Рішення № 137173509, 22.05.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2645/23

Провадження № 2/452/689/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача

адвокатів Фостяка А.Я., Косик Л.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Медвідь В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що із 06.04.1999 року він з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , - у квартирі, що належить позивачу на праві приватної власності. Почавши фактично спільно проживати однією сім`єю, сторони планували зареєструвати шлюб в органах РАЦС згодом, проте цього так і не зробили. Незважаючи на те, що вони не перебували в офіційному шлюбі, між ними склались усталені відносини, притаманні подружжю; вони постійно фактично мешкали за однією адресою, вели спільне господарство та займались сімейним бізнесом; у них був наявний спільний бюджет, котрий витрачали на потреби сім`ї. Позивач зазначає, що за час спільного проживання вони придбали нерухоме майно за спільні кошти та внаслідок спільної праці. Їхні родичі та друзі сприймають їх як подружжя. У колі родини та спільних святкувань вони завжди були разом, спільно займались веденням підприємницької діяльності, оформленням необхідної документації. Позивач із 2004 року є фізичною особою-підприємцем, а відповідач - із 01.04.2008 року. Сторони постійно працювали, мали спільний бюджет, а зароблені кошти та зусилля вкладали у купівлю нерухомості. За час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторонами було набуто таке нерухоме майно: нежиле приміщення (лазня) загальною площею 774,1кв.м за адресою АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0866га за адресою АДРЕСА_3 , адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 107,1кв.м за адресою АДРЕСА_4 , котельня колишньої міської лазні за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 116,2кв.м, земельна ділянка площею 0,0939 за адресою АДРЕСА_3 , частина земельної ділянки площею 0,0444га за адресою АДРЕСА_5 кадастровий номер 4624285200:01:007:0250 для обслуговування житлового будинку, придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах кожному на підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 17.06.2008 року, квартира АДРЕСА_6 загальною площею 61,2кв.м, яка придбана сторонами у рівних частках належна кожному на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.08.2019 року, квартира АДРЕСА_7 загальною площею 31,2кв.м, яка придбана сторонами у рівних частках належна кожному на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2015 року. Позивач вважає, що майно, а саме: нежиле приміщення (лазня) загальною площею 774,1кв.м за адресою АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0866га за адресою АДРЕСА_3 , адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 107,1кв.м за адресою АДРЕСА_4 , котельня колишньої міської лазні за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 116,2кв.м, земельна ділянка площею 0,0939 за адресою АДРЕСА_3 , - є їх із відповідачем спільною сумісною власністю, що було набуте ними за спільні кошти для ведення спільного бізнесу.

Додатково позивач повідомляє, що із 1998 року він виїхав на заробітки за кордон у Сполучені Штати Америки; а в 1999 року до нього в США виїхала також ОСОБА_2 , де вони разом проживали та працювали. Повернувшись у 2001 році в Україну, зароблені кошти сторони почали вкладати у нерухомість для ведення спільного бізнесу. Усю документацію та бухгалтерію вели спільно. У 2006 році спільними коштами сплачували кредит. Оскільки вони були однією сім`єю, разом вирішували усі сімейні питання, у тому числі оформлення документації щодо майна (торгового приміщення кіоску), яке позивач отримав у спадок.

Із 05.05.2023 року сторони разом не проживають, не ведуть спільне господарство. Домовленість щодо спільно нажитого майна між ними не досягнута. У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється у добровільному порядку поділити спільно нажите майно, позивач просить судовим рішенням встановити факт, що сторони проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по вказаний час із урахуванням норм діючого законодавства (КпШС України); визнати спільною сумісною власністю сторін нежиле приміщення (лазня) загальною площею 774,1кв.м за адресою АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,0866га за адресою АДРЕСА_3 , адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 107,1кв.м за адресою АДРЕСА_4 , котельню колишньої міської лазні за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 116,2кв.м, земельну ділянку площею 0,0939 за адресою АДРЕСА_3 ; а також визначити за сторонами право власності по частині за кожним щодо наведеного майна; і вирішити питання судових витрат.

Представником відповідача адвокатом Медвідь В.О. подано до суду відзив на позов, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування цього в інтересах довірительки ОСОБА_2 представник посилався на правову позицію, викладену в п. 43, 44, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року в справі №523/14489/15-ц (провадження №14-22цес20). Також, спираючись на постанову Верховного Суду від 17.01.2024 року в справі №759/14906/18 (провадження №61-46бсв23) зазначив, що має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. У своєму позові ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що буцімто сторони постійно - фактично проживали разом із 09.04.1999 року по 05.05.2023 року, проте, за ці 24 роки як доказ долучає лише 10 фотосвітлин, на яких є відповідач. Будь - яких інших фотосвітлин чи письмових доказів, позивач не надає, вважають, що доводи позивача побудовані виключно на припущеннях.

Єдиний син позивача ОСОБА_3 ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий був зареєстрований з 26.02.1998 року та проживав за адресою: АДРЕСА_8 , де саме ОСОБА_2 проживала разом із ним та своєю покійною матір`ю ОСОБА_4 , (а з 2007 року із невісткою ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_6 ) займалась вихованням сина, тощо. Рішенням Самбірського міського народного суду Львівської області від 30.10.1992 року у справі №2-582/1992 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який зареєстрований у 1990 році в м. Самборі Львівської області. Натомість свідоцтво про розірвання шлюбу було виготовлено (зареєстровано) із сторони ОСОБА_1 лише 25.04.2002 року, що підтверджується копією Свідоцтва про розірвання шлюбу від того числа серії НОМЕР_1 . Ще до свого розлучення згідно постанови Самбірської опікунської ради при міськвиконкомі від 21.01.1992 року та рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради народних депутатів від 23.01.1992 року за №35, ОСОБА_1 усиновив двох дітей, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від шлюбу із ОСОБА_7 , а також надав (дозволив) їм отримати своє прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тобто особисто надав згоду на усиновлення та утримання дітей, які не були його рідними, а відтак, саме їх вважав членами своєї сім`ї та взяв на себе обов`язок їх утримання і забезпечення. Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 вже наголошує на тому, що він із 09.04.1999 року розпочав постійно фактично проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , проте, жодного слова чи згадки про рідного сина ОСОБА_3 не наводить та не згадує.

20.12.2004 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Малою М.В. було нотаріально посвідчено Договір довічного утримання, який зареєстровано в реєстрі за №5063 (далі - Договір). Зокрема, відповідно до п. І Договору ОСОБА_4 (мати відповідача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 передають у власність ОСОБА_3 2/3 частини квартири АДРЕСА_9 , а взамін цього ОСОБА_3 зобов`язується забезпечувати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 утриманням та доглядом довічно. Тобто, ОСОБА_2 нотаріально підтвердила про те, що її довічне утримання та догляд буде здійснювати єдиний рідний син, а не будь - яка інша фізична особа. Вказаний договір є чинним. Як мати відповідача та і вона сама потребувала та потребує тепер догляду, підтримки та допомоги за станом здоров`я згідно даних медичних висновків, оскільки із 2016 року відповідач є інвалідом ІІІ групи, а з травня 2023 року вже інвалідом ІІ групи. З цією метою її син, а після його одруження 12.10.2007 року із ОСОБА_12 і невістка ОСОБА_5 постійно старались бути та є поруч з нею, разом працювали та працюють по сьогоднішній день, мають спільний сімейний - єдиний бюджет, проживають за однією адресою. Відповідач наголошує на тому, що практично усе своє життя вона пропрацювала та працює за адресою: АДРЕСА_2 та її метою було максимально викупити усі приміщення, які до неї відносились разом із земельною ділянкою, - для того щоб залишити все вказане майно своєму єдиному сину. Відтак, усі зароблені лише та виключно відповідачем кошти, та кошти (прибуток) юридичних осіб, єдиним засновником яких була ОСОБА_2 (а також кошти, які заробляли її син, невістка) вони вкладали у придбання нерухомості, яка в майбутньому залишиться єдиним членам сім`ї відповідача, а саме сину ОСОБА_3 разом із його сім`єю. Більше того усі ремонти у придбаних МПП «Телець» приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 , а також догляд і утримання за вказаними приміщеннями та земельною ділянкою, здійснював та здійснює виключно та лише син відповідача - ОСОБА_3 за власний рахунок. Для того щоб не розриватись між домом ( АДРЕСА_8 ) і роботою ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_2 ще 2012 року замовила та розробила проект реконструкції горища нежитлової будівлі під житло по АДРЕСА_2 , отримала містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт (де син відповідача і розпочав ремонтні роботи), оскільки вони разом із сином та невісткою планували переобладнати усе горище під житло та переїхати усі разом (в тому числі ОСОБА_4 ) туди жити, - тобто, за місцем їхньої постійної роботи для того щоб постійно бути один поруч з одним, а не розриватись між роботою і домівкою. Із загостренням хвороби у матері відповідача - ОСОБА_4 (інфаркт 2013 року), тощо, а в подальшому з 2016р. і загострення хвороб самої відповідача вказана ідея не була реалізована. Також згідно Акту про засвідчення факту проживання від 12.03.2024 року, який засвідчено начальником КП Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат» вбачається те, що за адресою АДРЕСА_8 проживає ОСОБА_2 (співвласник квартири) та проживала її мати, за якою вона здійснювала постійний догляд у зв`язку з її хворобою до дня смерті її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також проживає за цією адресою по сьогодні зі своїм сином ОСОБА_13 , невісткою ОСОБА_14 і внучкою ОСОБА_15 . Відповідач зазначає, що відносини між нею та ОСОБА_1 носили ознаки підприємницького характеру, а не сімейного. Сторони не жили разом, між ними були періодичні вільні відносини, які не тягнуть за собою жодних обов`язків одне перед одним.

Майно наведене у п. 3 та 4 позовних вимог, не має абсолютно жодного відношення до ОСОБА_1 . Приміщення лазні по АДРЕСА_10 в загальною площею 116,2кв.м.; адміністративно - виробничі приміщення по АДРЕСА_4 загальною площею 107,1кв.м. є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки такі набуті нею в результаті ліквідації МПП «Телець», яке і було стороною договорів купівлі - продажу вищенаведеного майна, і саме останнє як юридична особа проводило розрахунки із продавцем за придбання даного майна.

Щодо спірних земельних ділянок, то вони знаходяться саме під вищенаведеними об`єктами нерухомості та їх будь - який поділ чи виділ є неможливим, які на підставі договорів купівлі - продажу набуло у приватну власність МПП «Телець», а в подальшому в результаті ліквідації такого право власності було переоформлено на єдиного Засновника юридичної особи ОСОБА_2 , вказані земельні ділянки є особистою приватною власністю відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представники-адвокати Фостяк А.Я., Косик Л.А. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, в обґрунтування посилались на викладені у позові обставини.

Відповідач та її представник-адвокат Медвідь В.О. позов заперечили з підстав, викладених у поданому відповідачем відзиві та просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, котрі по суті спору суду нічого конкретного не ствердили ані не показали, встановивши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами суд уважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Судом установлено, що згідно даних будинкової книги для прописки громадян, які проживають за адресою АДРЕСА_2 , наявні записи щодо прописки ОСОБА_1 із 22.12.1998 року та ОСОБА_2 із 06.04.1999 року. Витяги з реєстру територіальної громади від 17.05.2023 року підтверджують реєстрацію сторін за вказаною адресою.

Із копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 18.11.1998 року серії НОМЕР_2 відомо, що частина житлового будинку (будинковолодіння) з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 дійсно належить ОСОБА_1 .

Із доданих до позову фотосвітлин відомо про присутність сторін у справі на висвітлених заходах (весільних церемоніях, що датовані 17.07.2010р, 2012р), де вони завжди стоять поряд, що вказує на те, що вони не є чужими людьми одне для одного. Фотосвітлина із позначкою дати 2019р. відображає сімейну атмосферу, а не офіційні заходи. На фотосвітлині, що зроблена біля каплиці Різдва Івана Хрестителя у м. Самборі на меморіальній дошці записана хронологія, де зазначено, зокрема «швагри ОСОБА_16 та ОСОБА_17 побудували купальню». Як пояснив у позові позивач, ОСОБА_16 є чоловіком рідної сестри ОСОБА_18 - ОСОБА_19 . Термін «швагро» в українській мові означає термін свояцтва. Стороною відповідача даний факт не спростовано. Рахунок на оплату №43053 щодо проживання в готельно-оздоровчому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та письмові підтвердження на надання туристичних послуг засвідчують, що отримувачами цих послуг були саме сторони у справі.

Копії квитанцій від 26.05.2006 року, де у графі «підпис платника» наявний підпис ОСОБА_2 , а у квитанції від 20.06.2006 року у вказаній графі - особистий підпис ОСОБА_1 , підтверджують спільну сплату сторонами кредиту.

У копії постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2006 року, де предметом позову було зобов`язати підписати Акт від 13.07.2006 року державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію - торгового приміщення кіоску по АДРЕСА_11 , подати його на затвердження та реєстрацію у встановлений строк, відомо, що позивачем у справі був ОСОБА_1 , а його представником - ОСОБА_2 , що підтверджує спільну участь сторін у розгляді наведеного спору.

Однак, спираючись на дані докази, не можна однозначно стверджувати про факт саме проживання сторін однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу. У судовому засіданні про вказаний період жодним із сторін, ані чітко свідки жодним чином не ствердили про їх перебування у близьких стосунках як чоловіка та жінки, про ведення ними спільного побуту, - а тому на переконання суду їх спільна присутність на певних подіях, проставляння підписів у 2006 році в фінансових документах при відсутності інших наведених ознак не можуть свідчити, що тоді між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Із пунктів 3.6 ч. 3 договорів купівлі-продажу від 12.08.2015 року, укладених між Самбірською міською радою Львівської області в особі секретаря Дацюка В.В. та ОСОБА_2. відомо, що покупець довів до відома продавця, а останній взяв до уваги той факт, що покупець (тобто ОСОБА_2 ) неодружена, у шлюбі та стосунках без укладення шлюбу не перебуває, гроші, за які вона придбаває земельну ділянку є її особисті. Предметами вказаних договорів були земельні ділянки площею 0,0866га у АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення, лазня), кадастровий номер 4610900000:05:077:0062 та земельна ділянка площею 0,0939га у АДРЕСА_2 , на якій розташована котельня колишньої міської лазні, кадастровий номер 4610900000:05:077:0063. Дані договори є чинними; ні на момент їх укладення, ні у подальшому ОСОБА_1 не висловлював своїх заперечень щодо викладеного та жодним чином не спростував це і під час розгляду справи по суті (том 1 а. с. 23-26, 34-37).

Крім цього у тексті договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 від 12.11.2015 року (п. 7) зазначено, що покупці, якими вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повідомили, що вони в шлюбі та сімейних відносинах відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України не перебувають. Цей договір підписано сторонами у присутності державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я., - ким вказаний договір і посвідчено.

Вказані докази спростовують твердження позивача про факт його проживання із відповідачем однією сім`єю із 06.04.1999 року.

Натомість у договорі купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_13 від 14.08.2019 року та долученій до нього заяві зазначено про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджують той факт, що вони перебувають між собою у фактичних шлюбних відносинах, проживають однією сім`єю, та дають один одному згоду на придбання (купівлю) кожним з них по (одній другій) частці квартири АДРЕСА_6 , на відомих їм умовах. Майно, що набувається, буде їх спільною власністю подружжя. Сторони ствердили, що дії кожного з них спрямовані на придбання зазначеного нерухомого майна, відповідають інтересам їхньої сім`ї та їхньому спільному волевиявленню. Вказане однозначно підтверджує факт проживання сторін однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу із серпня 2019 року. Як судом установлено з пояснень сторін, у березні 2022 року відповідач виїхав за межі України, відтак з цього часу між сторонами припинилось їх спільне проживання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Також у постанові Верховного Суду у складі КЦС у справі №544/1274/16-ц, 18.07.2018, зазначено: Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. ВС також зазначив, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Беручи до уваги викладені вимоги суд доходить висновку, що сторони у справі в період із серпня 2019 року по березень 2022 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати, взаємні права і обов`язки. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували. Отже, вони проживали однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, про що самі ствердили у договорі купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_13 від 14.08.2019 року; також у судовому засіданні навели факт піклування один про другого, коли ОСОБА_2 робили оперативне втручання у м. Чернівці в 2019-2020р.р. за присутності ОСОБА_1 . Однак, таке саме по собі проживання не може слугувати причиною для будь-якого поділу набутого ними майна, оскільки жодних доказів придбання і в який спосіб суду ні ніким, ані нічим не наведено. Тому суд у цій частині стосовно майнового питання відмовляє за недоведеністю.

Щодо вимог позивача в частині визнання майна спільною сумісною власністю та подальше визнання за сторонами права власності по за кожним з них щодо цього майна, то у задоволенні позову суд відмовляє повністю виходячи із таких підстав:

Судом установлено, що 28.06.1997 року між представництвом ФДМУ в м. Самборі з однієї сторони та товариством покупців ДКП «ІНФОРМАЦІЯ_4» в особі голови товариства покупців ОСОБА_2 з другої сторони, було укладено договір купівлі - продажу приміщення при викупі, який зареєстровано в реєстрі за №1636, відповідно до п. 1.1. продавець зобов`язується передати у власність покупця державне майно - прибудову до лазні державно - комунального підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_4», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розташоване на земельній ділянці площею 109,5кв.м. Покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, зазначеному в цьому договорі. Прибудова складає 3/25 від всього будинковолодіння, що підтверджується копією відповідного договору (Т. 2 а. с. 47-48).

30.06.1997 року між представництвом ФДМУ в м. Самборі з однієї сторони та товариством покупців ДКПП «ІНФОРМАЦІЯ_4» в особі голови товариства покупців ОСОБА_2 з другої сторони, було підписано Акт передачі майна державного підприємства, що підтверджується відповідною копією (Т. 2 а. с. 49).

12.08.1997 року начальником регіонального відділення Самбірського представництва ФДМУ по Львівській області було видано свідоцтво на власність за №153 на прибудову ДКПП «ІНФОРМАЦІЯ_4», що становить 3/25 частки будинковолодіння в АДРЕСА_2 на ім`я голови товариства покупців ДКП «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2, що підтверджується відповідною копією (Т. 2 а. с. 50).

Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 18.09.1997 року за №529 «Про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілець», за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 вирішено зареєструвати ТзОВ «Тілець» за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 2 а. с. 51-52).

Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 19.02.1998 року за №65 «Про надання окремого будинкового номеру з закріпленням земельної ділянки і переобладнанням частини прибудови до лазні по АДРЕСА_2 під житло», за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 , було вирішено надати окремий вуличний номер АДРЕСА_14 із закріпленням земельної ділянки площею 324кв.м., а також надано дозвіл ТзОВ «Тілець» переобладнати другий поверх приміщення по АДРЕСА_2 під житло із добудовою сходової клітки, кухні, санвузла та інших господарських і складських приміщень, що підтверджується відповідною копією (Т. 2 а. с. 53).

02.08.1998 року було проведено Загальні збори Учасників ТзОВ «Тілець» (присутні 2 осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), якими оформлено протоколом №2 із наступним порядком денним: - про перереєстрацію ТзОВ «Тілець» в ПП «Телець» у зв`язку з виходом учасника з ТзОВ «Тілець» ОСОБА_1 ; - про поділ майна ТзОВ «Тілець» при виході учасника з ТЗОВ «Тілець». За результатом проведених зборів було вирішено перший поверх площею 107,1кв.м. віддати ОСОБА_2 під приватне підприємство, а другий поверх віддати ОСОБА_1 під житлове приміщення площею 108,6кв.м. (квартиру), що підтверджується копією відповідного протоколу (Т. 2 а. с. 54-55).

21.08.1998 року ОСОБА_2 одноособово (як єдиний Засновник) було зареєстровано Мале приватне підприємство «Телець», код ЄДРПОУ: 30078778 за юридичною адресою: Львівська область м. Самбір вул. Спокійна, буд. 5а, що підтверджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.08.2023 року за №574459279593 (Т. 2 а. с. 56-58). Вказана обставина додатково підтверджується копією Статуту МПП «Телець» в редакції від 10.08.1998 року, де в розділі І абз. 1 зазначено про те, що МПП «Телець» створено на приватній власності ОСОБА_2 . Відповідно до п.1.1. Статуту МПП «Телець» вбачається те, що останнє створене на приватні власності громадянки України ОСОБА_2 (Т. 2 а. с. 59-61, 62).

22.10.1998 року рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради за №521 «Про розподіл приміщень по АДРЕСА_15 і затвердження ідеальних часток» було вирішено: «Закріпити за МПП «Телець» (ОСОБА_2) - перший поверх будівлі, що становить частину від цілого будинку, за ОСОБА_1 , як компенсацію вкладених у товариство коштів - другий поверх, як житлову приватну квартиру, що становить частину від цілого будинку по АДРЕСА_15 , що підтверджується копією відповідного рішення (Т. 2 а. с. 63).

18.11.1998 року Самбірським МБТІ було видано МПП «Телець» реєстраційне посвідчення на 1/2 адміністративно - виробничого приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 2 а. с. 64).

09.08.2002 року між Самбірською міською радою з однієї сторони та МПП «Телець» в особі ОСОБА_2. з другої сторони, було укладено договір купівлі - продажу, який зареєстровано в реєстрі за №3576, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю приміщення міської лазні ДКП «ІНФОРМАЦІЯ_4» загальною площею 774,1кв.м., яке складається в цілому з 74 кімнат у АДРЕСА_2 , розміщеного на земельній ділянці Самбірської міської ради, а покупець зобов`язується прийняти вказане приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, що підтверджується копією відповідного договору (Т. 2 а. с. 65).

23.10.2002 року відділом комунального майна Самбірської міської ради було видано свідоцтво про власність МПП Телець» на приміщення міської лазні ДКП «ІНФОРМАЦІЯ_4» площею 774,1кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною копією (Т. 2 а. с. 66).

21.03.2006 року між Самбірською міською радою з однієї сторони та МПП «Телець» в особі ОСОБА_2. з другої сторони, було укладено договір купівлі - продажу (викуп орендарем), який зареєстровано в реєстрі за №830, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю: нежитлову будівлю - котельню колишньої міської лазні в будинку АДРЕСА_2 , площа якої становить 116,2кв.м., а покупець зобов`язується прийняти вказану нежитлову будівлю і сплатити за неї ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі та використовувати приміщення без зміни профілю діяльності протягом десяти років, що підтверджується копією відповідного договору (Т. 2 а. с. 67).

21.03.2006 року між відділом комунального майна Самбірської міської ради з однієї сторони та МПП «Телець» в особі ОСОБА_2. з другої сторони, було підписано Акт №93 передачі майна державного підприємства, що підтверджується відповідною копією (Т. 2 а. с. 68).

28.04.2006 року Самбірським МБТІ було видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №105226674 на ім`я МПП «Телець» на котельню колишньої міської лазні за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 2 а. с. 69).

16.07.2008 року ОСОБА_2 звернулась із заявою на ім`я Самбірського міського голови, де просила у зв`язку із ліквідацією МПП «Телець» переоформити право власності на приміщення лазні загальною площею 774,1кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , приміщення котельні загальною площею 116,2кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , та адміністративно - виробниче приміщення по АДРЕСА_4 , загальною площею 107,1кв.м. на неї, що підтверджується копією відповідної заяви (Т. 2 а. с. 70).

18.09.2008 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради було прийнято рішення «Про переоформлення права власності» за №484, відповідно до якого вирішили: «Переоформити право власності на приміщення лазні по АДРЕСА_10 , загальною площею 116,2кв.м.; адміністративно - виробничі приміщення по АДРЕСА_4 загальною площею 107,1кв.м. з МПП «Телець» на ОСОБА_2 », що підтверджується копією відповідного рішення (Т. 2 а. с. 71).

Із договорів купівлі-продажу від 12.08.2015 року, укладених між Самбірською міською радою Львівської області в особі секретаря Дацюка В.В. та ОСОБА_2. (пункти 3.6 ч. 3) відомо, що покупець довів до відома продавця, а останній взяв до уваги той факт, що покупець (тобто ОСОБА_2 ) неодружена, у шлюбі та стосунках без укладення шлюбу не перебуває, гроші, за які вона придбаває земельну ділянку є її особисті. Предметами вказаних договорів були земельні ділянки площею 0,0866га у АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення, лазня), кадастровий номер 4610900000:05:077:0062 та земельна ділянка площею 0,0939га у АДРЕСА_2 , на якій розташована котельня колишньої міської лазні, кадастровий номер 4610900000:05:077:0063. Дані договори є чинними та викладене у них підтверджує придбання зазначених земельних ділянок за особисті кошти відповідача, - а саме ОСОБА_2 .

Крім цього із тексту договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 від 12.11.2015 року (п.7) відомо, що покупці (якими вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) повідомили, що вони в шлюбі та сімейних відносинах відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України не перебувають. Цей договір чітко засвідчує, що сторони особисто підтвердили та визнали факт того, що кошти за які було придбано вказане майно, а це 12.11.2015р., були виключно і лише особистою приватною власністю кожної із сторін та вони у сімейних відносинах відповідно до ст. 74 СК України не перебувають.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що усі без виключення об`єкти нерухомого майна були набуті МПП «Телець» (єдиним учасником та директором якого була ОСОБА_2 ), а в подальшому у зв`язку із ліквідацією підприємства переоформлені на ОСОБА_2 та особисто самою ж ОСОБА_2 (земельні ділянки) - до 20.08.2015 року включно. Договори купівлі-продажу вищенаведеного нерухомого майна, як і рішення органів місцевого самоврядування, які стали підставою для укладення відповідних договорів є чинними.

Положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу. Однак, при розгляді справи судом не встановлено підстав, які б давали можливість стверджувати, що майно, яке позивач просить визнати спільною сумісною власністю із визнанням за сторонами часток, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання. Беручи до уваги вищевикладені докази суд дійшов висновку, що це майно є особистою приватною власністю відповідача та придбане нею у період, коли сторони разом як одна сім`я не проживали.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до кодексів України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених процесуальним Кодексом випадках, а тому не вправі з власної ініціативи захищати інтереси. Відтак, судом із позиції представників-адвокатів Фостяка А.Я., Косик Л.А. не з`ясовано, які реально права довірителя порушені відповідачем, а також те, чи є метою пред`явлення позову в інтересах позивача ОСОБА_1 захист (відновлення) прав довірителя і законних інтересів і чи можливо при обраному ними способі захисту відновити (захистити) його права. Позиція сторони позивача по суті нічим не була доказана і не підкріплена, а саме: ні сміхотворними показаннями свідка ОСОБА_20 , загальними показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , декількома фотосвітлинами, котрі сторони коментували кожен на свій лад (інтерес), відеороликом вияснювань стосунків між сторонами, який навпаки стверджує що сторони в такий же спосіб (конфліктний) і разом час від часу проживали; а за основне із безпосередніх пояснень позивача ОСОБА_1 про спільне перебування за кордоном, чи про спільний відпочинок, спільний побут і виокреслені ним про це деякі деталі, а також про придбання як спірного у цивільній справі майна, так про інше (квартири, дачу, приміщення магазину), - то жодним чином представниками-адвокатами про це не конкретизовано ніякими письмовими доказами, нічим іншим не підтверджено і клопотань про витребування доказів перед судом не заявлялось, - що свідчить не інакше як про безпідставність цивільного спору. За результатом доказування на декількох фотосвітлинах без будь-яких чеків, письмових документів (актів, заяв, договорів, тощо), чітких показань свідків та іншого, а за основне відсутність відповіді на запитання що було перешкодою для них обидвох укласти шлюб, - позиція позивача зводиться до розуміння, що спірні майнові об`єкти є їх із відповідачем спільною сумісною власністю, що ніби було набуте ними за спільні кошти для ведення спільного бізнесу, - що жодним чином не указує, що вони були однією сім`єю, разом вирішували усі сімейні питання як чоловік і жінка. Напротивагу цьому позиція відповідача про ведення такого спільного бізнесу зводилась до господарських відносин і вона вважала найосновніше позивача за підлеглого працівника, що знайшло своє місце в судовому засіданні та є підтвердженим документально, - про вказане вище все наведено.

За змістом ст. 19 Конституції України способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, тобто суд може прийняти лише таке рішення, можливість ухвалення якого передбачена законодавством. Способи захисту прав мають бути встановлені законом або випливати із його положень чи бути передбачені договором, - про що вище було зазначено. При цьому можливість пред`явлення конкретних позовних вимог та прохання про застосування конкретного способу захисту порушеного права в тих чи інших правовідносинах має бути передбачена законодавством, тобто юридично можливою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Узагальнюючи все вище наведене, суд прийшов до висновку про недоведеність і безпідставність позиції позивача стосовно порушеного ним майнового спору, оскільки в такий спосіб стороною позивача не доведено, що спірне майно могло йому належати в порядку надбання у подружжі, відтак позов не підлягає задоволенню. Таке вирішення спору базується виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи подані суду документи. Тому спірне майно, право на яке заявляє позивач, за результатом поданих сторонами документів, є особистою приватною власністю відповідача та не підлягає поділу між сторонами по справі. Вимоги позивача щодо цього майна не підкріплені доказами, які б давали підстави стверджувати про спільний вклад обох сторін спільними коштами та зусиллями щодо його придбання, відтак з урахуванням викладеного вище у сукупності ці вимоги задоволенню не підлягають в силу їх необґрунтованості на недоведеності жодними доказами.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з серпня 2019 року по березень 2022 року.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 1 червня 2026 року повного судового рішення.

Суддя