Ухвала суду № 137197108, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 червня 2026 рокуСправа №160/21705/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Громадської організації «ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ» до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25 позовні вимоги задоволено.

Зокрема, визнано протиправною відмову Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №897/25 від 02.06.2025.

Зобов`язано Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради надати всі документи та письмову інформацію, запитувані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №897/25 від 02.06.2025.

21 квітня 2026 року від Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про встановлення порядку виконання рішення шляхом визначення, що обов`язок Офісу охорони культурної спадщини ЛМР щодо надання документів виникає після пред`явлення стягувачем (ГО «Платформа Громадський Контроль») підтвердження оплати фактичних витрат на копіювання та друк документів у розмірі, визначеному згідно з чинними тарифами.

Розглянувши заяву про встановлення порядку виконання рішення, суд зазначає таке.

Частиною першою, третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувала чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень; повноваження щодо вчинення дій з приводу примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім виконавцям.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Статтею 7 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з цим, заявником не надано належного обґрунтування та доказів, на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі №160/21705/25.

Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Основна мета встановлення порядку виконання судового рішення у Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України) - це забезпечення реального, повного та ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи у відносинах із державою в ситуації, коли рішення неможливо виконати у загальний спосіб.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №803/3805/15 зазначив, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.

В обґрунтування поданої заяви про встановлення порядку виконання судового рішення у цій справі заявник вказав, що в резолютивній частині рішення суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25 зобов`язано Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради надати всі документи та письмову інформацію, запитувані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №897/25 від 02.06.2025. Однак, згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Відповідно до заяви боржника від 16.03.2026, що надійшла на адресу відділу за вх.№1962 від 16.03.2026 встановлено, що боржник не заперечує свого обов`язку щодо виконання рішення і намірений його виконати, проте не може зробити цього до вирішення оплати фактичних витрат на копіювання та друк документів. Отже, обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду, є невизначення в резолютивній частині рішення порядку виконання рішення суду, що не унеможливлює його правильне розуміння та виконання боржником за процесуального супроводу органу державної виконавчої служби.

З цього приводу суд зазначає таке.

Встановлення порядку виконання рішення можливе виключно в разі наявності обставин, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим в ситуації, коли рішення неможливо виконати у загальний спосіб.

Натомість, положення Закону України "Про доступ до публчної інформації" визначають порядок дій розпорядника у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок.

При цьому, Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України обґрунтовує необхідність встановлення порядку виконання судового рішення тими обставинами, які не були предметом судового розгляду, та у спосіб доповнення резолютивної частини рішення умовою, яку суд не встановлював.

Суд наголошує, що відповідач до прийняття оскаржуваного рішення про відмову в наданні інформації та документів не виставляв позивачу рахунку на оплату витрат, а оскаржувана відмова від 09.06.2025 мотивована іншими підставами, не пов`язаними з відсутністю погодження позивача на здійснення оплати фактичних витрат на копіювання. Також, з наданої відповідачем відповіді на запит не вбачалося, що обсяг запитуваних позивачем документів перевищує 10 сторінок, що вимагало б від позивача сплати витрат на копіювання таких додокументів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», питання відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк повинно бути вирішено розпорядником під час опрацювання запиту. Якщо суб`єкт владних повноважень раніше не скористався цим правом належним чином (наприклад, неправомірно відмовив у наданні інформації взагалі, замість того щоб надіслати рахунок), то судове рішення про надання документів є безумовним. На переконання суду, за викладених обставин розпорядник інформації не може виправдовувати невиконання рішення суду на стадії його виконання відсутністю оплати.

Відтак, жодних суперечностей між судовим рішенням та вимогами закону немає.

Крім того, суд звертає увагу Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в адміністративній справі № 160/21705/25 - без змін.

Стаття 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України встановлюють принцип обов`язковості судового рішення.

Якщо резолютивна частина зобов`язує відповідача «надати інформацію та документи» без жодних додаткових умов чи застережень, суб`єкт владних повноважень повинен виконати цей обов`язок у повному обсязі. Намагання обумовити виконання рішення суду діями позивача та подача з цих підстав заяви про встановлення порядку виконання судового рішення розцінюється судом як ухилення боржника від виконання судового рішення.

Також, принагідно суд звертає увагу заявника про можливість боржника виконати рішення суду в альтернативний спосіб, з мінімізацією власних витрат та без необхідності встановлення порядку виконання рішення суду.

Згідно з частиною третьою та четвертою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запити можуть подаватися у письмовій, усній чи іншій формі (зокрема електронною поштою) на вибір запитувача.

В прохальній частині інформаційного запиту Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №897/25 від 02.06.2025 позивач просив надати відповідь в електронному вигляді на адресу електронної пошти.

Відтак, зазначені обставини свідчать про обраний позивачем спосіб отримання відповіді на інформаційний запит.

Відтак, розпорядник не позбавлений можливості відсканувати документи та надіслати їх на електронну пошту громадської організації.

Матеріали справи не містять доказів, на підтвердження вчинення відповідачем зазначених дій, що спростовує доводи про те, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо виконання рішення і намірений його виконати, проте не може зробити цього до вирішення оплати фактичних витрат на копіювання та друк документів.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі 160/21705/25.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №160/21705/25, - відмовити.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 та п. 16 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя А.О. Сластьон