Постанова № 13718991, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 6/64-58/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           Михальська Ю.Б.

          Нєсвєтова Н.М.

За участю представників:

Від позивача : не з’явився,

Від відповідача 1 : не з’явився,

Від відповідача 2 : Калітвенцев І.М. – представник за довіреністю,

Від прокуратури міста Києва : Цюкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду Святої Марії

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2010

у справі № 6/64-58/2 (Блажівська О.Є. .....)

за позовом                               Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до                                                   Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

                                                  Міжнародного благодійного фонду Святої Марії

про                                                   визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009р. Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії про визнання недійсним договору № 388 від 18.12.2007 р.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що договір укладено всупереч вимогам законодавства в сфері приватизації, оскільки будівля № 6 по вул. Герцена в місті Києві є пам’яткою архітектури місцевого значення, у зв’язку з чим, в силу п. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, станом на 18.12.2007 року її приватизація була заборонена.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. у справі №6/64 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 р. апеляційну скаргу Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2010 р. у справі № 6/64 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Київського апеляційного господарського суду, Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати, постановити нове рішення, яким скасувати попередні рішення судів та в позові відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року задоволено касаційну скаргу Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії – скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року , справу направлено на новий судовий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року по справі № 6/64-58/2 позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладання Договір № 388 від 18.12.2007 року купівлі-продажу нежилих приміщень площею 697,4 кв. м. по вул. Герцена, 6, літера «А» в місті Києві, укладений між Головним управлінням комунальної власності міста Києва (Київської міської державної адміністрації) та Міжнародним Фондом Святої Марії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 2 (Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №6/64-58/2 від 08.11.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі , відповідач 2 посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Відповідач-2 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що будівля № 6 по вул. Герцена в місті Києві не є пам'яткою культурної спадщини, оскільки не занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у зв'язку з чим на неї не розповсюджується дія Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”. Також Відповідач-2 посилається на Закон України „Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації” № 574-VI від 23.09.2008р., яким скасовано Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” № 2391-ІV від 02.02.2005 р., та затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. До затвердженого Законом № 574-VI від 23.09.2008 р. Переліку будівля № 6 по вул. Герцена в місті Києві не ввійшла, у зв'язку з чим, як вважає відповідач-2, немає підстав для визнання договору недійсним. Крім того, скаржник вважає, що дія Закону № 1805-III від 8 червня 2000 року «Про охорону культурної спадщини» не розповсюджується на об’єкти культурної спадщини місцевого значення.

Представник позивача та представник відповідача 1 в судове засідання не з’явилися, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача та представника відповідача1 , за наявними у справі доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судома першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.11.2003 року між Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація” та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії (далі - Фондом) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 10/179.

Відповідно до умов вказаного Договору Фонд орендував нежиле приміщення площею 55,4 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літера А, строком до 27.11.2006 року.

Додатковою угодою від 31.03.2005 р. строк дії Договору від 27.11.2003 р. продовжено до 31.11.2015 р.

Крім того, 12.02.2004 року між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 10/126, згідно умов якого Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії орендував нежиле приміщення в будинку № 6 літера «А» по вул. Герцена в м. Києві, загальною площею 642,00 кв. м., в тому числі на першому поверсі 355,00 кв. м. та підвалі 287,00 кв. м. Отже, загальна площа орендованих приміщень становила 697,40 кв. м.

Рішенням Київської міської ради № 39/3503 від 06.10.2005 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку Фонду надано дозвіл приватизувати шляхом викупу приміщення загальною площею 697,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літ. А.

В подальшому Фонд звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва з проханням укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літ. А.

Листом від 16.08.2006 року Головним управлінням комунальної власності повідомлено Фонд, що згідно з рішенням Київського міськвиконкому від 18.11.1986 р. № 1107 будинок, де знаходяться вказані об'єкти приватизації, є пам'яткою архітектури місцевого значення, у зв'язку з чим позивачу відмовлено в укладенні договору купівлі-продажу.

Вважаючи відмову в укладенні договору незаконною, Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, Головного управління комунальної власності про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 697,4 кв. м. по вул. Герцена, 6, літера «А» в м. Києві.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2007 р. у справі № 36/573-30/125 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 р., рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

На виконання постанов Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії 18.12.2007 року укладено договір № 388 купівлі-продажу нежилих приміщень площею 697,4 кв. м. по вул. Герцена, 6 літера «А» в м. Києві.

Постановою Верховного Суду України від 14.10.2008 року постанови Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у зазначеній справі скасовані та залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приватизація нежилого приміщення загальною площею 697,4 кв. м. по вул. Герцена, 6, літера «А» в м. Києві регламентується Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Специфіка договору купівлі-продажу, який укладається у процесі приватизації, виявляється як в усіх елементах договірних відносин (суб'єктний склад, об'єкт, зміст тощо), а також в юридичних фактах, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення цих договірних приватизаційних правовідносин.

Приватизація являє собою систему послідовних і взаємообумовлених дій суб'єктів та органів приватизації, серед яких договір купівлі-продажу посідає ключове місце, однак невіддільно пов'язаний з іншими юридичними фактами, які мають місце у приватизаційній процедурі та впливають на перехід права власності.

Відповідність змісту договору купівлі-продажу вимогам законодавства полягає у сукупній правомірності дій суб'єктів та органів приватизації у ході приватизації, внаслідок яких було укладено договір купівлі-продажу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, відмова у приватизації можлива у випадку законодавчо встановленого обмеження на приватизацію цього підприємства.

Зі змісту Закону України “Про охорону культурної спадщини” та Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” вбачається, що пам'яткою є об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Саме на об'єкти культурної спадщини, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, розповсюджується дія заборони.

Цим законом також чітко регламентовано процедуру набуття об’єктом нерухомого майна статусу пам’ятки.

Так, об’єкт нерухомого майна, відповідно до зазначеного закону, стає пам’яткою за умови дотримання відповідних процедур (передбачених вказаним законом) та лише з моменту занесення його до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Державна служба з питань національної культурної спадщини відповідно до вимог Закону України N 1805-III та Положення «Про Державну службу з питань національної культурної спадщини», затвердженого Постановою КМ України від 15 березня 2006 р. N 336 «Про Державну службу з питань національної культурної спадщини» - є єдиним урядовим органом державного управління, на який покладено обов’язок щодо ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, готування пропозицій щодо включення об'єктів культурної спадщини до зазначеного Реєстру.

Листом Державної служби з питань національної культурної спадщини за № 22-1534/39, відповідного до якого нежилі приміщення загальною площею 697,4 кв.м. по вул. Герцена, 6 літера „А” в м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам’яток України не занесено.

Окрім цього, статтею 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини» встановлено термін дії заборони до затвердження Верховною Радою України переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Частиною 2 статті 2 цього ж Закону зобов’язано Кабінет міністрів у 6-ти місячний термін з дня набрання Законом чинності подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Згідно положень статті 4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини відноситься занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об’єктів культурної спадщини національного значення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1760 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення.

Отже, введення мораторію спричинено відсутністю Переліку об’єктів культурної спадщини, що не підлягають приватизації, саме національного значення.

Жодних законодавчих заборон чи обмежень щодо приватизації об’єктів культурної спадщини місцевого значення законодавство України не містить, а тому дія Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки спірне нежиле приміщення не є об’єктом культурної спадщини національного значення.

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково визначив, що на час укладення між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії договору № 388 купівлі-продажу нежилих приміщень площею 697,4 кв. м. по вул. Герцена, 6 літера «А» в м. Києві, нібито існувало обмеження щодо приватизації зазначених нежилих приміщень.

Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції звернув увагу на Рішення Київського міськвиконкому від 18 листопада 1986 року №1107 згідно якого будинку по вул.Герцена,6, літера „А” в місті Києві надано статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Однак, на думку колегії, суд дійшов до вказаного висновку без повного та всебічного дослідження матеріалів справи, всіх доказів, керуючись лише інформацією яка була надана позивачем, не врахувавши при цьому ту обставину, що в матеріалах справи відсутнє рішення Київського міськвиконкому від 18 листопада 1986 року №1107 і протягом розгляду справи суду не було надано, а тому посилання на вказане рішення є необґрунтованим і не може бути покладено в основу судового рішення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Договір оцінюється на відповідність вимогам законодавства, що діяло на час його укладення.

В силу ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як встановлено ст. 236 ЦК України нікчемний правочин, або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2010р. скасуванню, оскільки вказане рішення не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи , в позові Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2010р. у справі №6/64-58/2 скасувати.

3. В позові Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовити.

4. Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик,36, код 22883141 ) на користь Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії (04050, м. Київ, вул.. Герцена,6, код 21597628 ) 42,50 грн. за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 6/64-58/2 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кондес Л.О.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Нєсвєтова Н.М.

31.01.11 (відправлено)