Рішення № 137178045, 02.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"02" червня 2026 р. Справа № 363/2016/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

АТ «ПУМБ» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2001355828001 від 12.07.2019 року у розмірі 38 254,26грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі укладеного між сторонами у справі кредитного договору № 2001355828001 від 12.07.2019 року, ОСОБА_1 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3 000,00грн., який пізніше збільшено до 26 902,71грн. Відповідач довготривалий строк не виконує свої зобов`язання зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим у нього станом на 25.01.2026 року виникла заборгованість в розмірі 38 254,26грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовом надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядку, причини неявки суду невідомі. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

12.07.2019 року ОСОБА_1 , підписано Заяву № 2001355828001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший український міжнародний банк».

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості Банку).

Зі змісту заяви № 2001355828001 від 12.07.2019 року вбачається, що відповідач просить відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та видати кредитну картку, встановивши на неї кредитний ліміт в розмірі 3 000,00грн., строком на 12 місяців, також сторонами досягнуто згоди про розмір процентної ставки у розмірі 47,88% річних.

Також, 12.07.2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про умови надання споживчого кредиту: кредитна лінія 3 000,00грн., строк 12 місяців, розмір процентів за користування кредитом 47,88% річних.

Таким чином, між сторонами укладено кредитний договір, в якому визначені його істотні умови.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, вбачається, що по кредитному договору № 2001355828001 від 12.07.2019 року у період з 12.07.2019 року по 16.03.2022 року кредитний ліміт неодноразово змінювався та станом на 16.03.2022 року становив 26 902,71 грн.

До Заяви позивач додав також Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками.

З наданого договору суд вбачає, що умовами публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія витягу з якого додається, передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Так, згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. розділу ІІ цього договору клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

27.01.2026 року АТ «ПУМБ» звернувся з письмова вимогою (повідомлення) відповідно до якої повідомив ОСОБА_1 про наявність заборгованості та пред`явив вимогу про виконання зобов`язання, відтак позивач набув права вимоги повернення споживчого кредиту.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надав в розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , який є ідентичним рахунку, зазначеному в заяві ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 12.07.2019 року.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.01.2026 року складає 38 254,26грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами, однак, всупереч умовам кредитного договору № 2001355828001 від 12.07.2019 року не виконав свого зобов`язання та не повернув позивачу отримані кредитні кошти.

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем, а також випискою з рахунку ОСОБА_1 .

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Крім того, вимога про стягнення процентів є, на думку суду, обгрунтованою, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором № 2001355828001 від 12.07.2019 року, паспортом споживчого кредиту, які особисто підписані ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність та згоду з такими умовами кредитного договору.

Вказана заборгованість також підтверджується розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем.

Доказів належного виконання умов кредитного договору відповідач до суду не надав.

Оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимог статті 1050 ЦК України, односторонньо порушив свої зобов`язання за кредитним договором, то, за цієї обставини, позивач вправі вимагати повернення кредитної заборгованості та здійснення належних виплат, передбачених кредитним договором, у вигляді процентів.

Посилання представника позивача на дотримання строку позовної давності суд не враховує при ухваленні рішення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, оскільки відповідачем відповідна заява не заявлялась, тому суд не досліджує ці обставини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 2001355828001 від 12.07.2019 року у розмірі 38 254,26грн

У зв`язку задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору 2 662,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку та на підставах передбачених статтями 137, 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 527, 610, 615, 629, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 38 254,26грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя О.Д. Рудюк