Рішення № 137176241, 08.06.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1754/26

2/171/3170/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря судового засідання Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Кузьмеченко Андрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та поворот виконання рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний банк», в якому просить визнати виконавчий напис № 3268, вчинений 28.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з нього на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у сумі 18215,19 грн, таким, що не підлягає виконанню, а також порядку повороту виконання рішення стягнути з відповідача стягнуті з нього грошові кошти в сумі 4946,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 28.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 3268 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 18215,19 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем Куземченком А.С. 12.02.2018 відкрите виконавче провадження ВП № 55769992. В межах даного виконавчого провадження виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника від 21.11.2019 та постанову про арешт коштів боржника від 28.08.2023. Під час примусового виконання зазначеного виконавчого напису з позивача на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» примусово стягнуті кошти в сумі 4946,01, що визнається самим відповідачем.

Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним та не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 , посилаючись на судову практику та правові висновки Верховного Суду вважає, що виконавчий напис нотаріуса необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим.

Позивач вказує, що відповідно до інформації Міністерства юстиції України наказом Міністерства юстиції України діяльність приватного нотаріуса Хари Н.С. припинена, архів вказаного нотаріуса не був переданий до державного нотаріального архіву, що унеможливлює перевірку первинних документів, розрахунків та законності підстав вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Посилаючись на норми чинного законодавства позивач просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 3268, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з нього на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у сумі 18215,19 грн; у порядку повороту виконання рішення стягнути з відповідача на його користь стягнуті в примусовому порядку з нього грошові кошти в сумі 4946,01 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 55769992 за виконавчим написом № 3268 від 28.11.2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням сторін.

Позивач просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний бак» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. 28.05.2026 від представника відповідача до суду надійшла заява про визнання позовних вимог у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача 50% від суми витрат по сплаті судового збору.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. у судове засідання не з`явився, просить розглядати справу у його відсутності.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

28.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №3268 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № GP-7535537 від 03.04.2015 року в розмірі 18215,19 грн. на підставі якого відкрито виконавче провадження.

12.02.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А.С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 55769992 на підставі виконавчого напису №3268 від 28.11.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у сумі 18215,19 грн.

21.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А.С. винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 55769992 про арешт майна ОСОБА_1

28.08.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А.С. винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 55769992 про арешт коштів ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Міністерства юстиції України від 27.03.2023 наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.03.2021 № 280/6 діяльність приватного нотаріуса припинена з 15.03.2021. Документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса не передані на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Відповідно доч.1 ст.5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Вирішуючи позов у частині правомірності вчинення виконавчого напису нотаріусом слід зазначити наступне.

Положення ст.18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло небільше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Суд вважає доводи позивача про те, що укладений між ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не посвідчений нотаріально та вказане свідчить про те, що сам виконавчий напис вчинений за умов, що не відповідають вимогам закону, такими, що заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до приписів п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22.02.2017.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишено без змін.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999, в редакції від 29.11.2001.

Так, пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, станом на 28.11.2017 - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки представник відповідача визнав позов в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в указаній частині.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь стягнутих в примусовому порядку з нього грошових коштів в сумі 4946,01 грн. у порядку повороту виконання рішення слід зазначити наступне.

Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою ст. 444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення, постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти або вилучене його майно на користь стягувача.

Відповідно до ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.

При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Отже, до спірних правовідносин за вимогами заяви не можуть бути застосовані норми ст. 444 ЦПК України, оскільки у вищевказаному виконавчому провадженні сума заборгованості стягувалася не на підставі судового рішення, а на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, тобто у справі відсутнє судове рішення, про поворот виконання якого суд може застосувати положення ст. 444 ЦПК України, оскільки така норма підлягає застосуванню виключно до судового рішення, що скасовано у встановленому законом порядку.

У зв`язку з викладеним вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає, що до спірних правовідносин у вказаній частині вимог підлягають застосуванню положення ст.1212 ЦК України, що є належним способом захисту прав позивача, та за які сплачується судовий збір.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Крім того, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної вимоги, а саме документу, який підтверджує те, що вказану суму коштів списано установою банку.

Доводи позивача про те, що сума стягнутих коштів підтверджується роздруківкою відповіді ПАТ «Перший Український міжнародний банк» із визнанням вказаної суми є помилковими, оскільки такий доказ не є допустим на підтвердження вказаної обставини, а відповідач визнав позовні вимоги лише в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову,

Позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 331,20 грн, а такожсудові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 331,20 грн.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що відповідачем визнано позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 665,60 грн (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 665,60 грн (50 відсотків від загального розміру судового збору). Крім того, повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 665,60 грн (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 665,60 грн (50 відсотків від загального розміру судового збору).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5,12, 13,18,76-81, 89, 133,141,142, 247, 259, 263-265,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Кузьмеченко Андрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та поворот виконання рішення - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 3268, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у сумі 18215,19 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету частину судового збору, сплаченого за подання позову, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. відповідно до платіжної квитанції № 7600-8469-1198-8164 від 21.05.2026, а також частину судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. відповідно до платіжної квитанції № 8857-0972-2438-8154 від 21.05.2026.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне судове рішення складено 08.06.2026 року.

СуддяЛ. І. Кодрян