Рішення № 137198715, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Київ справа №320/42715/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України в сумі 7 994,47 грн за 2014-2016 роки при призначенні пенсії в 2024 році ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки в сумі 13 559,41 грн., починаючи з 29.04.2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що перебуває на обліку відповідача та з 26.09.2011 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ). 29.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначило позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії за віком (2021-2023 роки), однак, відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Раніше, з 26.09.2011 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII. 29.04.2024 позивач звернувся до Головного управління із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Позивач з 29.04.2024 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV. За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 42 роки 03 місяці 13 днів. Стаж враховано по 31.03.2024. Коефіцієнт стажу - 0,42250. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди з 01.07.2000 по 31.03.2024. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,84047, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 14713,58 грн (7994,47 грн х 1,84047). Розмір пенсії за віком станом на 01.02.2025 складає 6291,67 де:- 6216,49 грн розмір пенсії,- 75,18 грн доплата за понаднормовий стаж (за 7 років). Пенсію розраховано згідно чинного законодавства. Підстави для проведення перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, відсутні

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, де з 26.09.2011 отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону № 1788-ХІІ.

29.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій висловила бажання перейти на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, яка була задоволена.

09.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо застосування показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії.

У відповідь листом позивача поінформовано про те, що позивача переведено на пенсію за віком з 29.04.2024, що не с первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії. Розрахунок пенсії за віком проведено з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. 3 01.03.2024, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" визначено порядок проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 1,0796 (7405,03 грн х 1,0796 = 7994,47 грн).

За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 42 роки 03 місяці 13 днів. Стаж враховано по 31.03.2024. Коефіцієнт стажу 0,42250. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди з 01.07.2000 по 31.03.2024. Середній заробіток за три попередні роки, визначений у розмірі 3 764,40 грн (2014-2016 роки). Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,84047, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 14713,58 грн (7994,47 грн х І ,84047). Розмір пенсії за віком станом на 01.02.2025 складає 6291,67 де: 6216,49 грн розмір пенсії, 75,18 грн доплата за понаднормовий стаж (за 7 років). Пенсію розраховано згідно чинного законодавства. Підстави для проведення перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, відсутні.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-ІV).

Статтею 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який свого часу у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

У даній справі судом встановлено, що позивачу з 26.09.2011 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 29.04.2024.

Відтак доводи відповідача про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії але за іншим законом, суд визнає помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 380/4842/24, від 27 лютого 2025 року у справі № 380/21644/23 та від 11 березня 2025 року у справі № 560/15252/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що, оскільки в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2024 рік), а саме: за 2021-2023 роки.

Водночас, ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звернувшись до суду з цим позовом 20.08.2025, позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з 29.04.2024.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Основні правила обчислення строків звернення до суду із позовом з метою захисту права на отримання пенсійних виплат окреслені Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024 у справі № 300/5476/22, від 03.07.2024 у справі № 400/14847/23, від 18.12.2024 у справі № 620/6324/23.

Суть сформованого висновку полягає у тому, що пенсія - це щомісячний, періодичний платіж, а тому її розмір повинен бути відомим особі, яка його отримує. За загальним правилом, особа має реальну та об`єктивну можливість проявляти зацікавленість щодо розміру пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що положення, зокрема, статті 87 Закону України № 1788-XII та статті 46 Закону України № 1058-IV щодо необмеження будь-яким строком виплати невиплачених пенсіонерові сум пенсії, підлягають застосуванню у справах про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення чи перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності одночасно двох умов: по-перше, такі суми повинні бути нараховані пенсійним органом; по-друге, вони мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Аналіз наведеного правового висновку дає підстави для висновку, що зазначені норми регулюють правовідносини, пов`язані з виплатою вже нарахованих сум пенсії за минулий час, які з тих чи інших причин не були виплачені, у тому числі з вини органів Пенсійного фонду України.

Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є правильність визначення та обчислення розміру пенсії позивача, яка, на його думку, мала бути нарахована у більшому розмірі, а не виплата вже нарахованих, але невиплачених сум пенсії.

Щодо доводів позивача про те, що він дізнався про порушення свого справа з листа відповідача від 20.02.2025, оскільки раніше позивач не міг дізнатися про таке порушення і підтвердити його з метою наступного звернення з відповідним позовом до суду для захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Суд звертає увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС, у спорах цієї категорії:

- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24.

Отримання позивачем листа відповідача від 20.02.2025 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через рік після отримання пенсії у квітні 2024 року.

Водночас позивачем у позовній заяві не наведено належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення з адміністративним позовом. Зокрема, позивач не обґрунтував і документально не підтвердив існування обставин об`єктивного характеру, які б унеможливлювали або істотно перешкоджали реалізації ним права на судовий захист у межах строків, визначених чинним законодавством, а підстави, які зазначені у позовній заяві - суд визнає неповажними, з огляду на те, що реалізація позивача права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, а не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою.

З урахуванням викладеного, порушені права позивача можуть бути захищені судом з 19.02.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 2 ст.122 КАС, а не з 29.04.2024, як просить позивач, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги за період з 29.04.2024 до 18.02.2025 відповідно до статті 123 КАС.

З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 КАС суд визнає відповідні дії відповідача протиправними та зобов`язує його з 19.02.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021 - 2023 роки), з урахуванням виплачених сум.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, отже останній підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у застосуванні при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 , показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2021-2023 роки.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 19.02.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021 - 2023 роки), з урахуванням виплачених сум.

5. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021 - 2023 роки), з урахуванням виплачених сум за період з 29.04.2024 до 18.02.2025 - залишити без розгляду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10; код ЄДРПОУ 22933548).

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.