Рішення № 137194694, 21.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2962/26

Провадження №2/711/2090/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0007.8869 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, який розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua і в мережі інтернет www.todobank.com (далі Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява-Договір.

Як зазначено, Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Поточний рахунок Клієнта в гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором.

Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно з виписками по рахунку Позичальника, станом на 03.09.2024, у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 19 632 грн. 38 коп.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 32 900 грн. 43 коп.

Позивач також вказує, що 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) , оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» (Банк) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого Новий кредитор набув усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021.

В подальшому, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021. Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача боржника за Кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024, (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 19 632 грн. 38 коп.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 32 900 грн. 43 коп.

Позивач також вказує, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК», станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 52 532 грн. 81 коп., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 19 632 грн. 38 коп.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 32 900 грн. 43 коп., а також понесених судових витрат: судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 25.03.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

15.04.2026 відповідачем, через свого представника адвоката Гаврилова Д.О., подано відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. Як зазначено, Договір № TDB.2021.0007.8869 укладено 02.04.2021, отже позивач мав право звернутись до суду про стягнення боргу до 02.04.2024. Таким чином, вважає, що позивач втратив своє право на звернення до суду. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову в зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Крім того, вказує, що позивачем зазначено, що борг за договором позики складає 52 532 грн. 81 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 19 632 грн. 38 коп.; заборгованість по процентам та комісії за користування позикою - 32 900 грн. 43 коп. Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , було сплачено на користь АТ «МЕГАБАНК» 17 967 грн. 56 коп., сума сплаченої комісійної винагороди 476 грн. 00 коп., а всього в рахунок погашення заборгованості - 18 443 грн. 56 коп.

До того ж, враховуючи приписи Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги про стягнення з відповідача заборгованості більше ніж 50 % вартості продукції є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також вважає, що в задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за процентами слід відмовити, з огляду на таке. Так, позивач на підтвердження розміру нарахованих процентів надав виписки по особовому рахунку відповідача з 16.02.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування ними та довідки-розрахунку заборгованість станом на 03.09.2024 складає 31007 грн. 93 коп., що складається з: заборгованості за основним боргом 4 955 грн. 60 коп., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 14 676 грн. 78 коп. Водночас у довідці-розрахунку не конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відображена лише загальна сума без конкретизації строку, відсоткової ставки нарахування тощо), а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки за якою нараховувались проценти за користування коштами.

Враховуючи зазначене вище, відповідач просить:

-застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову;

-відмовити в задоволенні позову в повному обсязі;

-зменшити витрати позивача на правову допомогу до розміру 1000 грн.;

-стягнути з позивача судові витрати на послуги адвоката, які поніс відповідач.

Відповідь на відзив позивачем не подано.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у прохальній частині позовної заяви заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Крім того, зазначено про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі. Також, 17.04.2026 представником позивача адвокатом Журавльовим С.Г. подане клопотання аналогічного змісту.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. У відзиві просять відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи думку представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.04.2021 між АТ «МЕГБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869, шляхом підписання заяви-договору (індивідуальна частина) про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі Заява-договір).

Підписанням Заяви-договору, ОСОБА_1 , як клієнт беззастережно підтвердив прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, згоду з умовами договору, а також погодження усіх додатків до нього (пункт 1 Заяви-договору).

АТ «Мегабанк» відкриває ОСОБА_1 , як клієнту поточнийрахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану) (пункт 2 Заяви-договору).

Пунктом 4 Заяви-договору сторонами обумовлено: сума максимального ліміту кредитної лінії: 200000 грн. 00 коп.; орієнтовна загальна вартість кредиту: 273 293 грн. 00 коп.; строк кредиту: 12 місяців; базова процентна ставка річних: 56%; пільговий період: 62 дні; у пільговий період процентна ставка: 0,0001%; тип кредиту: кредитна лінія; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 87,30%; обов`язковий мінімальний платіж від використаного доступного ліміту: 5,0%.

Договір набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмеженою (пункт 6 Заяви-договору).

Із розділу «Видача платіжної картки та пін конверту» Заяви-договору суд встановив, що АТ «Мегабанк» 02.04.2021 видало ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_4 , що підтверджується підписом клієнта ОСОБА_1 , який виконано 02.04.2021.

Також із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні Паспорту споживчого кредиту, як додатку № 9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank суд встановив, що 02.04.2021 АТ «Мегабанк» надало відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до дати внесення змін, відповідно до якої: сума/ліміт кредиту відновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом для використання; строк кредитування 12 місяців, процентна ставка за користування кредитними коштами: базова - 56% річних, у пільговий період 0,0001% річних; загальні витрати за кредитом 73 293 грн. 00 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 273 293 грн. 00 коп. реальна річна процентна ставка 87,30 % річних.

Із виписки по особовим рахункам клієнта ОСОБА_1 з 03.12.2022 до 03.09.2024, що сформована АТ «Мегабанк», станом на 05.10.2024, суд встановив, що заборгованість за основною сумою боргу згідно з договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 складає - 19632 грн. 38 коп., а за нарахованими, але несплаченими відсотками 32900 грн. 43 коп. Водночас із означеного засобу доказування суд встановив, що розмір відсотків (32900 грн. 43 коп.) відповідачу був нарахований за період з 20.12.2022 до 02.09.2024.

Означений розмір заборгованості відповідача перед АТ «Мегабанк» щодо виконання умов договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, який міститься у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024, узгоджується з даними довідки-розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024, що складена АТ «Мегабанк».

Крім того, з виписки/особового рахунку з 02.04.2021 до 02.12.2022, що сформована АТ «Мегабанк», суд встановив, що: за період з 02.04.2021 до 02.12.2022 АТ «Мегабанк» нарахувало позичальнику ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами (згідно з договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021) в загальній сумі 16995 грн. 51 коп. (12047 грн. 83 коп. + 4 947 грн. 68 коп.), з яких позичальником сплачено 11 219 грн. 30 коп. Тобто, заборгованість позичальника по відсотках за користування кредитними коштами становить 5 776 грн. 21 коп.

У зв`язку з цим, у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024, зокрема в зведеній виписці по сплаті позичальником відсотків за користування кредитними коштами, АТ «Мегабанк» зазначило, що станом на 20.12.2022 заборгованість зі сплати відсотків складає 5 776 грн. 21 коп. (4 947 грн. 68 коп. + 828 грн. 53 коп.).

09.07.2024, відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «Мегабанк» та боржниками, стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».

Також у судовому засідання встановлено, що 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступає ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024).

Факт сплати ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошових коштів АТ «Мегабанк» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 судом встановлено на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024.

Як вбачається із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 в сумі 52532 грн. 81 коп., з яких 19632 грн. 38 коп. - розмір заборгованості за основною сумою боргу та 32900 грн. 43 коп. сума заборгованості по процентам.

Із договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024, що укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», суд встановив ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступає ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) належні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а Новий кредитор набуває права вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 27.12.2024).

Факт сплати ТОВ «ФК Єврокредит» грошових коштів ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 судом встановлено на підставі платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.12.2024 та № 1822 від 22.09.2025.

Як вбачається із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 в сумі 52532 грн. 81 коп., з яких 19632 грн. 38 коп. - розмір заборгованості за основною сумою боргу та 32900 грн. 43 коп. сума заборгованості по процентам.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що в конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, суд встановив, що позивач, як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024.

Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні кредитного договору № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 у формі Заяви-договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору власноручним підписом.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит в АТ «Мегабанк» грошових коштів згідно з договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 як первинному кредитодавцю АТ «Мегабанк», так і правонаступникам означеного кредитодавця у спірних правовідносинах: ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 19632 грн. 38 коп., в рахунок погашення основної суми боргу, підлягає задоволенню.

Суд відхиляє заяву представника відповідача адвоката Гаврилова Д.О., викладену у відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, з огляду на те, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд» - 23.03.2026.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Слід зазначити, що ці зміни до ЦК України внесені Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, які набрали чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30.06.2023 включно.

Тобто, карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України тривав до 30.06.2023.

Виходячи з наведених вище положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 30.06.2023.

До того ж, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, 14.05.2025 прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, яким виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356). Цей Закон набирає чинності з 04.09.2025.

Отже, з 04.09.2025 відновився перебіг строків позовної давності. Водночас, строки позовної давності не обнуляються, а продовжуються з того моменту, на якому були зупинені. Якщо строк вже сплив до моменту зупинення, він не поновлюється.

Судом взято до уваги, що на час розгляду справи, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб та у подальшому продовжено строк його дії, і який діє на час розгляду справи.

Тобто, воєнний стан в Україні діяв на момент подачі цього позову до суду і триває дотепер.

Суд звертає увагу відповідача на те, що оскільки дану позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором подано позивачем через систему «Електронний суд» - 23.03.2026, строк позовної давності не пропущений, а відтак, не може бути застосовано при розгляді означеної справи, тому доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними, враховуючи викладене вище та приписи п.п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025).

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 32900 грн. 43 коп., то суд зазначає про таке.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як уже зазначалось вище, пунктом 4 Заяви-договору сторонами обумовлено: сума максимального ліміту кредитної лінії: 200000 грн. 00 коп.; орієнтовна загальна вартість кредиту: 273 293 грн. 00 коп.; строк кредиту: 12 місяців; базова процентна ставка річних: 56%; пільговий період: 62 дні; у пільговий період процентна ставка: 0,0001%; тип кредиту: кредитна лінія; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 87,30%; обов`язковий мінімальний платіж від використаного доступного ліміту: 5,0%.

За умовами п. 6 Заяви-договору, договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 набирає чинності з моменту підписання Заяви-договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмежною.

Отже, з аналізу Заяви-договору (індивідуальна частина) № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 суд встановив, що сторони означеного правочину обумовили як строк кредитування, так строк дії договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Водночас, суд бере до уваги, що сторонами погоджено, що саме строк кредитування становить 12 місяців, а строк дії договору визначено 3 роки з можливістю пролонгації, в той час, як про можливість пролонгації саме строку кредитування в Заяві-договорі не назначено та доказів погодження пролонгації означеного строку сторонами матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що строк кредитування між сторонами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 обумовлений тривалістю 12 місяців з дня підписання Заяви-договору, тобто строк кредитування розпочався 02.04.2021 та закінчився 02.04.2022.

Із матеріалів даної цивільної справи суд встановив, що до 29.07.2022 відсутня заборгованість зі сплати відсотків позичальником первинному кредитодавцю, що підтверджується випискою/особовим рахунком з 02.04.2021 до 02.12.2022. Водночас, у період часу з 30.04.2021 по 30.11.2022 первинним кредитодавцем АТ «Мегабанк» нараховано позичальнику ОСОБА_1 відсотки по кредитному договору № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 у загальній сумі 16995 грн. 51 коп. (12047 грн. 83 коп. + 4 947 грн. 68 коп.), з яких позичальником сплачено 11 219 грн. 30 коп. Тобто, заборгованість позичальника по відсотках за користування кредитними коштами становить 5 776 грн. 21 коп. Такий висновок суду узгоджується з даними зведеної виписки зі сплати відсотків за користування позичальником кредитним коштами, що міститься у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024, про те, що станом на 20.12.2022 розмір заборгованості зі сплати відсотків складає 5 776 грн. 21 коп. (4 947 грн. 68 коп. + 828 грн. 53 коп.).

Також суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, починаючи з 03.04.2022 до 03.09.2024, є необґрунтованим з огляду на таке.

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором позики (кредиту) припиняється. Права та інтереси позикодавця (кредитодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок висвітлений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Відповідно до умов індивідуальної частини договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, що сторонами обумовлено в Заяві-договорі, строк кредиту становить 12 місяців.

Водночас позивач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів щодо пролонгації договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021 в частині строку кредитування, який сторонами означеного правочину обумовлений тривалістю 12 місяців і закінчився 02.04.2022.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК Єврокредит», як правонаступник АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК Мустанг Фінанс» у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою кредиту в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто в період з 02.04.2021 по 02.04.2022. Після закінчення строку його дії, як у первісного кредитодавця, так і в позивача, як його правонаступника в спірних правовідносинах, відсутні правові підстави нараховувати проценти за понадстрокове користування сумою кредиту без укладення додаткової угоди або в інший спосіб пролонгації строку кредитування.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами строку кредитування, що визначений в індивідуальній частини договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, тобто після 02.04.2022, є необґрунтованими.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що розмір відсотків, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача в сумі 32900 грн. 43 коп., виник за період з 29.07.2022 до 03.09.2024, підтвердженням чому є долучена позивачем до позовної заяви виписка по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024 у взаємозв`язку з випискою по особовому рахунку з 02.04.2021 до 02.12.2022, в яких містяться зведені виписки щодо нарахованих та сплачених позичальником відсотків за користування кредитними коштами, зі змісту яких суд встановив, що розмір відсотків, який пред`явлений позивачем до стягнення з відповідача і становить 32900 грн. 43 коп., виник у період: 1) 5 776 грн. 21 коп. за період з 29.07.2022 по 02.12.2022; 2) 27 124 грн. 22 коп. за період з 03.12.2022 по 03.09.2024. Водночас заборгованості зі сплати відсотків позичальником за період часу з 02.04.2021 до 29.07.2022 матеріали справи не містять; більше того з виписки по особовому рахунку з 02.04.2021 до 02.12.2022 суд встановив, що до 29.07.2022 заборгованість зі сплати відсотків у позичальника перед АТ «Мегабанк» відсутня.

Отже, позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає залишенню без задоволення, оскільки первинним кредитодавцем АТ «Мегабанк» розмір заборгованості зі сплати відсотків за користування позивальником ОСОБА_1 кредитними коштами на підставі договору № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, що правом вимоги перейшов до позивача, розпочався з 29.07.2022, тобто після спливу строку кредитування, який закінчився 02.04.2022.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021, укладеним між ним та АТ «Мегабанк», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», у межах заявлених вимог, з огляду на норми ст. 13 ЦПК України, підлягають до часткового задоволення, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19632 грн. 38 коп. В іншій частині слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 7098 від 23.03.2026.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задоволено частково, а саме на 37,38 % від заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 995 грн. 21 коп. (37,38 % від 2662 грн. 40 коп.).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», за умовами якого Клiєнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковiй ocнoвi, вiдповiдно до умов даного договору, правничу допомогу, у вiдповiдностi до завдання Клiєнта, а Клiєнт зi свого боку зобов`язується прийняти зазначенi послуги i сплатити Винагороду.

Пунктами 3.1. -3.3. Договору визначено, що Винагорода - сума гонорару за надання правничої допомоги за цим Договором, яка складається iз: гонорару, який сплачується Клiєнтом Об`єднанню за надання послуг (виконання дiй та заходiв, визначених в п. 1.2. цього Договору) по стягненню Заборгованостi з Боржникiв, та гонорару за фактичне стягнення заборгованостi. Сума гонорару за надання послyг (виконання дiй та заходiв, визначених в п. 1.2. цього Договору) по стягненню Заборгованостi з Боржникiв, визначаєгься виходячи iз фактичного обсягу наданих послуг та вapocтi послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Aкті приймання-передачi наданих послуг. Сума гонорару за фактичне стягнення заборгованостi за цим Договором визначається у вiдсотковому вiдношеннi вiд суми фактично отриманих Клiєнтом грошових коштiв у якостi стягнення заборгованостi з Боржникiв, в тому числi, сплачених Боржниками добровiльно пiсля прийняття судом рiшення про стягнення заборгованостi та судових витрат з такого Боржника.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12118456 від 14.08.2025, АО «Альянс ДЛС», в особі адвоката Журавльова С.Г. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04.07.2024), який діє на підставі ордеру серії АЕ № 1414107 від 11.08.2025, надало ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» правничу допомогу по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 11200 грн. 00 коп.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1200 грн. 00 коп., складання позовної заяви 10000 грн. 00 коп.

Дослідивши письмові докази на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву стороною відповідача заявлене клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу до розміру 1000 грн. 00 коп.

Аналіз диспозиції ч. 6 ст. 137 ЦПК України дає підґрунтя для висновку, що підставою для зменшення судом витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є не сам факт подачі клопотання (заяви, заперечення) про зменшення означених витрат, а саме доведення неспівмірності таких витрат. Доведення неспівмірності є обов`язком саме того учасника справи, який подав відповідне клопотання/заяву.

Із безпосередньо досліджених заперечень представника відповідача адвоката Гаврилова Д.О. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що його заперечення полягають виключно з факту зазначення про зменшення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп. Водночас, жодного аналізу з призми обсягу правничої допомоги та її вартості щодо конкретної цивільної справи, зміст заперечень не містить.

У цьому контексті суд відзначає той факт, що надані АО «Альянс ДЛС», в особі адвоката Журавльова С.Г. послуги та виконані роботи стосувалися виключно надання правничої допомоги позивачу ТОВ «ФК Єврокредит» саме в межах даної цивільної справи.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задоволено частково, а саме на 37,38 % від заявлених вимог, то пропорційний розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 4186 грн. 56 коп. (37,38 % від 11200 грн. 00 коп.), який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1 офіс 105, 133-А, інд. 01032) заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0007.8869 від 02.04.2021: тіло кредиту 19632грн. 38 коп., а також судовий збір у розмірі 995грн. 21коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4186грн. 56коп., а всього - 24814грн. 15коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2026.

Головуючий суддя С. М. Позарецька