Постанова № 13719177, 03.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

03 лютого 2011 р. № 2-а- 14860/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю представників

позивача Гончар О.П.,

відповідача Єсіної О.В.

прокуратури Гайдамака А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова за участі Прокуратури в Оржонікідзевському районі м.Харкова

прочасткове скасування податкових повідомлень-рішень , встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить суд скасувати частково податкові повідомлення рішення від 19.07.2010 року № 0000631702/0, від 24.09.2010 року № 0000631702/1, від 28.10.2010 року № 0000631702/2 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13860.00 грн., прийняті ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова; скасувати частково податкові повідомлення рішення від 19.07.2010 року № 0001162330/0, від 24.09.2010 року № 0001162330/1, № 0009982330/1; від 28.10.2010 року № 0009982330/2 за платежем з податку на додану вартість в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 500812.99 грн., в тому числі за основним платежем 333875.33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 166937.66 грн., прийняті ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки фахівцями відповідача по справі невірно застосовано приписи законів України «Про податок на додану вартість»в частині застосування нульової ставки податку на додану вартість при реалізації товару за межі митної території України та приписів п.п.20.1, 20.2. ст..20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Закону України «Про порядок погашення і як наслідок неправомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача та прокуратури у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаюсь на те, що визначення податкових зобовязань та нарахування штрафних санкцій здійснені із дотриманням вимог діючого податкового законодавства, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін що прибули у судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши відповідність оскаржуваних рішень положенням ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

У період з 12.05.2010 року по 23.06.2010 року та з 10.06.2010 року по 23.06.2010 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, про що складено акт від 17.07.2010 року № 1725/23-30/14085922. При проведенні перевірки фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова встановлені порушення:

п.6.2. ст..6 , п.п7.5.1 пп.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 790436,00 грн.;

п.п.1.15. ст..1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1. ст..8, п.п. 9.1.2 п.9.1. ст..9, «а»п.п.19.2 ст.19, п.20.3.2, п.20.3 ст.20 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Орджонікідзвському районі м.Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 19.07.2010 року № 0001162330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2609121,0 грн. , в тому числі за основним платежем -790436,0 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1818685,0 грн.;

від 19.07.2010 року № 0000631702 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 20790,0 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 6930,0 грн. і за штрафними санкціями у сумі 13860,00 грн.;

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним за його наслідками рішеннями відповідач скористався правом апеляційного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого рішенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 21.09.2010 року № 5141/10/25-010 податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 року № 0001162330/0 скасовано у сумі 1560648,0,00 грн. (а.с.123,126 т.1), в іншій частині вказане рішення та рішення № 0000631702/0 від 19.07.2010 року були залишені без змін.

Стосовно позовної вимоги про скасування податкових повідомлень рішень від 19.07.2010 року № 0001162330/0, від 24.09.2010 року № 0001162330/1, № 0009982330/1; від 28.10.2010 року № 0009982330/2 за платежем з податку на додану вартість в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 500812.99 грн., в тому числі за основним платежем 333875.33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 166937.66 грн.

Судовим розглядом встановлено, що позивач протягом 2009 року здійснював експорт товарів через комісіонерів поза межі митної території України.

Так згідно договору комісії № 12 від 27.12.2008 г. позивач передав ТОВ «Акватак»шкіряний напівфабрикат «Вет-блу». Згідно звіту комісіонера № 7 від 19.05.2009 р. шкіряний напівфабрикат було реалізовано VANE LLC (США) на суму 1494800,00 грн., що підтверджується ВМД № 921719 від 30.01.2009 р. та згідно договору комісії № 25/05-к від 25.05.2009 р. передав на комісію ТОВ «Югекотоп»на реалізацію 1665,0 т пшениці, яку було реалізовано комісіонером компанії VEGA PARNERS LLP (Великобританія) на суму 2274471,34 грн., що підтверджується ВМД № 001227 від 12.06.2009 р.

Відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач за вказаними операціями застосував «0»ставку податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що застосування нульової ставки податку на додану вартість за вказаними договорами є необґрунтованим. Пославшись на те, що американська компанія VANE LLC (США) згідно листа ДПА у Харківській області від 15.10.2009 року №16257/7/22-106 не має ідентифікаційного номеру платника податків (ПІН) та не подає декларації з податку на прибуток в США, тобто не є нерезидентом у розумінні норм національного законодавства.

З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.20 ст.1 Митного кодексу України нерезиденти це юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Виходячи із системного аналізу вказаної норми Закону та приписів Держстандарту «Державний класифікатор України. Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97»від 02.06.1997 року № 324 основними ознаками нерезидента є знаходження/створення за межами території України та здійснення діяльності відповідно до законодавства іноземної держави.

Щодо американської компанії VANE LLC (США) суд зазначає наступне, що із дослідженого в судовому засіданні перекладу відповіді Служби внутрішніх доходів США від 10.10.2009 року № 139836 щодо легітимності нерезидента вбачається, що вказана фірма був зареєстрований у США, на момент надання відповіді є діючим, проте не має зареєстрованого ідентифікаційного номеру платника податку та не надав звіту про податки.

Суд також зауважує, що з перекладу відомостей, наданих Державного департаменту штату Нью-Йорк (корпоративний відділ), вбачається, що компанія VANE LLC (США) була зареєстрована у штаті Нью-Йорк та відповідно до примітки вказаний штат не надає організаціям ідентифікаційні номери.

Суд звертає увагу на те, що ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому, товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою ВМД.

Із досліджених в судовому засіданні копій вантажно - митних декларації від 30.01.2009 р. № 921719 та 001227 від 12.06.2009 року вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог встановлених приписами постанови КМУ від 09.06.1997 року № 574 та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби від 09.07.1997 року № 307, містять у собі відбитки штампу «під митним контролем»та інші необхідні реквізити для переміщення вантажу через митний кордон України. Крім того суд зауважує, що в акті перевірки відсутні будь- які зауваження стосовно неналежного оформлення ВМД.

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги те, що компанія VANE LLC (США) зареєстрована у США, суд вважає висновки відповідача про відсутність у компанії VANE LLC (США) статусу нерезидента необґрунтованими та вважає позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень рішень від 19.07.2010 року № 0001162330/0, від 24.09.2010 року № 0001162330/1, № 0009982330/1; від 28.10.2010 року № 0009982330/2 за платежем з податку на додану вартість в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 500812.99 грн., в тому числі за основним платежем 333875.33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 166937.66 грн. такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення від 19.07.2010 року № 0000631702/0, від 24.09.2010 року № 0000631702/1, від 28.10.2010 року № 0000631702/2 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13860.00 грн. суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що при проведенні перевірки позивача фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова встановлено порушення п.п.1.15. ст..1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1. ст..8, п.п. 9.1.2 п.9.1. ст..9, «а»п.п.19.2 ст.19, п.20.3.2, п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, на підставі яких позивачеві донараховано визначено податкове зобовязання за основним платежем у розмірі 6930,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 13860,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача просить суд скасувати вказане рішення в частині застосування штрафних санкцій посилаючись на їх неправомірне застосування на підставі положень Закону України від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Відповідно до пп. "а" п. 17.2 ст. 17 цього Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент, який згідно пп. "а" п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3. ст. 20 цього Закону). Суд зауважує, що відповідно до п.20.2 ст.20 Закону України від 22.05.2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»фінансова відповідальність за порушення приписів цього закону покладається на податкових агентів, у випадках визначених п.п. «а»п.20.2 ст.20 Закону та платників податку у випадку, визначеному п.п. «б»п.20.02. ст..20 Закону.

Відповідно до п.20.1. вказаного закону розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, підставою для застосування до платника податку штрафної санкції в подвійному розмірі від суми донарахованого зобов'язання є здійснення виплати без попереднього утримання відповідної суми податку (незалежно від розміру такої суми).

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Проте суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" керівники і посадові особи підприємств, установ, організацій всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій відомості про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів.

На виконання цієї статті наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451, затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ)

Пунктам 2.1 Порядку заповнення форми встановлено, що відомості подаються до органів державної податкової служби щоквартально.

Виходячи із аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що форма № 1ДФ за своїм статусом не може бути розцінена як податкова декларація, на підставі якої відповідно до п.1.11. ст..1 та підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ визначається розмір штрафної санкції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині скасування рішення від 19.07.2010 року № 0000631702/0, від 24.09.2010 року № 0000631702/1, від 28.10.2010 року № 0000631702/2 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13860.00 грн.

Відповідно до ст.ст.9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України

Керуючись ст.ст.8-14,71,94,160-163 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова за участі Прокуратури в Оржонікідзевському районі м.Харкова про часткове скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити у повному обсязі

Скасувати частково податкові повідомлення рішення від 19.07.2010 року № 0000631702/0, від 24.09.2010 року № 0000631702/1, від 28.10.2010 року № 0000631702/2 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13860.00 грн., прийняті ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова.

Скасувати частково податкові повідомлення рішення від 19.07.2010 року № 0001162330/0, від 24.09.2010 року № 0001162330/1, № 0009982330/1; від 28.10.2010 року № 0009982330/2 за платежем з податку на додану вартість в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 500812.99 грн., в тому числі за основним платежем 333875.33 грн. та штрафні (фінансові) санкції 166937.66 грн., прийняті ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова.

Стягнути з Державного бюджету на користь Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, м.Харків, вул. Роганська, 155, код 14085922) судовий збір у розмірі 3.40 (три гривні 40 копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 08.02.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.