Постанова № 13719081, 04.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24»січня 2011 р. Справа № 3/155-25/150

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін

позивача: - Олійника В.О., довіреність № 3 від 04.01.2010 р.

відповідача - Кузіної А.В., довіреність № 06-44/888 від 07.10.2010 р.,

третьої особи - не з'явився,

за участю прокурора: Пилипенко О.Г., посвідчення № 237 від 16.12.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд», м. Суми (вх. № 4062 П/3 від 17.11.2010 р.) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. у справі № 3/155-25/150

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд», м. Суми

до Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, м. Київ

за участю прокурора Октябрського району м. Полтави

про стягнення 1729 518,18 грн.,

встановила:

          В листопаді 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд», м. Суми (далі відповідач, ТОВ «СКС Консалд») звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава (далі відповідач, ГУ ЖКГ) та просило стягнути 1729 518,18 грн., з яких 1468815,60 грн. основного боргу за виконані роботи, 173843,38 грн. неустойки, 64627,88 грн. інфляційних збитків, 22213,32 грн. 3 % річних, а також судові витрати. Позовні вимоги було обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 13/1 на проведення робіт по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук Полтавської області.

          Заявою від 04.12.2009 р. позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 1183059,00 грн. основного боргу за виконані роботи, 352972,94 грн. неустойки, 82695,80 грн. інфляційних збитків, 31407,79 грн. 3 % річних. а також судові витрати у справі (т.1 а.с.163).

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2009 р. у справі № 3/155-09 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1183059,00 грн. основного боргу за виконані роботи, 352972,94 грн. неустойки, 82695,80 грн. інфляційних збитків, 31407,79 грн. 3 % річних, 16501,35 грн. витрат по державному миту та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.171-172).

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. у справі № 3/155 апеляційне подання прокурора Октябрського району м. Полтави задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2009 р. у справі № 3/155 скасоване, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.123-130).

          Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2010 р. у справі № 3/155 касаційну скаргу ТОВ «СКС Консалд» задоволено частково, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. у справі № 3/155 та рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2009 р. у справі № 3/155-09 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

          В постанові суду касаційної інстанції зазначено, що відсутність фінансування робіт, що виконувалися позивачем за договором № 13/1 від 13.10.2007 р., не звільняє замовника від обов’язку щодо оплати виконаних позивачем робіт. Термін строків позовної давності щодо права позивача на звернення з позовом про стягнення вартості виконаних ним робіт починається після 31.12.2008 р. згідно з Додатковою угодою № 1 від 27.12.2007 р.

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. у справі № 3/155 –25/150 (суддя Босий В.П.) в позові відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивачем Головного управління ЖКГ про створення робочої комісії та доказів надання комплекту виробничої документації, паспортів використаного обладнання, результатів випробувань устаткування у відповідності до п. 13 договору №13/1 від 13.10.2007 р. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Акти виконаних робіт на спірну суму Замовником не підписані, Акт введення ліфтів в експлуатацію в матеріалах справи відсутній. Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено обсяг та вартість виконаних позивачем робіт по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчуці на суму 1183 059,00 грн., тому позов в цій частині задоволенню не підлягає. В зв’язку з недоведеністю боргу по заявленій до стягнення суми суд вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки, інфляційних, 3% річних.

          Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. у справі № 3/155 - 25/150 не погодився, звернуся до Харківського апеляційного господарського суду, вважає зазначене рішення незаконним і необґрунтованим, прийнятим без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відповідач просить вказане вище рішення господарського суду Полтавської області скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1183059,00 грн. основного боргу за виконані роботи по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук, 352972,94 грн. неустойки, 82695,8 грн. інфляційних збитків, 31407,79 грн. 3 % річних, витрати по держаному миту (16501,35 грн. + 8250,58 грн. +8250,58 грн.) та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що положення п.14.1 договору № 13/1, згідно з яким акт виконаних робіт (ф. КБ-2 та КБ-3) готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника, відповідає ч.4 ст.882 ЦК України, згідно з якою передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Факт передання підрядником актів виконаних робіт (форма КБ-2 та КБ-3) для підписання замовнику матеріалами справи підтверджений. Що стосується підписання актів приймання виконаних робіт тільки підрядником, то відповідно до другого речення абз. першого ч. 4 ст. 882 ЦК України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Письмова відмова замовника від підписання наданих йому актів приймання виконаних робіт також підтверджена матеріалами справи. Замовник в обґрунтування своєї відмови від підписання наданих йому актів приймання виконаних робіт послався на відсутність фінансування з державного бюджету. Таким чином, відмова замовника від підписання актів приймання виконаних робіт суперечить вимогам ч. 6 ст. 882 ЦК України та п. 4.2 договору № 13/1 від 13.10.2007 р. Відповідно до абз. другого ч. 4 ст. 882 ЦК України акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Відповідач про визнання судом недійсними актів приймання виконаних робіт, підписаних тільки підрядником, не заявляв. Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правової оцінки виконання позивачем вимог абз. першого ч. 4 ст. 882 ЦК України взагалі не надано, що є порушенням норм матеріального права та підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що суд при винесенні рішення не виконав першу вимогу постанови ВГСУ від 05.07.2010 р. та не з'ясував, чи виконані позивачем як підрядником роботи у спірний період за договором № 13/1 від 13.10.2007 р.

          Реальні витрати, понесені позивачем при здійсненні робіт за договором, зазначені в актах приймання виконаних робіт, наданих замовнику для підписання. На підтвердження цього позивачем було надано зазначені акти списання матеріальних цінностей та видаткові накладні, які є документами первинного бухгалтерського обліку. Акти списання матеріальних цінностей та видаткові накладні були надані для підтвердження складової прямих витрат. Загальна вартість виконаних робіт склала 1 468 815,6 грн. Разом з тим, з урахуванням отриманого підрядником авансу (1 126 481,00 грн.) це перевищило вказану у п.3.1 договору № 13/1 договірну ціну. Зважаючи на те, що договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін, а відповідної додаткової угоди щодо збільшення договірної ціни укладено не було, позивачем під час первісного розгляду справи було подано заяву про зменшення позовних вимог. Таким чином, позивач заявив до стягнення суму основного боргу в межах договірної ціни та проектно-кошторисної вартості робіт, а саме: 1 183 059,00 грн. (2 309 540,00-1 126 481,00 = 1 183 059,00 грн.).

Не можна вважати обґрунтованим висновок суду про те, що лист начальника управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради № 27-04т/201.1 від 18.03.2010 р не є належним доказом виконання позивачем робіт по модернізації ліфтів та прийняття їх в експлуатацію, оскільки такий висновок зроблений не на підставі встановлених обставин справи, а виходить з докладного дослідження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 р. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Ці вимоги відповідають положенням п.13.1 договору № 13/1, згідно з якими приймання-передача робіт після закінчення будівництва об'єкта здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Перелік документів, що оформлюються при прийманні об'єкта в експлуатацію, повинен відповідати передбаченому будівельними нормами і правилами ДБН А.3.1-3-94. Положення ч.ч.1, 2 ст. 882 ЦК України чітко визначають обов'язок саме замовника після повідомлення підрядника про готовність до передання робіт розпочати та організувати їх прийняття. Оскільки замовник отримав від позивача акти приймання виконаних підрядних робіт та письмово відмовився від їх підписання, твердження суду про те, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивачем Головного управління ЖКГ Полтавської ОДА про створення робочої комісії, не можна вважати таким, що відповідає дійсним обставинам справи. Тобто провина за те, що ліфти, які модернізовано позивачем за договором № 13/1, не прийняті в експлуатацію, лежить повністю на замовнику (відповідачеві).

          Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 20.12.2010 р.

          17.12.2010 р. до апеляційного господарського суду надійшов відзив ГУ ЖКГ, де відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області у справі № 3/155 –25/150 від 14.10.2010 р. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що лист-довідка про роботу ліфтів, яка підписана начальником управління ЖКГ м. Кременчука, не може бути належним доказом, тому що не заміняє обов'язкові акти виконаних підрядними організаціями будівельних робіт і довідки їх вартості згідно типових форм № КБ-2в і № КБ-3, затверджених Держкомстатом і Держбудом України наказом N 237/5 від 21.06.2002 р.; акти повинні бути підписані виконавцями робіт, представником Держархбудконтролю (якість робіт), технаглядом замовника і завірені печаткою. Вартість будівельно-монтажних робіт (вартість матеріалів, вартість механізація і заробітна плата) приймається за усередненими показниками Держбуду України, згідно з Державними будівельними нормами (ДБН1 Д. 1.1-1-2000) «Правила визначення вартості будівництва». Пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. за № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» визначає, що Порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних вкладань», а в п.19 зазначено, що «кінцеві розрахунки в двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта а експлуатацію, затвердженого в установленому порядку». Саме такий порядок передбачений і п.п.13.4 та 14.1 Договором № 13/1. До того ж, п.12 Договору передбачено, що «фінансування буде здійснюватися в міру надходження коштів з державного бюджету», у відповідності до ст.212 ЦК України про правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини (відкладальна обставина).

Згідно з п.7 Постанови Кабінету Міністрів України № 331 від 01.03.2007 р. «Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для капітального ремонту та модернізації ліфтів житлового фонду», бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом державного бюджету беруться лише після надходження відповідних коштів до спеціального фонду. Головний розпорядник державних коштів — Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - відповідно до Договору № 16/02 від 04.06.2007 р. делегував функції Замовника щодо закупівлі робіт з капітального ремонту та модернізації ліфтів житлового фонду, визначення виконавців робіт, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням у 2007 році та своїм Наказом № 3 від 11.04.2007 «Про затвердження розподілу коштів за бюджетною програмою «Капітальний ремонт та модернізація ліфтів житлового фонду у 2007 році»та визначив розпорядником коштів нижчого рівня Головне управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації. В свою чергу, Замовник в особі Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації (відповідач), який є юридичною особою з повноваженнями, визначеними Положенням від 16.04.2007 р., є неприбутковою державною установою, не маючою власних коштів, якими він міг би вільно розпоряджатися, виконуючи державне замовлення в інтересах держави, уклав Договір № 13/1. Згідно з умовами Договору № 13/1 прийнято до обліку та перераховано Підряднику ТОВ «СКС Консалд», відповідно до підписаних сторонами Договору актів виконаних робіт в лютому 2008 року на проведення робіт по модернізації ліфтів житлових будинків в м. Кременчук, загальну суму - 1 126 481,00 грн., в тому числі за рахунок коштів загального фонду державного бюджету - 494 500,00грн. та співфінансування - 692862,00 грн. В зв'язку з тим, що підрядник не виконав умов Договору щодо строку закінчення робіт, була укладена Додаткова угода від 27.12.2007 р., якою з невідомих обставин з посиланням на Постанову КМУ від 27.12.2001 р. № 1764 термін дії Договору був продовжений до 31.12.2008 р., що є грубим порушенням норм чинного законодавства. А тому, на думку позивача, можна вважати, що ця угода згідно з ч.1 ст.203 ЦК України суперечить цивільному законодавству, а тому є нікчемною.

Договірні обов'язки, пов'язані з умовами Договору, були виконані сторонами, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі підрядних робіт і оплатою їх. Період 2008 року вже не підпадав під дію Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і інших нормативних актів, пов'язаних з виконанням державних програм, запланованих на 2007 рік, тому продовження дії Договору виконанням робіт з боку Підрядника було ризиком, на який він пішов свідомо.

20.12.2010 р. прокурор Октябрьского району м. Полтава надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що господарський суд Полтавської області під час розгляду справи з'ясував всі обставини, що мають значення для справи у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, умовам Договору №13/1 та чинного законодавства, прийняв законне, об'єктивне і обґрунтоване рішення, для скасування якого немає жодних підстав, а тому апеляційна скарга ТОВ «СКС Консалд» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області у справі №3/155-25/150 від 14.10.2010 р. повинно бути залишено без змін. Справу просить розглянути без участі представника прокуратури району. В обґрунтування своєї позиції прокурор вказує на те, що 13.10.2007 р. між позивачем ТОВ «СКС «Консалд»та Головним управлінням житлово-комунального господарства укладено договір № 13/1 на проведення робіт з модернізації ліфтів житлових будинків в м. Кременчук. Пунктом 12.1 вищезазначеного Договору передбачено, що «фінансування буде здійснюватись в міру надходження коштів з державного бюджету. В разі відсутності фінансування, Договір буде вважатися недійсним». Пунктом 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 331 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для капітального ремонту та модернізації ліфтів житлового фонду»передбачено: бюджетні кошти за розподілом Мінжитлокомунгоспу перераховуються на реєстраційні рахунки міських держадміністрацій, відкриті в органах Державного казначейства, відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженими Державними казначействами. Здійснення розрахунків ставилось в залежність від надходження коштів, щодо яких у Замовника (Головного управління ЖКГ) під час укладення договору існувала вірогідність появи. Посилання позивача на лист начальника управління ЖКГ Кременчуцької міської ради від 18.03.2010 р. про те, що позивачем виконано роботи по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук і ліфти працюють, не є доказом у справі. Додаткова угода від 27.12.2007 р., в якій з невідомих обставин з посиланням на Постанову КМУ від 27 грудня 2001 року № 1764 термін дії Договору був продовжений до 31.12.2008 р., що є грубим порушенням норм чинного законодавства, так як в зазначеній Постанові йдеться про строки договору тільки в поточному році і немає жодної вказівки на можливість продовження строку дії Договору, і це цілком зрозуміло, так як цей нормативний акт нерозривно пов'язаний з Законом про Державний бюджет України, який приймається і дійсний тільки в зазначеному році. Тому можна вважати, що ця угода, згідно з ч.1 ст.203 ЦК України суперечить цивільному законодавству, і є нікчемною.

          В судове засідання 20.12.2010 р. з’явилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по суті спору.

          В судовому засіданні 20.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 24.01.2011 р. та запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення та докази з питань, які були предметом дослідження в судовому процесі.

          20.12.2010 р. позивач подав уточнення вимог апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. по справі № 3/155-25/150 та постановити нове рішення, яким стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»1 183 059,00 грн. основного боргу за виконані роботи по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук, 352 972,94 грн. неустойки, 82 695,8 грн. інфляційних збитків; 31407,79 грн. 3% річних, 33 002,51 грн. витрат по державному миту та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          21.01.2011 р. позивач на виконання вимог ухвали від 20.12.2010 р. подав до суду заяву про залучення додаткових доказів.

          21.01.1011 р. відповідач на виконання вимог ухвали від 20.12.2010 р. надав доповнення та пояснення на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст. 38 ГПК України (в редакції після 07.07.2010 р.) не містять обов’язку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні 20.12.2010 р. та в судовому засіданні 24.01.2011 р., розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

          Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було передбачено видатки Державного бюджету на фінансування державних програм, у тому числі і на програму «Капітальний ремонт та модернізація ліфтів житлового фонду».

Згідно з розподілом видатків Державного бюджету на 2007 рік (додаток 3 до зазначеного Закону) головним розпорядником бюджетних коштів за вказаною Програмою було визначено Мінжитлокомунгосп.

Відповідно до договору № 16/02 від 04.06.2007 р. Міністерство з питань житлово-комунального господарства України делегувало функції замовника щодо закупівлі робіт-з капітального ремонту та модернізації ліфтів житлового фонду, визначення виконавців робіт, укладення відповідних договорів та контроль за їх виконанням у 2007 р. та своїм наказом № 3 від 11.04.2007 р. «Про затвердження розподілу коштів за державною програмою Капітальний ремонт та модернізація ліфтів житлового фонду у 2007 році» розпоряднику коштів нижчого рівня - Головному управлінню житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації.

На виконання Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 331 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на капітальний ремонт та модернізацію ліфтів житлового фонду»наказом Мінжитлокомунгоспу України № 8 від 23.04.2007 р. був затверджений перелік об’єктів по Полтавській області, що фінансуватимуться в 2007 році за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до затвердженого кошторису на 2007 рік передбачено фінансування по програмі «Капітальний ремонт та модернізація ліфтів житлового фонду» за рахунок коштів державного бюджету: загальний фонд - 1 232 000 гри., спеціальний фонд - 3 695 900 грн.; співфінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів - 1 990 900грн.

          Як вбачається з матеріалі справи і вірно встановлено господарським судом Полтавської області, 13.10.2007 р. між ТОВ «СКС Консалд»(Підрядник) та ГУ ЖКГ Полтавської ОДА (Замовник) укладено договір на проведення робіт по модернізації ліфтів житлових будинків в м. Кременчук № 13/1 (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов даного договору виконання робіт по модернізації ліфтів житлових будинків в м. Кременчук.

Загальна вартість цих робіт відповідно п.1.2 Договору та зведених кошторисів пооб'єктно (залучені до справи) склала 2 309 540,00 грн.

Строк дії Договору згідно з п.2.1. був визначений до 25.12.2007 р.

Матеріалами справи підтверджується те, що у грудні 2007 року підрядник виконав для замовника роботи по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчука на суму 433 619,00 грн., що підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт за грудень 2007 року форми КБ-3.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 13/1 від 13.10.2007 р. на проведення модернізації ліфтів житлових будинків в м. Кременчук є договором будівельного підряду.

Згідно зі ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.879 ЦК України договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Ст.882 ЦК України регламентує порядок передання та прийняття робіт.

Так, згідно з ч.1 вказаної статті, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно зі ст.886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов’язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до ст.323 ГК України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються та виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р. (далі Загальні умови).

Пунктом 1 Загальних умов передбачено, що вони відповідно до ЦК України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель, споруд, технічного переоснащення підприємств (далі – капітальне будівництво об’єктів), а також комплексів і видів робіт, пов’язаних з капітальним будівництвом об’єктів.

Пунктом 99 Загальних умов встановлено, що підставою для розрахунків за виконані роботи є документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість (акти приймання – передачі робіт).

Згідно з наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(чинного на час існування правовідносин) складання типової форми № КБ-2В «Акт приймання виконаних підрядних робіт» поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. А складання типової форми № КБ-3 поширюється на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Первинні облікові документи за формою КБ-2В та КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Виходячи з викладеного вище, підставою для розрахунків можуть бути також і акти форм КБ-2в та КБ-3, складені та підписані однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 13/1, згідно з якою термін дії цього Договору було подовжено до 31.12.2008 р.

Згідно з підписаними актами виконаних робіт форми КБ-3 за лютий 2008 р. обсяг виконаних робіт підрядником з модернізації ліфтів склав 692862, 00 гри.

Замовник оплатив виконаний обсяг робіт за грудень 2007 р. та лютий 2008 р. в загальній сумі 1 126481,00 грн. (433619,00 грн. + 692862,00 грн.)

У грудні 2008 р. на виконання умов Договору № 13/1 підрядник виконав для замовника роботи з модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчуці на суму 1 468815,60 грн.

Акти виконаних робіт за грудень 2008 року на вказану суми були надані замовнику, що останнім не заперечується, але замовник акти не підписав.

Разом з тим, з урахуванням отриманого підрядником авансу (1126481,00 грн.) це перевищило вказану у п.3.1 договору № 13/1 договірну ціну.

Зважаючи на те, що договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін, а відповідної додаткової угоди щодо збільшення договірної ціни укладено не було, позивачем під час первісного розгляду справи було подано заяву про зменшення позовних вимог.

Таким чином, позивач заявив до стягнення суму основного боргу в межах договірної ціни та проектно-кошторисної вартості робіт, а саме: 1183059,00 грн. (2 309 540,00 грн. - 1 126 481,00 грн. = 1 183 059,00 грн.).

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 98 Загальних умов оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Судом встановлено, що сторони Договору визначили момент, з якого у Замовника виникає зобов’язання оплатити виконані роботи –на протязі 10 днів після Підписання актів виконаних робіт (п.14.1. Договору).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Таким чином, законодавцем передбачені умови для виконання боржником свого обов’язку: існування зобов’язання як такого та настання строку для його виконання.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов’язки відповідно до договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Полтавської області послався на те, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивачем Головного управління ЖКГ про створення робочої комісії та доказів надання комплекту виробничої документації, паспортів використаного обладнання, результатів випробувань устаткування у відповідності до п. 13 договору №13/1 від 13 жовтня 2007 року. Акти виконаних робіт на спірну суму Замовником не підписані, Акт введення ліфтів в експлуатацію в матеріалах справи відсутній. Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено обсяг та вартість виконаних позивачем робіт по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчуці на суму 1183 059,00 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Як на доказ фактичного виконання робіт по модернізації ліфтів за Договором № ІЗ/1 та надання замовнику актів приймання виконаних робіт за грудень 2008 року позивач посилається на листи № 1-28/1846 від 05.09.2008р., № 8/7-488 від 14.10.2008р., № 320 від 29.10.2008 р., № 323 від 29.10.2008 р., № 02-16/1/2898 від 18.11.2008 р., № 04-01/2857 від 22.12.2008 р., № 101/9756 від 24.12.08р. (копії листів в матеріалах справи), лист начальника управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради № 27-04т/201.1 від 18.03.2010 р. про те, що позивачем виконано роботи по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук під технаглядом спеціалістів Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації (т.2 а.с.71).

Як вже зазначалося вище, факт передання підрядником актів виконаних робіт (форма КБ-2 та КБ-3) за грудень 2008 р. для підписання замовнику підтверджений як матеріалами справи, так і поясненнями відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Письмова відмова замовника від підписання наданих йому актів приймання виконаних робіт також підтверджена матеріалами справи.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

На підтвердження обсягу та вартості виконаних робіт за договором № 13/1 позивач надав акти списання матеріальних цінностей за №№ АСКД-0433, АСКД-0436, АСКД-0439, АСКД-0444, АСКД-0438, АСКД-0437 від 31.12.2008 р., які складені та підписані членами комісії позивача

Реальні витрати, понесені позивачем при здійсненні робіт за договором, зазначені в актах приймання виконаних робіт, наданих замовнику для підписання. На підтвердження цього позивачем було надано зазначені вище акти списання матеріальних цінностей та видаткові накладні, які є документами первинного бухгалтерського обліку.

В рішенні господарського суду Полтавської області зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття в експлуатацію ліфтів, які було модернізовано позивачем за договором № 13/1 від 13.10.2007 р.

Аналізуючи лист начальника управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради № 27-04т/201.1 від 18.03.2010 р., суд вважав вказаний лист неналежним доказом виконання позивачем робіт з модернізації ліфтів та прийняття їх в експлуатацію.

Колегія суддів не може погодитися з цим висновком, оскільки він зроблений без повного та всебічного дослідження обставин справи.

Так, на вимогу колегії суддів, позивачем 21.01.2011 р. була надані належним чином засвідчені копії актів обстеження ліфтів від 19.01.2011 р., складених за участю спеціалізованої організації –Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Кременчукліфт», а також копії витягів з паспортів ліфтів пасажирських по 14 пасажирським ліфтам у житлових будинках в м. Кременчук. Зазначеними актами та їх додатками підтверджується те, що на ліфтах за вказаними адресами було здійснено комплекс робіт по їх модернізації у період з грудня 2007 р. по грудень 2008 р.; роботи по модернізації ліфтів виканні позивачем, про що свідчать відповідні відмітки у паспортах ліфті, засвідчені печаткою позивача; при проведенні модернізації вказаних ліфтів були замінені основні вузли і агрегати та використані матеріали, як зазначені у додатках до актів; дефектів, які впливають на безпечну експлуатацію ліфтів не виявлено; ліфти знаходяться в працездатному стані та експлуатуються безперебійно.

Щодо посилання господарського суду Полтавської області на Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Ці вимоги відповідають положенням п.13.1 Договору № 13/1, згідно з якими приймання-передача робіт після закінчення будівництва об'єкта здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Перелік документів, що оформлюються при прийманні об'єкта в експлуатацію, повинен відповідати передбаченому будівельними нормами і правилами ДБН А.3.1-3-94.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 882 ЦК України встановлюють обов'язок саме замовника після повідомлення підрядника про готовність до передання робіт розпочати та організувати їх прийняття.

Оскільки замовник отримав від позивача акти приймання виконаних підрядних робіт та письмово відмовився від їх підписання, твердження суду про те, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивачем Головного управління ЖКГ Полтавської ОДА про створення робочої комісії, не можна вважати таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Цивільні права і обов’язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) – тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до висловленої Вищим господарським судом України правової позиції в постанові від 05.07.2010 р. у справі № 3/155 відсутність фінансування робіт, що виконувалися позивачем за договором № 13/1 від 13.10.2007 р., не звільняє замовника від обов’язку щодо оплати виконаних позивачем робіт. Термін строків позовної давності щодо права позивача на звернення з позовом про стягнення вартості виконаних ним робіт починається після 31.12.2008 р. згідно з Додатковою угодою № 1 від 27.12.2007 р.

Враховуючи ці обставини, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1183059,00 грн. за виконані роботи з модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ч.1 ст.625 ЦКУ).

Посилання відповідача на відсутність фінансування не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума трьох процентів річних складає 31407,79 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем проведено у відповідності з «Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. шляхом помноження помісних індексів інфляції між собою, після чого отриманий результат було помножено на суму боргу з наступним поділенням на 100 %, що склало 82695,80 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимог про стягнення неустойки, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з п.16.2. Договору за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) замовник несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення. З урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР (з відповідними змінами і доповненнями), з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України позивач заявив до стягнення на свою користь 140 022,32 грн. неустойки за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Цією ж статтею передбачена відповідальність замовника за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування. Розмір її визначений в 0,1% вартості виконаних робіт за кожен день затримки. З урахуванням цієї умови договору та ч. 6 ст. 232 ГК України розмір цієї санкції становить 212 950,62 грн.

Всього позивач просив стягнути неустойки в розмірі 352972,94 грн.

Зважаючи на те, що відповідач не міг своєчасно виконати свого обов’язку по оплаті з причин, які не залежали від нього, і були обумовлені бюджетним процесом, судова колегія приходить до висновку, що в діях відповідача відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина, що виключає застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як стягнення неустойки, і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Полтавської області прийняв оскаржуване рішення без врахування всіх обставин справ, з неправильним застосуванням норм матеріального права, через що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. по справі № 3/155 –25 -150 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. Витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача –при задоволенні позову, на позивача –при відмові в позові, при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи були понесені витрати у вигляді сплаченого держмита за подання позову, касаційної та апеляційної скарг у загальному розмірі 33002,51 грн.

Оскільки колегія суддів прийняла нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, то у відповідній частині підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати по держмиту, що складає 25644,66 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 185,5 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.п.4 ст.104, ст. 105 ГПК України, ст.ст.3, 846, 875, 879, 882, 883 ЦК України, ст.224, 232 ГК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд», м. Суми - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. у справі № 3/155-25/150 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд», м. Суми задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, (36020, м. Полтава, вул. Козака, 1-а, р/р 35216001002636 в ГУ ДКУ в Полтавській області, МФО 831019, ідентифікаційний код 03365891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»(40021, м. Суми, пров. Громадянський, 7, р/р 2600962642 в Сумській обласній дирекції ВАТ Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 34451495) 1 183 059, 00 грн. основного боргу за виконані роботи по модернізації ліфтів житлових будинків у м. Кременчук, 82695,80 грн. інфляційних збитків, 31 407,79 грн. 3% річних, 25644,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 185,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 352972,95 грн. відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ з урахуванням даної постанови.

Головуючий суддя                                                            В.Я.Погребняк

суддя                                                                      М.М.Слободін

суддя                                                                      О.В.Шевель

Повний текст постанови підписано 31.01.2011 р.