Рішення № 137179598, 08.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1550/26

провадження № 2/619/1224/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2591400990-580395 від 12.01.2022, у загальному розмірі 11 925,20 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.01.2022 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача в електронній формі було укладено Договір № 2591400990-580395 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За умовами вказаного Договору, позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 4000 гивень на засадах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Кредит надавався строком на 13 днів («Лояльний період»), тобто до 24.01.2022 року включно.

Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання за Договором, перерахувавши кошти в сумі 4000 гривень на безготівковий рахунок відповідача.

Однак відповідач у встановлений Договором строк грошові кошти в повному обсязі не повернув та нараховані проценти не сплатив, чим порушив умови кредитного договору.

Через прострочення виконання зобов`язань, починаючи з 25.01.2022 року, позивач на підставі пунктів 1.3.3 та 3.5 Договору здійснив нарахування процентів за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту, а також нараховані проценти за користування грошовими коштами відповідно до наданого розрахунку заборгованості.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням. Відзиву, заяви чи клопотання щодо розгляду справи до суду не подавав.

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 12.01.2022 року ОСОБА_1 ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту, підтвердивши отримання та розуміння інформації про умови кредитування.

Того ж дня, 12 січня 2022 року, між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір № 2591400990-580395 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до пункту 9.5 Договору, сторони дійшли згоди, що в якості електронного підпису позичальника використовується одноразовий ідентифікатор відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 1.1 Договору, позивач надав відповідачу кредит у сумі 4000,00 грн. Пунктом 2.1 визначено строк кредитування - 13 днів (Лояльний період), з 12.01.2022 по 24.01.2022.

У межах Лояльного періоду (з 12.01.2022 по 24.01.2022) пунктом 1.3.3.1 Договору було встановлено дисконтну процентну ставку у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, що відображено у Графіку розрахунків (Додаток №1 до Договору). Загальний розмір процентів за цей період склав 5,20 грн (0,40 грн на день протягом 13 днів).

Позивач виконав свої зобов`язання належним чином, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 гривень, що також підтверджується наданою Банком інформацією, на запит суду про витребування доказів (а.с.35-37).

Проте відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту у встановлений строк (до 24.01.2022 включно).

Згідно з дослідженим судом «Детальним розрахунком заборгованості за Договором», за період часу з 12.01.2022 по 12.04.2022 відповідач здійснив лише часткові безготівкові платежі на рахунок позивача, які не покрили суму основного боргу та відсотків.

Зокрема, з розрахунку вбачається, що кошти зараховувалися виключно в рахунок погашення відсотків, а залишок заборгованості за тілом кредиту станом на 12.04.2022 продовжує становити 4000 гривень.

Суд бере до уваги, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

До такого правового висновку дійшов Верховний суд у постановах: від 30.11.2022 №214/6975/15-ц; від 25.11.2022 №1512/2-214/11; від 21.09.2022 №381/1647/21; від 01.08.2022 №369/11694/15-ц; від 06.07.2022 №128/2269/20; від 01.06.2022 №172/35/16; від 31.05.2022 №194/329/15-ц; від 25.05.2022 №219/7527/16; від 25.05.2022 №645/59/16-ц; від 20.05.2022 №336/4796/18; від 09.02.2022 №161/5648/20; від 02.02.2022 №205/7751/16-ц.

Щодо нарахування відсотків поза межами Лояльного періоду, суд зазначає таке.

Пунктами 1.3.3 та 3.5 Договору передбачено, що у випадку користування кредитом понад визначений строк, правила дисконтної ставки скасовуються, і до правовідносин сторін застосовується стандартна (базова) процентна ставка у розмірі 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, починаючи з першого дня прострочення.

З 25.01.2022 року позивачем правомірно розпочато нарахування процентів за ставкою 2,20% на день, що становить 88,00 гривень щоденно від тіла кредиту в розмірі 4000 гривень.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 12.04.2022 року залишок заборгованості за відсотками склав 6781,20 гривень, а загальна сума заборгованості (разом із тілом кредиту) - 10 781,20 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінюючи умови Договору щодо встановлення стандартної відсоткової ставки у розмірі 2,20% на день (що дорівнює 803% річних), суд враховує положення Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлення плати за користування кредитними коштами у такому розмірі було погоджено сторонами при підписанні Договору та Паспорта споживчого кредиту, відповідач був детально ознайомлений із наслідками прострочення виконання зобов`язань.

Розрахунок заборгованості за відсотками виконаний позивачем математично правильно, відповідно до фактичної кількості днів прострочення та умов укладеного правочину.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з п. 3.11 Договору та вимогами чинного законодавства, кошти, що надходили від відповідача протягом періоду прострочення, першочергово спрямовувалися на погашення прострочених відсотків.

Наданий позивачем розрахунок чітко відображає дати та суми таких надходжень (по 10,00 гривень у окремі дні), які належним чином вираховані із загальної суми боргу.

Зважаючи на те, що факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується матеріалами справи, а доказів повного чи часткового погашення тіла кредиту у розмірі 4000 гривень та залишку відсотків суду надано не було, вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 2591400990-580395 від 12.01.2022 року станом на 12.04.2022 року у загальному розмірі 10 781,20 гривень, з яких: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6781,20 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2407 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 10 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025; додаток до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5506 від 29.05.2019; акт приймання-передачі правової допомоги 2591400990; протокол створення та перевірки КЕП, з відміткю сервісу АЦСК.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ: 40842831), суму заборгованості за Кредитним договором №2591400990-580395 від 12.01.2022, у загальному розмірі 10781,20 гривень, з яких: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6781,20 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ: 40842831), витрати за сплату судового збору у розмірі 2407 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ: 40842831), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ: 40842831), юридична адреса: вул. Антонова, буд. 8-А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135, e-mail: info@koshelok.net, є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков