Рішення № 137197501, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/9321/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2025/000070/1 від 17.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» з метою митного оформлення товарів «Скловолокно та вироби з нього, ровінгз Е-скла, який складається з однієї нитки скловолокна: FIBERGLASS ROVING E-GLASSECR24-2400D-601-10382кг. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-4800D-601-10406кг, подано до Дніпровської митниці митну декларацію № 25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025. Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000070/1 від 17.03.2025. Позивач не погоджується із винесеним рішенням та зазначає про те, що ним як декларантом було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Подані документи не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9321/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Цією ж ухвалою суду витребувано у Дніпровської митниці усі докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000070/1 від 17.03.2025.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Дніпровської митниці подана МД № 25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025 відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «Коте Юніон». Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору. За результатами перевірки документів встановлено розбіжності. Так, відповідно до наданого рахунку-інвойс від 25.12.2024 №SDFE8241123KU фактурна вартість товару по вазі 20788,00 кг становить 9562,48 дол. США. Відповідно до пункту 12 контракту від 23.11.2024 № SDFE8241123KU покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку 70% передплата, 30% до прибуття в порт розвантаження. До митного органу декларантом надано платіжні інструкції (SWIFT) від 18.02.2025 № 113 на суму 3122,48 дол. США та від 29.11.2024 № 97 на суму 6440,00 дол. США. Загальний розмір сплачених коштів за даними платіжними інструкціями розраховується у розмірі 9562,48 дол. США, що відповідає числовому значенню вартості партії товару згідно з інформацією рахунку-інвойс від 25.12.2024 №SDFE8241123KU, проте не відповідає розміру вартості партії товару, вказаному у контракті від 23.11.2024 №SDFE8241123KU - 9200,00 дол. США. Окрім того, платіжні інструкції (SWIFT) від 18.02.2025 № 113, від 29.11.2024 № 97 оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначений документ не містить підпис(и) (власноручний(і)/ електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком. В гр.70 даних документів в призначенні платежу вказано виключно реквізити контракту від 23.11.2024 № SDFE8241123KU. Також, в пункті 9 контракту зазначено, що покупець сплачує фрахт, а також ним покриваються витрати на страхування. Відповідно до пункту 11 контракту товар прямує за маршрутом Qingdao (Китай) - Констанца (Румунія). Згідно з інформацією товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB Qingdao (Китай). Для підтвердження складових митної вартості надано наступні документи: - коносамент від 01.01.2025 № QN24120504; - рахунок-фактура від 12.03.2025 № LS-4629942; - довідка про транспортні витрати від 12.03.2025 №455423; - договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.09.2024 № 23.09.2024, укладений ТОВ «Коте-Юніон» з компанією-експедитором ТОВ «Ламан Шипінг»; - заявка на організацію транспортування і експедирування вантажу від 20.12.2024 № 455423. В рахунку-фактурі від 12.03.2025 № LS-4629942 зазначено розмір витрат за морське перевезення вантажу морським транспортом за межами державного кордону України на рівні 116 074,00 грн. Проте, маршрут перевезення не зазначено. Відповідно до п.4.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.09.2024 №23/09/2024 передбачено, що оплата за цим договором здійснюється на підставі рахунку експедитора шляхом 100% передплати до моменту надання послуг, але не пізніше банківського дня від дати виставлення рахунку. Проте, всупереч зазначеному банківські платіжні документи щодо оплати послуг експедитора декларантом не надано до митного оформлення. Окрім того, в довідці про транспортні витрати від 12.03.2025 № 455423 зазначено, що вантаж не страхувався, що суперечить умовам контракту від 23.11.2024 № SDFE8241123KU. Перерахунок сум, вказаних заявці на національну валюту гривні у рахунку-фактурі від 20.12.2024 № 455423, довідці про транспортні витрати від 12.03.2025 № 455423 не підтверджено документально витягами курсу міжбанку, який використано експедитором. Відповідно до інформації інтернет-ресурсу «www.shippingline.org» контейнер з товаром № MRKU7176000 на морському судні «MERETE MAERSK/452W» вийшло з порту Qindao (Китай) 01.01.2025, контейнер з товаром прибув у порт Ningbo (Китай), де було перевантажено на морське судно «HELLA/502W», і відправлено у порт Гданськ (Польща). Інформація щодо перевантаження контейнера № MRKU7176000 на інші судна, розвантажувальні роботи за маршрутом порту Qindao (Китай) до порту Гданськ (Польща), а також включення не відображено у наданих документах. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товару «Рівниця зі склонитки» за кодом УКТЗЕД 7019120000 за ЕМД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3 (№UA100250/2024/200566) -1,52 дол.США/кг за контрактом з виробником товару за комерційними умовами поставки FOB TIANJIN. За викладених обставин, оспорюване рішення є правомірним, посадові особи митниці при прийнятті оспорюваного рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» зареєстроване юридичною особою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 07.09.2020, про що вчинено запис про державну реєстрацію юридичної особи за кодом 43802084; основний вид господарської діяльності товариства за КВЕД: 23.14 Виробництво скловолокна.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» (Покупець) та компанією SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP, Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 23.11.2024 №SDFE8241123KU на поставку на умовах FOB QINGDAO наступних товарів: вироби зі скловолокна-нитки рівниця: - ровінг з е-скла: ECR24-2400D-601 та ECR24-4800D-601.

17.03.2025 позивачем з метою митного оформлення товарів «Скловолокно та вироби з нього, ровінг з Е-скла, який складається з однієї нитки скловолокна: FIBERGLASS ROVING E-GLASSECR24-2400D-601 - 10382кг, FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-4800D-601 - 10406кг, країна виробництва: Китай, виробник: SHANDONG FIBERGLASS GROUP COUP, подано до Дніпровської митниці митну декларацію 25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025.

У графах 22, 42 МД №25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025 заявлена митна вартість товару в сумі 9562,48дол.США, умови поставки FOB QINGDAO (гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» від відправника/експортера компанії SHANDONG FIBERGLASS GROUP COUP, Китай, на підставі наступних товаросупровідних документів: контракт №SDFE8241123KU від 23.11.2024; проформа-інвойс №SDFE8241123KU від 23.11.2024; інвойс-рахунок №SDFE8241123KU від 25.12.2024; коносамент QN24120504 від 01.01.2025; платіжний банківський документ №113 від 18.02.2025; платіжний банківський документ №97 від 29.11.2024; пакувальний лист б/н від 25.12.2024; договір перевезення №23/09/2024 від 23.09.2024; заявку на перевезення 455423 від 20.12.2024; рахунок-фактура №LS-4629942 від 12.03.2025; довідка про транспортні витрати №445423 від 12.03.2025; автотранспортна накладна №455423 від 11.03.2025; сертифікат про походження товару №С246722314500286 від 27.12.2024; сертифікат якості №L-SDBX202412065 від 25.12.2024; сертифікат якості №L-SDBX202412066 від 25.12.2024; супровідний документ ТІ №25PL322010NSB0N4M5 від 11.03.2025; експортна декларація №422720240001363726 від 28.12.2024.

Відповідачем після опрацювання МД №25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025 та наданих документів направлено позивачу електронне повідомлення, в якому повідомлено, що за результатом аналізу поданих документів встановлено наступні розбіжності та невідповідності:

1. Відповідно до наданого до митного оформлення рахунку-інвойс від 25.12.2024 №SDFE8241123KU фактурна вартість товару по вазі 20 788,00 кг становить 9562,48 дол. США. Відповідно до пункту 12 контракту від 23.11.2024 № SDFE8241123KU покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку 70% передплата, 30% до прибуття в порт розвантаження. До митного органу декларантом надано платіжні інструкції (SWIFT) від 18.02.2025 № 113 на суму 3122,48 дол. США та від 29.11.2024 № 97 на суму 6440,00 дол. США. Загальний розмір сплачених коштів за даними платіжними інструкціями розраховується у розмірі 9562,48 дол. США, що відповідає числовому значенню вартості партії товару згідно з інформацією рахунку-інвойс від 25.12.2024 №SDFE8241123KU, проте не відповідає розміру вартості партії товару, вказаному у контракті від 23.11.2024 №SDFE8241123KU - 9200,00 дол. США .

Окрім того, платіжні інструкції (SWIFT) від 18.02.2025 № 113, від 29.11.2024 № 97 оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, а саме: вищезазначений документ не містить підпис(и) (власноручний(і)/ електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком.

В гр.70 даних документів в призначенні платежу вказано виключно реквізити контракту від 23.11.2024 № SDFE8241123KU.

2. В пункті 9 Контракту зазначено, що покупець сплачує фрахт, а також ним покриваються витрати на страхування. Відповідно до пункту 11 Контракту товар прямує за маршрутом Qingdao (Китай) - Констанца (Румунія). Згідно з інформацією товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB Qingdao (Китай).

Для підтвердження складових митної вартості надано наступні документи: коносамент від 01.01.2025 № QN24120504; рахунок-фактура від 12.03.2025 № LS-4629942; довідка про транспортні витрати від 12.03.2025 №455423; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.09.2024 № 23.09.2024, укладений ТОВ «Коте-Юніон» з компанією-експедитором ТОВ «Ламан Шипінг»; заявка на організацію транспортування і експедирування вантажу від 20.12.2024 № 455423.

В рахунку-фактурі від 12.03.2025 № LS-4629942 зазначено розмір витрат за морське перевезення вантажу морським транспортом за межами державного кордону України на рівні 116074,00 грн. Проте, маршрут перевезення не зазначено.

Відповідно до п.4.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.09.2024 №23/09/2024 передбачено, що оплата за цим договором здійснюється на підставі рахунку експедитора шляхом 100% передплати до моменту надання послуг, але не пізніше банківського дня від дати виставлення рахунку. Проте, всупереч зазначеному банківські платіжні документи щодо оплати послуг експедитора декларантом не надано до митного оформлення.

Окрім того, в довідці про транспортні витрати від 12.03.2025 № 455423 зазначено, що вантаж не страхувався, що суперечить умовам контракту від 23.11.2024 № SDFE8241123KU;

3. Перерахунок сум, вказаних заявці на національну валюту гривні у рахунку-фактурі від 20.12.2024 № 455423, довідці про транспортні витрати від 12.03.2025 № 455423 не підтверджено документально витягами курсу міжбанку, який використано експедитором.

Відповідно до інформації інтернет-ресурсу «www.shippingline.org» контейнер з товаром №MRKU7176000 на морському судні «MERETE MAERSK/452W» вийшло з порту Qindao (Китай) 01.01.2025, контейнер з товаром прибув у порт Ningbo (Китай), де було перевантажено на морське судно «HELLA/502W», і відправлено у порт Гданськ (Польща).

Інформація щодо перевантаження контейнера № MRKU7176000 на інші судна, розвантажувальні роботи за маршрутом порту Qindao (Китай) до порту Гданськ (Польща), а також включення не відображено у наданих документах.

Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості, в рамках проведення консультації з метою з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1.якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3.виписку з бухгалтерської документації; 4.каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5.висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6. транспортні документи; 7. страхові документи.

Листом від 17.03.2025 декларантом було повідомлено митний орган, що усі додаткові документи, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості, подані до митного оформлення, інші додаткові документи у 10-денний термін надати можливості немає.

Враховуючи виявлені в ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, не надання документів на спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

17.03.2025 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000070/1 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод).

Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень подібного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару «Рівниця зі склонитки» за кодом УКТЗЕД 7019120000 за ЕМД від 11.02.2025 №25UA100250200566U3 (№UA100250/2024/200566) - 1,52 дол.США/кг за контрактом з виробником товару за комерційними умовами поставки FOB TIANJIN.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товару за МД №25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025 митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2025/000157.

Товар випущений у вільний обіг за МД 25UA110130005519U1 від 17.03.2025 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 17.03.2025 прийнято рішення №UA110130/2025/000070/1 про коригування митної вартості товарів за МД №25UA110130005451U0.1 від 17.03.2025, заявлених позивачем за ціною контракту.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зауваження відповідача щодо повноти оплати позивачем вартості оцінюваної партії товару не прийнятні з наступного.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 23.11.2024 №SDFE8241123KU, укладеного між компанією SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP (Китай) тa покупцем TOB «КОТЕ ЮНІОН» (Україна), погоджена сторонами вартість товару складає 9200 доларів США з орієнтованою кількістю товару 20000 кг, умови поставки FOB Qingdao.

Відповідно рахунку-інвойс від 25.12.2024 №SDFE8241123KU сторонами погоджено остаточну поставку товару вагою нетто 20788,00 кг на загальну вартість 9562,48 дол.США.

Відповідно до пункт 12 контракту від 23.112.2024 №SDFE8241123 KU покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку 70% передплата, 30% - до прибуття в порт розвантаження.

До митного органу декларантом надано платіжні інструкції (SWIFT) від 23.11.2024 №113 на суму 3122,48 дол. США, від 29.11.2024 №71а на суму 6440 дол.США.

В графах 70 вказаних платіжних документів, в призначенні платежу, було здійснено посилання на Контракт від 23.11.2024 №SDFE8241123KU.

Так, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216.

За правилами 15 Положення № 216 від 28.07.2008 затвердженого постановою Правління Національного банку України, платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Суд зазначає, що чинним законодавством не заборонено використовувати під час розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами платежі в системі «swift», як альтернативний спосіб розрахунків з нерезидентами України.

При цьому, саме лише зазначення про те, що платіжні документи містять посилання на контракт, що унеможливлює ідентифікувати зазначену платіжну інструкцію з партією оцінюваного товару, не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс.

Тож, відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Доводи відповідача про те, що надані платіжні документи не містять підпису уповноважених осію чи інших відміток банку, а тому не може підтвердити факту переказу коштів, а відтак і оплату по контракту, необґрунтовані, оскільки жодним нормативно-правовим актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту платіжної інструкції, тобто платіжна інструкція є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що декларант надав відповідачу платіжні документи разом із митною декларацією, які давали можливість останньому встановити митну вартість оцінюваного товару за ціною контракту.

При цьому, відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Щодо зауважень відповідача до транспортної складової митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно інформації товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB Qingdao (Китай).

Відповідно до Інкотермс 2011 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Тобто за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать б фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зробив висновок, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

На підтвердження транспортних витрат до митного оформлення було надано копії наступних документів: коносамент від 01.01.2025 №QN24120504; автотранспортна накладна від 11.03.2025 №455423; рахунок-фактуру від 12.03.2025 №LS- 4629942; довідку про транспортні витрати від 12.03.2025 №455423; договір перевезення від 23.09.2024 №23/09/2024; заявку на перевезення від 20.12.2024 № 455423.

У рахунку-фактурі від 12.03.2025 №LS-4629942 зазначено: міжнародне морське перевезення за межами державного кордону України - 116 074 грн 00 коп.; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 36646грн 30 коп.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 59098 грн 20 коп.; експедиторська винагорода - 1727,29грн. з ПДВ; міжнародне автоперевезення по території України - 39398,80грн з ПДВ.

Транспортні витрати до кордону України склали 211818,50грн, що і було заявлено до митного оформлення.

Відповідно до статті 5З МК України та Наказу №599 не передбачено вимоги надавати витяг курсу міжбанку, який використано експедитором. Крім того, застосований курс міжбанку можна визначити шляхом поділу суми, яка зазначена у рахунку-фактурі від 12.03.2025 №LS-4629942 на суму, яка зазначена у заявці на перевезення від 20.12.2024 № 455423, а отже ця обставина жодним чином не перешкоджає числовому визначенню транспортних витрат.

Маршрут морського перевезення не зазначено в рахунку-фактурі від 12.03.2025 №LS-4629942. Однак, маршрут перевезення QINGDAO, CHINA - GDANCK, Poland зазначено у заявці на перевезення від 20.12.2024 № 455423; довідці про транспортні витрати від 12.03.2025 №455423 і знайшло своє відображення в автотранспортній накладній від 11.03.2025 №455423 та коносаменті від 01.01.2025 №QN24120504, що у повній мірі дає можливість упевнитись, за яким маршрутом було здійснено морське перевезення.

Необхідно додати, що діючим законодавством України не передбачено обов`язку відображати всі складові вартості морського перевезення вантажу, зокрема, перевантаження на судно, отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Суд також зазначає, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

В довідці про транспортні витрати ТОВ «Ламан Шипінг» від 12.03.2025 №455423 зазначено, що транспортні витрати по перевезенню вантажу морським транспортом (коносамент QN24120504; контейнер MRKU7176000) по маршруту QINGDAO, CHINA - Gdansk, Poland складають: міжнародне морське перевезення за межами державного кордону України 116074 грн 00 коп.№ транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 36 646грн 30 коп.; міжнародне перевезення автотранспортом за межами державного кордону України -59 098 грн 20 коп. Перевезення здійснювалось без страхування вантажу.

Суд зазначає, надані декларантом до митного оформлення документи надають можливість встановити розмір транспортних витрат, у тому числі витрат транспортування оцінюваного товару до кордону України, які узгоджуються між собою та розбіжностей не містять.

Тож посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом до митного оформлення документи не в повній мірі підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару, є абсолютно безпідставними та відхиляється судом.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними та обґрунтованими.

Надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію та не проведено детальне дослідження митної декларації з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціна товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2025/000070/1 від 17.03.2025 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в сумі 3510,00грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві заявлено до відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 14500,00 грн.

Відповідач у відзив заперечував проти задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав необґрунтованого завищення розміру таких витрат.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду копії наступних документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2834; ордеру серії АЕ №1368663; договору про надання правничої допомоги № 28 від 25.03.2025; додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги № 28 від 25.03.2025; рахунку на оплату № 49 від 25.03.2025; платіжної інструкції № 4176 від 25.03.2025.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог частини шостої статті 12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповіді на відзив надано не було, у судових засіданнях адвокат участі не брала.

За умовами договору про надання правової допомоги №28 від 25.03.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та партнери» в особі керуючого Сергєєвої Майї Шаукатівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коте Юніон» (клієнт), вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110130/2025/000070/1 від 17.03.2025, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

За додатковою угодою № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 28 від 25.03.2025 передбачено складання та підписання акту приймання-передачі наданих послуг до завершення судового розгляду в суді першої інстанції.

Водночас, суд зазначає, що представником позивача не було надано до матеріалів адміністративної справи акту приймання-передачі наданих послуг, що унеможливлює надання оцінки реально вчинених адвокатом дій на виконання умов договору про надання правничої допомоги.

Детальний опис наданих послуг та виконаних робіт відсутній в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Таким чином, відповідно умовам, погодженими сторонами договору про надання правової допомоги, неможливо встановити порядок формування гонорару адвоката в межах укладеної угоди, а також обсягу вчинених дій в межах цієї справи та їх прийняття замовником, оскільки документальних доказів для його підтвердження до суду не надано.

Суд зазначає, що формування документів для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу завершується днем їх фактичного складення та підписання, на підставі яких встановлюються фактичні обставини, а не складених в інший час документів.

Наведені обставини унеможливлюють надання оціночного висновку щодо обсягу наданих послуг на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, їх реальності та об`єму виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути, тому в задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» (код ЄДРПОУ 43802084, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 34, офіс 405) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000070/1 від 17.03.2025.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» (код ЄДРПОУ 43802084, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 34, офіс 405) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3510,00 (три тисячі п`ятсот десять гривень) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова