Рішення № 13718186, 09.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.11 р. Справа № 14/277

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ (код ЄДРПОУ 05441447)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Азовмашпром” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 13509917)

про стягнення штрафу за прострочення строків поставки у розмірі 116160,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Левадна Ю.Г. за довіреністю № 01-026-24 від 04.01.2011 р.

від відповідача: Жилка Є.В. за довіреністю № 1 від 23.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Азовмашпром” м. Маріуполь про стягнення штрафу за прострочення строків поставки у розмірі 116160,00 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 14/277, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 17.01.2011 р. справу № 14/277 передано на розгляд суді Богатирю К.В.

У порушення вимог ухвал суду від 24.11.2010 р., від 08.12.2010 р., від 20.12.2010 р., 18.01.2011 р. відповідач відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2009 р. сторони уклали договір поставки № 078/634, згідно якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору теліжки спекательні ТС–2,8 (без бортів) за ціною 27500,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3 договору передбачено здійснення передоплати в розмірі 50% за погоджену партію товару шляхом банківського платежу на розрахунковий рахунок постачальника. Залишкові 50% вартості товару покупець оплачує протягом 10 банківських днів по факту поставки партії товару на склад ВАТ „АМК”. Поставка продукції після 50% оплати здійснюється не пізніше 30 днів.

Відповідно до п. 13 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.05.2010 р.

До спірного договору сторони підписали додаткову угоду № 1 від 31.05.2010 р., в якій передбачили нові банківські реквізити постачальника та продовжили строк дії договору до 31.12.2010 р. Спірний договір та додаткова угода до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

Відповідач надіслав позивачу лист № 317 від 13.05.2010 р., в якому повідомив про готовність поставити покупцю 44 одиниці теліжки спекательні ТС–2,8 (без бортів) за ціною 27500,00 грн. без ПДВ в червні 2010 р. за умови здійснення ним передоплати в розмірі 50% вартості погодженого товару до 01.06.2010 р. Даний лист відповідач вважає невід’ємною частиною договору. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Прийнявши вказаний лист від відповідача про готовність поставити конкретну партію товару, позивач фактично погодив пропозицію іншої сторони договору стосовно партії товару, що підтвердив наступною передоплатою.

З матеріалів справи вбачається, що вартість однієї теліжки складає 33000,00 грн. з урахуванням ПДВ, у зв’язку з чим вартість 44 теліжок становить 1452000,00 грн., а 50% вказаної вартості – 726000,00 грн.

Позивач свої зобов’язання стосовно здійснення 50% передоплати виконав та перерахував постачальнику грошові кошти в розмірі 726000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про проведення платежу від 13.05.2010 р. на суму 300000,00 грн., від 17.05.2010 р. на суму 426000,00 грн. Призначенням платежу вказана оплата 50% за теліжку спекательну згідно договору № 078/634 від 28.05.2009 р. Завірені копії банківських виписок містяться в матеріалах справи.

Враховуючи дату здійснення покупцем останнього платежу (17.05.2010 р.), строк поставки для постачальника згідно п. 3 договору наступив у період з 18.05.2010 р. по 16.06.2010 р. включно, а вже з 17.06.2010 р. почалося прострочення поставки товару.

Позивач в позовній заяві посилається на той факт, що станом на момент звернення з позовом до суду постачальник не здійснив поставки спірного товару на склад покупця в повному обсязі, чим порушив його майнові права. Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не поставив попередньо оплачений товар), позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення з відповідача штрафу за прострочення строків поставки у розмірі 116160,00 грн.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ухвалою від 18.01.2011 р. суд зобов’язував відповідача надати докази фактичного постачання товару на суму 1452000,00 грн. згідно умов договору № 078/634 від 28.05.2009 р.

На виконання вимог ухвали суду відповідач надав до суду завірені копії видаткової накладної № РН–0000053 від 13.10.2010 р. на суму 396000,00 грн. та довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ОБ № 1118 від 13.10.2010 р.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову поставку товару, погодженого сторонами в спірному договорі та конкретизованого листом № 317 від 13.05.2010 р. Так, відповідач зобов’язаний був поставити теліжки спекательні ТС–2,8 (без бортів) в кількості 44 штуки на загальну суму 1452000,00 грн. у період з 18.05.2010 р. по 16.06.2010 р. включно. Фактично відповідач 13.10.2010 р. поставив теліжки в кількості 12 штук на загальну суму 396000,00 грн.

Згідно п. 8 договору постачальник несе відповідальність за дотримання строків поставки товару. За недопоставку або несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 8% від вартості недопоставленої або не поставленої в строк продукції.

Перевіркою розрахунку суми штрафу судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 116160,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Азовмашпром” (юридична адреса: 87523, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Монтажна, б. 5; код ЄДРПОУ 13509917; рахунок 26008300400105 в Маріупольській філії АКБ „Форум”, МФО 394653) на користь відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (юридична адреса: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, б. 4; код ЄДРПОУ 05441447; рахунок 2600914210 у Луганській обласній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007) штраф за прострочення строків поставки у розмірі 116160,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 1161,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 09.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.