Рішення № 137181835, 08.06.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1667/25

провадження № 2/492/216/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконфереції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацького Володимира Яковича про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача проусунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, обґрунтовуючи вимоги позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт від 09 серпня 2019 року, згідно якого заповіла позивачці все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого би воно не складалося на день її смерті. 06 жовтня 2025 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/20 частки житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також, 15 жовтня 2025 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з усіма належними відсотками та нарахуваннями станом на 30 квітня 2025 року, що знаходились у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0428 філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Приватним нотаріусом Бучацьким В.Я. постановою від 03 листопада 2025 року було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вміст індивідуального сейфу № С-2 № 71, що знаходиться у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 філії Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», оскільки на звернення приватного нотаріуса Бучацького В.Я. щодо надання опису вмісту вилученого із індивідуального сейфу № С-2 № 71, який був наданий в оренду померлої, згідно договору № 4238 від 08 січня 2024 року у ТВБВ № 10015/0456 філії Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», листом від 23 жовтня 2025 року № 46/12/05/136594/2025\БТ було повідомлено нотаріуса про відсутність правових підстав для виконання запиту щодо надання Акту про вміст індивідуального сейфу. Таким чином, відповідачем було порушено право на спадщину позивачки, яка залишилась після смерті її матері ОСОБА_2 шляхом відмови у наданні акту про вміст індивідуального сейфу № С-2 № 71, який знаходиться у ТВБВ №10015/0456 філії Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», тому позивачка просила суд усунути їй перешкоди щодо з`ясування змісту майна, що знаходиться у вказаному індивідуальному сейфі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відкрити вказаний сейф у присутності позивачки та здійснити опис вмісту вказаного сейфу.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні, посилаючись на те, 08 січня 2024 року між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк» було укладено договір № 4238, відповідно до якого банк надав, а ОСОБА_2 прийняла в тимчасове платне користування індивідуальний сейф № С-2 № 71, який розташований у сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ № 10015/0456 ОПЧ Ізмаїл філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк». Позивачка, у порядку, визначеному для спадкоємців орендаря чарунки, до банку не зверталась. Вимоги позивачки не можуть бути задоволені, оскільки цінності з індивідуального сейфу вилучені комісією банківської установи згідно з «Порядком надання в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей клієнтів в установах АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 26 лютого 2014 року № 139 та передані до сховища банку через закінчення строку дії вказаного договору та нез`явлення клієнта для отримання вмісту індивідуального сейфу та не повернення клієнтом від сейфу ключа, про що складено Акт про відкриття індивідуального сейфу № С -2 № 71. Отримати відомості про склад цінностей, які перебувають в індивідуальному сейфі № С-2 № 71 можливо виключно в порядку розкриття інформації, що містить банківську таємницю в окремому провадженні, яке регламентоване Розділом IV Глави 12 ЦПК України, а не в порядку позовного провадження. АТ «Ощадбанк» не є спадкоємцем ОСОБА_2 , не має жодної матеріальної заінтересованості у справі, тому є неналежним відповідачем.

До суду від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просив суд задовольнити позов, вважав заперечення проти позову, на які послався представник відповідача у відзиві є необґрунтованими, тому просив відзив відхилити, посилаючись на те, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вміст індивідуального сейфу № С-2 № 71 стало відсутність відомостей та документів щодо вмісту сейфу, необхідних для вчинення нотаріальної дії, які позивачка не може надати без участі відповідача, чим порушені права позивачки. Щодо належності відповідача, то саме АТ «Ощадбанк» є особою, у фактичному володінні якої перебуває спадкове майно, та саме його дії і бездіяльність призвели до відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вміст вказаного індивідуального сейфу. Банківська таємниця не є абсолютною та не може бути використана для блокування спадкових прав, про що дійшов висновку Верховний суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 522/1442/19-ц.

До суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких представник відповідача крім заперечень проти позову, викладених у відзиві, послався на те, що винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відомостей та документів щодо вмісту банківського сейфу не є наслідками дій АТ «Ощадбанк». Банки не мають повноважень надавати описи про склад та зміст майна, яке знаходиться в орендованих банківських сейфах, а надають виключно інформацію про наявність таких договорів оренди банківських сейфів, тому позивач не порушив жодних прав та інтересів позивачки та не створює будь-яких перешкод у реалізації ОСОБА_3 успадкувати вміст індивідуального банківського сейфу. АТ «Ощадбанк» відповідно до норм спеціального законодавства (пункт 11 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність») надав нотаріусу відомості про наявність договору № 4238 оренди індивідуального сейфу, укладеного 08 січня 2024 року між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк. Вимога позивачки до відповідача є невірно обраним способом захисту прав позивачки з огляду на відсутність в АТ «Ощадбанк» законодавчих підстав відкривати індивідуальні банківські сейфи особам, що вважають себе спадкоємцями без наявності свідоцтва про право на спадщину за законом та/або заповітом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні дистанційно, позовні вимоги не визнав та просив відмовити із урахуванням пояснень, викладених у відзиві.

Третя особа, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про неможливість прибути у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08 січня 2024 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі в. о. керуючого ТВБВ № 10015/0456 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Решетникової О.В. та ОСОБА_2 укладено договір оренди індивідуального сейфу № 4238 строком до 08 липня 2024 року, предметом якого є користування орендарем індивідуального сейфу С-2 № 71, ключ № 71, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 40-42).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 березня 2025 року, виданого Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 13).

Спадкоємицею зазначеного у заповіті майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, є її дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2025 року (а. с. 15, 17).

06 жовтня 2025 року, 15 жовтня 2025 року спадкоємиці ОСОБА_3 за заповітом були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, зокрема, на: грошові вклади з усіма належними відсотками та нарахуваннями станом на 30 квітня 2025 року, що знаходяться у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0428 філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»; 1/20 частки житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 15, 17).

Листом № 46/12-05/136594/2025/ БТ від 23 жовтня 2025 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», посилаючись на норми статті 60, пункту 11 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1076 ЦК України, повідомило приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацького В.В. про відсутність правових підстав для виконання запиту щодо надання Акту про вміст індивідуального сейфу та зазначило, що вилучений вміст не є закладом, що перебуває на збереження та/або у заставі банку (а. с. 7).

03 листопада 2025 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацького В.В. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вміст індивідуального сейфу С-2 № 71, ключ № 71, що знаходяться у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (а. с. 5).

Постановою № 612/02-32 від 03 листопада 2025 року, приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Бучацьким В.В. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вміст індивідуального сейфу № С-2 №71, що знаходиться у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», оскільки не надані відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (а. с. 12).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 просила суд про захист її порушеного права, а саме усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження майном, що знаходиться в індивідуальному сейфі С-2 № 71, ключ № 71, розташованому у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Грушевського Михайла, 4, шляхом зобов`язання Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» відкрити вищевказаний індивідуальний сейф у її присутності та здійснити опис вмісту вказаного сейфу.

Згідно роз`яснень, що викладені у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Судом встановлено, що спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_5 .

Отже, встановлення судом будь-якого юридичного факту, пов`язаного із вирішенням питання про прийняття та оформлення спадщини, до складу якої входить вміст вказаного індивідуального сейфу, право на яке має ОСОБА_4 або вирішення судом питання доступу до інформації, яка містить банківську таємницю, щодо майна померлої, на яке має право (претендує) спадкоємиця ОСОБА_4 , само по собі має спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, з урахуванням вимог частини 6 статті 294, частини 3 статті 349 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 522/1442/19-ц (провадження № 61-5891св20).

Відповідно до роз`яснень, що викладені у пункті 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» судам роз`яснено, що у тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов`язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи зазначене, суд не погоджується з доводами представника відповідача що розкриття банківської таємниці через пред`явлення таких вимог в окремому провадженні замість позовного провадження, оскільки такі вимоги через наявність спору мають вирішуватися саме у позовному провадженні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві, що її прийняв, з моменту її відкриття.

За змістом 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За договором про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком (стаття 971 ЦК України), банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання в ньому цінностей та роботи з ними (статті 970 ЦК України), проте банк не приймає від поклажодавця цінності та не контролює їх поміщення у сейф та їх одержання із сейфу.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1219 ЦК України містить перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини. Такими є права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Права i обов`язки, які не входять до складу спадщини імперативно визначені у статті 1219 ЦК України є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Таким чином, спадщину складають лише майнові права та обов`язки спадкодавця за такими договорами, що не були нерозривно пов`язані з його особою, і можуть успадкуватися з урахуванням вимог статей 1219 та 608 ЦК України.

Отже, до спадкоємиці ОСОБА_6 переходять усі майнові права ОСОБА_2 , що виникли з Договору оренди індивідуального сейфу С-2 № 71 та не є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Такими правами є право вимоги доступу до сейфа, право вилучення цінностей із сейфа тощо.

Обираючи спосіб судового захисту порушеного права, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому обраний позивачкою порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права спадкоємиці ОСОБА_2 на отримання у власність майна, що міститься у вказаному індивідуальному сейфі, в порядку спадкування.

Статтею 1076 ЦК України визначено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операції за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функції, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Частиною 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» судам роз`яснено, що у тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов`язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно пункту 11 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками: нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя) - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару.

Пунктом 15 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 визначено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, консульська установа подають до банків у випадках, визначених Законом про банки, запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю, у довільній формі. Довідка про наявність/відсутність інформації складається банком за довільною формою.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду, третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу, нотаріусу, посадовим особам органів місцевого самоврядування та іноземним консульським установам, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, в Україні або за кордоном.

Враховуючи наведені норми права, беручи до уваги, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входить вміст індивідуального сейфу С-2 № 71, що знаходяться у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», тому відмова банку у видачі опису щодо його вмісту спадкоємиці ОСОБА_4 є безпідставною.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 522/1442/19 (провадження № 61-5891св20).

За приписами частини 3 статті 12, частини 1 статті 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позов обґрунтований, а викладені представником позивачки у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 19, 48, 76-81, 89, 95, 211, 212, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) перешкоди щодо з`ясування змісту майна, що знаходиться в індивідуальному сейфі № С-2 № 71 у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», розташованому за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Грушевського Михайла, 4, шляхом зобов`язання Одеського обласного управління Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» відкрити індивідуальний сейф № С-2 № 71 у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що розташований за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Грушевського Михайла, 4, у присутності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) та здійснити опис вмісту індивідуального сейфу № С-2 № 71.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.