Рішення № 137177824, 02.06.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/146/26

Провадження № 2/355/541/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 червня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Старенької С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі також позивач, АТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , клієнт).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: - кредитний договір №2001655022001 від 12.08.2020, за яким позичальнику видано кредит у сумі 13994,63 грн.; - кредитний договір №1010632101 від 18.10.2022, за яким позичальнику видано кредит у сумі 6179,25 грн; - кредитний договір №1010632098 від 18.10.2022, за яким позичальнику видано кредит у сумі 9225,39 грн.

Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 24.11.2025 становить: 1) по кредитному договору № 2001655022001 від 12.08.2020 21126,39 грн, з яких: 10831,75 грн заборгованість за кредитом; 10294,64 грн заборгованість за процентами; 2) по кредитному договору № 1010632101 від 18.10.2022 6256,25 грн, з яких: 4179,54 грн заборгованість за кредитом; 0,49 грн. заборгованість процентами, 2076,22 грн. заборгованість за комісією; 3) по кредитному договору № 1010632098 від 18.10.2022 10165,63 грн, з яких: 7065,08 грн. заборгованість за кредитом; 0,91 грн. заборгованість процентами; 3099,64 грн. заборгованість за комісією.

Тобто, загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 24.11.2025 становить 37548,27 грн.

Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачці на адресу її місця проживання, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за означеними кредитними договорами.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином, у позовній заяві міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала, заяв та клопотань від відповідачки не надходило. В судові засідання відповідачка не з`явилася.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

28 січня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», за підписом представника позивача Донцової Євгенії Олександрівни (а.с. 24).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30.03.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 28.04.2026 (а.с. 25-26).

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 4).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання 28.04.2026 та 02.06.2026 представник позивача не з`явилася. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідачка повідомлялася належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачці із судовими повістками повернулись до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 20.04.2026, та із позначкою «вручено особисто», проставленою 06.05.2026, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідачка викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У судові засідання відповідачка не з`явилася, про причини неявки не повідомила, клопотань не надходило.

Судове засідання 28.04.2026 відкладалося з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 02.06.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з публічною пропозицією банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі також пропозиція) (а.с. 8(зворот)-10) споживчий кредит може бути наданий клієнтам, які у встановленому договором порядку акцентували пропозицію банку на укладення цього договору та обрали дану послугу. Споживчий кредит надається шляхом перерахування банком суми відповідно до зазначених клієнтом у заяві на приєднання до договору реквізитів/призначення або шляхом видачі через касу банку. Сума споживчого кредиту, строк користування споживчим кредитом, цільове призначення, розмір процентів за користування ним та комісій, періоди платежів визначаються сторонами у заяві про приєднання до договору.

Судом встановлено, що 12 серпня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 підписала із банком заяву №2001655022001 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі також заява від 12.08.2020, кредитний договір-1) (а.с. 7), відповідно до якої банк встановив відповідачці кредитний ліміт шляхом безготівкового переказу на споживчі цілі у сумі 11900,00 грн на 12 місяців (розділ «кредитна картка» заяви від 12.08.2020) з фіксованою процентною ставкою 47,88% річних, орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування 12577,58 грн.

Аналогічного змісту інформація щодо умов заяви від 12.08.2020 міститься у паспорті споживчого кредитування, підписаного сторонами 12.08.2020 (а.с. 7(зворот).

Згідно з довідкою позивача встановлений 12.08.2020 ліміт було збільшено: 20.01.2021 року до 14000,00 грн, а з 27.02.2022 зменшено до 13995,00 грн, 16.03.2022 до 13994,63 грн (а.с. 10(зворот).

Станом на 24.11.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором-1 становить 21126,39 грн, з яких: 10831,75 грн заборгованість за кредитом; 10294,64 грн заборгованість за процентами (а.с.11(зворот)-12).

18 жовтня 2020 року відповідачка підписала із банком заяву № 1010632101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі також заява № 1010632101 від 18.10.2020, кредитний договір-2) (а.с. 6(зворот)-7), відповідно до якої банк надав відповідачці у позику кошти шляхом безготівкового переказу на споживчі цілі у сумі 6179,25 грн на 24 місяці (пункти 3, 4 заяви № 1010632101 від 18.10.2020) з фіксованою процентною ставкою 0,01% річних, орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування 8255,99 грн.

Аналогічного змісту інформація щодо умов заяви № 1010632101 від 18.10.2020 міститься у паспорті споживчого кредитування (а.с. 7).

Позивач перерахував 18 жовтня 2020 року кредитні кошти за кредитним договором-2, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.10.2020 (а.с. 11).

Станом на 24.11.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором-2 становить 6256,25 грн, з яких: 4179,54 грн заборгованість за кредитом; 0,49 грн. заборгованість за процентами, 2076,22 грн. заборгованість за комісією (а.с.11(зворот).

18 жовтня 2020 року відповідачка підписала із банком заяву № 1010632098 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі також заява № 1010632098 від 18.10.2020, кредитний договір-3) (а.с. 6), відповідно до якої банк надав відповідачці у позику кошти шляхом безготівкового переказу на споживчі цілі у сумі 9225,39 грн на 24 місяці (пункти 3, 4 заяви № 1010632098 від 18.10.2020) з фіксованою процентною ставкою 0,01% річних, орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування 12326,04 грн.

Аналогічного змісту інформація щодо умов заяви № 1010632098 від 18.10.2020 міститься у паспорті споживчого кредитування (а.с. 6(зворот).

Позивач перерахував 18 жовтня 2020 року кредитні кошти за кредитним договором-2, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.10.2020 (а.с. 10(зворот).

Станом на 24.11.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором-3 становить 10165,63 грн, з яких: 7065,08 грн. заборгованість за кредитом; 0,91 грн. заборгованість за процентами; 3099,64 грн. заборгованість за комісією (а.с.11).

З виписок по особових рахунках відповідачки за період з 12.08.2020 по 24.11.2025 вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала та приймала перекази, отримувала (знімала) готівку та поповнювала готівкою тощо (а.с. 12(зворот)-14).

Виписки з банківського рахунку містять інформацію про рух коштів на балансі відповідного карткового рахунку відповідачки, всі операції за таким картковим рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції.

Зміст виписок також свідчить про часткове погашення відповідачкою заборгованості за кредитними договорами-1,-2,-3.

21 листопада 2025 року банк надіслав відповідачці письмову вимогу (повідомлення) №КНО-44.2.2/1345, відповідно до якої відповідачку повідомлено про її заборгованість перед банком за кредитними договорами у сумі 37548,25 грн (а.с. 10)

АТ «ПУМБ» вважає, що відповідачкою порушено умови кредитних договорів-1,-2,-3, заборгованість за якими у загальному розмірі 37548,27 грн підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Постановою Правління Національного банку України № 151 від 13.12.2019 затверджено Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин (надалі також Положення).

Відповідно до п.п. 5 п. 3 Положення цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом. Цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення. Цифровий власноручний підпис зберігається як реквізит електронного документа, що підписується, та нерозривно з ним поєднується (п. 6, 15 Положення).

Згідно із п. 7, 8 Положення використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом.

Банк самостійно визначає технологію створення електронних документів, які клієнт підписує цифровим власноручним підписом, та забезпечує дотримання вимог цього Банк зобов`язаний надіслати клієнту примірник підписаного в електронній формі документа, що дає змогу встановити дату і час його підписання та дату відправлення на адресу електронної пошти, зазначеної клієнтом, або надати документ в інший спосіб, узгоджений з клієнтом. На вимогу клієнта уповноважений працівник банку зобов`язаний надати засвідчену копію підписаного сторонами документа в паперовій формі (п. 12 Положення).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Вирішуючи питання підставності стягнення комісії, як складової заборгованості за кредитними договорами, суд застосовує такі норми права та висновки Верховного Суду.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних, суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що 12.08.2020 та 18.10.2020 ОСОБА_1 підписала заяви №2001655022001, №1010632101 та №1010632098 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, умови яких відповідачка зобов`язалася виконувати.

На підставі вищевказаних заяви відповідачці ОСОБА_1 відкрито відповідні карткові рахунки, встановлено кредитний ліміт, надані кредитні кошти та видані кредитні картки, що підтверджується виписками по відповідних рахунках.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договорів (комплексного банківського обслуговування фізичних осіб/кредитних договорів) його сторонами було погоджено усі істотні умови для цього різновиду договору.

Відповідачка після отримання кредитних карток за умовами укладених з АТ «ПУМБ» договорів здійснила дії щодо проведення їх активації, користувалася картками, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви, що банк свої зобов`язання за договорами (комплексного банківського обслуговування фізичних осіб/кредитними договорами) виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами, та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідачки відкрив рахунки та надавав кредитні картки до нього, а відповідачка, отримуючи кредитні картки, фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку або отримувати кредитні кошти для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідачка мала безперервний доступ до власне рахунку.

Відповідачка не спростувала факт отримання кредитних карток та отримання за ними кредитних коштів.

Доказів повернення кредитних коштів за договорами та погашення відповідачкою заборгованості за ними у повному обсязі матеріали цієї справи не містять.

Отже, суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила розрахунок за договорами в строки, визначені його умовами.

Відтак, за наслідками не виконання відповідачкою умов договорів (комплексного банківського обслуговування фізичних осіб/кредитних договорів) у неї утворилась заборгованість, яка станом на 24.11.2025 становить 32372,41 грн, а саме: 1) по кредитному договору № 2001655022001 від 12.08.2020 21126,39 грн, з яких: 10831,75 грн заборгованість за кредитом; 10294,64 грн заборгованість за процентами; 2) по кредитному договору № 1010632101 від 18.10.2022 4180,03 грн, з яких: 4179,54 грн заборгованість за кредитом; 0,49 грн. заборгованість процентами; 3) по кредитному договору №1010632098 від 18.10.2022 7065,99 грн, з яких: 7065,08 грн. заборгованість за кредитом; 0,91 грн. заборгованість процентами.

Відповідачкою вказаний розмір заборгованості не спростований, контррозрахунок не надано.

Стосовно стягнення см комісії за кредитними договорами-2,-3, суд зазначає та виснує таке.

В розділі IV цього судового рішення викладені позиції Верховного Суду щодо можливості/підставності нарахування та стягнення кредитором сум комісії за кредитним договором.

Враховуючи такі висновки Верховного Суду в аспекті обставин цієї справи, суд доходить висновку, що в кредитному договорі не зазначений перелік послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту, суд не вважає такі послуги такими, що є необхідними та належними для обслуговування кредиту,

З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця (позивача), пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням; позивачем не надано доказів необхідності таких послуг при укладенні/виконанні кредитного договору.

Відтак, суд доходить висновку про нікчемність відповідних положень кредитних договорів-2,-3 щодо сплати позичальником (відповідачкою) додаткових платежів у вигляді сум комісії, зважаючи на що суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки сум комісії за кредитним договором № 1010632101 від 18.10.2022 в розмірі 2076,22 грн, а також за кредитним договором № 1010632098 від 18.10.2022 в сумі 3099,64 грн.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що в порушення умов договору відповідачка фактично отримані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула, суму процентів не сплатила, чим порушила права кредитора, зважаючи на що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 32372,41 грн, а саме: 1) по кредитному договору № 2001655022001 від 12.08.2020 21126,39 грн, з яких: 10831,75 грн заборгованість за кредитом; 10294,64 грн заборгованість за процентами; 2) по кредитному договору № 1010632101 від 18.10.2022 4180,03 грн, з яких: 4179,54 грн заборгованість за кредитом; 0,49 грн. заборгованість за процентами; 3) по кредитному договору № 1010632098 від 18.10.2022 7065,99 грн, з яких: 7065,08 грн. заборгованість за кредитом; 0,91 грн. заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості зі сплати комісії за кредитним договором № 1010632101 від 18.10.2022 в розмірі 2076,22 грн, а також за кредитним договором № 1010632098 від 18.10.2022 в сумі 3099,64 грн слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2662,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 447 від 14.01.2026 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2295,52 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (32372,41 грн х 100 % : 37548,27 грн = 86,22 %. 2662,40 грн х 86,22 % = 2295,52 грн).

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості в розмірі 32372,41 грн (тридцять дві тисячі триста сімдесят дві гривні 41 копійка), а саме: 1) по кредитному договору № 2001655022001 від 12.08.2020 21126,39 грн, з яких: 10831,75 грн заборгованість за кредитом; 10294,64 грн заборгованість за процентами; 2) по кредитному договору № 1010632101 від 18.10.2022 4180,03 грн, з яких: 4179,54 грн заборгованість за кредитом; 0,49 грн. заборгованість за процентами; 3) по кредитному договору №1010632098 від 18.10.2022 7065,99 грн, з яких: 7065,08 грн. заборгованість за кредитом; 0,91 грн. заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості зі сплати комісії за кредитним договором № 1010632101 від 18.10.2022 в розмірі 2076,22 грн, а також комісії за кредитним договором № 1010632098 від 18.10.2022 в сумі 3099,64 грн, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2295,52 грн (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень 52 копійки).

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачкою - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05.06.2026.

Дані відносно позивача:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»

код ЄДРПОУ 14282829

місцезнаходження: вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_1

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА