Ухвала суду № 137197122, 29.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 травня 2026 рокуСправа №160/23591/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

До суду надійшла заява позивача в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі №160/23591/21 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/9207/21 від 16.08.2021 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справах №160/9835/19 від 10.12.2019 року, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 і виплатити заборгованість пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.05.2022 у розмірі 63 520,11грн.

Розгляд заяви призначено на 29.05.2026 року.

Сторони у призначене судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Вирішуючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, суд виходить з наступного.

31.01.2022 року рішенням суду адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті з 01.04.2019 року пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту за №518/6.3/282 від 13.04.2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/9207/21 від 16.08.2021 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/9207/21 від 16.08.2021 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справах №160/9835/19 від 10.12.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили та судом видано виконавчі листи.

В обґрунтування заяви зміну способу і порядку виконання рішення суду зазначено, що відповідачем рішення суду не виконано в повному обсязі. Згідно листа відповідача, на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період 01.04.2019 по 31.05.2022 у сумі 63 520,11грн. Станом на дату звернення позивача до суду із заявою, відповідачем не виконано рішення суду та невиплаченою сумою залишається відкладена заборгованість у розмірі 63 520грн. 11коп.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з нормами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд враховує, що приписи ст.378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме: резолютивної частини постанови, яка містить висновки суду по суті позовних вимог. Отже, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

За приписами п.9 ч.5 ст.160 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245 КАС України).

Аналіз резолютивної частини рішення суду від 31.01.2022 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов`язання, покладені на відповідача цим рішенням, є позовними вимогами, що обрані видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За вказаних обставин заявник просить змінити не спосіб виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження суду під час прийняття цього рішення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При розгляді заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, слід зауважити, що законодавча норма не передбачає зміну судового рішення по суті, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Враховуючи той факт, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення з аналізу судової практики вбачається, що заявником має бути доведено існування конкретних обставин, які істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем у листі «Про надання відповіді» від 17.03.2026 повідомлено позивачу, зокрема, про проведення на виконання рішення суду від 31.01.2022 по справі №160/23591/21 перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за результатом якого нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.05.2022 в розмірі 63 520,11 грн. В межах встановлених бюджетних асигнувань в жовтні, в листопаді та грудні 2025 року було виплачено по 187,35 грн. Та в лютому 2026 року 103,00грн.

З наведеного вбачається, що станом на день розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, сума щодо якої позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії відмінна від заявленої.

Таким чином, рішення суду від 31.01.2022 по справі №160/23591/21 виконується та його виконання є триваючим.

Захист порушеного права у судовому рішенні і спосіб виконання судового рішення не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Заміна «зобов`язання» на «стягнення» не є зміною способу і порядку виконання рішення, оскільки це призводить до зміни суті позовних вимог та прийнятого судом рішення; поняття «спосіб захисту порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними.

Змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання виплатити пенсію на її стягнення, суд змінить рішення по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами конкретних інстанцій при розгляді справи.

Крім того, згідно з ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення, заявник не зазначає тих обставин, які б в сенсі ст.378 КАС України, могли б слугувати встановленню способу виконання рішення суду, запропонованого ним, та унеможливлюють виконання рішення суду від 31.01.2022, окрім того, що на даний час вказане судове рішення не виконано повністю.

Відповідачем у даній справі є територіальний орган Пенсійного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Немає жодних підстав вважати, що територіальний орган виконавчої влади з питань пенсійного забезпечення не має можливості виконати судове рішення зобов`язального характеру про виплату пенсії.

Більш того, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача згідно рішення суду та забезпечено виплату пенсії у новому розмірі.

Аналіз резолютивної частини рішення суду та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов`язання, покладені на відповідача цим судовим рішенням, є обраними судом видом захисту порушеного права позивача.

Тобто, суд задовольнив позовні вимоги позивача, обравши спосіб захисту на якому наполягав позивач.

При цьому, заявником не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.

Заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини рішення, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії.

Зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві утворену заборгованість, яка не була визначена у судовому рішенні призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Суд також враховує, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас, стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсійних виплат, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості з пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.

Інших обставин для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вимога щодо стягнення коштів позивачем не заявлялась, отже у відповідності до приписів ст.245 КАС України суд мав повноваження прийняти рішення лише про зобов`язання вчинити дії.

Розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі, що належить позивачеві, судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог не здійснювався, а відтак вимога про стягнення коштів є новими правовідносинами та підлягають судовому захисту шляхом звернення до суду з відповідним позовом та сплатою судового збору у належному розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, суд вважає, що встановлені у цій справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, передбаченого ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали надіслати:

- позивачу за електронною адресою: zinkevich@adm.dp.gov.ua;

- відповідачу до електронного кабінету.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська