Рішення № 13718187, 03.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" лютого 2011 р.

Справа № 20/1438

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюк С.Д

за участю представників сторін

від позивача Чаловський Є.С. довіреність №1 від 28.01.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Конріл" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (м. Житомир)

про стягнення 9641,00 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України за клопотанням сторони.

Дочірнє підприємство "Конріл" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (далі - відповідач) про стягнення 9641,00грн. з яких: 9386,42грн. - заборгованість за поставлений товар, 219,87грн. - пені, 34,71грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.11.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/1438.

До початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.12.2010р. представник позивача відповідно до вимог ст.22 ГПК України подав заяву №ЮР-16/12 від 16.12.2010р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 9641,00грн., з яких: 8586,42грн. - основна заборгованість, 502,58грн. - пені, 444,73грн. - інфляційних нарахувань, 107,27грн. - 3% річних (а.с.28-30).

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вказана заява подана до початку розгляду справи по суті, суд приймає її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та наполягав на їх задоволенні.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу №КЖ259 від 09.06.2009р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Спір розглядається в межах уточнених позовних вимог.

15.12.2010р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив № 1 від 15.12.2010р., в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається, зокрема на те, що відповідно до Инструкции о порядке приемки продукции П-6 та П-7: приймання товару здійснюється при наявності у представника підприємства разової довіреності на кожну окрему партію товару, оскільки зазначені довіреності не додавались до позовної заяви то факт отримання товару від позивача не підтверджено належним чином так само як і реалізація цього товару.

Також відповідач зазначає, що у розрахунку пені позивач зазначив облікову ставку НБУ, що діяла з 08.06.2010р., а на момент подачі позовної заяви розмір облікової ставки змінювався двічі відповідно до Постанови НБУ №320 від 07.07.2010р. та Постанови НБУ №377 від 09.08.2010р.

03.02.2011р. представник відповідача через загальний відділ суду подав клопотання №1 від 03.02.2011р. в якому просить суд на підставі ст.121 ГПК України розстрочити виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Анокс" перебуває у скрутному фінансовому становищі, як докази в підтвердження наведених обставин відповідач надав банківські виписки від 27.12.2010р., 06.01.2011р., 10.01.2011р. Крім того, зазначив, що всі кошти пропорційно розподіляються між усіма постачальниками, в тому числі і Дочірнім підприємством "Конріл", а також з цих коштів потрібно здійснювати обов'язкові платежі Державного бюджету України та виплачувати заробітну плату.

Аналогічна позиція закріплена в п.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 “ Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України”.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Пунктом 6 ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Суд дійшов висновку, що відповідач не не довів належними доказами фактів, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому в клопотанні відповідачу судом відмовлено.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про дату час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженої особи на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.53).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Дочірнім підприємством "Конріл" (м. Київ) - продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анокс" - покупець договору купівлі-продажу №КЖ259 від 09.06.2009р. (а.с. 10-13), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9386,42грн., що підтверджується видатковими накладними №01-0003073 від 25.03.2010р. на суму 948,96грн. (а.с.15), №01-0003937 від 15.04.2010р. на суму 1046,88грн. (а.с.16), №01-0003939 від 15.04.2010р. на суму 721,92грн. (а.с.17), №01-0004531 від 30.04.2010р. на суму 794,40грн. (а.с.18), №01-0004890 від 13.05.2010р. на суму 1302,24грн. (а.с.19), №01-0004892 від 13.05.2010р. на суму 531,36грн., №010005828 від 03.06.2010р. на суму 1331,52грн. (а.с.21), №010006107 від 10.06.2010р. на суму 1086,24грн. (а.с.22), №010006108 від 10.06.2010р. на суму 721,92грн. (а.с.23), №010006440 від 17.06.2010р. на суму 484,32грн. (а.с.24), №010006441 від 17.06.2010р. на суму 386,40грн. (а.с.25), які підписані представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (оригінали накладних були оглянуті в судовому засіданні).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

У відповідності до п. 4.1 договору, покупець зобов'язаний провести розрахунки на протязі 30 днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є дата підписання видаткової накладної відповідача, що товар прийнятий (п.3.4 договору).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого на день подачі позовної заяви за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 9641,00грн.

Станом на 15.12.2010р. борг відповідача зменшився на 800,00грн. за рахунок часткових сплати і складає 8586,42грн..

Відповідно до платіжних доручень №3447 від 24.12.2010р. на суму 100,00грн., №3459 від 27.12.2010р. на суму 100,00грн., №3585 від 30.12.2010р. на суму 100,00грн., №3526 від 10.01.2010р. на суму 100,00грн., №3540 від 11.01.2010р. на суму 100,00грн., №3554 від 12.01.2010р. на суму 100,00грн. (а.с.44-49) наданих відповідачем після подачі уточнення позовних вимог було частково погашено заборгованість в сумі 600,00грн., непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 7986,42грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в сумі 7986,42грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в цій частині, не приймаються судом до уваги, як безпідставні та такі, що спростовуються викладеним вище.

Як свідчать матеріали справи за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 18.07.2010р. по 16.12.2010р. в сумі 502,58грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2 договору, за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.28-30), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 502,58грн. нарахована позивачем на підставі умов договору та відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання становить 610,04грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума пені, яка визначена у розмірі 502,58грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 502,58грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з липня 2010р. по листопад 2010р. у сумі 444,73грн., а також 3% річних від простроченої суми за період з 18.07.2010р. по 16.12.2010р. у сумі 107,27грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань позивача внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань становить 459,94грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 444,73грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв’язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 444,73грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за період з вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних позивача внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань становить 116,43грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних, яка визначена у розмірі 107,27грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв’язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 107,27грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 9041,00грн., з яких: 7986,42грн. - основна заборгованість, 502,58грн. - пені, 444,73грн. - інфляційних нарахувань, 107,27грн. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс", (м. Житомир, вул. Баранова, 74, ідентифікаційний код 36330700);

- на користь Дочірнього підприємства "Конріл", (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201): 9041,00грн. (дев'ять тисяч сорок одну гривню 00 коп.), з яких: 7986,42грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 42коп.)- основна заборгованість, 502,58грн. (п'ятсот дві гривні 58коп.) - пені, 444,73грн. (чотириста сорок чотири гривні 73коп.) - інфляційних нарахувань, 107,27грн. (сто сім гривень 27 копійок) - 3% річних; 95,65грн. (дев'яносто п'ять гривень 65коп.) - державного мита, 221,31грн. - (двісті дводцять одна гривня 31коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Гнисюк С.Д.

повний текст рішення підписаний 09.02.2011р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 -відповідач