Рішення № 137174119, 30.12.2025, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3167/25

Провадження № 2/589/1939/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Шостка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

До суду через систему «Електронний суд» звернувся представник ТОВ «ФК Айконс» (далі - позивач) Пархомчук С.В. із позовом та просить стягнути зі ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором № 965945 від 15.08.2020 заборгованості за кредитним договором у сумі 11474,75 грн. та судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачкою укладено договір про надання споживчого кредиту№ 965945, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3500,00 грн, строком на 15 днів до 15.08.2020. ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» уклали договір факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021, згідно з якого право вимоги перейшло до нового кредитора. В подальшому ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК Айконс» уклали договір відступлення права вимоги №1-28/04/2021, за яким позивач став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором № 965945.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконувались і утворилась заборгованість на суму 11474,75 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3500,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 1989,75 грн.; прострочена заборгованість за процентами 5985,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України. Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала двічі надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, за якою остання зареєстрована, поштове відправлення повернуте з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання», яка проставлена 29.08.2025, та «адресат відсутній» 05.12.2025, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України потрібно вважати днем вручення цього судового рішення.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

Станом на 30.12.2025 відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

За відсутності таких клопотань, суд, відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 15.08.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 965945 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору (відповідно до п. 1.2.-1.5. договору): тип кредиту кредит, сума кредиту складає 3500,00 грн.; строк кредиту 15 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. стандартна процентна ставка становить 1,9%, знижена процентна ставка становить 0,01% в день. Відповідно до п.2.1. товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_1 .

Відповідно до реквізитів Договору №965945 від 15.08.2020, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «B422», зазначив всі свої анкетні дані, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до договору № 965945 від 15.08.2020, сторонами визначено: дата повернення кредиту (30.08.2020), нараховану суму процентів 5,25 грн.; сума кредиту 3500,00 грн.; разом до оплати 3505,25 грн.

Первісний кредитор умови договору виконав та надав відповідачу грошові кошти у сумі 3500,00 грн, що підтверджується довідкою №2643_250521092833 від 21-05-2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за №2643_250521092832 від 21.05.2025, яке на виконання умов договору на переказ коштів ФК-19/03-21 від 2019-03-12, здійснило переказ на карту № НОМЕР_2 коштів у розмірі 3500,00 грн.

28.04.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 965945 від 15.08.2020 укладеним зі ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 до ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» перейшло право вимоги до відповідача на суму 11474,75 грн.

Між ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір відступлення прав вимоги №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» відступило ТОВ «ФК Айконс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 965945 від 15.08.2020 укладеним зі ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-28/04/2021 від 28.04.2021 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 11474,75 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за кредитним договором №965945 від 15.08.2020 наданої представником позивача, станом на 21.03.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 11474,75 грн. та складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3500,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 1989,75 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5985,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на ім`я відповідача 28.03.2025 року сформована вимога про погашення заборгованості, однак підтвердження направлення ОСОБА_1 цієї вимоги, позиивач до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до такого висновку.

Мотиви та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Тлумачення ч. 1 ст.512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

ТОВ «ФК Айконс» підтвердило своє право вимоги за кредитним договором №965945 від 15.08.2020 на підставі договорів цесії та факторингу, надавши суду належні та достовірні докази, які не були спростовані відповідачем.

Наданими позивачем доказами підтверджується укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору №965945 від 15.08.2020 у письмовій формі у вигляді окремого документа, підписаного первісним кредитором і ОСОБА_1 , які містять усі істотні умови кредитування, графік платежів та зобов`язання сторін, зокрема, і щодо сплати процентів за користування кредитом за встановленою процентною ставкою, плати за обслуговування кредитної заборгованості, передбачені штрафні санкції за прострочення зобов`язання.

Частиною першою та другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Крім того, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №965945 від 15.08.2020, убачається що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, не сплачувала відсотки в повному обсязі за користування кредитними коштами, а тому утворилась заборгованість.

Так згідно з умов договору №965945 від 15.08.2020 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, в розділі четвертому визначено порядок та умови пролонгації вказаного договору, про продовження строку користування кредитом та погодження нового строку кредиту, шліхом укладення між первісним кредитором та відповідачем додаткового договору

В матеріалах відсутня погоджена первісним кредитором та ОСОБА_1 додатковий договір, який би свідчив про здійснену пролонгацію договору №965945 від 15.08.2020.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 15 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо продовження строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача тіла кредита та процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах цього строку кредитування та у розмірі погодженому сторонами під час укладення 15.08.2020 кредитного договору №965945.

Частиною першою ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розмір кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав. З метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором клопотань або заяв суду не заявляв.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені кредитним договором №965945 від 15.08.2020, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає за правомірне позов задовольнити частково на загальну суму 3505,25 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно з платіжної інструкції №11171 від 18.06.2025 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 739,98 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: договір про надання правової допомоги від 16.06.2025 року №16.06.2025, акт про отримання правової допомоги від 22.08.2025; рахунок №22.08.2025-7 від 22.08.2025; платіжну інструкцію №11952 від 22.08.2025 на суму 10500,00 гривень.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню обґрунтовані та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3207,75 грн у відсотковому співвідношені задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 5, 13, 15, 512, 525-526, 625-627,634, 638, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 279, 351-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (код ЄДРПОУ: 44334170, адреса місцезнаходження вул. Саперне Поле, буд. 12, офіс 1008, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 965945 від 15.08.2020 в сумі 3505 (три тисячі п`ятсот п`ять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (код ЄДРПОУ: 44334170, адреса місцезнаходження вул. Саперне Поле, буд. 12, офіс 1008, м. Київ) суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 739 (сімсот тридцять дев`ять) гривень 98 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3207 (три тисячі двісті сім) гривень 75 копійок у відсотковому співвідношенні задоволених позовних вимог.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складання повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2025 року.

СуддяЧ.М.Теміров