Вирок № 137178023, 03.06.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Єдиний унікальний номер № 362/3678/26

Провадження № 1-кп/362/510/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні (№ ЄРДР №22025101110000990 від 13.08.2025) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2ст. 114-2 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бровари Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

У невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 31.07.2025, при невстановлених обставин, громадянин України ОСОБА_2 , маючи негативне ставлення до чинної влади держави Україна, підтримуючи злочинні плани вищого керівництва рф щодо здійснення збройної агресії проти України та щодо встановлення і утвердження тимчасової окупації частини території України, в умовах воєнного стану, налагодив постійний зв`язок з невстановленою особою, яка використовує в застосунку «Телеграм» ім`я користувача « ОСОБА_6 ». В ході особистого спілкування, будучи достовірно обізнаним про дію в Україні воєнного стану, ОСОБА_2 добровільно погодився на пропозицію щодо збору та надсилання інформації про розташування та переміщення Збройних сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами, шляхом надсилання за допомогою мережі Інтернет невстановленій особі, яка використовує в застосунку «Телеграм» ім`я користувача « ОСОБА_6 » відео-фіксації місцевості, на якій розташовані підрозділи Збройних Сил України.

Так, 31.07.2025, точний час не встановлений, ОСОБА_2 за вказівкою невстановленої особи, яка використовує в застосунку «Телеграм» ім`я користувача « ОСОБА_6 », прибув до міста Васильків Обухівського району Київської області за географічними координатами: 50.223172, 30.324596, та за допомогою мобільного телефону «iPhone 15» здійснив фото-фіксацію розміщення РЛС 35Д6 1ВС дальньої дії. Після чого, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_2 в той же день надіслав зазначені фотографії невстановленій особі, яка використовує в застосунку «Телеграм» ім`я користувача « ОСОБА_6 ».

Згідно з отриманими від військової частини НОМЕР_2 відомостями за зазначеною адресою та координатами у зазначену дату дійсно розміщувався пункт постійної дислокації радіотехнічного батальйону (військова частина НОМЕР_3 ), РЛС який залучається до виконання бойових завдань в загальній системі ППО м. Києва.

При цьому поширена ОСОБА_2 інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження

До початку судового провадження між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22025101110000990 від 13.08.2025, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2 з іншого боку 29.04.2026 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 на підставі статей 468-470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами вказаної угоди про визнання винуватості, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, сторони погодилися на призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 114-2 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу ОСОБА_2 та інші обставини справи, сторони погодилися на звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, відповідно до ст. 76 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 зобов`язувався, зокрема, до набрання відносно нього вироком законної сили добровільно здійснити благодійний внесок на підтримку Збройних Сил України у сумі

100 тис. грн. та невідкладно письмово поінформувати суд та прокурора про сплату цих коштів із наданням копії підтверджуючих документів.

Позиції сторін щодо можливості затвердження угоди.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, визнав повністю, просив затвердити угоду, укладену між ним та прокурором, вказав, що угода підписана без примусу в присутності захисника.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, а саме: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України та відмову від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Прокурор в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим.

Захисник не заперечував проти затвердження вказаної угоди про визнання винуватості.

Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд приходить до такого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право зокрема затвердити угоду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України, угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

На підставі пояснень обвинуваченого, прокурора, захисника, письмових матеріалів провадження суд в судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 114-2КК України як поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими органами, вчинене в умовах воєнного стану; умови угоди відповідають вимогам КПК України, а саме: угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, що є тяжким злочином, прокурором при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховано ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього, те, що ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушенню, зобов`язувався добровільно здійснити благодійний внесок на підтримку Збройних Сил України у сумі 100 тис. грн., раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, зокрема вона міститьбеззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

З огляду на викладене, а також те, що умови угоди відповідають інтересам суспільства;не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб; укладення угоди було добровільним; відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; наявні всі фактичні підстави для визнання винуватості, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді, зокрема, позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, на підставі обвинувального вироку суду.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України).

Таким чином, враховуючи вищевказані положення КК України та КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до майна, за допомогою якого було вчинено злочини та яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон «iPhone 15», S/N НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , за допомогою якого ОСОБА_2 здійснив фото-фіксацію розміщення РЛС 35Д6 1ВС дальньої дії, а потім надіслав зазначені фотографії невстановленій особі.

Судом встановлено, що на стадії досудового розслідування, відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва № 760/7997/26 від 07.04.2026, застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а саме: шортів синього кольору «De Facto Jeans», сорочки чорного кольору, сандалів сірого кольору «Pull and Bear», мобільного телефону «iPhone 15», S/N НОМЕР_4 .

Оскільки суд дійшов висновку про спеціальну конфіскацію мобільного телефону марки «iPhone 15», S/N НОМЕР_4 на користь держави, то арешт накладений на нього скасуванню не підлягає, разом з тим скасування підлягає арешт, накладений на шорти, сорочку та сандалі.

Питання щодо долі вказаних речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Судові витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався. Підстави для застосування запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, ст. 314, ст. 374, ст. ст. 468-469, ст. ст. 472-475 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.04.2026 між ОСОБА_2 та прокурором, який на підставі ст. 37 КПК України здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні№22025101110000990 від 13.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання і встановити йому іспитовий строк в 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_2 , передбачені ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 03.06.2026.

Скасувати арешт, накладений на шорти синього кольору «De Facto Jeans», сорочку чорного кольору, сандалі сірого кольору «Pull and Bear» ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва № 760/7997/26 від 07.04.2026.

Речові докази:

- шорти синього кольору «De Facto Jeans», сорочку чорного кольору, сандалі сірого кольору «Pull and Bear», які, відповідно до постанови старшого слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 18.03.2026, зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що перебувають в прокурора/слідчого, - повернути ОСОБА_2 .

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо мобільного телефону «iPhone 15», S/N НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 та передати його в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1