Рішення № 137197125, 29.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 рокуСправа №160/6756/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року, яким мені було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути моє звернення про призначення мені одноразової грошової допомоги та призначити виплату передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, як сину загиблого батька - військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув в період дії воєнного стану, загибель якого пов`язана із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12/д від 19 квітня 2024 року було повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , 1999 р.н. - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 , з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що я перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги).

З метою надання комісії вказаних у протоколі документів, зокрема судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні, я звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області, справа №172/2054/24.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі 172/2054/24 було встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після набрання вищевказаним рішенням суду законної сили ОСОБА_1 повторно звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум через ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Засобами поштового зв`язку позивач отримав лист від Департаменту соціального забезпечення МО України вих.№220/13/ВихЗВТ/5758, до якого долучено Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 січня 2026 року №1/в, затвердженого 19 січня 2026 року, в якому було вказано, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на редакцію Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, що діяла на дату загибелі батька ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасування, рішення оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року щодо відмови йому в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем надано повний пакет документів, в тому числі й рішення суду, що підтверджує факт перебування на утриманні загиблого батька - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/6756/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19.03.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

20.03.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

10.04.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Виплату одноразової грошової допомоги було запроваджено з 01.01.2007 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст.ст. 16, 16-1 - 16-4 вищезазначеного Закону).

Частиною 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, при визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ч.9 ст.16-3) делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

На виконання припису ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 року №975 було затверджено "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

В подальшому, в зв`язку з введенням воєнного стану в України, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» було встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, але порядку виплати цієї допомоги визначено не було.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Частиною 1 статті 16-1 Закону (в редакції чинній на день виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги (дата загибелі військовослужбовця 05.06.2023) передбачено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до вищезазначеного закону утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Частиною 1 статті 30 Закону №2262-ХІІ визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Таким чином, системне тлумачення положень статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім`ї за одночасного існування двох умов: вони є непрацездатними та вони перебували на його утриманні, при цьому повинні мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він має право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 не створює підстав для набуття заявником статусу утриманця загиблого ОСОБА_2 у розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та, відповідно, виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.06.2023 року 05.06.2023 року загинув старший солдат ОСОБА_3 , що додатково підтверджується листом Кадрового центру Збройних Сил України від 05.01.2024 №321/КЦ/109.

Згідно посвідчення Управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації серії НОМЕР_2 від 19.12.2023 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 части 1 статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Суд враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 20 вересня 2023 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 (відділ оформлення допомог, військових пенсій та пільг) з метою виплати одноразової грошової допомоги рідним загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 направлено пакет документів на матір ОСОБА_5 , 1949 року народження, дружину та матір неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , 1982 року народження, сина ОСОБА_1 , 1999 року народження.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12/д від 19 квітня 2024 року було повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , 1999 р.н. - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 , з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги).

З метою надання комісії вказаних у протоколі документів, зокрема судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі 172/2054/24 було встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після набрання вищевказаним рішенням суду законної сили ОСОБА_1 повторно звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум через ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року:

« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата КОПИЛА ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 14.06.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 05.01.2024 №321/КЦ/109.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції, що діяла на дату загибелі ОСОБА_8 ), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначення та виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Рішенням Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 року у справі №172/2054/24 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого ОСОБА_2 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, зазначене судове рішення не містить інформації про наявність у ОСОБА_1 права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право ОСОБА_1 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 не створює підстав для набуття заявником статусу утриманця загиблого ОСОБА_2 у розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення" та, відповідно, виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасування, рішення оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року щодо відмови йому в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним надано повний пакет документів, в тому числі й рішення суду, що підтверджує факт перебування на утриманні загиблого батька - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011-XII.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, законодавець визначив у статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, на час звернення позивача із заявою про виплату допомоги) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII.

29 липня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України від 29.07.2022 №2489-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», яким, зокрема текст статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII було викладено у такій редакції: «1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

25 серпня 2022 року Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX набрав чинність.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою затвердив відповідний Порядок.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII.

За приписами пункту 10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, згідно з пунктом 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII, крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.06.2023 року 05.06.2023 року загинув старший солдат ОСОБА_3 , що додатково підтверджується листом Кадрового центру Збройних Сил України від 05.01.2024 №321/КЦ/109.

Згідно посвідчення Управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації серії НОМЕР_2 від 19.12.2023 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 части 1 статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Суд враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 20 вересня 2023 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 (відділ оформлення допомог, військових пенсій та пільг) з метою виплати одноразової грошової допомоги рідним загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 направлено пакет документів на матір ОСОБА_5 , 1949 року народження, дружину та матір неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , 1982 року народження, сина ОСОБА_1 , 1999 року народження.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12/д від 19 квітня 2024 року було повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , 1999 р.н. - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 , з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги).

З метою надання комісії вказаних у протоколі документів, зокрема судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі 172/2054/24 було встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після набрання вищевказаним рішенням суду законної сили ОСОБА_1 повторно звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум через ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року:

« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 14.06.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 05.01.2024 №321/КЦ/109.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції, що діяла на дату загибелі ОСОБА_8 ), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначення та виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Рішенням Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 року у справі №172/2054/24 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого ОСОБА_2 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, зазначене судове рішення не містить інформації про наявність у ОСОБА_1 права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право ОСОБА_1 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 не створює підстав для набуття заявником статусу утриманця загиблого ОСОБА_2 у розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення" та, відповідно, виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

Відповідно до пункту 13 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого 25.12.2013 року постановою Кабінету Міністрів України №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Суд також враховує, що в постанові Дніпровського апеляційного суду від 13.05.2025 року в справі №172/2054/24 зокрема досліджено питання щодо одноразової грошової допомоги, а саме зазначено:

"Позивач ОСОБА_1 може вважатися особою, що має право на отримання компенсації у разі загибелі батька відповідно до приписів Постанови №168, та відповідно вважається утриманцем згідно з вимогами статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх".

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, як сину загиблого батька - військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану, загибель якого пов`язана із захистом Батьківщини, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі №0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що задля недопущення повторного порушення прав позивача є необхідність зобов`язати Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - сину загиблого батька (старшого солдата ОСОБА_2 ), одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 19.03.2026 року.

А отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15 січня 2026 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, як сину загиблого батька - військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану, загибель якого пов`язана із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), як сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - старшого солдата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник