Рішення № 137197601, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/12653/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

19 серпня 2022 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції, а саме з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- скасувати накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 93 о/с від 27.01.2022 р. та № 109к від 24.01.2022 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області видати новий наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді, яку він займав у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області з 27.01.2022 р. з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, наказ про звільнення не відповідає нормам, на які посилається Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а саме: Дисциплінарного статуту Національної поліції України, який затверджено Законом про Дисціплінарний статут Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, де ч. 4 ст. 1 встановлено, що поліцейський перебуває під захистом Держави. Крім того, встановлення вини позивача у інкремінуємому йому злочині не відбулось, звільнення позивача відбулось до встановлення його вини обвинувальним вироком суду та підставою звільнення позивача було порушення ним Дисциплінарного статуту, а не наявність кримінального провадження, чи доведення вини останнього у вчиненні злочину.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 р. у справі №160/12653/25 відмовлено у задоволенні позоних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 р. в адміністративній справі №160/12653/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2025 р. касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усенко Аліни Олександрівни задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 р. у справі №160/12653/22 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

При цьому, касаційним судом у постанові від 24.12.2025 р. вказано, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, чи такі висновки ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження чи вони є достатніми правовими підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського; не з`ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, що були отримані під час службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суди не встановили, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що вчинені проти інтересів служби, що підривають довіру до нього як до носія влади. Отже, зроблені у цій справі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

02 січня 2026 року адміністративна справа №160/12653/22 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.01.2026 р. о 12:00 год.

19 січня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, тобто відсутність або наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з наявністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто останнього. У ході службового розслідування комісія не вирішувала питання про обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред?являються до поліцейських та наявності в діях ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону; згідно ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейські, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом. Просять суд врахувати, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ґрунтується на самостійних правових підставах. Набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, або кримінального правопорушення є підставою для звільнення поліцейського зі служби відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 звільнений зі служби відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Просять звернути увагу суду на те, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов?язок особи належним чином виконувати свої службові обов?язки, а і обов?язок дотримуватися положень чинного законодавства та Присяги. Таким чином, позивач, у силу своїх службових обов?язків, був зобов`язаний не допускати дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших стосунків, які носять корисливий або протиправний характер.

У судовому засіданні 20.01.2026 р. суд відклад судове засідання на 05.02.2026 р. о 10:30 год. У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги.

03 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що при розгляді даної справи, позивач просить звернути увагу на постанову Верховного суду від 24.12.2025 р. по даній справі в якій зокрема зазначено: «Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з?ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Такий підхід при вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 р. у справі №800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 р. у справі №260/1118/18, від 28.02.2020 р. у справі №825/1398/17, від 06.03.2020 р. у справі №804/1758/18 та від 20.10.2020 р. у справі №340/1502/19, а також від 22.02.2023 р. у справі №200/11036/20-а, від 14.03.2023 р. у справі №320/1206/21 та інших. Погоджуючись із висновками про порушення позивачем службової дисципліни, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, чи такі висновки грунтуються лише на матеріалах кримінального провадження чи вони є достатніми правовими підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського; не з?ясували, чи наявні матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, що були отримані під час службового розслідування та надавали 6 підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Констатуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суди не встановили, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що вчинені проти інтересів служби, що підривають довіру до нього як до носія влади. Отже, зроблені у цій справі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними. При цьому, колегія суддів критично оцінює мотиви суду апеляційної інстанції про те, що сам факт порушення відносно позивача кримінальної справи є достатньою та вагомою підставою поставити під сумнів доброчесність та авторитет позивача, як працівника поліції, що охоплюється поняттям дисциплінарного проступку».

05 лютого 2026 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадженя.

У судове засідання 05.02.2026 р. сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Судом враховано заяву представника відповідача про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

З огляду на викладене, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у письмовому провадженні.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

23 листопада 2021 року до УГІ ГУ НП в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками ТУ ДБР розташованого у м. Києві та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2021 за кримінальним провадженням ДБР від 19.05.2021 №62021000000000380, розпочатим з частиною першою, частиною другою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 368 , частиною третьою статті 369 та частиною другою статті 127 КК України, проведено процесуальні дії (обшуки) у службових кабінетах та приміщеннях ,зокрема, відділенні поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції та Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

В порядку слідчих дій, на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України було затримано старшого оперуповноваженого секторі кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського РУП підполковник поліції ОСОБА_1

23 листопада 2021 року підполковнику ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2021 р. у справі №757/60502/21-к клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правоворушень, вчинених працівниками провоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою з 23.11.2021 р. по 21.01.2022 р.

02 червня 2022 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/6213/21-к відмовлено про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши цілодобово залишати місце проживання за адресою.

Крім того, наказом від 23.11.2021 р. № 2437 «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни, що призвело до відкриття кримінального провадження №62021000000000380 та затримання в порядку статті 208 КПК України підполковника поліції ОСОБА_1

24 січня 2022 року затверджено висновок «Про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП, що призвело до відкриття кримінального провадження №62021000000000380, проведення 23.11.2021 р. санкціонованих обшуків у службових приміщеннях Павлоградського РВП, Синельниківського РУП та ВП № 1 Дніпровського РУП ГУНП, а також затримання в порядку статті 208 КПКП України підполковника поліції ОСОБА_1 » (далі - Висновок).

Відповідно до Висновку, досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2020 року громадянин ОСОБА_3 та колишній працівник поліції ОСОБА_4 вирішили утворити та очолити стійке ієрархічне об`єднання - злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення та спільного проведення діяльності на території міста Павлоград та Павлоградського району Дніпропетровської області шляхом вчинення організованою групою систематичного незаконного виготовлення, придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в особливо великому розмірі та інших злочинів проти здоров`я населення. До складу злочинної організації увійшли, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 .

Входячи до складу злочинної організації, підполковник поліції ОСОБА_1 добровільно приймав участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000380 в порядку статті 208 КПК України 23.11.2021 р. був затриманий підполковник поліції ОСОБА_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України.

За наслідками проведеного службового розслідування відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем службової дисципліни, а саме: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 7, частини першої 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.1.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліції та вчинені дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції, та вирішено застосувати до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.01.2022 р. № 109к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відокремлених підрозділів головного управління Національної поліції», зокрема, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пп. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», п. 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, п. 1, 2, 7 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами , що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органів Національної поліції застосовано до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського РУП ГУ НП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.01.2022 р. №93 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектора кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції звільнено зі служби в поліції, з 27.01.2022 р. за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивач не погоджуючись із наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.01.2022 р. № 109к та наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.01.2022 р. №93, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 статті 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Основні обов`язки поліцейського визначено статтею 18 Закону №580-VIII.

Так, ч.1 ст.18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частиною 1 статі 64 Закону №580-VIII встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

При цьому, ч.2, ч.3 ст.77 Закону №580-VIII передбачено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018р. №2337-VІІІ (далі Дисциплінарний статут НПУ).

Частинами 1 та 2 статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.

Узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських є Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом МВС України від 22.02.2016 року №1179 (далі Правила №1179), які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до абз.2 п.1 розділу І Правил №1179 ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з абз.2, 3 п.1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до п.п. «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, поліцейські.

При цьому ч.1 ст.38 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов`язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту НПУ до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частинами 1-3 статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту НПУ службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно з ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту НПУ Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною 6 статті 17 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1355/32807 (далі Порядок №893).

При цьому, п.1 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно з п.4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 7 розділу V Порядку №893 встановлено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Абзацом 1 пункту 14 розділу V Порядку №893 встановлено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

При цьому, ч.1 ст.18 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Так, відповідно до ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту НПУ поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

За приписами п.п.1, 2 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до п.1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, ч.ч.4,5 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

За приписами ч.7 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що службове розслідування в органах поліції є комплексом заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції та з метою збирання, перевірки і оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, встановлення обставин (часу, місця, способу) його вчинення, уточнення причин та умов, що цьому сприяли, а також ступеня вини особи, яка його вчинила, і визначення виду стягнення, що пропонується до застосування керівником.

Таким чином, мета службового розслідування полягає у повному, об`єктивному та всебічному встановленні обставин (часу, місця), наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у його вчиненні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявності причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причин правопорушення та умов, що йому сприяли; законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступеня вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки поліцейського і його ставлення до вчиненого.

При цьому, службове розслідування має відбуватися за чітко встановленою законом процедурою, в тому числі із забезпеченням права поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, на захист що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій в порядку приписів ст.18 Дисциплінарного статуту НПУ.

Також з аналізу ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ слідує, що підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у недотриманні чи неналежному дотриманні службової дисципліни та означає недотримання поліцейським Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів, Присяги поліцейського та наказів керівників.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення

Як встановлено судом, частина доводів відповідача про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку базуються на матеріалах кримінального провадження №62021000000000380 від 23.11.2021 р.

У вказаному кримінальному провадженні позивач є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.368 КК України.

З повідомлення про підозру від 23.11.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що ОСОБА_1 , являючись діючим працівником поліції та активним учасником організованої та очолюваної ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинної організації, добровільно приймав участь у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Так, згідно раніше розробленого злочинного плану він повинен був виконувати функції під час вчинення злочинів, а саме: здійснювати передачу неправомірної вигоди діючому працівнику правоохоронного - органу з метою уникнення документування незаконної діяльності злочинної організації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; повідомляти керівників злочинної організації про документування їх та/або їх посібників працівниками правоохоронних органів; передавати інформацію про конкурентів злочинної організації, які здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання та перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, з метою документування їх протиправної діяльності працівниками поліції та усунення з «ринку»; одержував свою частку грошових коштів отриманих в результаті незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин,

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2021 р. у справі №757/60502/21-к клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правоворушень, вчинених працівниками провоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою з 23.11.2021 р. по 21.01.2022 р.

Щодо відкриття кримінального провадження стосовно позивача, оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, як підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, суд зазначає наступне.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону №580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі №200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі №320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року у справі №160/7157/19.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі №825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі №804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі №340/1502/19.

В свою чергу, в даному випадку вирішальним є встановлення наявності чи відсутності в діях позивача саме фактів невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни.

Суд зазначає, що жодних доказів вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, матеріали службового розслідування не містять, а висновок службового розслідування фактично цитує зміст наведеного вище повідомлення про підозру ОСОБА_1 , без надання будь-якої оцінки наведеним у цьому повідомленні про підозру обставинам та без з`ясування обставин, про які в ньому йдеться, а також без надання оцінки ступеню вини позивача, характеру вчинених проступків тощо, тобто висновок службового розслідування не містить окремо встановлених обставин невиконання чи неналежного виконання позивачем службової дисципліни в ракурсі описаних у повідомленні про підозру подій.

В аспекті спірних правовідносин слід зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

Відповідач у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворив виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру позивачеві, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію.

Водночас, повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна.

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-поліцейського отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а.

Судом встановлено, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку відповідачем не встановлені, вирок по кримінальному провадженню №62021000000000380 від 23.11.2021 р. на час розгляду справи відсутній.

Разом з цим, вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, а тому наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону "Про Національну поліцію" є передчасним.

Разом з тим, з матеріалів розслідування вбачається, що комісія направила до ДУ «Київський слідчий ізолятор» лист від 10.01.2022 р. за вих. № 50/2-5 з клопотанням про опитування позивача. Однак, реального опитування проведено не було, а позивач скористався своїм конституційним правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовившись від надання пояснень.

Суд наголошує, що відмова від надання пояснень не може тлумачитись як доказ вини і не може компенсувати відсутність самостійної доказової бази комісії.

Відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 р. № 893, службове розслідування має встановити повні та об`єктивні обставини вчинення проступку. Натомість комісія обмежилась аналізом матеріалів іншого органу - ДБР, що є порушенням зазначеного Порядку.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2025 р. прямо вказав, що суди не встановили, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що вчинені проти інтересів служби та підривають довіру до нього як до носія влади.

Дослідивши висновок службового розслідування, суд констатує, що комісія кваліфікує як дисциплінарний проступок сам факт підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а не конкретні задокументовані дії позивача під час проходження служби.

Між тим, підозра не є доведеним фактом. Повідомлення про підозру є процесуальним документом, який лише констатує версію сторони обвинувачення, але жодним чином не встановлює вину особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, що за своїми наслідками є найсуворішим видом покарання для поліцейського, фактично замінило собою вирок суду, якого на момент видання оскаржуваних наказів не існувало.

Суд враховує, що сама дисциплінарна комісія у тексті висновку посилається на практику ЄСПЛ у справах X v. Austria (заява № 9295/81) та C v. the United Kingdom (заява № 11882/85), визнаючи тим самим необхідність дотримання конвенційних стандартів. Однак при цьому комісія не обґрунтувала, яким чином висновки у цих справах застосовні до ситуації позивача з урахуванням повної відсутності самостійно встановлених обставин проступку.

Суд звертає увагу, що фактичне усунення позивача від служби відбулось до встановлення будь-яких обставин дисциплінарного проступку, що свідчить про порушення принципу об`єктивності.

Відповідач посилається на публікації у ЗМІ як на самостійну підставу для звільнення, стверджуючи, що вони завдали шкоди авторитету Національної поліції.

Суд відхиляє цей аргумент з таких підстав.

По-перше, зазначені публікації є наслідком кримінального провадження та дій ДБР, а не самостійних винних дій позивача. Негативне висвітлення у ЗМІ з`явилось після затримання позивача органами ДБР, тобто є похідним від кримінального провадження.

По-друге, притягнення поліцейського до відповідальності за зміст публікацій третіх осіб, на які він не мав жодного впливу, є неприпустимим з точки зору принципу індивідуальної відповідальності.

По-третє, відповідач не довів причинно-наслідкового зв`язку між конкретними діями позивача та появою зазначених публікацій незалежно від кримінального провадження.

Дисциплінарна комісія кваліфікувала дії позивача як порушення п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ, п. 1, 2, 7 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських.

Однак суд констатує, що зазначені норми є загальними, та їх застосування вимагає встановлення конкретних діянь, які їм суперечать. Відповідач не зазначив, які саме конкретні дії позивача порушили кожну із зазначених норм поза межами відтворення змісту підозри ДБР.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування не містить самостійної доказової бази і є похідним від матеріалів кримінального провадження, що прямо суперечить висновкам ВС у постанові від 24.12.2025 р. Комісія не встановила конкретних діянь позивача як дисциплінарного проступку, обмежившись посиланням на факт підозри. Звільнення на підставі недоведеної підозри порушує ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Порушено принцип об`єктивності службового розслідування - відсторонення передувало встановленню обставин проступку. Аргумент про публічний резонанс не є самостійною підставою для звільнення, оскільки публікації є наслідком дій третіх осіб (ДБР), а не самостійних винних дій позивача.

Суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.

Як вже зазначалось, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції слугував висновок від 24.01.2022 р., складений за наслідком проведення службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження №62021000000000380 від 23.11.2021 р., яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни.

В той же час суд вважає, що службове розслідування було проведено з численними порушеннями процедури його проведення та не може бути визнано об`єктивним та неупередженим, про що зазначалось вище та відповідно висновок складений по його завершенню не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом.

Беручи до уваги обставини, які трактовані відповідачем як такі, що свідчать про неправомірну поведінку позивача, є передчасними для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки зазначені у висновку дії, вчинені ОСОБА_1 , не дають достеменних підстав вважати, що позивачем не дотримано вимог законів, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, а потребують надання їм належної оцінки при винесенні судом рішення у даній справі, враховуючи усі наявні та фактичні обставини які мали місце, в тому числі численні порушення процедури проведення перевірки.

До того ж, суд не погоджується із відповідачем щодо кваліфікування вищенаведених обставин вчинком, що порочить звання працівника поліції, так як поняття проступок, який порочить працівника поліції за своєю суттю є етико-правовими категоріями, і це дії (або бездіяльність), які суперечать правилам етичної поведінки поліцейських та дають реальну і достатню підставу вважати, що обов`язок поліцейського чесно, неупереджено та незалежно виконувати свої професійні обов`язки порушено, а так само скоєно дії, що тягнуть за собою стійку негативну думку про моральне обличчя працівника поліції.

Дисциплінарним статутом передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Суд звертає увагу, що звільнення за порушення Присяги може мати місце тоді, коли поліцейський скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Припинення служби за порушення Присяги застосовується у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, яка була неодноразово висловлена при розгляді справ наведеної категорії, зокрема, у постановах від 21.05.2013 по справі №21-403а12, від 04.06.2013 по справі №21-167а13, від 09.07.2013 по справі №21-217а13, від 03.03.2015 по справі №21-629а14, від 04.04.2018 по справі №826/6646/16, від 23.05.2018 по справі №821/2239/16, від 05.12.2018 по справі №820/5040/16, від 30.01.2019 по справі №803/1048/16, від 13.02.2019 по справі №803/1303/16.

Зважаючи на викладені правила, наказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті вчиненого порушення, наявність вини в діях чи бездіяльності працівника, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Водночас, правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

В аспекті спірних правовідносин суд зазначає, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

З огляду на те, що відповідачем не було належним чином встановлено в діях позивача складу дисциплінарного проступку та враховано сумлінне ставлення поліцейського до служби, то рішення комісії в частині накладення найсуворішого стягнення зі звільненням зі служби в поліції є повністю необґрунтованим та упередженим.

Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин наявності підстав для застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення саме у виді звільнення з посади.

При цьому суд наголошує, що звільнення з органів Національної поліції як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Суд враховує положення статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, якою встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема відповідно до частини другої зазначеної статті Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.

Наведені законодавчі приписи є особливо актуальними зважаючи на те, що позивач тривалий час працює в органах Національної поліції України, на момент проведення службового розслідування не мав діючих дисциплінарних стягнень.

Отже, зазначене вище підтверджує, що під час своєї служби у поліції позивач суворо дотримувався порядку та правил, встановлених законодавством України, Присягою, статутами, нормативними актами МВС України, які видаються в межах їх повноважень, завжди залишався відданим народові України, суворо дотримувався Конституції та чинного законодавства, був чесним, сумлінним та дисциплінованим працівником, зберігав державну та службову таємницю, з високою відповідальністю виконував свій службовий обов`язок, не вчиняв дії, які можуть призвести до втрати незалежності та об`єктивності при виконанні службових обов`язків, з гідністю ніс високе звання поліцейського.

Таким чином, за встановлених обставин справи та правого регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулося неправомірно і з порушенням законних прав позивача.

Відповідно, оскаржуваний наказ ГУНП в Дніпропетровській області № 93 о/с від 27.01.2022 р. та № 109к від 24.01.2022 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції суд визнає протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у зв`язку з незаконним звільненням, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, належним правовим способом захисту порушених прав позивача у зв`язку з незаконним звільненням є його поновлення на раніше займаній посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

При цьому суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 р. в справі № 821/3795/15-а.

У пунктах 46-48 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що за приписами частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі (незалежно від скорочення посади, яку обіймав позивач). Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Відтак за результатами касаційного розгляду Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині зобов`язання відповідача вирішити питання про працевлаштування позивача на роботі (таке рішення було обумовлене скороченням посади, з якої позивача незаконно звільнили) та в цій частині прийняв нове рішення, яким поновив позивача на раніше займаній посаді.

Слід зазначити, що статтею 241-1 КЗпП України встановлено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Відтак суд доходить висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 28.01.2022 р., тобто наступний робочий день (позивача звільнено 27.01.2022 р.).

Водночас рішення суду в цій частині необхідно звернути до негайного виконання в силу приписів ч. 7 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1ст. 371 КАС України.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акту для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок №260).

Згідно пунктом 9 Розділу 1 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Зі змісту Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку № 260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 815/6557/16, від 09 квітня 2020 року у справі № 540/426/19, від 26 квітня 2019 року і у справі №815/1829/17.

При цьому, розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватися відповідно до Порядку №100 з урахуванням положень Порядку №260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з наданої суду довідки ГУНП в Дніпропетровської області від 16.03.2023 р. №1888 грошове забезпечення позивача станом на день звільнення складало:

- посадовий оклад: травень 2023 року 2500,00 грн., червень 2023 року - 2500,00 грн.;

- оклад за спеціальним званням: жовтень 2021 року - 2200,00 грн., листопад 2021 року - 2200,00 грн.;

- надбавка за стаж служби в поліції: жовтень 2021 року - 2115,00 грн., листопад 2021 року - 2115,00 грн.;

-надбавка за специфічні умови проходження служби: жовтень 2021 року - 3066,75 грн., листопад 2021 року 3066,75 грн.;

- премія: травень жовтень 2021 року - 4167,83 грн., листопад 2021 року 4041,73 грн.;

Середньомісячне грошове забезпечення позивача за жовтень-листопад 2021 року становить (14049,58 грн. + 13923,48 грн.) / 2 = 13986,53 грн.

Середньоденне грошове забезпечення позивача за жовтень-листопад 2021 року становить (14049,58 грн. + 13923,48 грн.)/61 календарних днів = 458,57 грн.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 1593 днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - з 28.01.2022 р. по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 08.06.2026 р.

Враховуючи викладене, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 730 502,01 грн. (458,57 грн. х 1593).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 лютого 2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, стягненню підлягає сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у цій справі є звільненим від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», отже, підстави для розподілу судових витрат у даному випадку відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, місцезнаходження: вул. Троїцька, 20-А, м. Дніпро, 49001) про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.01.2022 р. №109к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відокремлених підрозділів ГУНП» в частині щодо застосування до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.01.2022 р. №93 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на службі в поліції та на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 28.01.2022 р.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, місцезнаходження: вул. Троїцька, 20-А, м. Дніпро, 49001) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.01.2022 р. по 08.06.2026 р. у розмірі 730 502,01 грн., з подальшим відрахуванням податків та інших обов`язкових зборів і платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 28.01.2022 р. відповідно до ст.371 КАС України.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, місцезнаходження: вул. Троїцька, 20-А, м. Дніпро, 49001) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць відповідно до ст.371 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко