Ухвала суду № 137194450, 03.06.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/232/25

провадження № 1-кп/691/225/26

УХВАЛА

03 червня 2026 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області, у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду Черкаської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 01.01.2025 за № 12025250380000002, за ознаками скоєння суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

встановив:

До Городищенського районного суду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 01.01.2025 за № 12025250380000002, за ознаками скоєння суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , вказавши, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України.

Захисник ОСОБА_4 , законний представник ОСОБА_5 та особа відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не заперечували щодо призначення судового розгляду клопотання.

Заслухавши доводи учасників процесу, вивчивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з положеннями ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Із результатів системного тлумачення ст. 19 та ст. 20 КК України законодавець розрізняє неосудність і обмежену осудність, а встановлення тієї чи іншої обставини тягне за собою різні правові наслідки. При цьому неосудність та обмежена осудність є юридичними поняттями, а тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або 20 КК України у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні за ознаками скоєння суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 108 від 21.02.2025, ОСОБА_6 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, виявляв і виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірно вираженої дебільності з психопатоподібними розладами емоційно-нестійкого дисоціального типу, що обмежувало його здатність у повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 обмежений у здатності самостійно здійснювати свої процесуальні права та обов`язки під час проведення з ним слідчих дій.

Отже ОСОБА_6 є обмежено осудною особою.

За указаних обставин, нездатність особи за своїм психічним станом повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент вчинення злочину не є підставою для визнання такої особи неосудною, однак повинна враховуватись судами при призначенні покарання, що узгоджується з практикою Верховного Суду викладеною у постанові від 29.07.2021 справа №755/5059/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 504 КПК України досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюються слідчим, дізнавачем згідно з загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності, як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Прокурор, всупереч вимог ст. 20 КК України, ст. 291, 292, 504 КПК України, направив до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, замість складання та скерування обвинувального акта, який направляється до суду на загальних підставах та повинен містити дані про психічне захворювання цієї особи з посиланням на відповідний висновок психіатричної експертизи, за результатами розгляду якого можливе ухвалення вироку та призначення покарання з урахуванням стану обмеженої осудності особи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

А тому клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 підлягає поверненню прокурору, у зв`язку з невідповідністю вимогам КПК України, а саме звернення до суду з указаним клопотанням, а не з обвинувальним актом на загальних підставах.

Керуючись ст. 291, 314, 504 КПК України,

постановив:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 01.01.2025 за № 12025250380000002, за ознаками скоєння суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України повернути прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом суми днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 08.06.2026.

Суддя ОСОБА_1