Рішення № 137200312, 11.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11883/25-Е

Провадження № 2/522/3629/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Донцової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська універсальна товарна біржа «Центр» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в частині позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої в інтересах позивача представником адвокатом Тулянцевим Д.С., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська універсальна товарна біржа «Центр» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, у якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № H/95-0328, укладений 23.08.1995, на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діяла від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого; визнати за ОСОБА_1 , право власності, в порядку спадкування за законом, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.08.1995 на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючою від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_6 укладено договір № H/95-030328 купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діє від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_7 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У вересні 2020 року ОСОБА_7 помер. 22.10.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Саганович О.Ю. відкрита спадкова справа за № 66622919 (номер у нотаріуса 28/2020) до майна померлого ОСОБА_7 . Спадкоємців за заповітом у померлого ОСОБА_7 не має. ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. ст. 1263, 1266 ЦК України, належить до третьої черги спадкоємців за законом, як племінник померлого ОСОБА_7 25.10.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. за вих. № 156/01-16 видано лист «Щодо оформлення спадкових справ», яким позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що договором купівлі-продажу нерухомого майна, порушено положення ст. ст. 8, 16 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991, що унеможливлює його прийняття, як правовстановлюючого документа для видачі свідоцтва про право на спадщину. Також, у вказаному листі зазначено про необхідність звернення до суду для визнання договору купівлі-продажу дійсним з метою належного оформлення спадкових прав. Таким чином, позивач не може належним чином оформити свої спадкові права та володіти, користуватися і розпоряджатися спадковим майном, тому вимушений звернутись до суду із позовною заявою. Положення ст. ст. 8, 16 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991, на які посилається приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю., як на підставу відмови у визнанні договору № Н/95-0328 правовстановлюючим документом для видачі свідоцтва про право на спадщину, не містять заборон вчинення біржових операцій від імені та в інтересах неповнолітніх. Підтвердженням наміру сторін, досягнення домовленості щодо усіх істотних умов договору, а також змісту умов такої домовленості про передачу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є спірний договір, який укладений та відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею «Центр», в «Журналі реєстрації договорів по об`єктах нерухомості», реєстраційний № Н/95-0328 від 23.08.1995. Сторони повністю виконали всі умови договору № Н/95-0328. Після укладення договору № Н/95-0328 сторони не здійснювали його нотаріальне посвідчення. КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», яке на момент укладення спірного договору, було повноважним органом, що провадить реєстрацію, здійснив державну реєстрацію договору № Н/95-0328 та зареєстрував за ОСОБА_7 право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визнаючи такий договір дійсним та правозгідним у повній мірі. Оскільки договір № Н/95-0328 зареєстрований в КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», квартира продавцями передана покупцю, а продавцями отримані гроші за її продаж, позивач вважає, що до покупця перейшло право власності на квартиру.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.08.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 02.10.2025.

У підготовче засідання 02.10.2025 сторони не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотання та заяви не подавали. Підготовче засідання відкладено на 04.12.2025 у зв`язку з неповерненням повідомлень про сповіщення відповідачів про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.

У підготовче засідання 04.12.2025 сторони не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотання та заяви не подавали. Підготовче засідання відкладено на 29.01.2026 у зв`язку з неповерненням повідомлень про сповіщення відповідачів про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.

У підготовче засідання 29.01.2026 з`явився представник позивача адвокат Тулянцев Д.С. Відповідачі у підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотання та заяви не подавали. Ухвалою суду від 29.01.2026, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2026.

У судове засідання 19.03.2026 сторони не з`явились, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, клопотання та заяви не подавали. Розгляд справи відкладено на 30.04.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання 30.04.2026 з`явився представник позивача адвокат Тулянцев Д.С. Відповідачі у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотання та заяви не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжиті всі заходи для забезпечення належного сповіщення відповідачів про судовий розгляд, однак відповідачі до суду не з`являлись, про причини неявки не повідомляли, не подали відзив, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідачів, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи судом, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 30.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 11.05.2026.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, чинного станом на момент укладення договору купівлі-продажу сторонами (надалі ЦК Української РСР), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду(ч. 1-2 ст. 42 ЦК Української РСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно з ч. 1-2 ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно із частиною першої статті 128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК Української РСР).

Відповідно до ст. 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», в редакції чинній станом на момент укладення договору купівлі-продажу (надалі Закон № 1956-XII) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1956-ХІІ угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Суд встановив, що 23.08.1995 Побережный (мовою документу) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_12 (продавці), та ОСОБА_13 уклали договір № Н/95-0328 купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.1995, відповідно до умов якого продавці продали, а покупець купив квартиру, загальною площею 53,2 кв. м., яка складається з двох кімнат, за адресою: АДРЕСА_1 .

В пункті 3 договору зазначено, що квартира належить продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.08.1995 за № НОМЕР_1 , зареєстрованого в МБТІ м. Одеси 16.08.1995 під № 260 стр. 86 кн. 132 пр.

У пункті 6 договору зазначено, що квартира продана за 390000000,00 крб., які отримані продавцями до підписання цього договору, і належить новому власнику ОСОБА_14 (рос. мовою - мовою документу) ОСОБА_15 .

На виконання ст. 227 ЦК України цей договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси на ім`я ОСОБА_7 .

В договорі містяться підписи від імені продавців та покупця.

У тексті договору зазначено, що у відповідності до вимог, встановлених ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», договір зареєстрований на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» в Журналі реєстрації договорів по об`єктам нерухомості, реєстраційний номер Н/95-0328 від 23.08.1995. Особи сторін, що уклали договір, їх дієздатність і повноваження, а також приналежність майна перевірені.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 16.11.2020 № 4860-07/1179-211 станом на 31.12.2012 згідно із записом у реєстровій книзі, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за « ОСОБА_7 » (ПІБ вказане рос. мовою згідно із записом у реєстровій книзі) на підставі договору № Н/95-0328 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» від 23.08.1995, дата реєстрації: 05.10.1995 (запис в реєстровій книзі 132 пр., стор. 86, реєстровий номер 260).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, про що 25.09.2020 складено відповідний актовий запис № 9457, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У відповідності до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 62171152 від 22.10.2020 після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 66622919.

31.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївни із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 .

Листом від 25.10.2023 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович Олена Юріївна повідомила позивача про неможливість прийняття у якості правовстановлюючого документу зареєстрованого на біржі договору купівлі-продажу № Н/95-0328 від 23.08.1995, якщо його стороною була неповнолітня особа. Рекомендовано звернутись до суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 виклала висновок про те, що «вимоги щодо змісту та форми правочинів визначаються законодавством, чинним на момент їх вчинення. Це саме положення стосується також підстав визнання правочинів недійсними. При розгляді справи про визнання правочину недійсним він оцінюється на предмет відповідності до вимог законодавства, чинного під час його укладення. Отже, на правочини вчинені до моменту набуття чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тобто до 01 січня 2004 року, поширюється законодавство, чинне на момент їх укладення, зокрема Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 478/708/19 (провадження № 61-2680св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 205/1783/20 (провадження № 61-480св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року в справі № 203/4638/20 (провадження № 61-4402ск23)); (…) на рівні ЦК Української РСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК Української РСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі».

При вчиненні договору купівлі-продажу квартири дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, сторони фактично виконали договір, покупець передав кошти в оплату вартості нерухомого майна, що зазначено у п. 6 договору, право власності на майно було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири.

Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору дійсним.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 133, 141, 244, 258, 259, 263-265, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська універсальна товарна біржа «Центр» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в частині позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна задовольнити.

Визнати дійсним договір № Н/95-0328 купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.1995, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,2 кв. м., житловою площею 33,8 кв. м., укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як продавцями, та ОСОБА_7 , як покупцем, зареєстрований на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» в Журналі реєстрації договорів по об`єктам нерухомості, реєстраційний номер № Н/95-0328 від 23.08.1995.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складений 21.05.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА