Рішення № 137181222, 08.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31217/25

Провадження № 2/752/3231/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідачки 27 391. 66 грн заборгованості за кредитним договором.

Посилається в позові на те, що 27 травня 2024 року між ТОВ « Лінеура Україна» та відповідачкою був укладений Договір про надання споживчого кредиту №4685829, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 3 000, 00 грн строком на 360 днів.

На пільговий строк 30 днів розмір процентів становив 0, 525% у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов, у зв`язку з чим було застосовано повну ставку кредитування 1,5% на день.

Договір був укладений у електронній формі відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію».

Перед укладенням договору відповідачка за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт кредитора, зареєструвалася на ньому, заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів, зазначивши при цьому свої персональні дані, паспортні дані, номер телефона, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської карти та місце реєстрації місця проживання.

В подальшому пройшла належну перевірку, ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, отримала на вказаний ним номер телефону персональний одноразовий ідентифікатор, який використала при підписанні договору.

На виконання умов договору грошові кошти були перераховані на банківську картку відповідачки, емітовану АТ`ПУМБ»,вказану нею при укладенні договору.

В подальшому був підписаний додатковий договір 28 травня 2024 року і додатково грошові кошти в сумі 1 600. 00 грн також були надіслані на банківську карту відповідачки.

27 лютого 2025 року між первісним кредитором та ТОВ`Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу №27/02/2025, за яким до товариства перейшло право вимоги до відповідачки на суму 23 964, 67 грн, з яких:

-4 599, 99 грн заборгованості по тілку кредиту;

-17 064, 68 грн заборгованості по процентах;

-2 300, 00 грн заборгованості по штрафах.

Після укладення договору факторингу були додатково нараховані проценти в межах строку кредитування, які склали 5 726, 98 грн.

Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов кредитного договору, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 19 грудня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці додатково копію позовної заяви з додатками.

Направлені судом документи на зазначену відповідачкою адресу при укладенні договору повернулися до суду в зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила про необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норми статей 128 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з цього, суд вважає відповідачку обізнаною про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Відповідно до статті178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву.

Відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 27 травня 2024 року між ТОВ « Лінеура Україна» та відповідачкою був укладений Договір про надання споживчого кредиту №4685829.

Відповідно до пунктів 1.2. 1.3 договору відповідачці був наданий кредит у розмірі 3 000, 00 грн строком на 360 днів під 0, 535% у день на пільговий період 30 днів.

28 травня був укладений Додатковий договір, відповідно до пункту 1.2 якого сума кредиту була збільшена до 4 600, 00 грн.

Грошові кошти були перераховані на банкіську карту відповівдачки, номер якої був зазначений при укладенні договору, емітовану АТ`ПУМБ».

Договір був укладений у електронній формі відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку невиконання та//або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту товариство має право нараховувати штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання.

27 лютого 2025 року між ТОВ`Лінеура Україна» та ТОВ`Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу №27/02/2025, за яким до товариства перейшло право вимоги до відповідачки на суму 23 964, 67 грн, з яких:

-4 599, 99 грн заборгованості по тілку кредиту;

-17 064, 68 грн заборгованості по процентах;

-2 300, 00 грн заборгованості по штрафами.

Дана сума була нарахована станом на день укладення договору факторингу.

Після його укладення позивачем додатково в межах строку кредитування були донараховані проценти за користування кредитом у розмірі 5 726, 98 грн.

Загальна сума заборгованості в межах строку кредитування становить 27 391, 66 грн,яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З матеріалів справи вбачається, що укладений з відповідачкою кредитний договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти відповідачці надані.

В свою чергу, відповідачка умови договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частино 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

З урахуванням викладеного, невиконання відповідачкою умов договору, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Відповідно до частин 10 та 11 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

З урахуванням цього суд вважає за необхідне застосувати дану норму закону при виконанні рішення суду, як про це зазначено в прохальній частині позову.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати від від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду, позивач надав Договір про надання правничої допомоги від 01 серпня 2024 року, укладений з адвокатом Дідухом Є.О, заявка на виконання договору та Аки прийому-передачі виконаних робіт на 10 000, 00 грн.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Заперечень проти розміру правничої допомоги відповідачка не подала.

В постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15 зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надано оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення частини 3 статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

В акті приймання-передачі наданих послуг адвокатом приведено перелік виконаної роботи та час, витрачений на її виконання.

Суд вважає, що вказані послуги пов`язані з розглядом справи та потребували певного часу та вчинення певного алгоритму дій для представництва інтересів клієнта, а час, витрачений на їх вчинення, вважає обгрунтованим.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись статтями 3, 6, 11,15, 16, 205, 207,512, 513, 514, 517,525-526, 536, 610, 611, 625- 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Українські фінансові операції» 27 391, 66 грн грн заборгованості, 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 2 422, 40 грн судового збору.

В порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі) виконавчої служби, що буде здійснювати виконання рішення суду, в порядку частини 2 статті 625 ЦК України нараховувати на суму заборгованості інфляційні втрати та річні за формулою:

1)Інфляційні встрати - І=(si*s ):100)-s, де: І - сума інфляційних втрат; si-індекс інфляції за відповідний період; s-сума заборгованості; 100-переведення відсотків.

2)3% річних - С*3:100:364*Дн, де: С-сум основного боргу; 3-3% річних; 100-переведення відсотків; 365-кількість днів у році; Дн-кількість днів.

Нарахування проводити з дня набрання рішенням суду законної сили до моменту повного виконання рішення і нараховані суми перераховувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Українські фінансові операції».

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Українські фінансові операції», адреса: 04070 м. Київ вул. Глибочицька, 40, приміщення 19, літ. «Н», «П», ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич