Рішення № 137194766, 08.06.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1106/26

2/703/1347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

27.02.2026 позивач звернувся до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71735851, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 та відповідно до реєстру боржників №14 від 26.08.2025.

Позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики №71735851 від 09.04.2025 в сумі 22262,50 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 13000,00 грн, заборгованість за процентами 1072,50 грн, заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом 6240,00 грн, 1950,00 грн комісії.

Всупереч умовам укладеного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення права грошової вимоги, відповідач не здійснив погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунок первісного кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося додаткових нарахувань.

Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», який набув права вимоги, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 22262,50 грн, а також понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 03.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі разом із копією позовної заяви та додатками надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

09.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71735851, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію. Сума позики становить 13000,00 грн. Строк кредитування 30 днів. Процентна ставка 0,275% на день, фіксована, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 4% на день. Пеня 4% на день. Комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, в грошовому виразі складає 1950,00 грн. Дата надання кредиту 09.04.2025, дата повернення кредиту (останній день) 08.05.2025, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1288,87%, орієнтовна загальна вартість кредиту 16022,50 грн.

У п. 2.5 договору позики вказано, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи з другого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно з п. 4.4 договору, позичальник ідентифікований із використанням системи Bank-ID НБУ.

В п. 6.1 сторони узгодили нарахування процентів за користування кредитом позичальникові на суму кредиту, виходячи зі строку фактичного користування кредитом, із дня видачі та включно по дату його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

В п. 7 сторони погодили, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати позики, встановленого договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою, в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується одноразовим ідентифікатором кожного разу під час ініціювання позичальником такого права. Таке ініціювання здійснюється без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики, обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображається в особистому кабінеті.

З паперової копії договору, укладеного в електронній формі вбачається, що з боку позичальника він підписаний 09.04.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 09.04.2025 укладено договір про надання коштів у кредит №71735851, що підтверджується паперовою копією договору, укладеного в електронній формі.

09.04.2025 об 17-40 год на картку № НОМЕР_1 здійснений грошовий переказ на суму 13000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції.

Вказаний номер відповідає номерові картки позичальника, наведеному в кредитному договорі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором укладений договір факторингу №27/03/25.

Відповідно до п. 1.1 договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до п. 1.6 договору, права вимоги вважаються прийнятими фактором шляхом підписання ним Акту прийому-передачі реєстру боржників.

26.08.2025 сторонами договору факторингу підписана додаткова угода №8 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, в якій сторони погодили загальну суму прав вимоги, що відступаються, ціну продажу, зокрема щодо вимог, що містяться у реєстрі боржників №14 від 26.08.2025.

26.08.2025 сторонами договору факторингу підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників №14 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025.

Відповідно до витягу із реєстру боржників №14 від 26.08.2025 за договором факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошових вимог до ОСОБА_1 з сумою заборгованості в сумі 22262,50 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 13000,00 грн, заборгованість за процентами 1072,50 грн, заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом 6240,00 грн, 1950,00 грн комісії.

На підтвердження набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 , позивачем надано копію платіжної інструкції №96 від 29.08.2025 про перерахунок від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» грошових коштів за відступлене право грошової вимоги на підставі додаткової угоди №8 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, кредит виданий ОСОБА_1 09.04.2025 на суму 13000,00 грн, проценти нараховані за період із 09.04.2025 до 08.05.2025 за процентною ставкою 0,275%, що відповідає погодженому сторонами строкові кредитування та розміру процентної ставки, що не суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів, чинному у відповідний період. Надалі застосована процентна ставка 4% за день за понадстрокове користування кредитом, за період із 09.05.2025 до 20.05.2025. Додатково нараховано комісію, ставка якої склала 15% суми кредиту 1950,00 грн. Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості як в повному обсязі, так і частково, на користь первісного кредитора чи позивача матеріали справи не містять.

Нарахування комісії здійснене відповідно до п. 2.2.4, 6.2 договору, в останньому в загальних рисах погоджено перелік послуг позикодавця, за надання яких комісія нараховується та має бути сплачена.

Відтак позов в частині стягнення суми основного боргу, комісії та процентів, що нараховані протягом строку кредитуваннчя, слід задовольнити.

Щодо заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування позикою.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Права та інтереси кредитодавця (позикодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

За умовами укладеного сторонами договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 09.05.2025 надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику в повному обсязі протягом 30 днів, тобто до 08.05.2025 включно.

Таким чином, позивач як правонаступник позикодавця у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування сумою позики у межах погодженого сторонами строку позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати, передбачені Договором позики, проценти.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором позики в розмірі 6240,00 грн нарахована за період з 09.05.2025 до 20.05.2025, що виходить за межі строку позики, який встановлений на строк 30 днів і закінчився 08.05.2025.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення із відповідача процентів за понадстрокове користування позикою, слід відмовити.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів на підтвердження інших судових витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, матеріали не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №71735851 від 09.04.2025 в сумі 16022,50 грн, що включає 13000,00 грн заборгованості за основним боргом, 1072,50 грн заборгованості за процентами, 1950,00 грн комісії, а також 1916,13 грн судового збору, всього 17938 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн 63 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Бровари Київської області, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 08.06.2026.

Суддя І.В. Овсієнко