Ухвала суду № 137189473, 08.06.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/774/26

Провадження № 1-кп/938/116/26

УХВАЛА

про призначення судового розгляду та застосування запобіжного заходу

08 червня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього документи про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Голови Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 17.02.2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026090000000094, -

В С Т А Н О В И В:

До Верховинського районного суду Івано-Франківської області надійшов для розгляду обвинувальний акт з доданими до нього документами про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року справу призначено до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор, обвинувачений, його захисники, потерпіла вважали можливим призначити судовий розгляд цього кримінального провадження.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали, приходить до такого висновку.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення не вбачається. Підстав для закриття провадження на даній стадії судового розгляду не встановлено, кримінальне провадження підсудне даному суду.

У підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,з викликом учасників кримінального провадження.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Відповідно до положень ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

У ч.1,2 ст. 314-1 КПК України закріплено, що з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також ухвалення судового рішення щодо виду покарання, необхідно доручити представнику органу пробації скласти досудову доповідь в порядку, визначеному законодавством.

Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, яке вручено йому та захисникам з дотримання строків, встановлених КПК України.

В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, санкцією якого передбачено максимально суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортним засобом, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Ухвалами слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18.02.2026 року та 14.04.2026 року застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 12.06.2026 року включно без визначення розміру застави.

Крім того, наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України,а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка ОСОБА_9 , а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор у підготовчому засіданні просив задоволити клопотання.

Захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати щодо обвинуваченого більш більш м`який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту або застави. Сторона захисту свою позицію обгрунтовувала тим, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки (одружений, має 3 неповнолітніх дітей), раніше не судимий

Потерпіла в підготовчому засіданні не заперечувала щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали даного клопотання приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до положень рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 (справа № 1-28/2017) продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, згідно з якою «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного.

Враховуючи вищевказане, прокурор звернувся до суду про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ч. 1 ст. 177 КПК України закріплено, що з метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З приводу наявності обґрунтованої підозри слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду «обгрунтована підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду під обґрунтованою підозрою слід розуміти «розумну підозру, а не щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, суд на цьому етапі провадження (підготовчого засідання) не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд вважає, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, підтверджується наведеними прокурором даними разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв`язку зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.02.2026 року, матеріалами проходження водієм ОСОБА_7 16.02.2026 року огляду на стан сп`яніння за допомого спеціального технічного пристрою та в медичному закладі, протоколом огляду та перегляду цифрового носія інформації від 20.02.2026 року, протоколом допиту потерпілого від 23.03.2026 року, висновком експерта №450/26-28, протоколами допиту свідків, висновком експерта №22026090000000019.

Також судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України , які існували на час обрання обвинуваченому вищевказаного запобіжного заходу.

Зокрема, як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від суду, оскільки обвинувачений, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, може вчинити такі дії. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння, за скоєння якого не допускається застосування ст. 75 КК України;

- п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілу. Так, злочин вчинений неподалік місця проживання обвинуваченого, а тому залучених до кримінального провадження потерпілу ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 , інших осіб, що можуть бути допитані як свідки у справі, яких обвинувачений може знати особисто або через своїх родичів чи знайомих; встановлено, що безпосереднім свідком події ДТП є пасажир автомобіля ОСОБА_9 , який перебував з підозрюваним у товариських стосунках;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема враховуючи віддаленість суду від місця проживання обвинуваченого, то перебуваючи на волі обвинувачений може не прибувати за викликами суду під приводом різних обставин особистого характеру і таким чином затягувати досудове розслідування та судовий розгляд справи.

Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом зроблено в результаті аналізу сукупності даних про подію кримінальних правопорушень, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.

При цьому, суд враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ст.194 КПК України, якщо існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, слідчий, є достатнім для застосування слідчим суддею, судом запобіжного заходу, тому щодо обвинуваченого ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

При цьому відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя, суд не зобов`язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Одним із таких випадків є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Таким чином, змістом цієї норми суду не заборонено визначати розмір застави підозрюваному, обвинуваченому при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадках, передбачених ч.4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, ( ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України), від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно в цій нормі процесуального закону закріплено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Судом звертається увага, що в п. 32 рішення ЄСПС у справі «Істомін проти України» констатовано, що суд має ретельно оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму. При цьому в іншому рішенні (п. 78 рішення у справі Mangouras v. Spain) ЄСПС висновано, що перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Судом підкреслюється, що водій ОСОБА_7 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, тобто в порушенні також вимог п.2.9 ПДР України, яким заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, яке є абсолютно свідомим та навмисним рішенням водія, що спричинило смерть потерпілого. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким застосуванням правових санкцій за вчинення правопорушень, які були вчинені водіями, які керували транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що розмір застави, зазначений у межах п.2 аб.1 ч.5 ст.182 КПК України, не здатний забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, в зв`язку з чим слід призначити ОСОБА_7 заставу в розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено в 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 3328 гривень.

Таким чином, слід визначити обвинуваченому заставу в розмірі 998400 гривень, що відповідає 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного,обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 110, 176-178, 181, 193, 194, 196, 205, 314-316, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта та доданих до нього документів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, у відкритому судовому засіданні на 18.06.2026 року о 09.15 годин у приміщенні Верховинського районного суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Жаб`євська,76, селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, з участю прокурора, обвинуваченого, його захисників, потерпілої.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, його захисників, потерпілу.

Доручити Верховинському районному сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Івано-Франківській області скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Роз`яснити обвинуваченому, що йому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Встановити строк представлення досудової доповіді до Верховинського районного суду Івано-Франківської області не пізніше 11 робочого дня з часу отримання органом пробації цієї ухвали ( в тому числі в електронному варіанті).

Зобов`язати представника персоналу органу пробації невідкладно повідомляти суд про наявність або виникнення об`єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді.

Копію ухвали надіслати начальнику органу пробації для виконання.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисників про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на заставу задовольнити частково, відмовивши в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запробіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 07 серпня 2026 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" із визначенням розміру застави.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу в розмірі 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, що відповідає 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 07 серпня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 в разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, - с. Чорна Річка Верховинського району Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07 серпня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали вручити учасникам судового процесу та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №12026090000000094 від 17.02.2026 року.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_12