Ухвала суду № 137198719, 04.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 червня 2026 року м. Київ № 320/58877/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Греков А.І.,

представника відповідача-1 Міхед О.В.,

представника відповідача-2 Стретович М.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загльного позовного провадження у режимі відеоконференції заяви Черкаської обласної прокуратури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

Черкаської обласної прокуратури

про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач-1), Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та поновлення на посаді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду від Черкаської обласної прокуратури надійшла заява про залишення позову без розгляду. В обгрунтування поданої заяви відповідач -2 зазначив, що представник позивача - адвокат Греков А.І. до 20.03.2025 обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю в Черкаській обласній прокуратурі. Черкаська обласна прокуратура посилається на п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), в якому зазначено, що особи які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється, зокрема, протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. При цьому, адвокат Греков А.І. менше ніж через рік після звільнення, у листопаді 2025 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги, підписав та звернувся до суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку. З урахуванням викладеного, відповідач-2 просить залишити позов без розгляду.

Від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на адресу суду також надійшла заява про залишення позову без розгляду з тих же підстав, що зазачені відповідачем-2.

Представник позивача, Греков А.І., подав заперечення на заяву Комісії про залишення позову без розгляду. У запереченнях він зазначив, що обмеження, встановлені пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», на нього не поширюються, оскільки, на його переконання, перебіг відповідного річного строку слід рахувати з дати його відсторонення від посади прокурора.

Присутні у судовому засіданні позивач та його представник заперечували щодо задоволення клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду. Також представник позивача зазначив, що залишення позову без розгляду порушить принцип доступу особи до правосуддя.

Представники відповідачів підтримали доводи клопотань про залишення позову без розгляду та просили суд їх задовольнити.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністюсуб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні ін тереси, і просити про їх захист.

Статтею 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого ч. 9 ст. 266 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Судом встановлено, що позовна заява у цій справі в інтересах ОСОБА_1 подана в системі «Електронний суд» 24.11.2025 адвокатом Грековим А.І.

На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси позивача ОСОБА_2 додано до позову ордер та договір про надання правничої допомоги.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 19.03.2025 № 5-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення», копія якого додана до клопотання про залишення позову без розгляду, адвокат Греков А.І. до 20.03.2025 обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю в Черкаській обласній прокуратурі та відповідно до цього наказу, звільнений з посади.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури забезпечується у тому числі єдиним статусом прокурорів. Абзацем 1 ч. 2 ст. 15 вказаного Закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Статтею 89 Закону 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Таким чином, у період до 20.03.2025 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах (з оплатою праці) з Черкаською обласною прокуратурою на посаді прокурора відділу, тобто на посаді в органах прокуратури.

У пункті 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) зазначено перелік осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Окрім інших, до цієї категорії віднесені посадові і службові особи органів прокуратури.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 26 Закону № 1700-VII передбачено, що особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється, зокрема, протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Верховний суд у постанові від 10.07.2024 № 758/4453/23 зазначив, що "Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 має право здійснювати представництво інтересів позивача до поки не розірвано договір надання правничої допомоги з його представником (визнано нечинним), або останнього не буде притягнуто до відповідальності, шляхом складання протоколу, є безпідставними та суперечать пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII, що містить пряму заборону ОСОБА_4 протягом року з моменту звільнення представляти інтереси будь-якої особи у справах і в тому числі в тих, що розглядаються в судах, в яких він працював на момент припинення діяльності.

Колегія суддів враховує, що за вимогами пункту 15 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень НАЗК України належать надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Зазначені обставини позбавляють ОСОБА_3 права на звернення до суду в інтересах ОСОБА_4 , що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення його позовної заяви без розгляду."

Отже, судом встановлено, що адвокат Греков А.І. менше ніж через рік після звільнення, у листопаді 2025 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги, підписав та звернувся до суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

Щодо доводів представника позивача, що перебіг відповідного річного строку, необхідно обчислювати з моменту його відсторонення від посади прокурора суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурора зупиняються у разі відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 64 Закону України «Про прокуратуру» прямо передбачено, що на час відсторонення від посади за прокурором зберігається заробітна плата, що також підтверджує продовження перебування особи у статусі прокурора та працівника органів прокуратури.

Таким чином, під час відсторонення від посади особа продовжує перебувати у трудових правовідносинах, зберігає статус прокурора та не припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, у розумінні пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнено з органів прокуратури наказом Генерального прокурора від 19.03.2025 № 5-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення» на підставі рішення КДКП від 05.03.2025 № 42дп-25.

Отже, саме з моменту звільнення (19.03.2025) припинилися трудові правовідносини, припинився статус прокурора та розпочався перебіг річного строку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції».

Твердження представника позивача про те, що перебіг відповідного строку розпочався з моменту його відсторонення від посади у квітні 2024 року суперечить положенням статті 64 Закону України «Про прокуратуру», а також самій правовій природі відсторонення як тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів справи встановлено, що з метою отримання роз`яснень щодо наявності або відсутності обмеження, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», стосовно здійснення адвокатом Грековим А. І. представництва інтересів, зокрема позивача ОСОБА_1 у справі № 320/58877/25, Комісія звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі НАЗК) із відповідними запитами від 13.03.2026 № 07/3/2-887вих-26 та від 30.04.2026 № 07/3-52вих-26.

У відповіді (листи від 08.04.2026 № 203/-01/22824-26 та від 26.05.2026 № 203-01/36481-26) НАЗК в межах компетенції надало роз`яснення щодо застосування положень статті 26 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема прямо зазначило, що під словосполученням «звільнилися або іншим чином припинили діяльність», наведеним у пункті 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», слід розуміти саме припинення статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому НАЗК окремо наголосило, що «відсторонення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання службових повноважень за займаною нею посадою не є припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування».

Також НАЗК зазначило, що обмеження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», поширюються саме з моменту звільнення особи або іншого припинення відповідної діяльності та діють протягом одного року з такого моменту.

Таким чином, Національне агентство з питань запобігання корупції вказує, що відсторонення від посади не прирівнюється до припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави. Відповідно, річний строк, визначений пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», щодо ОСОБА_2 почав свій перебіг з дати його звільнення з органів прокуратури, а не з часу відсторонення від посади.

Щодо доводів представника позивача, що залишення позову без розгляду порушить принцип доступу особи до правосуддя та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає про таке.

Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених процесуальним законом, не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на судовий захист, оскільки така процесуальна дія не вирішує спір по суті та не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення відповідних недоліків чи обставин, що стали підставою для залишення позову без розгляду.

Водночас залишення позовної заяви без розгляду не є вирішенням спору по суті та не позбавляє позивача права на судовий захист. Таке процесуальне рішення не створює перешкод для повторного звернення до суду після усунення обставин, що стали підставою для залишення позову без розгляду.

Позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на доступ до правосуддя шляхом самостійного звернення до суду або через іншого представника, повноваження якого відповідатимуть вимогам законодавства. Отже, залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права на розгляд його вимог судом, а лише зумовлює необхідність дотримання встановленого законом порядку звернення до суду та представництва інтересів особи, а відтак підстави вважати, що оскаржуване процесуальне рішення порушує гарантії статті 6 Конвенції, відсутні.

Суд окремо звертає увагу на те, що право на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України, реалізується з дотриманням вимог процесуального закону. Встановлення законодавцем певних правил щодо порядку звернення до суду, представництва інтересів особи та участі представників у справі спрямоване на забезпечення належного здійснення правосуддя, дотримання принципів незалежності суду, правової визначеності та справедливого судового розгляду.

Отже, залишення позовної заяви без розгляду у цій справі не свідчить про обмеження доступу до правосуддя, а є наслідком недотримання встановлених законом вимог щодо належного звернення до суду та здійснення представництва інтересів особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяви Черкаської обласної прокуратури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про залишення позову без розгляду - задовольнити.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та поновлення на посаді залишити без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.06.2026.