Рішення № 137190538, 01.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4278/26

н/п 2/953/3068/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі

Головуючого - судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судових засідань Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприєства «Житлокомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» звернулось до Київського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2007 по 28.02.2026 у загальній сумі 34778,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій. В порушення приписів чинного законодавства останні свого обов`язку щодо проведення оплати за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій не здійснюють.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем, ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подано відзив, в якому вона просить застосувати строки позовної давності, вважає розрахунки необґрунтованими, оскільки у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення та веденням бойових дій у м. Харкові, вони були змушені виїхати до Федеративної Республіки Німеччина, де перебувають під тимчасовим захистом по теперішній час, а також вважає, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, в якому заперечує щодо пояснень відповідача, оскільки відповідачі протягом усього періоду нарахувань (з 2007 по 2026 роки) проживали у квартирі, користувалися спільним майном будинку, прибудинковою територією, ліфтом, отримували послуги з освітлення місць загального користування та не надали жодного Акту-претензії про ненадання послуг (що передбачено ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості, а деталізована Довідка-розрахунок є беззаперечним доказом суми боргу». Нарахування проводилися виключно за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету ХМР (Рішення № 893 від 20.12.2011 р., № 39 від 27.01.2012 р., № 283 від 10.05.2017 р., № 318 від 11.05.2018 р.). Вважає твердження відповідачки про відсутність укладеного договору у належній формі безпідставним. Між позивачем та відповідачами було укладено Публічний договір про надання житлово-комунальних послуг шляхом його офіційного опублікування в газеті «Слобода» від 28.11.2006 р. № 95/1. Щодо твердження відповідачки на "неправильність розрахунку" та "невизначеність періоду", проте не надано жодного власного альтернативного розрахунку на спростування наданих Позивачем даних. До позову додано помісячний витяг з електронної бази даних (Довідка про нарахування та оплату) за о/р № НОМЕР_5 за період з 01.01.2007 по 01.03.2026. Розрахунок здійснено математично точно: площа квартири (50.50 кв.м) помножена на затверджений тариф для даного типу будинку за кожен конкретний місяць. Щодо твердження відповідача про відсутність "належних та допустимих доказів фактичного надання послуг" є безпідставним. Специфіка послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (управління багатоквартирним будинком) полягає в тому, що вона надається безперервно щодо всього неподільного майна багатоквартирного будинку в цілому (забезпечення роботи ліфтів, освітлення місць загального користування, прибирання двору, тощо). Фізично неможливо надати окремий акт виконаних робіт на "освітлення під`їзду" чи других послуг персонально щодо квартири АДРЕСА_2 . Відповідачами до Відзиву не додано жодного Акту-претензії, складеного у встановленому законом порядку, та жодної письмової скарги на адресу КП "Житлокомсервіс" за період з 2007 по 2026 роки. У зв`язку з вищевикладеним просить позовні вимоги КП «Житлокомсервіс» задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні клопотань відповідачки, викладених у відзиві.

28.05.2026 відповідачем ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вона заперечує щодо користування послугами, на даний час відповідачами вживаються заходи щодо отримання офіційної довідки про перетин державного кордону України. У зв`язку зі строками отримання відповідного документа зазначений доказ на момент подання даних заперечень ще не отриманий. Після отримання офіційної довідки вона буде додатково подана до суду як належний та допустимий доказ на підтвердження фактичної дати виїзду відповідачів за межі України та просить застосувати строк позовної давності.

29.05.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення на заперечення на відповідь на відзив відповідача, в яких зазначає, що відповідачі помилково вважають, що факт їхнього тимчасового проживання у ФРН звільняє їх від оплати послуг КП «Житлокомсервіс». Щодо можливого надання відповідачами довідки Державної прикордонної служби України про перетин кордону, Позивач зазначає, що вказаний документ є належним доказом лише факту фізичної відсутності осіб на території України, проте не є підставою для звільнення від сплати заборгованості за послуги з утримання (управління) будинку. Просить задовольнити позовні вимоги та проводити розгляд справи за їх відсутності.

Сторони у судове засідання не з`явились. Про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2026, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.2006 року КП "Жилкомсервіс" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

28.11.2006 року у газеті "Слобода" опубліковано Договір про надання житлово-комунальних послуг.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 року встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 318 від 11.05.2018 року скориговано тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 року.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №522/24 від 26.01.2024 перейменовано КП «Жилкомсервіс» на КП «Житлокомсервіс».

Згідно довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2007 по 28.02.2026 року склалась заборгованість у розмірі 34778,50 грн.

Наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг зумовила звернення КП " Житлокомсервіс " до суду з цим позовом, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулювання у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі стандартів, нормативів, норм і правил, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Згідно з статтями 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Виробником і постачальником зазначених вище житлово-комунальних послуг і послуг з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , є Комунального підприємства «Жилкомсервіс».

Позивач у справі, у період часу за який порушується питання про стягнення заборгованості за комунальні послуги і послуги з утримання будинку і прибудинкової території, був належною обслуговуючою організацією, а тому має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов`язаннями.

Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням наведеного відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Обов`язок відповідача з утримання належного йому майна виникає незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.

Відсутність договору між позивачем та відповідачем щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території тощо за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будівлі.

Розрахунок позивача не є явно необґрунтованим, відповідач на його спростування не надав належних доказів та не навів достатньо мотивованих пояснень невиконання обов`язку щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Така сама позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 201/9729/18

Протягом розгляду справи відповідачами не надано доказів сплати зазначеної суми боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусуCOVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який наразі продовжено до 30 квітня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423) "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" (зі змінами).

Згідно із Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 (із змін, і доп.) Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 №392 Про встановлення карантину і метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 карантин було установлено з 22 травня 2020 - до 31 липня 2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 карантин було установлено з І серпня до 31 грудня 2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 № 1236 було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 31 березня 2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV- 2 від 20 травня 2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-I9, спричиненої коронавірусомSARS-CoV- 2 та від 22 липня 2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423) на території України карантин продовжено до 30 квітня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2023 року № 383 на території України карантин продовжено до 30 червня 2023 року.

Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Також, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України( який діяв до 04.09.2025р.) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом України « Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України від 14.05.2025р. №4434-ІХ, який набрав чинності з 04.09.2025р.

Отже строки позовної давності були зупинені з 02.04.2020р. по 03.09.2025р.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідачів підлягає сума боргу у розмірі 20712 грн. 73 коп., за період з 01.12.2019 по 28.02.2026 (дата з урахуванням відновлення перебігу строку позовної давності). Сума заборгованості за період з 01.03.2007 по 28.02.2017 в розмірі 14065,77 стягненню не підлягає. Відповідачами протягом судового розгляду не надано доказів на спростування висновків суду, в свою чергу, відповідачі заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачували, доказів такої сплати суду не надали, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в межах строку позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81 ,263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ :

Позов Комунального підприєства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприєства «Житлокомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35) суму заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій в розмірі 20712 грн. 73 коп., за період з 01.12.2019 по 28.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприєства «Житлокомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35) судовий збір в розмірі 1996,80 грн. по 499,20 грн. з кожного, а також витрати на отримання інформації з порталу електронних сервісів міста Харкова в сумі 86,62 грн. по 21,66 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Я. В. Губська