Рішення № 137198024, 08.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2026 року Справа № 280/3330/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного Фонду у Львівській області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.03.2026 року № 083850029369 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.03.2026 року, із зарахуванням до загального стажу періодів роботи з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995, з 25.07.1995 по 16.03.1998 та з 03.04.2000 по 12.05.2006 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він звернувся до органів Пенсійного фонду України та надав заяву про призначення пенсії та відповідні підтверджуючі документи. Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком через недостатній страховий стаж. Зазначає, що йому безпідставно не було зараховано вищезазначені періоди роботи. З відмовою призначити пенсію позивач не погоджується, оскільки відповідно до відомостей, які надані відповідачу, позивач набув необхідний стаж та досяг необхідного віку, що є підставою для призначення пенсії за віком.

17.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/3330/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 01.05.2026 за вх.№23948 посилається на те, що заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Львівській області. Вважає, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчиняти дії щодо зарахування позивачу страхового стажу та розгляду заяви не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, оскільки ним не вчинено протиправних дій та не порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення. Щодо оскаржуваного рішення зазначає, що відмова у призначенні позивачу пенсії є правомірною, оскільки у позивача недостатній страховий стаж, до якого не зараховано періоди роботи з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995, з 25.07.1995 по 16.03.1998 та з 03.04.2000 по 12.05.2006. Вважає правомірним прийняте рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Позивач 14.03.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення №083850029369 від 23.03.2026 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії в зазначено наступне.

Вік заявника - 60 років 00 місяців 07 днів.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 33 роки. Страховий стаж особи становить 24 роки 10 місяців 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 26.05.1988 по 12.08.1991, 3 10.09.1991 по 24.07.1995 та 3 25.07.1995 по 16.03.1998, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дані періоди передують даті заповнення трудової книжки - 16.07.1999, тому для зарахування до страхового стажу необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів;

- періоди роботи з 03.04.2000 по 31.08.2002 та з 01.10.2002 по 31.12.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при звільненні з роботи відсутній підпис та посада відповідальної особи та в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки;

- період роботи з 01.01.2004 по 12.05.2006, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків, що є обов`язковим з 01.07.2000 згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи протиправним рішення відповідача 1 №083850029369 від 23.03.2026 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі за текстом Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З огляду на п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж може встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З матеріалів справи вбачається, що спірні періоди роботи позивача з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995, з 25.07.1995 по 16.03.1998 та з 03.04.2000 по 12.05.2006 не були зараховані через наявні недоліки в записах в трудовій книжці, а також через відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про роботу

З приводу зазначеного судом встановлено наступне.

За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкції №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними 5 нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіху роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами п.2.6 Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.

Таким чином, наявні неточності (у записі про звільнення відсутні посада та підпис відповідальної особи; виправлення в даті наказу на прийняття; відсутність назви організації при прийнятті на роботу) не можуть впливати на право позивача на призначення пенсії.

Суд критично оцінює позицію відповідачів щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи через наявність певних недоліків та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачами не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).

Щодо посилання відповідачів на необхідність надати уточнюючі довідки про періоди роботи, які передували даті видачі дублікату трудової книжки, судом враховується наступне.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 вказаної Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Відповідно до пунктів 2.11- 2.12 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Отже, при заповнені як трудової книжки так і дублікату трудової книжки на першій сторінці в графі дата заповнення проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідної трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка.

За обставинами даної справи, у зв`язку із втратою позивачем трудової книжки їй було виготовлено дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 заповнений 16.07.1999.

Судом встановлено, що титульна сторінка дубліката містить необхідні реквізити: прізвище, ім`я, по батькові та дату народження позивача, які засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Записи про трудову діяльність позивача у спірні періоди з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995 та з 25.07.1995 по 16.03.1998 внесені на підставі відповідних наказів (розпоряджень) адміністрації підприємства.

Суд зауважує, що записи про роботу позивача у спірні періоди вчинені коректно, відтак з їх змісту можливо встановити відомості про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчих документів, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Вказані висновки неодноразово викладались Верховним Судом в своїх постановах, зокрема, від 21.02.2020 у справі №291/99/17, від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а.

Щодо посилання відповідачів на відсутність інформації про роботу позивача в періоди з 03.04.2000 по 31.08.2002 та з 01.10.2002 по 31.12.2003, та з 01.01.2004 по 12.05.2006 суд враховує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №832 Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування затверджено Комплекс заходів щодо поетапного впровадження протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, пунктом 3 якого було передбачено здійснити комплекс підготовчих заходів та впровадити автоматизований персоніфікований облік: у п`яти районних відділах Львівського обласного управління Пенсійного фонду (1998 рік); у 25 відсотках органів Пенсійного фонду (1999 рік); у решті органів Пенсійного фонду (листопад 2000 року). Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі Положення №794).

Відповідно до пункту 5 Положення №794 «Про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6, 7 Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України Про інформацію має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Також на уповноважений орган покладений обов`язок створювати і забезпечувати функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечувати автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат.

В свою чергу, роботодавців зобов`язано в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що відповідальність за накопичення, зберігання, контроль за своєчасністю подання даних та забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб покладено на відповідача, а за своєчасність подання - на роботодавця.

Отже, з наведеного слідує, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка, у якій накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом. Позивач не несе відповідальність за ведення персоніфікованого обліку, а тому неточності у довідці за формою ОК-5 не можуть бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Також суд наголошує, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком №637, зокрема, трудової книжки. Документи, визначені Порядком №637, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01 січня 2004 року (абзац четвертий пункту 1 Порядку №637).

Отже, періоди роботи позивача до 01 січня 2004 року підлягають зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв), та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана позивачем відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.

За наявності належних записів трудової книжки про роботу позивача (до 01 січня 2004 року), які містять посилання на наказ про прийняття та про звільнення з роботи, позивач не має обов`язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу на вказаних вище підприємствах.

Таким чином, ненарахування, несплата чи невчасне нарахування і сплата роботодавцем позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника в періоди з 03.04.2000 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 12.05.2006 не є підставою для незарахування позивачу таких періодів його роботи на підприємстві до страхового стажу.

Більше того, відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем 1 своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач 1, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи і отримання допомоги, будь-яких додаткових документів від неї, до прийняття оскаржуваного рішення, не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.

Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавленим свого права на зарахування до страхового стажу спірного періоду, позаяк зі свого боку позивач вчинив всі залежні від нього дії та надав усі можливі і наявні у неї документи.

Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач 1 зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Встановлені в ході розгляду обставини справи, на переконання суду, свідчать, що відповідач 1, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995, з 25.07.1995 по 16.03.1998 та з 03.04.2000 по 12.05.2006, діяв непропорційно заявленій легітимній меті, такі дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

За змістом спірного рішення позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що, в свою чергу, спричинене незарахуванням відповідачем 1 до страхового стажу позивача цих спірних періодів.

Таким чином, з урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач 1, відмовивши позивачу у призначенні пенсії, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а рішення про таку відмову №083850029369 від 23.03.2026 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

На підставі частини 3, абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995, з 25.07.1995 по 16.03.1998 та з 03.04.2000.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного Фонду у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №083850029369 від 23.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 26.05.1988 по 12.08.1991, з 10.09.1991 по 24.07.1995, з 25.07.1995 по 16.03.1998 та з 03.04.2000.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 08.06.2026.

Суддя М.С. Лазаренко