Ухвала суду № 137189913, 23.02.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7505/25

4-с/405/14/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на бездіяльність державного виконавця та скасування постанови державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бірюков А.О., звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) щодо незняття арешту нерухомого майна, накладеного на майно скаржника на підставі постанови державного виконавця ДВС Ленінського району № 303/3 від 28.01.2000 року, а також просить зобов`язати Подільський ВДВС зняти вказаний арешт. В обґрунтування скарги вказав, що в рамках невідомого виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на його нерухоме майно, який він і просить скасувати.

Ухвалою суду від 05.12.2025 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 та призначено її судовий розгляд, витребувано у Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження, в рамках якої винесено постанову державного виконавця ДВС Ленінського району № 303/3 від 28.01.2000 року.

Представник скаржника у судове засідання не з`явився, у скарзі просить розгляд справи провести без їх участі.

Представник Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши скаргу, дослідивши надані учасниками справи докази та матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.10.2025 року № 445963470 у Державному реєстрі речових прав містяться записи про обтяження № 4111847, 4111754, 3870005, а у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів міститься запис № 7988223 про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця ДВС Ленінського району № 303/3 від 28.01.2000 року, об`єкт обтяження невизначене майно, все майно.

Згідно листа Подільського ВДВС Південного МУМЮ (м. Одеса) від 14.11.2025 року № 64413/33.17-27/1 перевіркою АСВП встановлено, що у відділі не перебувають і не перебували виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_2 та в рамках яких накладався арешт на його майно постановою № 303/3 від 28.01.2000 року. Станом на 14.11.2025 року у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Так само, на ухвалу суду про витребування матеріалів виконавчого провадження представник Подільського ВДВС у своїх письмових поясненнях від 06.01.2026 року вказав, що перевіркою АСВП встановлено, що у відділі не перебувають і не перебували виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_2 та в рамках яких накладався арешт на його майно постановою № 303/3 від 28.01.2000 року. Надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень сплинув.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

У свою чергу, відповідно до ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

При цьому, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконання судових рішень», а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 280/4/18, від 19.01.2022 року в справі № 577/4541/20.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови про накладення арешту) державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством .

При цьому, відповідно до ст. 3 цього Закону (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови про накладення арешту) в рамках здійснення виконавчого провадження підлягають виконанню:

1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

3) вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

5) мирові угоди, затверджені судом;

6) рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

7) виконавчі написи нотаріусів;

8) рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

10) рішення третейських судів відповідно до законів України;

11) рішення комісій по трудових спорах;

12) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

14) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

15) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

16) постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

17) рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

Тобто, виконавчий документ, який державний виконавець виконує в рамках виконавчого провадження, може бути виданий не лише судом і не лише у цивільній справі, але й іншими органами та посадовими особами.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови про накладення арешту) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій. Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з`ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складає про це акт і непізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до відділу Державної виконавчої служби за новим місцем проживанням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, або передати виконавчий документ відповідному підрозділу Державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Однак, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що виконавче провадження, в рамках якої винесено постанову державного виконавця ДВС Ленінського району № 303/3 від 28.01.2000 року про накладення арешту на його нерухоме майно, було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого саме Подільським (Ленінським) районним судом міста Кропивницького (Кіровограда) у цивільній справі.

Так само, виконання даного виконавчого провадження Ленінським ВДВС Кіровоградського МУЮ саме по собі не свідчить, що виконавчий документ видано саме Подільським (Ленінським) районним судом міста Кропивницького (Кіровограда), оскількимісце виконання виконавчого провадження залежить від місця проживання (місцезнаходження) боржника, а не від місцезнаходження органу (посадової особи), яка видала виконавчий документ.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, що скаржником не доведено, що оскаржувані рішення та дії здійснені державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа, виданого саме Подільським (Ленінським) районним судом міста Кропивницького (Кіровограда) у цивільній справі, суд вважає, що дану скаргу не належить розглядати в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконання судових рішень», а тому провадження за даною скаргою підлягає закриттю.

При цьому, заявнику слід роз`яснити його право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

Керуючись ст.ст. 10, 19, 255, 256, 258-260, 447-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на бездіяльність державного виконавця та скасування постанови державного виконавця закрити.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний