Ухвала суду № 137189311, 08.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2830/25

Провадження № 1-кп/206/170/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

законного представника особи, стосовно якої розглядається клопотання, представника органу опіки та піклування ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання старшого слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білібіно Магаданської області російської федерації, особи без громадянства, з неповною середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, осіб на утриманні не маючого, без місця реєстрації на території України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні № 12025042230000260 від 19 березня 2025 року за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025042230000260 від 19 березня 2025 року за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 протягом тривалого часу проживав у належному потерпілому ОСОБА_6 житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим мав вільний доступ до вказаного домоволодіння.

19 березня 2025 року приблизно о 12 год 10 хв, перебуваючи у приміщенні зазначеного житлового будинку, ОСОБА_7 , використовуючи газову горілку з газовим балоном, підпалив побутові меблі в одній із кімнат будинку, після чого залишив приміщення через вікно. Унаслідок займання було пошкоджено належний потерпілому житловий будинок, чим завдано матеріальної шкоди на суму 84 618 грн 30 коп.

Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано як суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила застосувати до ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Захисник ОСОБА_4 не заперечував проти застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, однак просив врахувати висновок судово-психіатричної експертизи та застосувати менш суворий захід надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Законний представник особи, стосовно якої розглядається клопотання, представник органу опіки та піклування ОСОБА_5 підтримала позицію захисника та просила застосувати до ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру, рекомендований експертами.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти застосування до ОСОБА_7 примусового заходу медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку та зазначив, що готовий забезпечити йому належні умови для проходження такого лікування за місцем проживання.

ОСОБА_7 у судовому засіданні просив не застосовувати до нього госпіталізацію до психіатричного закладу, зазначив, що погоджується проходити лікування амбулаторно та проживати за адресою, за якою потерпілий ОСОБА_6 готовий забезпечити йому належні умови.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, оскільки факт вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, його психічний стан на час події та на час судового розгляду, а також необхідність застосування до нього примусового заходу медичного характеру підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Особа, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_7 у судовому засіданні надав пояснення щодо обставин події. Він підтвердив, що проживав разом із потерпілим ОСОБА_6 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично вони мешкали у цьому будинку вдвох. Точну дату події ОСОБА_7 не пам`ятає, однак пояснив, що того дня зранку почувався тривожно, мав відчуття страху, йому здавалося, що хтось намагається потрапити до будинку.

За поясненнями ОСОБА_7 , у зв`язку з таким станом він телефонував потерпілому, який того дня перебував на роботі, та просив його прийти додому. Оскільки потерпілий повідомив, що зайнятий та прийти не може, ОСОБА_7 пішов до місця його роботи, просив допомоги та незначну суму коштів. Після отримання від потерпілого 40 грн він пішов до магазину, придбав продукти, потім перебував у парку, де зустрів знайомого та вживав алкоголь. Після цього повернувся до будинку.

ОСОБА_7 пояснив, що до будинку повернувся приблизно об 1112 годині, сторонніх предметів із собою не приносив, мав лише рюкзак. Перебуваючи у будинку, зачинився зсередини, курив у залі, після чого, за його словами, через втому або погіршення стану втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив, що у будинку виникла пожежа, приміщення було задимлене та охоплене вогнем. У стані паніки він вибрався з будинку через вікно та побіг до потерпілого, щоб повідомити про пожежу. Після цього повернувся до будинку, оскільки хотів відчинити двері та вікна для працівників ДСНС, однак був затриманий працівниками поліції.

ОСОБА_7 заперечив наявність умислу на підпал будинку та пояснив, що частину подій пам`ятає погано, оскільки того дня перебував у тривожному та нестабільному психічному стані. Водночас він висловив жаль з приводу події, зазначив, що бажає продовжувати лікування та запобігти повторенню подібних ситуацій у майбутньому. Щодо застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 просив не застосовувати до нього госпіталізацію до психіатричного закладу, однак погодився проходити лікування амбулаторно та проживати за адресою, за якою потерпілий ОСОБА_6 готовий забезпечити йому належні умови.

Незважаючи на те, що ОСОБА_7 не визнав умисного підпалу, за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, мало місце і було вчинене саме ОСОБА_7 .

Такий висновок підтверджується, насамперед, показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що 19 березня 2025 року зранку пішов на роботу, а ОСОБА_7 залишався у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вони на той час проживали разом. За словами потерпілого, ОСОБА_7 мав вільний доступ до будинку та користувався ключами від нього.

Потерпілий зазначив, що протягом цього ж дня ОСОБА_7 двічі приходив до нього на роботу. Першого разу ОСОБА_7 перебував у збудженому стані, просив гроші, і потерпілий дав йому 40 грн. Після цього ОСОБА_7 пішов. Через певний час ОСОБА_7 знову прийшов до потерпілого на роботу, знову просив гроші, однак цього разу потерпілий йому грошей не дав. Після відмови, за словами потерпілого, ОСОБА_7 пішов у розлюченому стані.

Потерпілий пояснив, що невдовзі після другого приходу ОСОБА_7 йому зателефонувала сусідка ОСОБА_9 та повідомила, що з вікон його будинку йде дим. Коли потерпілий прибув до будинку, працівники ДСНС та поліції вже були викликані. Потрапити до будинку він зміг лише після того, як працівники ДСНС розбили вікно, зайшли всередину та відчинили двері. ОСОБА_6 зазначив, що безпосередньо момент виникнення пожежі він не бачив, однак на час його виходу на роботу ОСОБА_7 залишався вдома, мав ключі від будинку та міг вільно ним користуватися.

Потерпілий також повідомив, що після події ОСОБА_7 неодноразово вибачався перед ним, обіцяв зробити ремонт і фактично виконав частину ремонтних робіт у будинку після пожежі. За словами потерпілого, ОСОБА_7 визнавав свою провину, а потерпілий його пробачив і претензій до нього не має. Щодо застосування примусових заходів медичного характеру потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що не заперечує проти застосування до ОСОБА_7 примусового заходу медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку та зможе забезпечити йому умови для проходження такого лікування за місцем проживання.

Показання потерпілого щодо подій, які передували виявленню пожежі, узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту від 02.04.2025, під час якого потерпілий на місцевості відтворив свої показання, вказав обставини прибуття до домоволодіння, виявлення ознак пожежі, місце її виникнення, а також повідомив про обставини, які пов`язував із попередньою поведінкою ОСОБА_7 щодо підпалу належного йому будинку (т. 1, а.с. 110-113).

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що знає потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який проживав разом із потерпілим. Свідок зазначила, що між потерпілим та ОСОБА_7 раніше виникали конфлікти, у зв`язку з чим викликалися працівники поліції, однак потерпілий відмовлявся писати відповідну заяву. Також свідок повідомила, що іноді чула скандали між ними в нічний час.

Щодо подій 19 березня 2025 року свідок ОСОБА_10 пояснила, що того дня вранці їй телефонував потерпілий ОСОБА_6 та повідомив, щоб вони були обережними, оскільки ОСОБА_7 погрожував спалити будинок. При цьому свідок зазначила, що безпосередньо у день пожежі ОСОБА_7 вона особисто не бачила. Водночас їй було відомо про те, що на записах із камер відеоспостереження було видно, як ОСОБА_7 залишав будинок потерпілого через вікно. Свідок також пояснила, що ОСОБА_7 іноді поводився неадекватно, міг бігати подвір`ям, кричати, однак особисто їй не погрожував та конфліктів із нею не мав.

Наведені показання свідка ОСОБА_10 суд бере до уваги в частині підтвердження попередньої поведінки ОСОБА_7 , наявності конфліктних ситуацій між ним і потерпілим, повідомлення потерпілого про погрозу спалити будинок у день події, а також відомостей про залишення ОСОБА_7 будинку через вікно після виникнення пожежі. Такі показання узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2025 за участю свідка ОСОБА_10 , під час якого остання на місцевості відтворила надані нею відомості, вказала розташування домоволодінь та обставини, пов`язані з фіксацією території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , камерами відеоспостереження (т. 1, а.с. 164-166).

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що знає потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який проживав разом із потерпілим. Свідок зазначила, що у день події, перебуваючи на вулиці під час прогулянки із собакою, побачила дим із вікна будинку потерпілого. Спочатку вона не зрозуміла, що саме відбувається, однак після цього викликала працівників ДСНС та поліції, а також зателефонувала потерпілому ОСОБА_6 , який згодом прибув до будинку.

ОСОБА_9 пояснила, що в день пожежі ОСОБА_7 вона не бачила. Разом із тим зазначила, що вікно будинку було розбите і саме через нього йшов дим. Свідок також повідомила, що ОСОБА_7 , ім`я якого вона знає як ОСОБА_11 , проживав разом із потерпілим приблизно сім років. При цьому про конфлікти між потерпілим та ОСОБА_7 їй нічого не відомо, агресивної поведінки з боку ОСОБА_7 вона не спостерігала, сусіди на його поведінку не скаржилися.

Показання свідка ОСОБА_9 щодо відомих їй обставин події узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2025, під час якого свідок на місцевості показала місця, пов`язані з подією, та повідомила обставини, що мають значення для перевірки версії про перебування ОСОБА_7 поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у період, який передував виникненню пожежі (т. 1, а.с. 130-132).

Крім показань особи, стосовно якої розглядається клопотання, потерпілого та свідків, факт пожежі, її місце, наслідки та механізм виникнення підтверджуються письмовими доказами, дослідженими судом.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12025042230000260 вбачається, що 19.03.2025 до ЄРДР внесено відомості за заявою потерпілого ОСОБА_6 про те, що 19.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом підпалу пошкодив будинок, чим спричинив матеріальну шкоду. Правова кваліфікація події визначена за ч. 2 ст. 194 КК України (т. 1, а.с. 1).

З витягу АРМ «102» убачається, що 19.03.2025 до поліції надійшло повідомлення про пожежу за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами реагування на повідомлення працівниками поліції зафіксовано факт пожежі у житловому будинку за вказаною адресою, відсутність потерпілих осіб, а також необхідність направлення слідчо-оперативної групи для з`ясування обставин події (т. 1, а.с. 4).

Актом про пожежу від 19.03.2025, складеним уповноваженою посадовою особою ДСНС за участю працівника поліції, власника об`єкта пожежі та очевидця, встановлено факт пожежі, яка виникла 19.03.2025 приблизно о 13 год 10 хв у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем виникнення пожежі зазначено житлову кімнату будинку. Пожежу ліквідовано 19.03.2025 о 14 год 00 хв підрозділами ДСНС. З указаного акта також убачається, що внаслідок пожежі знищено меблі та домашні речі на площі близько 5 кв. м, пошкоджено внутрішнє оздоблення стін та стелі житлового приміщення, загиблих та травмованих осіб не виявлено, а причиною пожежі зазначено занесення малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал (т. 1, а.с. 5-8).

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.03.2025 підтверджується, що потерпілий ОСОБА_6 безпосередньо після події повідомив орган поліції про пожежу за місцем його проживання та вказав на можливу причетність до її виникнення ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 15-15 зв.).

Відомостями, викладеними у висновку про причини виникнення пожежі, підтверджується, що під час попереднього встановлення причини пожежі враховано дані про попередні погрози підпалу будинку, характерні сліди застосування джерела запалювання, а також відеозаписи, на яких зафіксовано дії ОСОБА_7 та подальший розвиток події (т. 1, а.с. 10-12). Фототаблиця до висновку про причини виникнення пожежі підтверджує місце виникнення пожежі, її осередок та наслідки пошкодження майна потерпілого (т. 1, а.с. 13-14).

Протоколом огляду місця події від 19.03.2025 та фототаблицею до нього зафіксовано обстановку у житловому будинку потерпілого після пожежі, характер пошкоджень приміщення, локалізацію слідів горіння, наявність пошкодженого майна та вилучення з місця події пожежного сміття і пачки сірників, що мали значення для подальшого експертного дослідження (т. 1, а.с. 17-25).

Постановою слідчого від 19.03.2025 пожежне сміття та пачку сірників, вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та визначено порядок їх зберігання (т. 1, а.с. 26-26 зв.).

Рапортом працівника поліції від 19.03.2025 зафіксовано повідомлення про затримання ОСОБА_7 , який підозрювався у вчиненні підпалу за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 27).

Постановою слідчого від 19.03.2025 ОСОБА_6 визнано потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки внаслідок пошкодження майна шляхом підпалу йому завдано майнової шкоди (т. 1, а.с. 28-28 зв.).

Належність потерпілому ОСОБА_6 житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтвом про право на спадщину за законом та технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, якими встановлено право власності потерпілого на відповідні частки домоволодіння, його складові частини та технічні характеристики об`єкта нерухомого майна (т. 1, а.с. 33-39).

Протоколом додаткового огляду місця події від 20.03.2025, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні будинку виявлено та вилучено газовий балон і газову горілку, що за своїм характером мають значення для встановлення способу вчинення підпалу (т. 1, а.с. 78-79). Виявлення у приміщенні будинку газового балона та газової горілки також підтверджується фототаблицею до протоколу додаткового огляду місця події від 20.03.2025, якою зафіксовано обстановку в кімнаті зали та місце виявлення відповідних предметів (т. 1, а.с. 79-80).

Постановою слідчого від 20.03.2025 газовий балон та газову горілку, вилучені під час додаткового огляду місця події, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як матеріальні об`єкти, що можуть містити відомості про обставини кримінального правопорушення (т. 1, а.с. 81-82).

Місце події та наслідки пожежі додатково підтверджуються протоколом додаткового огляду місця події від 23.04.2025, проведеним за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого оглянуто домоволодіння потерпілого ОСОБА_6 , зафіксовано стан житлового будинку та внутрішніх приміщень після пожежі, а також складено фототаблицю із зображенням відповідних ділянок домоволодіння та пошкоджених приміщень (т. 1, а.с. 175-179).

Протоколом огляду предмета від 03.05.2025, який міститься у т. 2 матеріалів кримінального провадження, а також безпосередньо переглянутими у судовому засіданні відеозаписами з камер відеоспостереження підтверджується, що 19.03.2025 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перебував чоловік, який заходив на територію домоволодіння, прямував до будинку та перебував поблизу нього. У подальшому на відеозаписах зафіксовано появу диму над житловим будинком і прибуття працівників ДСНС. Під час перегляду відеозаписів у судовому засіданні ОСОБА_7 упізнав на них себе, а потерпілий ОСОБА_6 також упізнав на відеозаписах ОСОБА_7 . Наведене підтверджує перебування ОСОБА_7 біля домоволодіння та будинку потерпілого у період, який безпосередньо передував виявленню пожежі, і узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні (т. 2, а.с. 33-40).

Розмір майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується висновком експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України від 07.05.2025 № СЕ-19/104-25/14341-БТ за результатами будівельно-технічної експертизи. Відповідно до цього висновку об`єктом дослідження була частина житлового будинку з прибудовами, що належить потерпілому ОСОБА_6 . Експертом встановлено пошкодження віконних прорізів, дверних блоків, внутрішнього оздоблення стелі, стін і підлоги, сліди кіптяви та гару у приміщеннях, а розмір нанесеної шкоди житловому будинку внаслідок пожежі, яка сталася 19.03.2025, визначено у сумі 84 618,30 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 182-193).

Водночас суд бере до уваги висновок експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України від 16.04.2025 № СЕ-19/104-25/13647-ФХД, згідно з яким на марлевих тампонах зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_7 слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів у межах чутливості застосованих методів дослідження не виявлено. Зазначений висновок сам по собі не підтверджує причетність ОСОБА_7 до підпалу, однак і не спростовує інших доказів, оскільки предметом дослідження були лише змиви з рук, а обставини події встановлюються судом за сукупністю доказів (т. 1, а.с. 199-202).

Висновком експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України від 08.05.2025 № СЕ-19/104-25/13742-ПТ за результатами судової пожежно-технічної експертизи встановлено, що осередок виникнення пожежі, яка сталася 19.03.2025 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився в межах розташування шафи та стіни житлової кімнати зали. Причиною пожежі експертом визначено виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела запалювання, а саме відкритого вогню від сірника та/або газового балончика, до осередку пожежі. Експертом також не встановлено підтвердження версій виникнення пожежі від опалювальних приладів, твердопаливного котла чи проявів електричної енергії, що узгоджується з іншими матеріалами кримінального провадження щодо механізму виникнення пожежі шляхом підпалу (т. 1, а.с. 207-233).

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд виходить із того, що факт пожежі, її виникнення у житловій кімнаті будинку потерпілого, характер пошкоджень, відсутність підтвердження версій про випадкове займання від опалювальних приладів чи електромережі, виявлення газового балона і газової горілки, відеофіксація перебування ОСОБА_7 на території домоволодіння безпосередньо перед виявленням пожежі, а також показання потерпілого і свідків у своїй сукупності підтверджують, що суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, було вчинене саме ОСОБА_7 .

Разом із тим, з огляду на характер провадження, суд окремо оцінює психічний стан ОСОБА_7 на час інкримінованого діяння та на час судового розгляду, а також питання необхідності застосування до нього примусового заходу медичного характеру.

Висновком судово-психіатричного експерта № 177-к від 14.04.2025 встановлено, що ОСОБА_7 на час проведення експертизи виявляв психічний розлад у формі гострого поліморфного психотичного розладу, який був виражений настільки значно, що позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Водночас експерти зазначили, що вказаний психічний розлад не дозволяє визначити психічний стан ОСОБА_7 у період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, та вирішити відповідне експертне питання. За своїм психічним станом на час проведення експертизи ОСОБА_7 потребував застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги до виходу із зазначеного хворобливого стану з подальшим поверненням на судово-психіатричну експертизу для вирішення експертних питань (т. 2, а.с. 31-54).

Висновками ЛКК КП «Дніпровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР підтверджено перебування ОСОБА_7 на лікуванні у зв`язку з наявним у нього психічним розладом та необхідність продовження лікування за встановленим діагнозом. Зазначені медичні документи узгоджуються з висновком судово-психіатричного експерта № 177-к щодо психічного стану ОСОБА_7 після події та необхідності надання йому психіатричної допомоги (т. 2, а.с. 79, 88).

Суд бере до уваги висновок експерта № 84-к за результатами судово-психіатричної експертизи від 18.03.2026, проведеної Дніпровською філією судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпра від 02.10.2025. Згідно з цим висновком ОСОБА_7 у період інкримінованого йому діяння виявляв і на теперішній час виявляє психічний розлад у формі параноїдної шизофренії. Зазначений психічний розлад позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом на теперішній час він також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 92 КК України, потребує застосування примусового заходу медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (т. 3, а.с. 188-194).

Суд оцінює висновок експерта № 84-к як належний та допустимий доказ у частині встановлення психічного стану ОСОБА_7 , оскільки експертиза проведена комісійно, експертами належної спеціальності, на підставі матеріалів кримінального провадження, медичної документації та безпосереднього обстеження особи. Відомості анамнезу та переказ окремих обставин події, наведені у висновку, суд враховує лише як інформацію, використану експертами для психіатричної оцінки, а не як самостійні докази фактичних обставин підпалу.

При цьому попередній висновок судово-психіатричного експерта № 177-к від 14.04.2025 суд враховує у взаємозв`язку з подальшим комісійним висновком № 84-к від 18.03.2026. Висновок № 177-к фактично фіксував наявність у ОСОБА_7 психічного розладу та необхідність госпіталізації для подальшого експертного дослідження, тоді як остаточні відповіді щодо його психічного стану в період інкримінованого діяння, здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також виду необхідного примусового заходу медичного характеру надано саме комісійним висновком № 84-к.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення вищевикладені докази суд дійшов висновку, що вони є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

Допустимість вказаних доказів стороною захисту під час судового розгляду не оспорювалася.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.04.2021 у справі 364/439/18, чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Сукупність досліджених у судовому засіданні непрямих доказів, які узгоджуються між собою, дають підстави для достовірного висновку, що саме ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, вказані докази виключають інші розумні версії події.

Оцінивши здобуті органом досудового розслідування докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

При цьому, суд звертає увагу на наступне.

При вирішенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру суд вирішує зокрема питання чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено воно особою, щодо якої розглядається питання про застосування примусових заходів медичного характеру; чи вчинено воно особою, щодо якої розглядається питання про застосування примусових заходів медичного характеру у стані неосудності (ст. 513 КПК України).

Таким чином, встановлення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення під час вирішення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру діючим кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що посилання у клопотанні прокурора, що ОСОБА_7 діяв умисно, з метою пошкодження чужого майна, суд вважає помилковим та відхиляє, оскільки при вирішенні судом питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.06.2019 у справі 202/5997/17.

Відповідно до ч. 2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно - небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, однак у період його вчинення виявляв психічний розлад, який позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 також не може повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим потребує застосування примусового заходу медичного характеру.

Вирішуючи питання про вид такого заходу, суд враховує характер та тяжкість захворювання, суспільну небезпеку та характер вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, а також висновок комісійної судово-психіатричної експертизи № 84-к, позицію захисника, законного представника, потерпілого та самого ОСОБА_7 , а також те, що потерпілий ОСОБА_6 не заперечує проти проживання ОСОБА_7 за місцем проживання та готовий забезпечити умови для проходження ним амбулаторного лікування. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 примусового заходу медичного характеру саме у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Застосування саме такого заходу є достатнім, необхідним та пропорційним встановленим обставинам.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 на момент судового розгляду не діє, клопотань про його застосування або продовження учасниками судового провадження не заявлено, у зв`язку з чим питання про запобіжний захід судом не вирішується.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2025 накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 19.03.2025 під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_7 , а саме: штани джинсові чорного кольору, кофту з капюшоном синього кольору, вітровку чорного кольору, кросівки чорно-білі, одну пару рукавичок чорного кольору, одну рукавичку синього кольору, одну рукавичку темного кольору, мобільний телефон «Caterpillar», мобільний телефон «Poco X5» із SIM-карткою.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку незастосування спеціальної конфіскації.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння.

Під час судового розгляду не встановлено, що зазначені речі та мобільні телефони були засобами чи знаряддями вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, а також не встановлено підстав для застосування до цього майна спеціальної конфіскації. Зазначене майно не досліджувалося судом як самостійне джерело доказів, яке підтверджує обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, а тому подальша потреба в застосуванні арешту після закінчення судового розгляду відсутня.

З цих підстав суд вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2025 на зазначене майно, після набрання цим судовим рішенням законної сили підлягає скасуванню.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12025042230000260 від 19.03.2025 вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Оскільки у цьому кримінальному провадженні обвинувальний вирок не ухвалюється, підстави для стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат за проведення експертиз відсутні.

З огляду на викладене, процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 39 221 грн 60 коп. (№ СЕ-19/104-25/14341-БТ 21 393 грн 60 коп.; № СЕ-19/104-25/13647-ФХД 3 565 грн 60 коп.; № СЕ-19/104-25/13742-ПТ 3 565 грн 60 коп.; № СЕ-19/104-25/15559-ФХД 3 565 грн 60 коп.; № СЕ-19/104-25/13645-ФХД 3 565 грн 60 коп.; № СЕ-19/104-25/13641-ФХД 3 565 грн 60 коп.) слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.503-515, 516 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12025042230000260 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_7 примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

У задоволенні клопотання прокурора в частині застосування до ОСОБА_7 примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги відмовити.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12025042230000260 на загальну суму 39 221 грн 60 коп. віднести на рахунок держави.

Після набрання цією ухвалою законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2025 у справі № 206/1484/25, провадження № 1-кс/206/361/25, у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, вилученим 19.03.2025 під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_7 , а саме:

- штанами джинсовими чорного кольору, кофтою з капюшоном синього кольору, вітровкою чорного кольору, поміщеними до спецпакета «Національна поліція України» № WAR1714858;

- кросівками чорно-білими, поміщеними до спецпакета «Національна поліція України» № WAR1714831;

- однією парою рукавичок чорного кольору, однією рукавичкою синього кольору, однією рукавичкою темного кольору, поміщеними до спецконверта «Національна поліція України, Слідче управління» № PSP3040336;

- мобільним телефоном «Caterpillar» / «CAT» та мобільним телефоном «POCO X5» із SIM-карткою, поміщеними до спецпакета «Національна поліція України» № ICR0058857.

Речові докази: DVD-R диск срібного кольору з написом «Verbatim», на якому містяться відеозаписи за 19.03.2025, визнаний речовим доказом та документами у кримінальному провадженні, залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Речові докази, які зберігаються у камері схову речових доказів ВнП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, а саме:

мобільний телефон «POCO X5» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , зеленого кольору, із сім-карткою ПрАТ «Київстар»; мобільний міні-телефон «CAT» у пластиковому корпусі синього кольору без сім-картки; первинні упаковки, які зберігаються за квитанцією № 002980;

штани джинсові чорного кольору, кофта з капюшоном синього кольору, вітровка чорного кольору, пара кросівок чорно-білого кольору та первинні упаковки, які зберігаються за квитанцією № 002991;

грошові кошти: купюра номіналом 50 грн, монети номіналом 5 грн, 1 грн, 5 коп., два зарядні дроти, кейс із бездротовими навушниками, банківська картка «А-Банк», які зберігаються у спецпакеті № PSP3040337 за квитанцією № 002971,

повернути ОСОБА_7 як власнику (законному володільцю).

Речові докази, які не становлять самостійної цінності та використовувалися виключно для доказування обставин кримінального провадження, а саме:

пачка сірників, яка зберігається за квитанцією № 002971;

два газові балони, які зберігаються у спецпакеті № PSP3040337 за квитанцією № 002971;

газовий балон та газова горілка, запаковані до сейф-пакета білого кольору, які зберігаються за квитанцією № 002984;

пожежне сміття чорного та коричневого кольорів у первинній упаковці, запаковане до спецпакета «Експертна служба МВС України» № 6188367;

два марлеві тампони зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_7 , контроль марлі та первинні упаковки, запаковані до сейф-пакета № 5413114;

пара рукавичок чорного кольору, одна рукавичка синього кольору, одна рукавичка темного кольору та первинна упаковка, запаковані до сейф-пакета № 5413098,

після набрання судовим рішенням законної сили знищити.

Після набрання ухвалою законної сили звернути її до виконання, для чого копію ухвали разом із розпорядженням про виконання судового рішення направити до Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» для організації виконання примусового заходу медичного характеру у виді надання ОСОБА_7 амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1