Рішення № 137199077, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ №320/49821/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить суд:

- зобов`язати ГУ ПФУ у Донецькій області врахувати до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від серпня 1986 р. періоди роботи з 01.08.1986 по 03.10.1995, з 15.01.1998 по 04.05.1998, з 10.07.2000 по 31.07.2002, з 27.11.2003 по 20.11.2004 ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 04.06.2024 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ у Донецькій області від 12.06.2024 №104250019301 їй відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 , з підстави відсутності повної дати заповнення титульної сторінки трудової книжки. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки недоліки оформлення трудової книжки не можуть покладатися на працівника та не є підставою для неврахування підтверджених записами трудової книжки періодів роботи. Позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 04.06.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні документи для її призначення.

Після реєстрації заяви та застосування принципу екстериторіальності розгляд документів позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ у Донецькій області прийнято рішення від 12.06.2024 №104250019301, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Із зазначеного рішення вбачається, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 , виданій у серпні 1986 року. Зокрема, до страхового стажу не були зараховані періоди роботи: з 01.08.1986 по 03.10.1995; з 15.01.1998 по 04.05.1998; з 10.07.2000 по 31.07.2002; з 27.11.2003 по 20.11.2004.

Підставою для неврахування зазначених періодів роботи відповідач визначив те, що на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 відсутня повна дата її заповнення. Саме з цієї причини орган Пенсійного фонду не прийняв записи трудової книжки як належне підтвердження страхового стажу позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач вказує, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, а обов`язок щодо правильності її оформлення та внесення записів покладається на роботодавця та відповідальних посадових осіб підприємства. Позивач наголошує, що не може нести негативні наслідки через можливі недоліки оформлення титульного аркуша трудової книжки, які виникли не з її вини.

На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви додано копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків, копію рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 12.06.2024 №104250019301, копію трудової книжки НОМЕР_1 на 19 аркушах, копію посвідчення кіномеханіка 2 категорії, копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копію свідоцтва про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій, довідку КП Білоцерківської міської ради «Кінотеатр ім. О. Довженка», довідки Київського обласного центру зайнятості від 20.06.2024 №145 та №146, довідку Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 22.05.2024 №87/1, а також документи щодо зміни прізвища та квитанцію про сплату судового збору.

Вважаючи, що рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 12.06.2024 №104250019301 порушує її право на пенсійне забезпечення, позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, у якому просить зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 01.08.1986 по 03.10.1995, з 15.01.1998 по 04.05.1998, з 10.07.2000 по 31.07.2002 та з 27.11.2003 по 20.11.2004 для призначення пенсії за віком.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).

Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІVпередбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжки НОМЕР_1 від серпня 1986 р. з 01.08.1986 по 03.10.1995, з 15.01.1998 по 04.05.1998, з 10.07.2000 по 31.07.2002, з 27.11.2003 по 20.11.2004.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , суд встановив, що вона містить записи про трудову діяльність позивача, зокрема щодо його роботи у період з 01.08.1986 по 03.10.1995 на посаді кіномеханіка у Дирекції Білоцерківських міських об`єднаних кінотеатрів; з 15.01.1998 по 04.05.1998 на посаді робочої на дільниці поліграфії АТЗТ «Мегран-сервіс»; з 10.07.2000 по 31.08.2000 на посаді працівника по перевірці документів у Білоцерківський ОМВК, з 22.01.2001 по 06.09.2001 на посаді кухаря ІІІ розряду в їдальню №2 Білоцерківського військторгу №659; з 01.07.2002 по 31.10.2002 продавцем у ФОП ОСОБА_2 ; з 01.11.2002 по 20.03.2003 продавцем у ПП ОСОБА_3 ; з 16.04.2003 по 03.112003 контролером-касиром пункту обліку іноземної валюти у відділ валютних операцій Білоцерківськрої філії АКБ «Східно-Європейський банк».

Також, згідно з записами трудової книжки, позивачка у періоди з 15.08.1998 до 09.08.1999, з 18.09.2001 до 30.06.2002, з 27.11.2003 до 20.11.2004 отримувала допомогу по безробіттю.

Відомості про прийняття на роботу та звільнення містять інформацію про дату внесення запису, найменування роботодавця, посаду, а також реквізити відповідних розпорядчих документів.

При цьому записи у трудовій книжці дають можливість встановити факт роботи позивача у спірний період, місце роботи та тривалість трудових відносин. Записи засвідчені у встановленому порядку та не містять виправлень чи інших недоліків, які б унеможливлювали ідентифікацію відповідного періоду роботи.

Водночас єдиною підставою для незарахування спірного періоду до страхового стажу відповідач визначив те, що титульна сторінка трудової книжки не містить повної дати її заповнення (серпень 1986 року - відсутнє число місяця).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім цього, Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3. Інструкції № 58 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 2.5., 2.7. Інструкції № 58 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

При цьому Інструкція № 58 не передбачає обов`язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів.

Крім того, посилання пенсійного органу на наявний допис чорнилами іншого кольору є лише припущеннями. У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача усіх періодів роботи згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від серпня 1986 року є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду роботи виключно з підстав відсутності числа у даті заповнення трудової книжки не ґрунтується на вимогах законодавства та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Проте, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 12.06.2024 №104250019301 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивачки до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком є належним способом захисту прав позивача, а відтак відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.06.2024 №104250019301 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл.Соборна, буд.3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84121) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 04.06.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.