Ухвала суду № 137178204, 28.05.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Справа № 369/9839/22

Провадження № 1-кп/370/394/24

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференцзв`язку),

обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференцзв`язку),

захисника ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

перекладача ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 42021110000000233 від 02 вересня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України

у с т а н о в и в:

У провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває на розгляді обвинувальний акт, поданий прокурором відділу нагляду додержання законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні № 420211110000000233 від 02 вересня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_13 адвокат

ОСОБА_7 подав до суду письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства.

У клопотанні, зокрема, зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 291 КПК України, згідно з яким, до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів, які долучені прокурором до обвинувального акта і передані до суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 291 КПК України, оскільки до нього не долучена розписка обвинуваченого ОСОБА_5 про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Натомість у матеріалах справи знаходиться аркуш пап на якому міститься фотокопія рукописного тексту на іноземній мові. Невідомо, хто саме склав і підписав оригінал цього документа, хто виготовив з нього копію. Невідомо, як копія цього документа потрапила до прокурора. Справжність копії цього документа ніким не засвідчена у визначеному порядку. На наступній сторінці міститься ще один документ, складений українською мовою, у якому міститься такий текст: «Я, ОСОБА_14 , підтверджую, що отримав примірник обвинувального акта разом з реєстром матеріалів досудового слідства. 05.10.2022 (підпис). Переклад здійснила ОСОБА_15 ».

Водночас, обвинувачений громадянин Ісламської Республіки ОСОБА_16 до завершення досудового розслідування, з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну і оголошенням воєнного стану виїхав за межі України, і особисто не отримував обвинувальний акт у кримінальному провадженні, копію позову та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Крім цього, обвинувальний акт не відповідає вимогам пункту 3 частини другої

статті 291 КПК України. Він не містить актуальних і достовірних відомостей потерпілого ОСОБА_17 , зокрема, місце його перебування або проживання.

Відповідно до відомостей наданих Державною прикордонною службою, потерпілий громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_17 13.04.2022 року виїхав за межі України і до цього часу не повертався в Україну.

Близько через більше ніж чотири місяці після того як потерпілий виїхав з України та майже через чотири місяці після того, як обвинувачений ОСОБА_14 виїхав з України, слідчий, який проводив розслідування у цій справі звернувся до суду з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у порядку, визначеному частиною десятої статті 290 КПК України.

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ухвалою від 08 вересня

2022 року за відсутності підозрюваного ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_17 та їх представників, встановив їм строк до 30.09.2022 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Тобто, слідчий та прокурор, замість того, щоб вжити заходи для виклику обвинуваченого та потерпілого, виконали формальну процедуру, завдяки якій вважається, що після 30 вересня 2022 року обвинувачений ОСОБА_14 та потерпілий ОСОБА_17 виконали вимоги статті 290 КПК України та ознайомились із матеріалами досудового розслідування.

Однак, насправді, обидві ці особи вже п`ять місяців як перебували за кордоном. За таких обставин ми вважаємо, що суд позбавлений можливості здійснити належний виклик потерпілого для участі в судовому розгляді цього кримінального провадження за тими даними, які вказані в обвинувальному акті як місце проживання потерпілого.

При цьому, вже на момент складання обвинувального акта (01 жовтня 2022 року) ці відомості не відповідали дійсності. Згідно з приписами пункту 5 частини другої статті 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі буде скасованим, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілих, які належним чином не повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Також з клопотанням про повернення обвинувального акта звернувся захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , яке загалом такого ж змісту, що і клопотання адвоката ОСОБА_7 .

Зі свого боку, з клопотанням про повернення обвинувального акта звернувся також і захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_8 .

Клопотання обґрунтоване тим, що орган досудового розслідування порушив процедуру вручення обвинувального акта ОСОБА_18 .

Так, ОСОБА_14 є громадянином Ірану, який на момент повномасштабного вторгнення проживав у АДРЕСА_1 . У зв`язку з ракетними обстрілами 03 березня 2022 року він був змушений залишити територію України разом із сім`єю.

З 06 квітня 2022 року ОСОБА_14 офіційно зареєстрований у муніципалітеті Амстелвен (Королівство Нідерланди) та перебуває під тимчасовим захистом відповідно до Директиви ЄС, що підтверджується листом муніципалітету Амстелвен від 06 квітня 2022 року про присвоєння BSN (Burgerservicenummer) № 5691.11.638, офіційне підтвердження реєстрації в Базовому реєстрі осіб Нідерландів за адресою: Prof. J.H. Bavincklaan 5, 1183 AT Amstelveen; документом IND (Immigratie- en Naturalisatiedienst) № IH.14.09.56, який підтверджує тимчасовий захист на підставі Директиви ЄС щодо України, дійсний з 04.03.2022 по 04.03.2023; реєстраційним листком нідерландського паспортного контролю (Inlegblad), складеним на ім`я ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Захисник ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_20 30 вересня 2022 року подав до Київської обласної прокуратури клопотання про фактичне місце проживання ОСОБА_5 та просив всі його виклики здійснювати у відповідності до вимог частини сьомої статті 135 КПК України. До клопотання адвокат також долучив усі вищезазначені документи, що підтверджують реєстрацію та фактичне проживання ОСОБА_14 .

Прокурор ОСОБА_11 03 жовтня 2022 року особисто отримав це клопотання, що підтверджується його власноручним підписом на документі. Тож, починаючи з жовтня 2022 року орган досудового розслідування та прокуратура достеменно знали про точну адресу обвинуваченого за кордоном: АДРЕСА_2 . Незважаючи на відому адресу обвинуваченого в Нідерландах, орган досудового розслідування не виконав вимог частини сьомої статті 135, статті 564 КПК України щодо порядку виклику та вручення документів особам, які перебувають за межами України.

Натомість, орган досудового розслідування вдався до незаконних методів слідства, застосовуючи психологічний тиск у вигляді погрози оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук та анулюванням посвідки на постійне місце проживання, слідчий домігся від ОСОБА_5 підписання розписки про нібито отримання обвинувального акта з додатками, попри те, що обвинувачений фізично перебував у Нідерландах і не міг особисто отримати будь-який паперовий документ.

ОСОБА_14 підписав розписку дистанційно, сфотографував та надіслав фото захиснику ОСОБА_20 , який передав зображення слідчому. Однак, жодного примірника обвинувального акта та жодного з додатків до нього ОСОБА_14 фактично не отримував. Розписка була підписана під примусом, що є порушенням статті 86 КПК України (недопустимість доказів, отриманих з порушенням прав людини).

У матеріалах справи наявна лише фотокопія розписки, оригінал документа відсутній, що виключає можливість перевірки його автентичності та унеможливлює визнання такого документа належним доказом у розумінні статей 8486 КПК України.

Отже, орган досудового розслідування не дотримав вимоги статті 293 КПК України, згідно з якими, одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному.

Відповідно до статті 564 КПК України, вручення документів (обвинувального акта) особі, яка перебуває за межами України здійснюється виключно через міжнародне співробітництво. Прокурор або слідчий не має права просто надіслати процесуальні документи поштою (наприклад, звичайною чи електронною) або у месенджери, оскільки таке вручення не матиме юридичної сили.

ОСОБА_14 на законних підставах виїхав за межі України, від органу досудового розслідування не переховувався та надав документи, які підтверджують адресу місця проживання.

Орган досудового розслідування мав офіційно підтверджену адресу обвинуваченого у Нідерландах не вжив заходів належного вручення обвинувального акта з додатками обвинуваченому ОСОБА_21 , як особі, яка проживає за межами України. Обраний спосіб отримання фото підписаної розписки через третю особу законодавством не передбачений і є нікчемним.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, зокрема місце проживання. Адреса ОСОБА_14 , зазначена в обвинувальному акті ( АДРЕСА_1 ), є недійсною з березня 2022 року. Орган досудового розслідування знав про актуальну адресу, однак не вніс відповідні зміни до акта, що є самостійною підставою для його повернення.

Також, невідповідність обвинувального акта вимогам пункту 3 частини другої

статті 291 КПК України підтверджується відсутністю належних анкетних відомостей потерпілого, зокрема, місце його перебування або проживання, оскільки потерпілий у цьому кримінальному провадженні є громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_17 , 13 квітня 2022 року виїхав за межі України і до цього часу не повернувся. Однак адреса потерпілого, зазначена в обвинувальному акті як місце проживання в Україні, була недійсною вже на момент складання обвинувального акта (01 жовтня 2022 року). Відповідно, суд позбавлений можливості здійснити належний виклик потерпілого для участі у судовому розгляді, що згідно з пунктом 5 частини другої статті 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення у будь-якому разі.

Обвинувачені підтримали клопотання своїх захисників та просили суд задовольнити. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 звертав увагу суду, що через зазначені помилки прокурора, вже п`ятий рік вони перебувають під тиском обвинувачення, яке не може дійти до логічного завершення, оскільки такі помилки не можуть бути усунуті судом. Тривалість підготовчого судового засідання протягом чотирьох років порушує всі розумні строки судового розгляду, що є підставою для звернення до Європейського суду з прав людини.

Обвинувачений ОСОБА_14 повідомив суду, що обвинувальний акт отримував у вигляді фотокопії. Прокурор йому обіцяв надіслати примірник обвинувального акта поштою до Нідерландів, але він нічого не отримував. Наявну у матеріалах справи розписку про отримання обвинувального акта, він підписав під тиском та погрозами прокурора оголосити його у міжнародний розшук, скасування посвідки на проживання в Україні, про що він пізніше дізнався, отримавши інформацію про наявність такого рішення.

Заслухавши думку прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Приписами статті 2 КПК України визначено, що одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до статті 314 КПК України, після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним статтею 7 КПК України, таким як верховенство права і законність. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, визначеним статтею 291 КПК України.

Статтями 109, 291 КПК України визначені вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Приписами статті 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, перелік відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акта.

Як вбачається з вимог статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити зокрема анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, місце проживання, громадянство), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

До обвинувального акта додаються реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Згідно з статтею 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Відповідно до частини четвертої статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Належна правова процедура це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Суд встановив, що за інформацією Державної прикордонної служби України

від 07 листопада 2025 року обвинувачений ОСОБА_14 ( ОСОБА_22 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив останній виїзд з території України 04 травня 2022 року через пункт пропуску «Ягодин».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_20 повідомив прокурора ОСОБА_11 листом від 30 вересня 2022 року про місце перебування його підзахисного у Нідерландах, який прокурор отримав 03 жовтня 2022 року, що засвідчено його підписом.

Щодо вручення обвинувального акта обвинуваченому ОСОБА_18 , прокурор долучив фотокопію аркуша підписаного ОСОБА_23 05.10.2022 року. Однак, як повідомив суду обвинувачений він фактично не отримував примірник обвинувального акта, реєстр матеріалів досудового розслідування та заявлений цивільний позов. Ба більше, долучений документ не містить відомостей, у якому саме кримінальному провадженні отриманий обвинувальний акт, відсутня інформація про отримання копії цивільного позову. Доказів направлення цих документів, з перекладом на перську мову, на адресу мешкання ОСОБА_24 у Нідерландах поштовим зв`язком прокурор суду не надав.

Саме тому, суд не бере до уваги фотокопію аркуша з підписом обвинуваченого ОСОБА_23 , як підтвердження належного вручення прокурором йому обвинувального акта.

Також суд звертає увагу, що згідно з рішенням Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби України від 15 вересня 2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну виданого громадянину Ісламської Республіки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю Тегерану, паспорт № НОМЕР_1 від 29.03.2016, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 07.09.2017 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення, державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.

Відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Зі свого боку, старший слідчий ОВС слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва про встановлення строку підозрюваному ОСОБА_18 та його захиснику, а також потерпілому ОСОБА_17 , який 13.04.2022 також виїхав за межі України та більше не повертався, для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яке ухвалою слідчого судді від 08 вересня 2022 року задоволено та встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 30 вересня 2022 року, після спливу якого сторона кримінального провадження вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів.

Водночас, постає питання існування фактичної можливості виконання ухвали слідчого судді від 08 вересня 2022 року ОСОБА_23 за умови прийнятого рішення міграційної служби 15 вересня 2022 року.

На думку суду, у цьому кримінальному провадженні вимоги закону щодо вручення обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, який був пред`явлений під час досудового розслідування, обвинуваченому ОСОБА_18 належним чином не дотримані, що унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду, оскільки таке порушення не може бути виправлене у суді під час розгляду справи.

З огляду на викладене обвинувальний акт слід повернути прокурору відділу нагляду додержання законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 420211110000000233 від 02 вересня

2021 року ОСОБА_11 , який не відповідає пункту 3 частини четвертої статті 291 КПК України.

Однак, суд не вбачає невідповідності обвинувального акта вимогам пункту 3 частини другої статті 291 КПК України, оскільки, зазначена в обвинувальному акті адреса проживання потерпілого, яка була актуальною на момент його перебування в Україні. Крім того, потерпілий звернувся до суду із заявою про розгляд кримінального провадження без його участі, цивільний позов він підтримує у повному обсязі, вказавши засоби зв`язку з ним за допомогою електронної пошти та номера мобільного телефону.

Слід звернути увагу, що обвинувальний акт не є остаточним рішенням, яке встановлює наявність чи відсутність вини особи. Обставини, викладені в обвинувальному акті, доводяться прокурором під час судового розгляду, а не у підготовчому судовому засіданні. Обвинувальний акт не встановлює ані фактів, ані подій, а є процесуальним рішенням, у якому прокурор викладає свої висновки щодо вини особи і щодо можливості направлення обвинувального акта на розгляд до суду. Надалі ці обставини перевіряє суд під час розгляду справи, за результатами якої ухвалює остаточне рішення. У зв`язку з чим, суд не дає оцінку доводам захисників про невідповідність обвинувального акта вимогам пункту 5 частини другої статті 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 291, 293, 314 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 , адвоката

ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021110000000233 від 02 вересня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України повернути прокурору для усунення недоліків та приведення обвинувального акта та доданих до нього документів у відповідність до Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений 05 червня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1