Рішення № 137187699, 08.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5453/25

Провадження №2/751/495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №010/27813/82/764271 від 17 грудня 2019 в розмірі 21 715,77 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов кредитного договору.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 24 червня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.10.2025 відповідач надіслала до суду заяву-клопотання, у які просила поновити процесуальний строк для подання письмового доказу, а саме: виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 за період з 17.12.2019 року по 27.12.2024 року, визнавши причини пропуску поважними та приєднати її до матеріалів справи; у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

26.12.2025 відповідач через канцелярію суду подала заяву, відповідно до якої просила долучити до матеріалів справи докази згідно з додатком.

Ухвалою судді від 02.01.2026 заяву відповідача ОСОБА_1 про долучення доказів у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто заявнику без розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову до суду клопотав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовних вимог.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

17.12.2019 ОСОБА_1 підписала заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/27813/82/764271 з АТ «Райффайзен Банк», згідно якого відповідачу банком було відкрито картковий рахунок IBAN НОМЕР_2 / НОМЕР_3 в гривні. Тарифна модель «Кредитна карта «Хочу-картка 2.0» Mastercard на яку встановлено поточний кредитний ліміт в 0 грн (п.1.4. Договору).

Розмір кредитного ліміту на дату початку кредитування становить 10000 грн (п. 1.4.1 Договору), процентна ставка фіксована 45 % річних на строк 48 місяців.

Згідно п. 2.1 Договору 2 на дату підписання заяви та відкриття карткового рахунку поточний ліміт становить 0 грн. Протягом тридцяти робочих днів з дати заяви, після відкриття карткового рахунку банк може змінити розмір поточного ліміту до суми зазначеної у п. 1.4.1 про, що направляє клієнту SMS-повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом при підписанні заяви або інший номер телефону, що наданий клієнтом в процесі обслуговування. Датою початку кредитування є дата направлення банком клієнту першого після підписання заяви SMS-повідомлення про встановлення (зміну) поточного ліміту.

Доказів зміни банком, в порядку п.2.1 Договору, розміру поточного кредитного ліміту до суми в 10000 грн суду не надано.

Надана суду виписка по рахунку ОСОБА_1 містить інформацію про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2020 по 18.09.2024, при цьому у ній відсутні відомості про зарахування на рахунок відповідача коштів в сумі 10000 грн чи збільшення кредитного ліміту на таку суму.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором №010/27813/82/764271 від 17.12.2019, розрахунок починається з 31.12.2019, заборгованість станом на 22.11.2024 становить 21715,77 грн.

20.11.2024 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-73, у відповідності до умов якого АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні АТ "Райффайзен Банк» Права Вимоги до боржників.

Згідно п.п.2.2. Договору відступлення Новому кредитору Прав Вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру Боржників. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах і Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення (п.п. 2.3. Договору відступлення права вимоги).

Відповідно до Реєстру боржників від 22.11.2024 до Договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказано щодо набуття права грошової вимоги до відповідача у сумі 21715,77 грн, з яких: 21715,77 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Висуваючи вимогу про стягнення заборгованості кредитор зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З досліджених доказів вбачається, що позивачем не доведено факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, відповідні первинні документи до позовної заяви не додані, з клопотання про їх витребування позивач до суду не звертався.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором (а.с. 16), який не є достовірним доказом на підтвердження перерахування коштів відповідачу, існування заборгованості за договором та її розміру, оскільки позивач просить стягнути з відповідача 21 715,77 грн і ця сума зазначена як сума заборгованості за основною сумою боргу, однак, як вбачається з розрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 21 500,00 грн заборгованість за дозволеним овердрафтом та 215,77 грн заборгованість за недозволеним овердрафтом. В позовні заяві сума боргу 21 715 грн 77 коп вказана як сума основного боргу, однак в розрахунку заборгованості наявні відомості про включення сум процентів до даної суми (зокрема про це свідчить графа №12 за 25.02.2020, зі змісту якої вбачається, що 155 грн 27 коп процентів включені до суми боргу 21 500,00 грн. Вказаний розрахунок не містить відомостей про те, чи сплачувалися певні суми грошових коштів ОСОБА_1 або оплата таких сум не здійснювалася, що не дозволяє суду провести власний перерахунок заборгованості. Суми нарахованих відсотків не містять відомостей про застосовану відсоткову ставку та кількість днів нарахування відсотків. Відтак, розрахунок заборгованості не приймається судом до уваги.

Також, існує протиріччя між випискою та розрахунком заборгованості, зокрема виписка по рахунку за період з 17.12.2019 по 22.11.2024 не охоплює період з 31.12.2019 по 01.01.2020 (заборгованість за який також включається в суму боргу відповідача). Загальна сума заборгованості відповідачки згідно виписки по рахунку становить 4079 грн 00 коп. Вказана виписка з банківського рахунку № НОМЕР_3 (на відміну від розрахунку заборгованості по рахунку № НОМЕР_3 ) не містить значної кількості тих транзакцій, які вказані в розрахунку та увійшли до суми боргу (див. зокрема 15.02.2020 безготівковий платіж на суму 850 грн 00 коп, який відсутній у виписці по рахунку на вказану дату тощо).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними доказами факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості. Факт укладення з відповідачем Кредитного договору № 10/27813/82/764271 від 17.12.2019 року не є достатньою підставою для стягнення зазначеної позивачем заборгованості.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Судом встановлено, що доказів існування зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог позивача, не надано.

Крім того, наявна в матеріалах справи копія договору відступлення права вимоги є неповною, а також не містить усіх додатків, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст у повному обсязі та встановити умови вказаного договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «ФК «ЄАПБ» оплати за договором відступлення права вимоги.

При цьому, згідно пункту 2.2. Договору відступлення права №114/2-73 від 20.11.2024 між АТ «Райффазен Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» вимоги відступлення Новому кредитору зазначених у в попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання сторонами реєстру (ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку №2 до договору.

Заразом згідно пункту 3.2. новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора # НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк» в м. Києві ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, МФО 380805, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього Договору.

Однак, первинних документів на підтвердження виконання даних умов суду не надано.

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 010/27813/82/764271 від 17.12.2019 року.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, судом встановлено, що:

- п.1.4. Договору 2 встановлено, що розмір поточного ліміту на дату підписання заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/27813/82/764271 становить 0 грн.

- згідно з п. 2.1 Договору 2 протягом 30 робочих днів з дати заяви, після відкриття карткового рахунку банк може змінити розмір поточного ліміту до суми зазначеної у п. 1.4.1 про, що направляє клієнту SMS-повідомлення.

- в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують надсилання АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» SMS-повідомлень відповідачу про зміну розміру поточного кредитного ліміту до 10000 грн.

- надана суду виписка по рахунку не містить відомостей про встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту.

З цих підстав, за відсутності доказів встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту за договором № 010/27813/82/764271 від 17.12.2019 року, а, отже, відсутності доказів, що у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення позики та процентів за кредитним договором, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та внесення відповідних змін в актовий запис про народження дитини.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 50, код ЄДРПОУ 35625014)

Відповідач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя А.О. Діденко