Рішення № 137192495, 08.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/253/26

Провадження № 2/293/390/2026

08 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

представника відповідача Чайківскої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

20.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, за змістом якої просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1424-1014 від 21.07.2024, в розмірі 10000,00 грн., та судові витрати у розмірі 2662,40 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.07.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1424-1014 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00грн на строк 365 днів; встановлений базовий період 14 днів, % ставка 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання договору; 1,18% в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, відповідач порушив умови, визначені договором. Таким чином, станом на 19.01.2026 заборгованість за кредитним договором становить 12066,00грн., з яких: 2000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 9766,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 300,00 грн.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у сумі 2066,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості в розмірі 10000,00грн.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1424-1014 від 21.07.2024, в розмірі 10000,00 грн. та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662,40грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.02. 2026 справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й.

24.02.2026 на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою від 26.02.2026 суд залишив позовну заяву без руху (а.с.100).

04.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків з додатками (а.с.102-117).

09.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження. Визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 12 годину 00 хвилин 13.04.2026.

10.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Чайківської Н.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи та можливості підготовки відзиву уданій справі (а.с.123-126).

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.04.2026 відклав судове засідання на 11.05.2026 о 11 год 00 хв.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить відмовити в задоволенні позову в частині розміру нарахованих процентів, так як вважає їх розмір несправедливим та непропорційним розміру тіла кредиту. Окрім цього, при вирішенні спору просить врахувати майновий стан відповідачки, і надати розстрочку виконання рішення суду, терміном на 4 місяці, відповідно до ч.1 ст. 267 ЦПК України (а.с.130-139).

11.05.2026 судом не здійснювався розгляд справи, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у справі в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні (а.с.140).

01.06.2026 в судовому засіданні представник відповідача - адвокат Чайківська Н.М. вимоги відзиву підтримала, просила задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 4000,00 грн, з який 2000,00 грн тіло кредиту та 2000,00 грн відсотки, та відповідно стягнути з відповідача судовий збір у відсотковому відношенні до задоволеного позову. Також просила розстрочити виконання судового рішення на 4 місяці.

01.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши проголошення його повного тексту на 08.06.2026 о 12 год 00 хв.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором №1424-1014 від 21.07.2024, а також нарахованих за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів відсотків.

21.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1424-1014, шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та інші платежі, передбачні цим договором (п.2.2. Договору). Розмір кредитного ліміту 2000,00 грн. Дата видачі кредиту 21.07.2024 (п.4.1Договору).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Базовий період складає 14 календарний днів. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснити не пізніше визначених графіком платежів, дат, які є останніми днями відповідних базових періодів (п.4.7,4.8, 4.9 Договору).

Згідно п.4.10 Договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання договору; 1,18% в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Комісія за видачу кредиту 15,0% від суми виданого кредиту (п. 4.11 Договору).

Згідно п.4.13 Договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 20.07.2025. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора номер пароля НОМЕР_1 (а.с.21-42).

Відповідно квитанції та довідки про перерахування суми кредиту за договором №1424-1014 сума кредитних коштів згідно вказаного договору в розмірі 2000,00 грн перерахована відповідачу через систему LiqPay 21.07.2024 на номер платіжної картки НОМЕР_2 (а.с.61-62).

Згідно розрахунку заборгованості за вказаним договором, станом на 19.01.2026 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 12066,00грн, з яких: 2000,00 грн основний борг; 9766,00 грн залишок відсотків, залишок комісії 300,00 грн (а.с.63-76).

Однак, зважаючи на рішення кредитодавця про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в розмірі 2066,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 гривень заборгованості.

Оскільки відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви та висновки суду

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором А 8620 у договорі приєднався до Правил відкриття кредитної лінії, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що розглядається, встановлено, що договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8702. При цьому відповідач через особистий кабінет подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Таким чином, відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора договір про відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит фінанси», паспорт споживчого кредиту, правила відкриття кредитної лінії та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1424-1014, які є невід`ємною частиною договору, фактично погодилась на запропоновані позивачем умови кредитного договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив. Зворотного відповідачем не доведено.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду доказами.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив та відповідних доказів до суду не подав.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Водночас, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо неврахування позивачем при обрахунку відсотків змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», які набули чинності 24.12.2023.

Так, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно), з 21.08.2024 1,00%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

За умовами договору процентна ставка за користування кредитом становить ставка 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання договору; 1,18% в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту(п.4.10 договору).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.59-60) проценти за користування кредитом нараховані відповідачу за період з 21.07.2024 по 20.07.2025, які становлять 9766,00 грн.

Разом з тим, оскільки договір №1424-1014 був укладений сторонами 21.07.2024, в період дії згідно з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» , тому, на думку суду, правомірним буде нарахування відповідачу відсотків:

-в період з 21.07.2024 по 20.08.2024 (31 день) - 1,18% денної процентної ставки, що становитиме 930 гривень (2000,00х1,50%х31 день);

-в період з 21.08.2024 по 20.07.2025 (334 дні) - 1,0% денної процентної ставки, що становитиме 6680,00 гривень (2000,00 х1,0%х334дні)

Такими чином, правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, в межах строку дії договору у розмірі 7610,00 гривень (930,00 грн +6680,00 грн).

Відтак, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 8000,00 грн є протиправною та підлягає частковому задоволенню в розмірі 7610,00 грн.

Стосовно інших доводів сторін, то судом відмічається, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи всі обставини справи, суд дійшов переконання про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн тіла кредиту, 7610,00 грн. - заборгованість за відсотками, а всього 9610,00 гривень.

Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказане закріплено і в ст.18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За приписами ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Так, відповідач просить врахувати її складне матеріальне становище та здійснити розстрочення виконання рішення суду у вказаній справі.

Проаналізувавши всі обставини справи, матеріальне становище відповідачки, яка перебуває на обліку в центрі зайнятості, враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , суд уважає за можливе заяву відповідача задовольнити та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на 4 (чотири) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 2402,50 гривень (9610,00 грн :4 місяці).

V. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена на 96,10 % від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2558,57 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1424-1014 від 21.07.2024 в розмірі 9610 (дев`ять тисяч шістсот десятьь) гривень 00 копійок та судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2558 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім ) гривень 57 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у справі №293/253/26 - задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі 293/253/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 9610,00 гривень, терміном на 4 (чотири) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 2402,50 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598

Місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписано 08.06.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО