Ухвала суду № 137193056, 20.05.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

У Х В А Л А

20 травня 2026 року Справа №370/4408/25

Суддя Макарівського районного суду Київської області Косенко А.В., розглянувши у приміщенні суду заяву адвоката Грибової Ірини Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

31.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовною заявою до Макарівської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права користування житловим приміщенням, в якій просив суд:

визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 21.10.2025 №907 «Про виселення з службових приміщень без надання іншого жилого приміщення» в частині виселення його разом із сім`єю у складі: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення, у зв`язку із звільненням з займаної посади;

визнати за ним право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 02.01.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке неодноразово було відкладено. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України.

18.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» від адвоката Грибової Ірини Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої остання просила суд: застосувати захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Макарівській селищній раді (Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вул. Дмитрія Ростовського, 30, ЄДРПОУ 04362183) відключення квартири АДРЕСА_3 , в якій мешкає з родиною позивач ОСОБА_1 від електропостачання, водопостачання, водовідведення та газопостачання.

В обґрунтування своєї заяви представник позивача посилалася на те, що хоча справа на незаконні дії Макарівської селищної ради не розглянута ще по суті, проте відносно позивача ОСОБА_1 відповідачем Макарівською селищною радою розпочались здійснюватися незаконні дії по відключенню квартири, в якій він проживає та яка є спірною за позовною заявою, від світла, води та постачання газу. Такі дії відповідача є аморальними та призведуть по погіршення життєзабезпечення позивача та його родини, бо можуть вплинути на стан здоров`я позивача та його родини в здійсненні дій по життєзабезпеченню, а саме: в приготуванні їжі, користуванні електроприладами та гаджетами, неможливістю підтримувати гігієну та санітарні умови в квартирі, які необхідні для належного підтримання здоров`я людини. При цьому, представник просить суд врахувати, що позивач та його дружина є особами похилого віку, мають ряд захворювань, боргів за комунальні послуги у відповідача не має. Вважає, що на даний час існує реальна загроза істотного ускладнення чи унеможливлення виконання в подальшому рішення суду у випадку задоволення позову, з яким звернувся до суду позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Однак, 19.05.2026 року від відповідача Макарівської селищної ради надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких вважає вказану заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Сам позивач у позовній заяві зазначав, що при його заселенні в квартиру газопостачання було відсутнє, однак він самостійно, як фізична особа, виступив замовником технічних умов, здійснив підключення та уклав індивідуальний договір про газопостачання/розподіл природного газу, де стороною договору (споживачем) вказав виключно себе. При цьому, Макарівська селищна рада Київської області не є стороною вказаного договору, не є постачальником газу чи оператором мереж, не володіє технічними чи правовими повноваженнями здійснювати пуск, відключення, обмеження або відновлення газопостачання. Жодних дій щодо фізичного демонтажу чи перекриття газових комунікацій працівники Макарівської селищної ради Київської області не вчиняли й вчинити не могли. Відповідачем лише надіслано лист до Київської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в якому повідомлено про втрату чинності договору найму житлового приміщення та висловлено прохання в договорі розподілу природного газу замінити сторону «Споживач» з « ОСОБА_1 » на «Макарівська селищна рада». Оскільки, службова квартира за адресою: кв. АДРЕСА_3 перебуває на балансі та є комунальною власністю Макарівської селищної ради Київської області. Строк дії договору найму службового житлового приміщення закінчився, а трудові відносини з позивачем припинено.

Разом з тим, представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що наразі Макарівська селищна рада вчиняє правомірні дії щодо виготовлення власних технічних умов на об`єкт нерухомості з метою приведення документації у відповідність до чинного законодавства та визначення органу місцевого самоврядування стороною господарських договорів. Задоволення заяви про забезпечення позову заблокує законне право власника (Макарівської селищної ради) на розпорядження та належне утримання свого балансового майна, а також може призвести до ризиків нецільового використання бюджетних коштів у разі покладення на неї обов`язків щодо забезпечення життєдіяльності особи, яка втратила правовий зв`язок з органом місцевого самоврядування. Вважає, що задоволення такої заяви призведе до того, що суд своїм рішенням фактично покладе на орган місцевого самоврядування обов`язки, які не передбачені законом, та змусить втручатися в договірні відносини між двома іншими суб`єктами ( ОСОБА_1 та газовою компанією), адже, рішення про припинення газопостачання чи розірвання договору приймалося безпосередньо газопостачальною компанією на підставі оцінки власних договірних відносин із позивачем (споживачем) та норм профільного законодавства у сфері енергетики, а не внаслідок «вказівки» відповідача, оскільки листи органу місцевого самоврядування не мають імперативної сили для приватних ліцензіатів ринку газу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу користування житловим приміщенням.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Тобто, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Позивач у заяві зазначає, що існує реальна загроза істотного ускладнення чи унеможливлення виконання в подальшому рішення суду у випадку задоволення позову, з яким він звернувся до суду, оскільки Макарівською селищною радою здійснюються незаконні дії по відключенню квартири від світла, води та постачання газу.

Проте зі змісту заяви не вбачається реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на відключення надання житлово-комунальних послуг після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Таким чином, суд, дійшов висновку про те, що позивач не довів суду, що відповідач вживає заходи щодо відключення надання житлово-комунальних послуг, оскільки не подано доказів того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

За змістом ч. 2 ст. 6 цього Закону виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з управління побутовими відходами адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Частиною 4 ст. 26 цього закону встановлені підстави для обмеження та припинення надання житлово-комунальної послуги та передбачено, що таке обмеження чи припинення здійснюється саме виконавцем такої послуги.

З врахуванням наведеного, Макарівська селищна рада в розумінні цього Закону не є виконавцем послуг, тому відключення чи перешкоджання у підключенні надання житлово-комунальних послуг відповідачем не вбачається можливим.

Крім того, позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення судового рішення у справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Таке вжиття заходів забезпечення позову процесуальним законом заборонено.

Згідно із ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви адвоката Грибової Ірини Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права користування житловим приміщенням.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України до Київського апеляційного суду.

Суддя А.В. Косенко