Постанова № 13719143, 08.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02»лютого 2011 р. Справа № 08/28-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я.,

суддя Слободін М.М.,

суддя Шевель О.В.,

при секретарі –Зозулі О.М.,

за участю представників сторін:

позивача – Семенко О.В. –дов., Солдатенко А.М.- дов.,

відповідача –Андренко О.Д. –дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4329Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2010 р. у справі № 08/28-10,

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком», м. Харків,

про спонукання до укладання додаткової угоди

встановила:

Позивач, АК «Харківобленерго», у березні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов’язання відповідача підписати додаткову угоду до договору № 98/42 на компенсацію додаткових витрат, пов’язаних з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення, на умовах, запропонованих позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 листопада 2010 р. у справі № 08/28-10 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено.

Зобов’язано ВАТ «Укртелеком»в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком»підписати додаткову угоду № 1 до договору на компенсацію додаткових витрат, пов'язаних з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення № 98/42 від 01.10.2000 року в редакції, запропонованій АК «Харківобленерго», наступного змісту:

«1. Викласти розділ 3 Договору «Умови і порядок розрахунків»в редакції, що надана нижче:

«3.1. Договірна ціна встановлюється АК «Харківобленерго»за домовленістю сторін на підставі фактичних витрат у відповідності до методики «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними доводами радіотрансляційних мереж. Методика», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.06.2004 року, № 310 (ГНД 34.05.836-2004) і перераховується ВАТ «Укртелеком»в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок АК «Харківобленерго»або в будь-якій іншій формі розрахунку, яка не суперечить законодавству України, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На підставі розрахунку витрат на обслуговування електричних мереж із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж АК «Харківобленерго»(за період з 01.11.2008 р. по 31.10.2009 p.), що є додатком до цієї додаткової угоди з 01.01.10 p., розмір компенсації цих витрат складає 456231,65 грн. (чотириста п'ятдесят шість тисяч двісті тридцять одна гривня, шістдесят п'ять копійок), в тому числі ПДВ в сумі 76038,61 грн.

Вказаний розмір вноситься щомісячно рівними частинами в сумі 38019,30 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятнадцять гривень, тридцять копійок), в тому числі ПДВ в сумі 6336,55 грн.

3.2. Щомісяця АК «Харківобленерго»виставляє для сплати рахунок ВАТ «Укртелеком», виходячи з витрат на обслуговування електричних мереж із сумісною підвіскою, що виконується на підставі даних щодо протяжності ліній.

3.3. В разі несвоєчасної оплати ВАТ «Укртелеком»сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виконання обов'язків.

3.4. Щорічно, в термін до 01 лютого АК «Харківобленерго»та ВАТ «Укртелеком»проводять обслідування загальної протяжності ліній проводового мовлення на опорах ПЛ-0,4 кВ станом на кінець поточного року та підписують акт звірки в розрізі цехів і центрів електрозв'язку (додаток № 1 до Договору).

3.5. Щорічно, починаючи з 2011 року, в термін до 01 березня АК «Харківобленерго»виконує уточнюючий розрахунок витрат на підставі фактичних витрат минулого року і надає ВАТ «Укртелеком»для коригування розрахунків за минулий рік та встановлення договірної ціни на наступний рік. При цьому після підписання сторонами застосування договірної ціни, вказана ціна поширюється на взаємовідносини, що виникли з початку розрахункового року.

3.6. До підписання сторонами наступного розрахунку договірної ціни АК «Харківобленерго»виставляє для сплати ВАТ «Укртелеком»рахунки згідно розрахунку договірної ціни за попередній період.

3.7. У разі закінчення строку дії Договору плата вноситься ВАТ «Укртелеком»до дня фактичної наявності на лініях електропередач проводів проводового мовлення, що підтверджується складанням відповідного Акту приймання-передач місць для такого розміщення. У разі закінчення строку дії цього Договору проводи мають бути негайно зняті уповноваженими представниками ВАТ «Укртелеком».

2. Пункт 5.2. виключити.

3. Ця додаткова угода укладена в двох примірниках та є невід'ємною частиною договору № 98/42 від 01.10.2000 року.

4. Всі інші пункти договору залишаються без змін».

Стягнуто з ВАТ «Укртелеком»в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком»на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що за договором № 98/42 від 01.10.2000 р. правовідносини між сторонами виникли по компенсації додаткових витрат, пов’язаних з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення відповідача. Але, на думку відповідача, позивач, в односторонньому порядку пропонує відповідачу здійснювати не компенсацію додаткових витрат, а компенсацію затрат позивача з технічного обслуговування своїх ліній електропередач, до чого позивач не має відношення. Скаржник вважає, що позивач позбавлений права самостійно встановлювати розмір компенсації затрат через відсутність у нього цих повноважень, оскільки, як зазначено в пункті 25 Положення про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв’язку, при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, це право надано відповідним міністерствам. Отже, на думку відповідача, позивач повинен був звернутись до Міністерства палива та енергетики України з пропозиціями щодо підвищення (перегляду) встановленого розміру компенсації додаткових затрат. Проте доказів такого звернення до суду позивач не надав, а, як вбачається із спільного листа Держкомзв’язку України та Міністерства енергетики України № 300 від 06.11.1997 р. та № 02/22-466 від 23.10.1997 р., у разі незгоди однієї сторони з розміром компенсації, підприємства Держкомзв’зку повинні відшкодовувати у погоджені терміни додаткові витрати енергопостачальних компаній згідно з поданими кошторисами. Цими кошторисами враховується фактично здійснена протягом звітного періоду номенклатура робіт, при виконанні яких виникають додаткові витрати, пов’язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення. Проте, позивач, не скористався своїм правом, не надав відповідні кошториси відповідачу для розгляду, в яких були б визначені додаткові витрати на встановлений розмір цих витрат. Замість цього підготував та направив для розгляду додаткову угод до договору, яка розроблена без врахування діючих нормативно-правових актів, що регулюють вказані правовідносини, та відповідно до якої відповідач повинен платити авансом за технічне обслуговування ліній позивача.

Як стверджує відповідач, в обґрунтування умов запропонованої додаткової угоди позивач посилається на Методику, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України від 1.06.2004 р. № 310, однак, вказаний документ визначає розрахунок вартості технічного обслуговування ліній електропередач та на час розгляду справи у суді вказаний галузевий документ Міністерства палива та енергетики України не пройшов державну реєстрацію, таким чином не може застосовуватися позивачем до спірних правовідносин.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, зокрема, посилається на те, що подання відповідного позову спричинено зміною істотних умов щодо ціни та право на подання відповідного позову передбачено п. 4.2 спірного договору. Позивач стверджує, що відповідні зміни ним запропоновані відповідачу на підставі фактичних витрат у відповідності до методики «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними доводами радіотрансляційних мереж. Методика», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.06.2004 року, № 310 (ГНД 34.05.836-2004), однак, між сторонами не було досягнуто згоди, що й спричинило подання відповідного позову.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ «Укртелеком»в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком»підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Так, як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 01 жовтня 2000 року між ними був укладений договір №98/42 на компенсацію додаткових витрат, пов'язаних з наявністю на лініях електропередач проводів проводового мовлення.

Відповідно до п. 6.1 договору, він вступив в дію з моменту підписання і діяв до 31.12.2005 р. Але цим же пунктом договору передбачено, що він може бути пролонгований, якщо ні одна із сторін не заявить письмово за 1 місяць до кінця строку договору про його припинення або внесення змін. Оскільки відповідних дій між сторонами не відбулося, договір є таким, що продовжив свою дію.

Відповідно до п. 1.1 договору, у відповідності з положенням про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв'язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, затвердженим наказом Міністерства зв'язку України і Міністерства енергетики України від 20.03.1997 р. № 27, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 21.07.1997 pоку, Укртелеком, що є власником ПМ, використовує ПЛ-0,4 кВ, які належать Обленерго - власнику ПЛ-0,4 кВ, для сумісної підвіски проводів радіотрансляційних ліній.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач до 5 числа кожного місяця виставляє рахунок відповідачу для сплати, виходячи з договірної ціни та протяжності ліній, згідно з додатком № 1, а відповідач повинен відповідно до п. 3.2 договору протягом 5 банківських днів після отримання рахунку сплатити позивачу кошти.

14.03.2001 р. між сторонами була укладена мирова угода, згідно з якою розмір щорічної компенсації додаткових витрат складає 12 грн. за 1 км. ліній проводового мовлення з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що нормативні акти, затверджені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів, Мінтопенерго України і Держкомзв'язку та інформатизації, прийняті після підписання цього договору, є обов'язковими для виконання сторонами і вносять відповідні зміни до цього договору.

Керуючись вказаним положенням договору, позивач і запропонував відповідачу (лист від 30.12.2009 р. № 02-55/10835) внести зміни до договору № 98/42 у відповідності до статті 188 ГК України та надав два екземпляри проекту додаткової угоди. У листі позивач вказав, що 11.06.2004 року Міністерство палива та енергетики України наказом № 310 затвердило «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж. Методика», а тому позивач і звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду про зміну розміру оплати за обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж до договору № 98/42 від 01.10.2000 року в редакції, яка була затверджена оскаржуваним рішенням.

Відповідач листом № 07-07-30 від 20.01.2010 року повідомив позивача про відмову укласти додаткову угоду № 1 до договору № 98/42 на компенсацію додаткових витрат, пов'язаних з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення, щодо зміни розміру компенсації додаткових витрат, що й стало підставою для подання відповідного позову до суду.

08.11.2010 р. місцевим господарським судом постановлено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог АК «Харківобленерго»у повному обсязі. Вказане рішення мотивовано наявністю затвердженого 11.06.2004 року Міністерством палива та енергетики України наказом № 310 «Розрахунку вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж. Методика».

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, п.4.2 розділу 4 договору № 98/42 передбачено, що нормативні акти, затверджені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів, Мінтопенерго України і Держкомзв’язку та інформатизації, прийняті після підписання цього договору є обов’язковими для виконання сторонами, і вносять відповідні зміни до цього договору.

Тобто, за змістом вказаного пункту договору (на який посилається також і позивач у своєму позові), підставою для знесення відповідних змін до договору є нормативні акти, що затверджені, зокрема, сумісно Мінтопенерго України і Держкомзв’язку та інформатизації, а не окремо відповідними органами (про що безпідставно стверджує позивач).

Наявні у справі докази свідчать, що єдиною угодою між Мінтопенерго України і Держкомзв’язку щодо компенсації витрат енергопостачальним компаніям є Положення про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв'язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, яке затверджене наказом Міністерства зв'язку України від 07.03.1997 р. № 28 і Міністерства енергетики України від 20.03.1997 р. № 27 та зареєстроване Міністерством юстиції України від 21.07.1997 p. за № 265/2069. Таке положення на даний час є чинним.

Відповідно до п. 25 зазначеного Положення, розмір компенсації затрат, які понесли енергопідприємства за виконання додаткових робіт, пов’язаних із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, визначається щорічно до 1 грудня спільною угодою Міненерго України і Мінзв’язку України на підставі пропозицій об’єднання «Укртелеком»та підвідомчих організацій Міненерго.

Спільним листом № 300 від 06.11.1997 р. та № 02/22-466 від 23.10.1997 р. на виконання пункту 25 вказаного Положення його сторони встановили розмір щорічної компенсації у сумі 12 грн. за 1 км повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ (ПЛ.-0,4 кВ) з проводами електропостачання та проводового мовлення, яку повинні сплачувати обласні підприємства електрозв’язку енергопостачальним компаніям за додаткові витрати, пов’язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення. Саме такий розмір компенсації і був узгоджений між сторонами.

В той же час зазначеним листом передбачено, що у разі якщо фактичні витрати енергопостачальних підприємств пов’язані з наявністю підвищених проводів проводового мовлення на лініях електропередач перевищують зазначений розмір, то вони підлягають відшкодуванню підприємствами електрозв’язку відповідно до поданих кошторисів. Цими кошторисами враховується фактично здійснена протягом звітного період номенклатура робіт, при виконанні яких виникають додаткові витрати, пов’язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи не надано вищевказаних кошторисів та будь-яких пояснень щодо витрат (фактично здійснених протягом звітного періоду номенклатур робіт, при виконанні яких виникають додаткові витрати, пов’язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення).

Що ж стосується посилання позивача на «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвищеними проводами радіотрансляційних мереж. Методика», який покладений в основу позовних вимог та оскаржуваного рішення –колегія суддів вважає, що такий розрахунок є галузевим нормативним документом, затверджений лише Міністерством палива та енергетики України від 11.06.2004 р. № 310 а не сумісно з Держкомзв’язку України, а тому, на думку колегії суддів, пропозиції позивача та його позовні вимоги суперечать як п. 4.2 договору, так і п. 25 вищеназваного Положення.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження істотного порушення умов договору відповідачем, що відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, могло б бути підставою для зміни договору за рішенням суду. Зміна і розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи вимоги ст. 652 ЦК України, колегія суддів вважає, що наявність лише галузевого нормативного акту Міністерства палева та енергетики України для внесення змін до договору за відсутності згоди відповідача та за відсутності законодавчо передбачених умов для такої зміни договору є недостатньо, оскільки сторонами було визначено інший порядок зміни ціни.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та порушив норми матеріального права, які слід застосовувати до спірних правовідносин, а відтак оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2010 р. у справі № 08/28-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерної компанії «Харківобленерго»(610037 м. Харків вул. Плеханівська, 149 п/р 260053011272 в Першій Харківській філії ПАТ АКБ «Базис»МФО 351599 Код 00131954) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком»(61002 м. Харків вул. Іванова, 7/9 п/р 26008898 в ХОД ВАТ Райффайзен Банк Аваль МФО 350589 Код 25614660) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Шевель О. В.

повний текст постанови складено 07 лютого 2011 року