, на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 737,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Україна, Броварський р-н, Київська обл., місто Бровари, вулиця Лісова,будинок 2, код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя М.О. Материнко