Рішення № 137185257, 08.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1339/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Павлюк О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр або Позивач) (адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з Відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позову покликається на те, що 15.07.2023 сторони уклали Кредитний договір № 15.07.2023-100002397. Відповідно до умов Договору Позичальнику наданий кредит у розмірі 4'500,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15.07.2023, строком на 36 днів.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі. У свою чергу Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову (16.02.2026) утворилась заборгованість у розмірі 7'902,00 грн., що складається зі заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4'500,00 грн. та заборгованості по процентам у розмірі 3'402,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Зважаючи на вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути з Відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року Галицький районний суд м. Львова відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.03.2026 Відповідач скерував до Галицького районного суду м. Львова відзив на позовну заяву, відповідно до якого повністю заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що 15.07.2023 невстановлені зловмисники взламали його картку Vodafone за НОМЕР_2 і заблокували йому доступ до неї. Вказана картка знаходилася у кнопковому телефоні, тому Відповідач не бачив руху коштів по ній. 15 липня 2023 року була субота і зв`язок з банком «Львів», звідки зловмисники поцупили з валютної, а опісля й гривневої карток протягом 15-19 липня усі кошти й нібито наданий кредит, був відсутній. Відповідач мав повертатися з-за кордону з Австрії вже 19 липня, тому, не підозрюючи нічого, не панікував і збирався все вияснити у банку 20 липня. Коли ж Відповідач звернувся до працівників банку, то вони виявили, що усі кошти з його карток були виведені зловмисниками і Відповідачу порадили написати заяву про відміну усіх здійснених трансакцій, що він і здійснив у приміщенні банку. Його рахунки тоді ж були заблоковані, тобто кредитними коштами скористатися він не міг. 21 липня 2023 року Відповідач звернувся з письмовою заявою до поліції про вказані обставини. У поліції ЛРУП 1 на АДРЕСА_2 мені видали талон-повідомлення про відкриття кримінального провадження, а опісля і витяг із ЄРДР за номером 12023141360002105 з датою реєстрації 21.07.2023. Відповідач також 21.07.2023 з допомогою електронної пошти звернувся до Кіберполіції про пограбування його у банку «Львів». 22.07.2023 Відповідач також звернувся до філії ФПГ «Захист» у м. Львові по вул Під Дубом 26 А, які обіцяли передати справу до суду. Справа дійсно була передана до Галицького суду зареєстрована за № 461/6930/23. Проте вже 04.09.2023 рішенням суду справа була передана до Франківського суду, так як вписаний у позовну заяву відповідач ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_3 . З грудня 2023 року по цій справі відбувалися підготовчі засідання, які провадила суддя Мартинишин М. О. Однак, зі серпня 2024 р. більше року засідань не відбувалося, так як суддя вийшла на пенсію. Суддя у квітні 2024 року також скерувала запит стосовно ОСОБА_2 , чи має він статус по справі, на що було отримано відповідь за підписом ОСОБА_3 , що вказана особа не має статусу по цій справі. У червні 2024 р., коли Відповідач зайшов у застосунок Дія, то з жахом виявив, що на нього були відкриті кредити, зокрема, у ТОВ «Споживчий центр», які він не відкривав і потреби у яких у нього не було. Враховуючи викладене, просить взяти до відома, що Відповідач ніколи не брав ніяких кредитів, зокрема, у ТОВ «Споживчий центр», а все це відбувалося за рахунок шахрайських схем зловмисників. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 30.03.2026 Галицький районний суд відмовив у клопотанні Відповідача про перехід від розгляду справи у порядку спрощеного провадження до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

31.03.2026 від представниці Позивача - ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій остання, з-поміж іншого, зазначає, що при подачі позовної заяви додані відомості щодо ідентифікації Відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку та у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. А тому, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані дані, які однозначно ідентифікують Відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Також вказує, що на підтвердження своїх доводів Відповідач подав до суду витяг з ЄРДР, проте вказані обставини підтверджують лише звернення до правоохоронного органу та не підтверджують те, що повідомлені Відповідачем обставини знайшли своє підтвердження у ході досудового розслідування.

Ухвалою від 03.04.2026 суд за клопотанням Відповідача перейшов від розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. У задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовив. Окрім цього, вказаною ухвалою суд витребував в АТ «А-БАНК» (ЄДРПОУ: 14360080, електронна адреса: help@a-bank.com.ua) інформацію: 1) - чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_4; - про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4, за період від 15.07.2023 до 25.07.2023 в сумі 4'500,00 грн., емітент Карти АТ «А-БАНК»; - чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_4 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ); 2) У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на платіжну Карту - маска картиНОМЕР_4, за період від 15.07.2023 до 25.07.2023 в сумі 4'500,00 грн, інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на вказаний рахунок.

09.04.2026 від АТ «А-БАНК» надійшов лист (вх. № 1758), відповідно до якого Банк повідомив, що картковий рахунок НОМЕР_4 не належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 10.04.2026 суд за клопотанням Позивача витребував в АТ «ПУМБ» таку інформацію: 1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 за період від 15.07.2023 по дату виконання ухвали.

04.05.2026 від АТ «ПУМБ» надійшов лист (вх. № 13993), відповідно до якого Банк повідомив, що емітентом і власником карток з BIN № НОМЕР_4 є ПуАТ «КБ «Акордбанк», тому з метою отримання запитуваної інформації рекомендували звернутися безпосередньо до ПуАТ «КБ «Акордбанк».

Ухвалою від 08.05.2026 суд витребував в ПуАТ «КБ «Акордбанк» таку інформацію: 1) чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 за період від 15.07.2023 по дату виконання ухвали.

На виконання вказаної ухвали суду 26.05.2026 від ПуАТ «КБ «Акордбанк» надійшла відповідь за вх. № 16728 про те, що платіжна картка № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) не емітувалась та зазначений громадянин не є клієнтом Банку.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте у позовній заяві зазначає, що просить проводити розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Скерував до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи у його відсутності.

Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 08.06.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 3 ч. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 15.07.2023 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 15.07.2023-100002397 (далі - Договір), який був підписаний електронним підписом позичальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію (якщо комісія встановлена договором).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У частині 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пунктів 22-25 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 (далі - Положення), користувач для отримання послуги на порталі послуг із використанням Системи BankID Національного банку має обрати Систему BankID Національного банку як спосіб електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем Системи BankID Національного банку як способу електронної дистанційної ідентифікації та/ або верифікації спрямовує його на центральний вузол Системи BankID Національного банку, на якому користувач має обрати абонента-ідентифікатора. Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонента ідентифікатора перенаправляє його на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора для автентифікації. проходження користувачем багатофакторної Абонент-ідентифікатор після успішного проходження користувачем багатофакторної автентифікації формує ЕПІ з даними користувача, запит на які надійшли в ЕЗІ.

Відповідно до п.п. 16 п. 2 Положення, терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні: 16) електронне підтвердження електронної дистанційної ідентифікації (далі - ЕПІ) - складова частина електронної дистанційної ідентифікації - інформація у вигляді електронної анкети, яка формується відповідно до вимог специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку та містить дані користувача Системи BankID Національного банку.

Відповідно до п.п. 13 п. 2 Положення, терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні: 13) дані користувача Системи BankID Національного банку ідентифікаційні дані та інша інформація про користувача Системи BankID Національного банку, перелік якої визначений в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Відповідно до п.п. 1-2 п. 2 Положення терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні: 1) абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; 2) абонент - надавач послуг - абонент Системи BankID Національного банку, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача Системи BankID Національного банку з метою надання йому послуг.

Враховуючи наведене, Позивач є абонентом-надавачем послуг.

При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), була встановлена особа Відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначений в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Відповідно до пунктів 60-62 Розділу VIII «Вимоги до автентифікації» Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 17.03.2020 № 32 (у редакції постанови Правління Національного банку України 01.09.2023 № 105), абоненти ідентифікатори зобов`язані забезпечити захист конфіденційності даних користувача, що використовуються для його автентифікації. Успішне проходження процедури багатофакторної автентифікації користувачем є обов`язковою умовою для передавання його даних абоненту надавачу послуг/абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом. Процедура заміни раніше збереженого фінансового номера телефону користувача, який використовується під час багатофакторної автентифікації користувача, має здійснюватися абонентом-ідентифікатором за фізичної присутності користувача або з використанням одного з не обмежених лімітами способів верифікації, визначених Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 (зі змінами).

При поданні позовної заяви Позивач надав Відомості щодо ідентифікації Відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 13 Додатку 1 «Належна перевірка клієнтів» до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, Затвердженого постановою правління національного банку України від 28.07.2020 р. № 107, установа зобов`язана забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): 1) не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; 2) не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; 3) не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр.

Враховуючи наведене, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані, зокрема, дані, які ідентифікують Відповідача.

Відповідно до умов Договору, Позичальнику надається Кредит на таких умовах: 1) Дата надання/видачі кредиту - 15/07/2023; 2) Сума Кредиту: 4'500 грн. 00 коп.; 3) Строк, на який надається Кредит - 36 днів з дати його надання; 4) Дата повернення (виплати) кредиту - 19/08/2023; 5) Первинний період користування Кредитом - 8 днів з дня його надання (надалі - «первинний період»); 6) Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі - черговий період); 7) Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У Позичальника та Кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту; 8) Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 9) Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.

Згідно з п. 4.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до умов Договору, заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору, він видав Позичальнику кредит у розмірі 4'500,00 грн.

На підтвердження факту надання ОСОБА_1 кредиту ТОВ «Споживчий центр» надало квитанцію «Liqpay» від 15.07.2023, відповідно до якої грошові кошти були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_4 .

За твердженням Позивача, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит та не сплатив відсотки у строки, передбачені кредитним договором.

Водночас, із наданої Банком на запит суду інформації вбачається, що банківська картка № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) не емітувалась.

Отже, хоча ТОВ «Споживчий центр» і здійснило перерахунок грошових коштів на вказаний банківський рахунок, однак жодних зобов`язань із цього приводу у Відповідача виникнути не може, оскільки цей рахунок йому не належить.

У статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст.207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд вважає, що Позивач не довів надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 4'500 гривень.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» у розумінні ст. 81 ЦПК України не довів факт виконання зобов`язань за кредитним договором № 15.07.2023-100002397 від 15.07.2023.

Таким чином, обставини, що покладені в основу позову не знайшли підтвердження під час розгляду справи, разом з позовною заявою Позивач не надав суду повних та переконливих доказів, які б свідчили про отримання кредиту та зарахування коштів на рахунок Відповідача, наявності та розміру заборгованості.

У статті 11ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст.12ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст.14ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Суд вважає, що Позивач не довів обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов`язання сплатити визначених позовом коштів, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі № 488/3972/23 (провадження № 61-1680св25).

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

У свою чергу, позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів.

Отже, дотримуючись стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні достатні та достовірні документи (докази), які б свідчили про одержання Відповідачем кредиту в ТОВ «Споживчий центр», тобто Позивач не довів факт зарахування таких коштів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

У зв`язку з наведеним, оскільки суд не встановив достатніх правових і фактичних підстав для покладення на Відповідача у судовому порядку обов`язку сплати передбачених позовом коштів, позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, тому позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір слід залишити на Позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ПАВЛЮК