Рішення № 137193417, 04.06.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 545/4804/25

Номер провадження 2/530/319/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ситник О.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Стрілець Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Зіньків цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Гелексі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Від ТОВ "ФК " Гелексі " надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, з наступними вимогами: - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 24752 гривень, судовий збір у розмірі 2 423 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач/Відповідач) за допомогою інформаційнотелекомунікаційної системи було укладено договір позики №64291 від 24.03.2019 року в електронній формі (надалі - договір позики).

Відповідно до положень укладеного Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Слід зазначити, що Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС".

ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.

На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24752 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19752 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою (розрахунок заборгованості додається до позовної заяви).

З огляду на викладені обставини ТОВ "ФК " Гелексі " просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 24752 гривень, судовий збір у розмірі 2 423 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою від 02.12.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 30.12.2025 за клопотанням відповідача суд здійснив перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

17.03.2026 до суду надійшли заперечення проти позову від представника відповідача - адвоката Бердніченко О.П., в яких вона проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступне.

Позов ґрунтується на припущенні, що саме ОСОБА_1 24.03.2019 року шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи уклала договір позики № 64291, підтвердила заявку, використала одноразовий ідентифікатор, вказала банківську картку для зарахування коштів і, відповідно, набула обов`язку повернути позику та сплатити нараховані проценти і комісії. Однак саме ця ключова обставина позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведена.

Сам по собі поданий позивачем текст договору позики не доводить факту вчинення правочину саме відповідачкою. Із наданого договору вбачається лише друкована візуалізація документа з анкетними даними ОСОБА_1 та формальним посиланням на «електронний підпис одноразовим ідентифікатором», однак відсутні первинні електронні дані, які б достеменно підтверджували: на який саме номер телефону був надісланий одноразовий ідентифікатор; о котрій годині він був згенерований; з якої IP-адреси подано заявку; з якого пристрою та браузера здійснено вхід; яким був лог створення особистого кабінету; яким способом відбулася верифікація картки; чи збігаються технічні параметри входу та підтвердження з реальною поведінкою саме ОСОБА_1 .

Позивач фактично підміняє належні докази посиланням на загальний порядок укладення електронних договорів, викладений у власній позовній заяві. Однак законність електронної форми правочину як такої ще не означає доведеність того, що цей конкретний правочин був вчинений саме відповідачкою. У даній справі спір не про те, чи можуть існувати електронні договори, а про те, чи доведено, що заявку подала, код-підпис ввела і волевиявлення на отримання позики висловила саме ОСОБА_1 . Цього позивач не довів.

Більше того, відповідачка послідовно стверджує про шахрайське оформлення кредитів на її ім`я. З наданого витягу з ЄРДР прямо вбачається, що 02.05.2019 року до Зіньківського ВП надійшла її заява про те, що невідома особа шахрайським шляхом оформила кредитні зобов`язання в різних інтернет-сервісах, у результаті чого заволоділа її грошовими коштами. Провадження зареєстровано за ч.1 ст.190 КК України №12019170170000166. Тобто факт звернення до правоохоронних органів із заявою саме про шахрайське оформлення онлайн-кредитів документально підтверджений. Це не різні вигадки для уникнення цивільної відповідальності, а офіційно зафіксована обставина.

Крім того, у талоні-повідомленні поліції також зазначено, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про те, що 24.03.2019 року відносно неї було вчинено шахрайські дії, а саме невідома особа від її імені взяла кредит. Цей документ додатково підтверджує сталість і незмінність позиції відповідачки: вона не визнавала кредит своїм, а з самого початку повідомляла про шахрайське оформлення позики від її імені.

Обставини, повідомлені ОСОБА_1 , логічно узгоджуються з матеріалами кримінального провадження: 24 березня 2019 року в неї зник зв`язок за номером телефону; вона зверталась до поліції та до Vodafone ; у Vodafone їй повідомили, що невідомий чоловік, назвавши її дані, ініціював зміни налаштувань номера; зв`язок був відсутній декілька днів, доки номер не був повторно прив`язаний до паспорта. Саме в цей проміжок на її ім`я шахраями було оформлено сім онлайнкредитів. За таких обставин посилання позивача на введення «одноразового ідентифікатора» не доводить волевиявлення відповідачки, а навпаки вказує на реальну можливість використання її номера та персональних даних сторонніми особами. Якщо канал аутентифікації був скомпрометований, то формальна наявність одноразового коду не посвідчує особу відповідачки, а лише підтверджує використання контрольованого шахраями інструменту доступу.

Довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» про те, що 24.03.2019 на картку НОМЕР_1 було успішно перераховано 5000 грн, також не доводить виникнення зобов`язання саме у відповідачки. Ця довідка підтверджує лише факт платіжної операції на певну картку, але не містить доказів того, що зазначена картка належала ОСОБА_1 , що вона фактично користувалася цією карткою, що саме вона ініціювала її верифікацію в особистому кабінеті, що нею було одержано СМС-код та що саме вона розпорядилася цими коштами. Без відомостей банку-емітента та без первинних даних верифікації картки така довідка не усуває сумнівів щодо шахрайської схеми.

При цьому звертає увагу й на суперечності в самих поданих позивачем документах. У договорі позики зазначено, що комісія складає 1,4% на день від початкового розміру позики. Водночас у позовній заяві позивач уже стверджує, що розмір комісії складає 1,9%, а підвищена комісія при простроченні - 3,0%. Тобто позов побудований навіть не на узгоджених між сторонами умовах конкретного договору, а на інших цифрах, які не збігаються зі змістом поданого ж позивачем договору. Така внутрішня суперечність прямо свідчить про недоведеність розміру заявленої заборгованості.

Окремо зазначає, що у тексті договору строк повернення позики визначено до 17.04.2019, а нарахування процентів і комісії передбачено за фактичний строк користування позикою. Проте позивач просить стягнути 19 752 грн процентів і комісій понад тіло 5000 грн, не надавши суду належного, зрозумілого і перевірюваного розрахунку з розбивкою по днях, із зазначенням правової підстави кожного нарахування, періоду застосування звичайної та підвищеної ставки, підстав продовження строку, а також без доказів акцепту будь-яких пролонгацій чи нових умов. Саме узагальнена цифра без належного первинного розрахунку не є належним доказом у розумінні цивільного процесу.

Так само позивач не надав доказів, які мали б вирішальне значення саме для цього спору, а саме: анкети-заявки в первинному електронному вигляді; журналу дій користувача в особистому кабінеті; логів створення кабінету; журналу направлення та доставки одноразового ідентифікатора;доказів належності номера телефону відповідачці саме на момент оформлення позики; доказів належності картки НОМЕР_1 відповідачці; доказів успішної верифікації картки; відомостей про IP-адресу, геолокацію, device ID, user-agent; аудиторського сліду інформаційної системи, який би дозволив ідентифікувати користувача.

За правилами ст. 12, 13, 81 ЦПК України саме позивач несе тягар доказування обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог. Суд не може заміняти собою сторону позивача та добудовувати за нього ненадані елементи доказування. Якщо позивач стверджує, що договір підписаний одноразовим ідентифікатором саме відповідачкою, він зобов`язаний надати повний ланцюг технічних доказів ідентифікації особи, а не лише шаблонний текст договору та довідку про переказ коштів.

У даній справі наявні не просто сумніви, а документально підтверджені ознаки стороннього шахрайського втручання: офіційне звернення до поліції, реєстрація кримінального провадження за шахрайством, опис оформлення кредитів у різних інтернет-сервісах невідомими особами, а також підтверджена відповідачкою втрата контролю над телефонним номером у критичний момент. За таких умов будьякі сумніви щодо справжності волевиявлення відповідачки мають тлумачитися не на користь професійного кредитодавця, який побудував свою модель видачі кредитів виключно на дистанційній ідентифікації без належного захисту від SIM-swар/ перехоплення номера, а на користь особи, яка заперечує факт укладення правочину та одразу повідомила про шахрайство.

Крім того, сам факт закриття кримінального провадження не спростовує доводів відповідачки і не доводить, що кредит оформляла саме вона. З наданого витягу та ухвали вбачається, що особу правопорушника встановлено не було, а провадження закрито з процесуальних підстав. Це означає лише те, що слідство не встановило конкретного винного в межах кримінальної процедури, але аж ніяк не те, що волевиявлення на укладення договору було належним і походило від ОСОБА_1 . Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами: 1. що саме відповідачка подала заявку на позику; 2. що саме відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором; 3. що картка, на яку зараховано кошти, належала та контролювалась саме відповідачкою; 4. що відповідачка фактично отримала і використала кошти; 5. що розрахунок процентів і комісій відповідає саме умовам поданого договору; 6. що відсутні ознаки шахрайського оформлення зобов`язання третіми особами.

Крім відмови у задоволенню позову, представник відповідача також просила витребувати докази на підтвердження свої тверджень.

07.04.2026 від представника позивача адвоката Рудзей Ю.В. надійшла заява на виконання ухвали суду.

20.04.2026 від ПрАТ «ВФ Україна» надійшла відповідь на ухвалу, а якій зазначено, що 24.03.2019 року та 26.03.2019 року були здійснені заміни СІМ карток абонентського номеру НОМЕР_2 .

20.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення в справі від представника відповідача - адвоката Бердніченко О.П..

04.06.2026 в судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, надіслали до суду заяви в яких просили розгляд справи проводити без їх участі, також представником відповідача було зазначено, що після прийняття рішення судом протягом п`яти днів нею буде подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо судових витрат.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, судом не здійснювалося.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач/Відповідач) за допомогою інформаційнотелекомунікаційної системи було укладено договір позики №64291 від 24.03.2019 року в електронній формі (надалі - договір позики).

Відповідно до положень укладеного Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Слід зазначити, що Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС".

ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.

На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24752 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19752 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою (розрахунок заборгованості додається до позовної заяви).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджує про шахрайське оформлення кредитів на її ім`я. З наданого витягу з ЄРДР вбачається, що 02.05.2019 року до Зіньківського ВП надійшла її заява про те, що невідома особа шахрайським шляхом оформила кредитні зобов`язання в різних інтернет-сервісах, у результаті чого заволоділа її грошовими коштами. Провадження зареєстровано за ч.1 ст.190 КК України №12019170170000166. Тобто факт звернення до правоохоронних органів із заявою саме про шахрайське оформлення онлайн-кредитів документально підтверджений. Це не різні вигадки для уникнення цивільної відповідальності, а офіційно зафіксована обставина.

Крім того, у талоні-повідомленні поліції також зазначено, що ОСОБА_1 зверталась із заявою про те, що 24.03.2019 року відносно неї було вчинено шахрайські дії, а саме невідома особа від її імені взяла кредит. Цей документ додатково підтверджує сталість і незмінність позиції відповідачки: вона не визнавала кредит своїм, а з самого початку повідомляла про шахрайське оформлення позики від її імені.

Відповідно до відповіді ПрАТ «ВФ Україна», 24.03.2019 року та 26.03.2019 року були здійснені заміни СІМ карток абонентського номеру НОМЕР_2 .

Статтею 207 ЦК України визначено випадки коли правочин вважається укладеним у письмовій формі, а саме: якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами; або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; або якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтями 3 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526, 530, 610 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже позивачем не надано суду докази, які підтверджують факт отримання укладання договору позики та отримання коштів саме відповідачем.

Позивачем не підтверджено, що саме ОСОБА_1 : подала заявку на кредит; отримала одноразовий ідентифікатор; ввела SMS-код; пройшла верифікацію картки; отримала та використала кошти.

Також позивачем на ухвалу суду не надані запитувані відомості, а саме: log-files; журнал подій інформаційної системи; IP-адреси; user-agent; device ID; геолокаційні дані; журнал направлення та введення SMS-коду; технічний журнал верифікації картки; дані власника картки; повний платіжний документ або журнал транзакції.

Також відповідно до відповіді ПрАТ «ВФ Україна», 24.03.2019 року та 26.03.2019 року були здійснені заміни СІМ карток абонентського номеру НОМЕР_2 - номеру який належить відповідачу і за допомогою якого була здійснена верифікація для отримання позики.

Отже позивач не зміг надати саме ті докази, які суд визнав необхідними для встановлення особи, що фактично оформлювала кредит.

За правилами ст. 12, 13, 81 ЦПК України саме позивач несе тягар доказування обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 81, 141, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. 10, 81-83, 280-284 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Гелексі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник