Рішення № 137194695, 30.03.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/14/26

Провадження №2/711/887/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.

за участю представника

позивача за довіреністю Скаско В.О.

представника відповідача

адвоката Крушельницької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ДЕБТ ФОРС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.12.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №0989007924.

Відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики.

Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч.ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника.

Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.0 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у правилах, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Пропозиція (Оферта) на отримання траншу згідно Заявки-анкети № 2628539745 від 03.02.2020 в рамках Договору про надання позики №0989007924 від 10.12.2019 підписано Позичальником 10.12.2019, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, як вказує позивач, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Крім того, зазначено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Також у позові зазначено, що 14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0989007924.

15.02.2023 було укладено договір № 15-02/23, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989007924.

12.05.2023 було укладено договір № 12-05/23, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989007924.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0989007924.

У позові зазначено, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0989007924 від 10.12.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 81554,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4240,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 77314,55 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки - 0.00 грн., нараховані 3% річних -0.00 грн.

Крім того, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2422,40 грн., яка вираховується, виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 25000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.

Таким чином, позивач просить - стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1) заборгованість за Договором № 0989007924 від 10.12.2019 у розмірі 81554,55 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем, через представника подано відзив на позов, який прийнятий судом. Не погоджується із розрахунком заборгованості; розмір витрат на правничу допомогу, що заявлений позивачем, вважає завищеним і недоведеним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачем, через представника подано відповідь на відзив, яка прийнята судом. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі за наявними доказами.

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача подані не були.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви, відповіді на відзив та наявні докази. Зазначив, що спору щодо перших чотирьох траншів немає, вони повністю погашені. Є спір щодо п`ятого траншу, який не погашений відповідачем. Проценти за користування кредитом нараховувалися в межах п. 1.2 та п.1.7 договору (36 календарних місяців) та п.3.2 Правил (тобто з дати п`ятого траншу 03.02.2020). Тобто, з 03.02.2020 (дата надання кредиту) до 09.12.2022 (день перед завершенням строку). Боржник може користуватися кредитом протягом 3-х років. Заборгованість по тілу кредиту 4240грн. 00коп. Штрафні санкції не нараховувалися. Сплат по погашенню заборгованості не було здійснено відповідачем, окрім одного платежу у розмірі 01грн. 85коп. 08.06.2021, які зараховані на погашення процентів. Також просив стягнути судові витрати - судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В судове засідання відповідач не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомила.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на доводи відзиву на позов. Зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги частково. З умовами договору та Правил згідна. П`ятий транш відповідач отримала на 30 календарних днів і процентна ставка 1,75% в день. Тіло кредиту 4240грн. вона отримала і згідна його повернути. Оскільки кредит надавався на 30 днів, то проценти складають 2226грн. 00коп., які також відповідач згідна повернути. Після спливу 30 днів кредитор втратив можливість стягувати проценти, а нарахування за ст. 625 ЦК він не здійснював. На цей час борг відповідачем не погашений. Витрати на правничу допомогу вважає завищеними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що 10.12.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового кредиту № 0989007924, шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 9u0n7g, який 03.02.2020 було направлено на вказаний нею номер телефону НОМЕР_2 .

В рамках дії договору, також були підписані:

- Заява-Анкета на отримання кредиту від 03.02.2020 на транш у сумі

4 240,00 грн.;

- Пропозиція надання 5 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628539745 від 3 лютого 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0989007924 від 10.12.2019 (оферта)- 5 транш;

- Акцепт оферти від 3 лютого 2020 р. на отримання 5 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628539745 від 3 лютого 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0989007924 від 10.12.2019 -5 транш.

Отже, на підставі Заявки-анкети від 03.02.2020 на умовах Пропозиції (оферти) в рамках укладеного електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача, було отримано 5-ть траншів кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 098 900 79 24 від 10.12.2019.

Пунктом 7.5 Договору, сторони погодили, що підписання Товариством Договору, додаткових угод та додатків до договору, повідомлень, вимог та інших документів відбувається шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», використовується з метою підписання Договору. Сторони дійшли згоди, що договір, додаткові угоди та додатки до договору, повідомлення, вимоги та інші документи підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, мають таку ж юридичну силу і породжують для сторін аналогічні права та обов`язки, що підписані власноручно.

Товариство передає Одноразовий ідентифікатор Позичальнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Позичальника), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Позичальником під час заповнення Заявки-Анкети.

У разі укладання Договору в електронній формі, а саме: на сайті Товариства www.pozichka.ua, беззаперечним прийняттям (акцептом) умов даного Договору Позичальником є проставлення в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця спеціальної відмітки про згоду укласти договір на запропонованих Товариством умовах (Підписання Додатку №2 - при укладенні Договору та отриманні першого траншу кредиту, та Додатку №4 - при отриманні другого та наступного траншу кредиту). Підписання Позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання вищезазначених дій означає прийняття Позичальником всіх умов Договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно п. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення Договору в письмовому вигляді, у зв`язку з чим створює для Позичальника та Товариства такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.7.6. Договору).

Позичальник підтверджує, що він самостійно перед укладанням даного Договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, Проектом Договору і які відповідають умовам даного Договору, та погоджується з ними (п.7.1. Договору).

Підписанням Заявки-Анкети та/або цього Договору Позичальник підтверджує, що він до укладення даного Договору отримав вичерпну інформацію в письмовій формі про умови надання кредиту і що один з оригіналів цього Договору був переданий Позичальнику (п.7.2. Договору).

Підписанням Заявки-Анкети та/або цього Договору Позичальник підтверджує отримання пояснень Товариства з метою забезпечення Позичальнику можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану (п.7.3 Договору).

Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він уклав цей договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від Товариства, достатньої та необхідної для прийняття рішення Позичальником щодо укладення цього Договору, що відповідає його внутрішній волі (п.7.4. Договору).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, в цьому випадку, мало місце укладання електронного правочину, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що і є її безпосереднім підписом.

Таким чином, скріпивши договір підписами, в сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1.1. Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту - «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі - Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Мета отримання кредиту - для власних потреб (п.1.3 договору).

1.5. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень.

1.6. В рамках дії даного Договору Сторони погодили наступні загальні умови, а саме: До умов даного Договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом Договору та Правилами. При цьому, максимальна відсоткова ставка 1,75% за один кал. День на суму фактичного залишку заборгованості.; максимальний строк користування кредитом (траншем) 30 кал. днів.

Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Відповідно до п. 1.7 договору, протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

Заборгованість сплачується за визначеним графіком.

Крім того, за умовами договору визначено: 1.10 Строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в п. 1.2. Договору; 1.10.1. Максимальна вартість кредиту за діючим лімітом у грошовому вираженні становить: 490 грн.; 1.10.2. Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75 %; 1.14. Максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75%; 1.15 Розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Як передбачено п. 1.19 договору, дія цього Договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору. Дія цього Договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із Сторін шляхом письмового повідомлення іншої Сторони та при умові відсутності зобов`язань між Сторонами. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється Додатком до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідного Додатку до цього Договору, якщо інше не встановлено у самому Додатку до цього Договорі або у чинному законодавстві Україні.

Відповідно до п. 2.3 договору, Товариство має право на відступлення права вимоги за даним Договором будь-кому без згоди на це Позичальника.

Згідно з п. 3.1. Договору - перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки- Анкети (Додаток №5) та Додатка №2 до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання першого Фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого Фінансового кредиту та строк користування ним інші умови Визначено у Додатку №2. Підписання Товариством Додатку №1 до Договору і Позичальником Додатку №2 до Договору є укладення та підписання Договору в цілому.

Пунктом 3.1.1. Договору встановлено, що другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше.

Так, відповідачем після укладання Договору було отримано грошові кошти траншами - 10.12.2019 у сумі 1400,00 грн. (повернуто 11.12.2019), 13.12.2019 у сумі 2020,00 грн. (повернуто 15.12.2019), 15.12.2019 у сумі 1600,00 грн. (повернуто 17.12.2019), 21.12.2019 у сумі 2120,00 грн. (повернуто 20.01.2020).

Останній транш у сумі 4240, 00 грн. на підставі п.1.2 та п.3.1.1 Договору анкети-заявки видано 03.02.2020, який на час розгляду справи відповідачем не повернуто, про що вказує позивач і визнає відповідач.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.07.2025 суд встановив, що 03.02.2020 о 01 год. 22 хв. на банківську картку, маска картки № НОМЕР_3 було перераховано 4240 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 47799779, призначення платежу: зарахування 4240грн. на картку № НОМЕР_3 .

Згідно з наданим розрахунком заборгованості від 14.07.2021, зробленим ТОВ "ІНФІНАНС" вбачається, що сума по відсоткам за період з 03.02.202 по 14.01.2021 (день відступлення права вимоги боргу наступному кредитору) складає 40566, 35 грн.

При цьому, відповідач вважає, що строк, за який має бути розрахована сума боргу складає 527 календарних днів (з 03.02.2020 по 14.01.2021) враховуючи фіксовану відсоткову ставку 74, 20 грн. в день і мало, відповідно, становити 39103, 40 грн. Тобто, відповідач вважає, що відповідно до отриманого траншу в сумі 4240,00 грн., відповідно до умов договору про надання позики № 0989007924 від 10.12.2019 вона зобов`язана була сплатити кредитору 6466,00 грн. боргу, який складався із суми тіла позики (кредиту), - 4240,00. та відсотків за користування цим кредитом у сумі 2226,00 грн. із розрахунку користування кредитом протягом 30 днів із ставкою 1,75% за день (30 днів * 74,20 грн. (одноденна сума нарахованих відсотків від тіла кредиту за ставкою 1,75% за день).

Позивач проти такої позиції відповідача заперечує. Зазначає, що відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит (5 транш) в розмірі 4 240 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, граничний строк не більше строку дії Договору - 3 роки (36 місяців) з можливістю пролонгації, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75 %. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2226 грн. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем (ТОВ «Інфінанс») було перераховано грошові кошти в розмірі 4240 грн.

Отже, відповідач вважає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору, в межах строку дії кредитного договору, граничного строку кредитування; розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Отже, відповідач вважає, що з підписанням Договору, погодили, що «граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору)»: 3 роки (36 місяців), тобто співпадають. Представник позивача зазначив, що розмір заборгованості за відсотками нараховано за період з 03.02.2020 до 09.12.2022, враховуючи п.1.7 договору, що є вірним.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір про відкриття кредитної лінії № 1359-1958 продукту «НА ВСЕ» від 04.03.2024 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 10.12.2019 Договору №0989007924 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , а також отримання відповідачем кредитних коштів на підставі вказаного вище Договору.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення Договору від 10.12.2019, а також факт отримання 03.02.2020 та використання кредитних коштів за п`ятим траншем.

Також судом встановлено, що 14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0989007924 щодо позичальника ОСОБА_1

15.02.2023 було укладено договір № 15-02/23, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989007924.

12.05.2023 було укладено договір № 12-05/23, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0989007924.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким, чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Після придбання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 .

Всупереч умовам Договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ДЕБТ ФОРС», ні на рахунки ТОВ «ІНФІНАНС» (первісного кредитора).

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ДЕБТ ФОРС».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 4240грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем 03.02.2020 (п`ятий транш) зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами договору. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір від 10.12.2019 укладений на умовах споживчого кредиту підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору, кредитор надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи у строк зобов`язання, відповідач не мала б наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення нею заборгованості за Договором від 10.12.2019, у повному розмірі.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 4240грн. 00коп. (тіло кредиту) та заборгованість по відсотках - 77314 грн. 55 коп.

Отже, заборгованість за тілом кредиту підлягає до повного задоволення, оскільки розмір 4240грн. 00коп. визнається відповідачем і відсутні докази про його повернення.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредиту суд також враховує положення ч.1 ст.82 ЦПК України, відповідно до яких обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях представників сторін.

Що стосується нарахування та виплати позивачу процентів за користування кредитними коштами, то суд вважає, що в частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Так, судом встановлено, що строк кредитування становить 30 календарних днів, а тому погоджується із доводами відповідача. Відповідно, враховуючи розмір процентної ставки, яка становить 1,75% в день, то заборгованість за відсотками - 2226грн. 00коп. (4240грн. х 1,75% : 100% х 30 кал.дні), а тому саме в такому розмірі заборгованість за відсотками і підлягає до задоволення. В іншій частині вимог слід відмовити.

На думку суду, твердження позивача про те, що строк кредитування в даному випадку є більшим, ніж 30 календарних дні, не відповідає умовам договору. При цьому, враховуються встановлені обставини про те, що за акцептом оферти від 03.02.2019 на отримання 5-го (траншу) кредиту згідно із заявою-анкетою від 03.02.2020 в рамках договору від 10.12.2019, ОСОБА_1 мала намір отримати кредит у розмірі 4240грн. 00коп., на строк користування кредитом (траншем) 30 днів, із процентною ставкою 1,75% за один день користування кредитом. Тобто, ОСОБА_1 погодилася з умовами пропозиції ТОВ «ІНФІНАНС» та прийняла її на таких умовах.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У п. 140 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Тобто, позичальник отримує від банку (фінансової установи) грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.

Натомість, у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3, 8.3.1 та 8.3.2, 8.4 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», що затверджені наказом директора ТОВ «Інфінанс»№11/1 від 11.05.2019, строк користування другим та наступними кредитами (траншами) може бути змінений/продовжений на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу). Продовження строку дії кожного з кредитів (траншів) здійснюється вразі дотримання наступних передумов: 1) на момент подовження строку поточного кредиту (траншу) строк дії Договору не закінчився; 2) повністю сплачено нараховані відсотки (уразі відповідної вимоги Товариства-штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту. Продовження строку дії поточного кредиту (траншу) здійснюється виключно за умови попередньої оплати відсотків (у разі наявності сплати штрафних санкцій на вимогу Товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем).

Отже, суд застосовує означений засіб доказування з призми того, що Правила згідно п.1.1 Договору №0989007924 від 10.12.2019 є невід`ємною його частиною. Крім того, представник відповідача не висловив заперечень щодо неврахування Правил під час вирішення спору, зокрема з призми не ознайомлення його клієнта з їх змістом, або існування Правил в іншій редакції станом на день укладення відповідачем Договору від 10.12.2029 тощо.

Відповідно, з правового аналізу положень п.п. 1.1, 1.6 та інш. Договору №0989007924 у взаємозв`язку з п.п. 8.2-8.4 Правил суд встановив, що у випадку неповернення позичальником суми кредиту, наданої йому згідно другого і наступних траншів (у конкретному випадку 5-го траншу) позичальник, сплативши відсотки за фактичну кількість днів користування таким траншем (кредитом), має право на пролонгацію дії саме поточного кредиту (траншу) на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу).

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості, що наявний у справі, позичальник ОСОБА_1 03.02.2020 отримала п`ятий транш у розмірі 4240грн. 00коп. При цьому, встановлено, що попередні чотири транші вона погасила і по ним заборгованості немає. Відповідно, строк діючого кредиту (траншу) від 03.02.2020 закінчувався у неї 02.03.2020 (строк користування кредитом 30 кал. дні за умовами договору). Оскільки після означеної дати ОСОБА_1 не сплачувала первинному кредитодавцю грошові кошти в рахунок погашення відсотків за фактичну кількість днів користування таким траншем (кредитом), тому суд дійшов висновку, що дія кредиту (траншу) від 03.02.2020 закінчилась саме 02.03.2020. Той факт, що за даними цього розрахунку заборгованості вбачається, що 08.06.2021 нею сплачено кошти у розмірі 01грн. 85коп. на погашення процентів, жодним чином не свідчить про те, що відбулася пролонгація строку дії діючого кредиту (траншу), з огляду на умови кредитного договору від 10.12.2019.

Таким чином, позивач ТОВ «ДЕБТ ФОРС» як правонаступник ТОВ «ІНФІНАНС» у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою чергового кредиту (траншу) від 03.02.2020 в межах погодженого сторонами строку означеного кредиту (траншу) до 02.03.2020. Після закінчення строку його дії як у первинного кредитодавця, так і в його правонаступника в спірних правовідносинах, відсутні правові підстави нараховувати проценти за понадстрокове користування сумою кредиту без укладення відповідних договорів.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за понадстрокове користування кредитом (траншем) від 03.02.2020, тобто після 02.03.2020, є необґрунтованими, а відповідно, задоволенню не підлягають.

Водночас, твердження представника позивача, що викладене у відповіді на відзив та в судовому засіданні, про те, що відсотки нараховані позичальнику правомірно, оскільки згідно умов Договору від 10.12.2019 строк його дії сторонами визначений в 36 календарних місяців, суд відхиляє, оскільки з аналізу умов означеного правочину суд зробив висновок, що 36 календарних місяців це строк дії Договору №0989007924, протягом якого позичальник має право отримувати частини (транші) в межах максимального розміру кредитної лінії, що сторонами визначена в розмірі 20000 грн. Проте, конкретний розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатках №1 до Договору - при наданні (отриманні) першого (в подальшому наступного траншу) при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту (п.п. 1.15, 3.1.1 Договору №0989007924).

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 0594270012 від 29.12.2025.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 2,73 % від заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі - 66 грн. 14 коп. (2,73 % від 2422 грн. 40 коп.).

Що стосується вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного:

суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги №03-07/2024 від 03 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ДЕБТ ФОРС» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023; заявки на надання юридичної допомоги № 37 від 03.11.2025; витягу з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 25000грн. 00коп.

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Лігал Ассістанс» у справі щодо стягнення боргу за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №09897924, з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості в розумінні положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

З аналізу статей10,11,12,13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Стороною відповідача надані заперечення проти відшкодування позивачу витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, які викладені у відзиві на позов. Зокрема, зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу - 25000грн. 00коп. відповідач вважає завищеним та недоведеним.

Водночас, ч.1, п. 3 ч. 2 ст.141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 2,73%, то пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2226грн. 00коп., - саме витрати на правничу допомогу - 682грн. 50коп. (2,73% від 25000грн. 00коп.) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині слід відмовити. При цьому, інших підстав для зменшення розміру таких витрат суд не вбачає.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ 43577608, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, прим. 369 офіс 1) заборгованість за кредитним договором №0989007924 від 10.12.2019: 4240грн. 00коп. - заборгованість за сумою кредиту, 2226грн. 00коп. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір - 66грн. 14коп., витрати на правничу допомогу адвоката - 682грн. 50коп., а всього - 7214 грн. 64 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.05.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька