Рішення № 137191052, 08.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7371/24

Провадження № 2/635/770/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бондаренка І.Е.,

секретаря судового засідання Козлюк Е.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за письмовими матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

I. Процедура.

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номера від 06.08.2017 у розмірі 87326 грн. 21 коп., яка, за твердженням позивача, станом на 30.06.2024 складається з: 50008 грн. 42 коп. заборгованості за кредитом, 37317 грн. 79 коп. заборгованості за процентами, 0 грн. штрафів, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.

Суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки спір стосується документально підтверджуваних обставин і може бути вирішений на підставі письмових доказів, поданих учасниками справи. Заслуховування усних пояснень не є необхідним, оскільки у справі не порушуються питання, що потребують безпосередньої оцінки достовірності показань чи поведінки сторін. Такий порядок розгляду відповідає положенням ЦПК України та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на усне слухання не є абсолютним, а письмове провадження є допустимим, якщо сторони мали реальну можливість подати свої доводи і докази, а справа може бути належно вирішена за матеріалами справи (рішення у справі Jussila v. Finland).

Відповідач відзиву не подав, доказів на спростування позовних вимог не надав; однак відсутність відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення підстав та розміру заявлених вимог.Вирішуючи спір, суд застосовує імперативні приписи законодавства, спрямовані на захист слабшої сторони у споживчих правовідносинах, з власної ініціативи, виходячи з установлених у справі обставин і поданих доказів.II. Факти.

II. Факти.

Документи позивача.

Позивач подав до суду: позовну заяву; анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку; паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка»; банківську виписку по рахунку; довідку за лімітами; довідку за картами; розрахунок заборгованості; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг; довідку про відсутність зареєстрованого електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; копії документів щодо правового статусу позивача; копію довіреності представника; платіжний документ про сплату судового збору; заяви та клопотання, додані до позову.

Документи відповідача.

Відповідач письмових пояснень, відзиву, доказів погашення боргу або інших документів до суду не подав.

Інші матеріали.

Інших самостійних доказів, які б не походили від позивача, матеріали справи не містять.

Суд встановив, що 06.08.2017 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У цій анкеті зазначені персональні дані відповідача, адреса проживання, номер телефону, відомості про працевлаштування, дохід 10000 грн., мета отримання банківських послуг - споживчі потреби. Анкета-заява містить графічний підпис відповідача та графічний підпис представника банку.

У матеріалах є паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». У ньому зазначено продукт «Карта Універсальна» та «Карта Універсальна Gold», строк кредитування 240 місяців, кредитний ліміт до 50000 грн. для карти «Універсальна» і до 100000 грн. для карти «Універсальна Gold», процентну ставку 3,9 відсотка на місяць, 46,8 відсотка річних, для карти «Універсальна» та 3,7 відсотка на місяць, 44,4 відсотка річних, для карти «Універсальна Gold», орієнтовну реальну річну процентну ставку 58,23 відсотка та 56,44 відсотка відповідно, а також мінімальний платіж 5 відсотків від заборгованості, але не менше 100 грн.

У паспорті споживчого кредиту вказано дату надання інформації 06.08.2017. У нижній частині документа міститься текст про те, що паспорт підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 06.08.2017 з номера телефону НОМЕР_1 відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Водночас матеріали справи не містять службових записів банку про такий дзвінок, час, особу оператора, спосіб ідентифікації відповідача, зміст підтвердження та зв`язок цієї події саме з паспортом споживчого кредиту.

З довідки за лімітами вбачається, що 06.08.2017 банк встановив кредитний ліміт у розмірі 500 грн., а в подальшому банк неодноразово збільшував ліміт, зокрема до 2000 грн., 5000 грн., 16000 грн., 31000 грн., 46000 грн. та 50100 грн. Останнє зазначене збільшення до 50100 грн. датоване 22.12.2023.

З довідки за картами вбачається, що на ім`я відповідача банк видав картки із закінченням строку дії у вересні 2020 року та березні 2027 року.

Банківська виписка містить рух коштів за період з 06.08.2017 до 30.06.2024. У виписці відображені операції зі зняття готівки, поповнення, розрахунки в торговельній мережі, списання відсотків за використання кредитного ліміту та інші операції. Водночас виписка містить загальний рух по картковому рахунку і не відокремлює в окремому перевірюваному вигляді кожне кредитне зарахування як саме надання тіла кредиту від руху власних коштів відповідача, погашень, списань процентів та інших операцій.

Розрахунок заборгованості визначає підсумкову суму боргу станом на 30.06.2024, однак сам по собі не замінює доказів належного укладення умов кредитування, доведення кожної зміни ліміту до відома відповідача, фактичного надання кожного траншу та прозорого формування процентів.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг поданий як загальний документ банку. Матеріали справи не містять доказів того, що саме ця редакція Умов та Правил діяла 06.08.2017, була показана відповідачу до приєднання, була передана йому у спосіб, який дозволяє ідентифікувати одержувача, і була прийнята ним саме в цій редакції.

III. Право.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України «особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом». У системному зв`язку зі ст. 6 та ч. 2 ст. 627 ЦК України це означає, що свобода договору у сфері споживчого кредитування обмежується імперативними приписами спеціального законодавства. Тому суд при вирішенні спору зобов`язаний застосовувати не лише загальні положення цивільного законодавства, а насамперед, з урахуванням пріоритету спеціальної норми над загальною, спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та законодавства про захист прав споживачів, які визначають обов`язкові вимоги до змісту умов кредитування, порядку електронного укладення договору, інформування споживача та доведеності факту належного доведення таких умов до його відома до моменту укладення договору.

Суд кваліфікує спірні правовідносини як правовідносини у сфері споживчого кредитування, у яких предметом судової перевірки є не лише наявність грошової вимоги як такої, а весь ланцюг юридично значущих дій професійного кредитодавця: переддоговірне інформування споживача, оцінка його кредитоспроможності, доведення індивідуальних умов кредиту, належне оформлення приєднання, фактичне надання кредитних коштів, післяукладене інформування, настання прострочення та правильність і прозорість розрахунку заявленої до стягнення суми. Саме тому у таких спорах суд застосовує імперативні приписи спеціального законодавства з власної ініціативи, оскільки кредит у значенні грошової суми є лише результатом правовідносин, тоді як споживче кредитування є врегульованим законом процесом, кожна істотна ланка якого підлягає перевірці судом.

Закон України «Про споживче кредитування» у ст. 2, 8-11 покладає на кредитодавця обов`язок надати споживачу повну, зрозумілу та персоналізовану інформацію про кредит і його повну вартість, а також до укладення договору здійснити оцінку кредитоспроможності споживача.

Абзаци 2-3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачають, що у разі укладення договору в електронній формі кредитодавець зобов`язаний передати споживачу один з оригіналів договору, змін до нього та додатків у спосіб, який дозволяє ідентифікувати особу, що отримала примірник. Обов`язок доведення такого передання покладається на кредитодавця.

Частина 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначає умови дострокового повернення споживчого кредиту та вимагає належного повідомлення споживача у випадках, коли кредитодавець посилається на достроковість виконання.

Стаття 21 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює межі відповідальності споживача і вимагає прозорого поелементного розрахунку без накладання кількох видів відповідальності за один і той самий період.

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну та оманливу підприємницьку практику. Споживач не може бути поставлений у становище, коли реальні умови кредиту, повна вартість і механізм нарахувань неможливо перевірити.

Стаття 415 Угоди про асоціацію Україна - ЄС орієнтує на високий рівень захисту прав споживачів. Суд враховує підхід Суду Справедливості Європейського Союзу щодо необхідності реального, а не формального захисту споживача, незалежно від процесуальної активності слабшої сторони.

Суд враховує також підхід Суду Європейського Союзу щодо реальності захисту споживача: захист слабшої сторони не може бути формальним, а суд повинен мати можливість перевірити істотні умови споживчого договору та наслідки їх застосування.

Електронні докази визначені ст. 100 ЦПК України як інформація в електронній (цифровій) формі; такі докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом; учасники справи мають право подавати електронні докази і в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом, однак паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Подання електронного доказу у паперовій формі саме по собі не усуває потреби перевірити його походження, цілісність і зв`язок із конкретними обставинами справи, а також не звільняє сторону, яка посилається на такий доказ, від обов`язку вказати на наявність оригіналу електронного доказу та забезпечити можливість його перевірки у разі спору щодо достовірності.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України у разі посилання кредитора на дистанційне укладення договору суд очікує первинні електронні дані, а професійний кредитор, який працює в режимі «електронного банкінгу», з огляду на вимоги регулятора (зокрема, щодо внутрішніх процедур, обліку та контролю за операціями) має об`єктивну можливість їх формувати, зберігати та відтворювати. Суд не береться визначати які саме докази має надавати позивач, але, зокрема, для підтвердження показу умов і волевиявлення можуть бути подані журнали подій у форматах CSV/JSON (коли, кому і яку редакцію документа показано; подія прийняття; технічні ідентифікатори сесії), а для підтвердження одноразового ідентифікатора - такі самі файли з даними про створення, надсилання, доставку та введення коду і прив`язку цих подій до акцепту. Якщо заявляється підписання кваліфікованим електронним підписом, належним носієм може бути PDF з вбудованим підписом або пара документ + файл підпису (P7S) чи контейнер ASiC, що дозволяє перевірити підписувача, час і незмінність документа. Для доведення фактичної видачі та руху коштів можуть бути подані електронні виписки/реєстри операцій у PDF/CSV, а для зручності передачі до суду - один архів ZIP з переліком файлів і контрольними цифровими відбитками, який може бути поданий через «Електронний суд» або на електронному носії, що забезпечує відтворювану перевірку. Суд наводить ці приклади не як обов`язковий стандарт доведення, а лише як ілюстрацію об`єктивної можливості існування та надання перевірюваних електронних доказів у межах дистанційної моделі кредитування.

Нормативне регулювання Національного банку України щодо діяльності фінансових установ, зокрема постанова Правління Національного банку України № 199, підтверджує, що професійний кредитодавець повинен організаційно забезпечити належні процедури укладення, супроводу, обліку та збереження доказів за кредитними операціями. Тому у судовому спорі вимога про надання перевірюваних доказів не є надмірною.

Відповідно до ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається; суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. За ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд не збирає докази замість сторін.

Процесуальна пасивність відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести позовні вимоги. Суд не збирає докази замість сторін і не підміняє відсутні докази припущеннями про звичайну практику кредитодавця.

IV. Оцінка суду.

Кваліфікація правовідносин.

Суд враховує, що перевірка вимог про стягнення заборгованості за споживчим кредитом передбачає послідовне з`ясування трьох взаємопов`язаних питань: які саме обставини входять до предмета доказування, чому ці обставини мають істотне значення для захисту прав споживача та якими доказами вони повинні підтверджуватися відповідно до законодавства про споживче кредитування та діяльність професійних кредиторів.

Суд виходить із того, що справа про стягнення заборгованості за споживчим кредитом не може розглядатися відокремлено від усієї процедури споживчого кредитування у конкретній справі. Заявлена до стягнення сума є лише кінцевим результатом попередніх юридично значущих дій кредитодавця: належного інформування споживача, визначення індивідуальних умов кредиту, оформлення приєднання, фактичного надання кредитних коштів, супроводу договору, фіксації прострочення та формування прозорого розрахунку. Тому суд перевіряє не тільки арифметичний підсумок вимог, а й доведеність кожної істотної ланки, від переддоговірного інформування до розрахунку боргу, без якої заявлений борг не може вважатися належно підтвердженим.

Суд виходить із того, що у сфері споживчого кредитування усвідомлена згода споживача є ключовою умовою правомірності покладення на нього грошового зобов`язання, що узгоджується з підходами Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини, які вимагають реальної поінформованості особи про економічні наслідки прийнятого рішення. Така згода не презюмується з факту підписання документів і підлягає перевірці судом за сукупністю об`єктивних критеріїв, зокрема: видимості ризику до приєднання, індивідуалізації умов, часової узгодженості документів, належного підтвердження волевиявлення, прозорості механізму формування боргу та передбачуваності його наслідків. За відсутності доведеності цих критеріїв суд не має підстав вважати, що споживач надав усвідомлену згоду на відповідні фінансові наслідки.

Суд враховує, що діяльність із надання споживчих кредитів є професійною та регульованою діяльністю на ринку фінансових послуг. Відповідно до Законів України «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про організацію формування та обігу кредитних історій», «Про банки і банківську діяльність», Постанови Правління Національного банку України від 11.06.2018 № 64 «Про затвердження Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах», Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2023 № 199, Постанови Правління Національного банку України від 30.06.2016 № 351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» та інших нормативно-правових актів Національного банку України щодо управління ризиками, обліку операцій та зберігання інформації, професійний кредитор зобов`язаний формувати, вести та зберігати кредитну документацію (справу/досьє) щодо кожного кредитного зобов`язання. Такий обов`язок є імперативним та становить невід`ємну складову належної та добросовісної підприємницької практики на ринку споживчого кредитування. Кредитна справа (досьє) може вестися у паперовій або електронній формі залежно від організації діяльності кредитора, однак незалежно від форми ведення вона повинна забезпечувати можливість перевірки всіх істотних етапів кредитних правовідносин, зокрема ідентифікації споживача, оцінки його кредитоспроможності, укладення договору, фактичного отримання кредитних коштів, належності платіжного засобу позичальнику, обліку заборгованості, управління кредитним ризиком, супроводження кредитного активу та подальшого відступлення права вимоги. Відомості щодо фактичного отримання споживачем кредитних коштів є складовою такої кредитної справи/досьє та повинні існувати незалежно від виникнення судового спору. За таких умов суд оцінює докази, що походять із кредитної справи/досьє або повинні були бути сформовані та збережені у її складі. Водночас судовий розгляд не призначений для створення, доповнення чи формування тих складових кредитної справи (досьє), які професійний кредитор був зобов`язаний сформувати та зберігати під час здійснення своєї господарської діяльності. Саме по собі посилання на відсутність таких відомостей, необхідність їх додаткового отримання або неможливість їх подання до суду не узгоджується з моделлю належної та добросовісної підприємницької практики професійного кредитора, для якого формування та ведення кредитної справи/досьє є імперативним обов`язком, а не дією, що здійснюється лише у зв`язку з виникненням судового спору.

Відсутність у кредитора відомостей, які за своєю природою повинні міститися у кредитній справі/досьє, не може розглядатися як звичайний процесуальний недолік, що усувається шляхом звернення до суду.

Суд не може використовуватися як інструмент формування кредитної справи (досьє), усунення недоліків її ведення або отримання відомостей, які професійний кредитор був зобов`язаний мати та зберігати у межах своєї звичайної господарської діяльності. Протилежний підхід фактично означав би перекладення на суд частини функцій професійного кредитора та використання судового механізму як елемента процесу кредитування, управління кредитним ризиком і документального супроводження кредитного активу, що не належить до компетенції суду..

Суд кваліфікує спір як спір у сфері споживчого кредитування. Із матеріалів справи вбачається, що банк надав відповідачу картковий продукт із кредитним лімітом для споживчих потреб. За характером поданих документів це не разовий кредит, а кредитна лінія з картковим рахунком та змінюваним лімітом. Ознак мікрокредиту у значенні ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» суд із поданих матеріалів не встановив.

Саме формулювання позивача про надання можливості користуватися кредитними коштами не є достатнім доказом виникнення боргу. Суд перевіряє не можливість користування, а доведеність конкретного процесу кредитування та його результату.

Переддоговірне інформування.

Позивач подав паспорт споживчого кредиту. Цей документ містить відомості про строк, ліміт, процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальну вартість та мінімальний платіж.

Водночас паспорт сам по собі не доводить, що банк фактично передав відповідачу один з оригіналів договору і додатків у спосіб, який дозволяє ідентифікувати одержувача. Текст у паспорті про підписання простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком не підкріплений службовими записами банку про створення, відправлення, прийняття, підтвердження або іншу технічну подію, яка б дозволила перевірити факт і зміст такого підтвердження.

Отже, переддоговірне інформування доведено лише на рівні наявності паперової копії паспорта, але не доведено на рівні належного персонального вручення та перевірюваного прийняття відповідачем.

Оцінка кредитоспроможності.

Анкета-заява містить окремі відомості про дохід відповідача. Однак матеріали справи не містять доказів того, що банк до укладення договору здійснив оцінку кредитоспроможності відповідача в розумінні ст. 10 Закону України «Про споживче кредитування», а також не містять доказів повторної оцінки кредитоспроможності під час істотного збільшення кредитного ліміту з 500 грн. до 50100 грн.

Отже, ця ланка не доведена.

Індивідуальна оферта та істотні умови.

Анкета-заява підтверджує факт звернення відповідача до банку і містить графічний підпис відповідача. Проте анкета-заява не містить повного індивідуального набору умов кредитування, достатнього для самостійного визначення суми кредиту, строку, порядку зміни ліміту, процентів, повної вартості та наслідків прострочення.

Паспорт споживчого кредиту містить загальні параметри продукту і водночас допускає різні варіанти картки, лімітів та вартості. Довідка за лімітами свідчить про багаторазове подальше збільшення ліміту банком. Матеріали справи не містять окремих індивідуальних заяв або підтверджень відповідача щодо кожного подальшого збільшення ліміту.

Отже, індивідуальна оферта у частині первинного ліміту 500 грн. частково підтверджена, але у частині подальших збільшень ліміту до 50100 грн. не доведена належними доказами.

Належний акцепт.

Анкета-заява містить графічний підпис відповідача. Це підтверджує факт підписання анкети-заяви 06.08.2017.

Водночас позивач посилається також на приєднання до Умов та Правил і на підтвердження паспорта простим електронним підписом шляхом дзвінка. Для цієї частини доказування позивач не подав службових записів, які б підтверджували, коли, кому, яку редакцію документів показано, яким способом відповідач підтвердив волю, який номер телефону використано, як банк ідентифікував особу і як ця подія пов`язана саме з конкретною редакцією паспорта, Умов та Правил.

Отже, акцепт анкети-заяви доведений, але акцепт повного пакета умов кредитування, включно з редакцією Умов та Правил і паспортом у перевірюваному електронному порядку, не доведений.

Саме по собі посилання на простий електронний підпис або підтвердження дзвінком без надання відтворюваних даних про відповідні електронні події не відповідає вимогам законів про електронну комерцію та електронні документи і не доводить належного укладення договору.

Контроль редакцій Умов та Правил.

Позивач подав витяг з Умов та Правил. Суд не встановив із матеріалів справи дату набрання чинності саме тією редакцією, яку позивач подав до суду, та не встановив, що саме ця редакція діяла 06.08.2017.

Кредитодавець як професійна сторона несе ризик невизначеності редакцій. Загальний витяг з Умов та Правил без доказів його чинності на дату приєднання і без доказів вручення саме цієї редакції відповідачу не доводить зміст договору в частині процентів, санкцій, порядку зміни ліміту та інших платежів.

Електронна модель доказування.

Матеріали справи свідчать, що позивач частково обґрунтовує свої вимоги дистанційною моделлю обслуговування, зокрема посилається на простий електронний підпис, дзвінок, електронні засоби банку та умови користування карткою.

Суд зазначає, що подання до суду сканованих або роздрукованих матеріалів саме по собі не робить їх первинними електронними доказами. У матеріалах немає службових записів банку про показ відповідачу конкретної редакції документів, про прийняття умов, про доставку повідомлень, про введення або підтвердження одноразового коду, про підтвердження дзвінком, про дату і час кожної відповідної події, а також про незмінність документів, які нібито були показані відповідачу до приєднання.

Ця обставина не знецінює автоматично всі подані паперові матеріали, але істотно впливає на доведеність саме тих ланок, які позивач пов`язує з електронним або дистанційним способом приєднання.

Фактична видача кредиту та рух коштів.

Банківська виписка підтверджує рух коштів по картковому рахунку відповідача протягом тривалого періоду. У ній відображені витрати, зняття готівки, поповнення, списання процентів та інші операції.

Водночас для стягнення тіла кредиту за кредитною лінією позивач має довести не лише кінцеве від`ємне сальдо, а й кожне фактичне кредитне зарахування або кожну операцію, яка збільшила заборгованість саме за рахунок кредитних коштів, із відокремленням цих операцій від власних коштів відповідача, поповнень, списань процентів та внутрішніх банківських нарахувань.

Подана виписка не дає суду можливості без додаткових припущень відокремити тіло кредиту від процентів, комісій, списань та руху власних коштів у спосіб, достатній для стягнення заявленої суми 50008 грн. 42 коп. як тіла кредиту.

Отже, фактична видача саме заявленого до стягнення тіла кредиту у розмірі 50008 грн. 42 коп. не доведена.

Післяукладене інформування.

Матеріали справи не містять доказів того, що банк після укладення договору належно інформував відповідача про стан заборгованості, зміну кредитного ліміту, зміну істотних умов, нарахування процентів та інші обставини відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, ця ланка не доведена.

Прострочення та достроковість.

Позивач заявив до стягнення всю суму боргу станом на 30.06.2024. Матеріали справи не містять належного доказу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту із дотриманням ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо позивач обґрунтовує вимогу саме достроковим поверненням усієї суми. Отже, дотримання спеціальної процедури дострокового повернення не доведене.

Розрахунок заборгованості.

Позивач подав розрахунок заборгованості, за яким борг складає 87326 грн. 21 коп., з яких 50008 грн. 42 коп. - кредит, 37317 грн. 79 коп. - проценти.

Суд оцінює цей розрахунок як внутрішній підсумковий документ позивача. Він не замінює доказів належного укладення повного пакета умов кредитування, доказів кожного збільшення ліміту, доказів видачі кожного кредитного траншу, доказів післяукладеного інформування і доказів прозорого нарахування процентів за конкретні періоди.

Отже, поелементний і перевірюваний розрахунок заборгованості у заявленому розмірі не доведений.

Доводи позивача та їх оцінка.

Довід позивача про те, що відповідач підписав анкету-заяву, суд приймає у частині факту підписання анкети-заяви 06.08.2017. Проте сама анкета-заява не доводить усіх істотних умов кредитування, подальших змін ліміту та розміру заявленого боргу.

Довід позивача про те, що відповідач приєднався до Умов та Правил, суд відхиляє у частині доведення конкретної редакції Умов та Правил, оскільки позивач не довів, яка саме редакція діяла на момент приєднання і була доведена до відповідача.

Довід позивача про підписання паспорта простим електронним підписом шляхом дзвінка суд оцінює критично, оскільки позивач не подав службових записів, які дозволяють перевірити цю подію.

Довід позивача про наявність заборгованості у розмірі 87326 грн. 21 коп. суд відхиляє як недоведений, оскільки підсумковий розрахунок не підтверджений повним ланцюгом доказів.

Довід позивача про стягнення процентів у розмірі 37317 грн. 79 коп. суд відхиляє, оскільки «прибуткові» нарахування можуть бути стягнуті лише за доведеності належного інформування, належного прийняття умов і прозорого розрахунку, чого у справі не доведено.

Доводи відповідача та їх оцінка.

Відповідач відзиву не подав. Відсутність відзиву не означає визнання позову і не звільняє позивача від доказування.

Межа усвідомленої згоди.

У споживчому кредитуванні межа усвідомленої згоди споживача є водночас межею допустимого стягнення. Ризик стає видимим не тоді, коли його описали, а тоді, коли його неможливо не побачити.

У цій справі первинний ліміт 500 грн. та подальше збільшення ліміту до 50100 грн. не супроводжені доказами персонального інформування відповідача, перевірюваного прийняття кожного істотного збільшення ліміту та доказами усвідомлення економічного ризику такого збільшення. Сам факт кредитної лінії не є згодою споживача на будь-який майбутній борг.

Підсумок оцінки доказів та доводів.

Суд оцінив подані позивачем докази та його доводи у їх сукупності та взаємному зв`язку і дійшов висновку, що вони не підтверджують належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами повний ланцюг споживчого кредитування як юридичного процесу. Подані анкета-заява, паспорт споживчого кредиту, витяги з Умов та Правил, довідки та виписка за рахунком свідчать про окремі факти взаємодії сторін, однак не доводять належного переддоговірного інформування, встановлення та доведення до відома відповідача конкретної редакції умов, належного акцепту у перевірюваний спосіб, правомірності та погодженості змін кредитного ліміту, фактичного надання кредитних коштів у заявленому розмірі як тіла кредиту, а також прозорого і поелементного формування заявленої заборгованості. Внутрішній розрахунок позивача не замінює такого доказування. За відсутності доведеності ключових ланок процесу кредитування заявлений результат у вигляді суми заборгованості не може вважатися доведеним, а ризик неповноти та непрозорості доказової бази покладається на позивача як професійного кредитодавця.

V. Висновки.

Інститут споживчого кредитування має суспільну вагу, оскільки забезпечує доступ громадян до фінансових послуг і водночас впливає на довіру до фінансової системи та порядок на ринку фінансових послуг. Саме тому захист споживача у кредитних правовідносинах суд розглядає як складову публічного порядку: держава встановила для фінансових установ як професійних кредиторів підвищені вимоги прозорості, відповідального надання кредиту та перевірності нарахувань, бо для них кредитування є підприємницькою практикою. У цьому значенні "публічний порядок" означає не абстрактну категорію, а вимогу забезпечити дію обов`язкових правил поведінки професійного кредитодавця на ринку фінансових послуг, встановлених законом для захисту слабшої сторони та для підтримання фінансового порядку. У такій моделі професійний кредитор зобов`язаний дотримуватися не окремих зручних положень, а законодавства про споживче кредитування у його цілісності, підтверджуючи це належними доказами. Тому суд не погоджується з формулою, за якою "наявність підсумкової суми боргу сама по собі автоматично означає стягнення всіх нарахувань", а перевіряє, чи кредитодавець виконав обов`язкові вимоги, спрямовані на прозорість умов і реальну поінформованість споживача. Якщо позивач не довів виконання таких вимог або не надав перевірного розрахунку, суд має підстави відмовити у позові повністю чи частково навіть без заяв слабшої сторони, оскільки рішення у таких справах впливає не лише на приватний інтерес сторін, а й на суспільний інтерес у підтриманні фінансового порядку та недопущенні практик, що підривають довіру до ринку фінансових послуг.

Вимога надати докази виконання кредитодавцем обов`язкових правил споживчого кредитування не є надмірним стандартом і не створює для фінансової установи непропорційного тягаря доказування. Професійний кредитор сам обирає масову модель укладення та супроводу договорів, формує умови продукту, організовує процедури приєднання, ідентифікації клієнта, доведення інформації, надсилання примірника договору та повідомлень, а також веде облік операцій і нарахувань. Саме тому він об`єктивно зобов`язаний мати і зберігати первинні дані, які підтверджують виконання цих процедур у конкретній справі, і саме ці дані становлять звичайний зміст його ділової організації та внутрішнього контролю. За відсутності таких доказів суд не може підміняти їх припущеннями, оскільки це означало б перекласти ризик недокументованої підприємницької практики на споживача та легалізувати нарахування, перевірюваність яких не забезпечена.

Позивач довів лише факт підписання відповідачем анкети-заяви 06.08.2017 та наявність руху коштів по картковому рахунку.

Позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами повний ланцюг споживчого кредитування: належне переддоговірне інформування, оцінку кредитоспроможності, доведення конкретної редакції Умов та Правил, належний акцепт повного пакета умов, службові записи про дистанційне підтвердження, фіксацію редакцій документів, кожне збільшення кредитного ліміту, фактичне надання заявленого тіла кредиту, післяукладене інформування, дотримання процедури дострокового повернення та прозорий поелементний розрахунок.

Оскільки позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами повний ланцюг споживчого кредитування як юридичний процес, суд не має підстав вважати доведеним його результат у вигляді заявленої заборгованості.

Суд не має підстав для стягнення не лише процентів, а й заявленого тіла кредиту, оскільки подані матеріали не дозволяють без припущень відокремити кредитні кошти від власних коштів відповідача, погашень, списань процентів та інших операцій і перевірити суму 50008 грн. 42 коп. як фактично надане та неповернуте тіло кредиту.

Наявність руху коштів по рахунку не є тотожною доведенню надання кредитних коштів як тіла кредиту у заявленому розмірі.

Відмова у задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених вимог не позбавляє позивача права на інше звернення до суду за наявності іншого предмета або інших підстав позову, або за наявності належних доказів, якщо таке звернення не порушуватиме принцип остаточності судового рішення.

VI. Судові витрати.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028 грн.

За ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати позивача покладаються на позивача. Тому сплачений позивачем судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 6, 627, 1054 ЦК України, ст. 2, 8-11, 13, 16, 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 415 Угоди про асоціацію Україна - ЄС, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 87326 грн. 21 коп., яка станом на 30.06.2024 складається з: 50008 грн. 42 коп. заборгованості за кредитом, 37317 грн. 79 коп. заборгованості за процентами - відмовити.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», скорочена назва АТ «А-БАНК», адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.Е. Бондаренко