Рішення № 137173255, 08.06.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №442/3423/26

Провадження №2-а/443/12/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Шальвіра І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Жидачівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Галишина А.В.,

представника відповідача Кутковської Л.В.,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Галишин А.В. подав до суду позов до Департаменту патрульної поліції (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Жидачівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії 5АВ № 11364322 від 11.07.2025 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що позивач є засудженою особою та фактично перебуває в умовах несвободи. Він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, початок строку відбування покарання 15.02.2024, кінець строку 15.02.2030. Оскаржувана постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, якщо вона ґрунтується лише на формальному посиланні на факт нібито вчинення правопорушення без належного доказового підтвердження. Сам факт винесення постанови не є доказом вини особи. Обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача. Позивач не визнає законність притягнення його до адміністративної відповідальності, а відповідач повинен надати суду всі матеріали, на підставі яких було винесено постанову, зокрема протокол або інші процесуальні документи, пояснення особи, докази повідомлення особи про розгляд справи, докази вручення постанови, матеріали фото-, відеофіксації, докази наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву (а.с.39-44), в обґрунтування якого покликаючись на те, що згідно примітки статті 122 КУпАП суб`єктом даного правопорушення, якщо воно зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. У разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ст. 14-2 КУпАП. Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 11.07.2025 року, у день вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі власником даного транспортного засобу є ОСОБА_1 , тобто Позивач. Таким чином, відповідальну особу за вчинене адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі встановлено вірно, ОСОБА_1 як власника транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1 . Тобто, чітко передбачено законодавчими нормами, що власник транспортного засобу (ТЗ) може бути звільнений від відповідальності, а суб`єктом правопорушення може стати фактичний водій лише за умови, що було ініційовано процедуру внесення змін до постанови на підставі абзацу третього частини першої статті 279-3 КУпАП. Доводи позивача про незаконність притягнення його до відповідальності та винесення спірної постанови є необґрунтованими. Перебування Позивача в установі виконання покарань не позбавляло його можливості визначити належного користувача транспортного засобу. Чинне законодавство (зокрема п. 3 ч. 3 ст. 245 ЦК України та Постанова КМУ № 1197) надавало Позивачу повне право посвідчити відповідну довіреність у начальника установи та уповноважити третіх осіб зареєструвати належного користувача в СЦ МВС. Позивач цим правом не скористався, належного контролю за використанням свого майна не забезпечив, а тому несе повну відповідальність за наслідки його експлуатації згідно ст. 14-2 КУпАП України. Позивач не долучив до позовної заяви жодних доказів дотримання ним умов звільнення від адміністративної відповідальності. З огляду на системний аналіз правових норм можна дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви, оскільки Позивачем не було дотримано імперативно визначеного статтею 279-3 КУпАП та Порядком № 833 алгоритму дій щодо добровільного визнання провини фактичним водієм у встановлений 20-денний строк, відповідальна особа не може бути звільнена від адміністративної відповідальності в судовому порядку шляхом перекладення такого обов`язку на суб`єкта владних повноважень. Постанова серії 5АВ №11364322 від 11.07.2025 є законною, а дії інспектора Департаменту патрульної поліції який виніс постанову відносно позивача є правомірні.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснив, що він з 15.02.2024 перебуває за ґратами. Його автомобіль конфіскований та переданий військовій частині.

Представник позивача позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини та мотиви.

Представник відповідача позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечила, покликаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини та мотиви. Окрім цього, зауважила, що відповідачу не була відома інформація про долю транспортного засобу і про його конфіскацію. Власником транспортного засобу є ОСОБА_1 і ним не вжито заходів щодо внесення відповідних змін, відтак оскаржувана постанова є правомірною.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представниками відповідача подано заяву та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.53-54, 62).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.05.2026 поновлено позивачу строк на подання позову, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та звільнено позивача від оплати судового збору за подання цієї заяви (а.с.23-24).

Ухвалою від 22.05.2026 задоволено клопотання позивача та його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.25-26, 27-28).

Ухвалою від 26.05.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.59-60).

Ухвалами від 29.05.2026 та 03.06.2026 доручено ДУ «Дрогобицька виправна колонія» забезпечити участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.99-100, 104, 119-120).

Також, судом оприлюднено на веб-порталі Судової влади України повідомлення про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи № 442/3423/26 (а.с.38, 102, 121).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2024, який набрав законної сили 29.01.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України та призначено йому покарання, з урахуванням статей 69, 70 КК України, у виді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Речові докази, зокрема, автомобіль «Volkswagen Golf», рік випуску 2000, р.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 та 2 пари ключів до автомобіля «VolkswagenGolf» конфісковано (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122704962).

За змістом повідомлення ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» від 16.04.2026 ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 30.10.2024 з 15.02.2024 по 15.02.2030 (а.с.5).

Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС від 21.02.2025 за виконавчим листом про конфіскацію в дохід держави всього належного майна ОСОБА_1 накладено арешт на все належне майно останнього (а.с.108).

Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС від 05.06.2025 встановлено, що згідно наказу голови ЛОДА № 48/25 від 30.05.2025 та акту приймання-передавання майна від 05.06.2025 автомобіль «Volkswagen Golf», рік випуску 2000, НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 та 2 пари ключів до цього автомобіля передано військовій частині НОМЕР_4 , у зв`язку з чим припинено розшук зазначеного майна (а.с.107).

Згідно з реєстраційною карткою ТЗ легковий автомобіль марки та моделі «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2000, VIN № НОМЕР_3 , зареєстрований за власником ОСОБА_1 . Дата реєстрації 24.09.2022. Знято з обліку 05.12.2025 (а.с.50).

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії 5АВ № 11364322 від 11.07.2025 ОСОБА_1 10.07.2025 о 13 год 40 хв за адресою Р01 Київ-Обухів 3+461 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушив пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (а.с.8, 47-49).

За постановою серії 5АВ № 11364322 від 11.07.2025 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі у сумі 680,00 грн (а.с.6-7, 13-14).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Норми права, які застосував суд.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом вимог пункту 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Нормою підпункту «б» пункту 12.9. ПДР встановлено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно з приміткою до цієї статті, суб`єктом правопорушення є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Нормами статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, згідно зі статтею 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Аналогічну норму щодо звернення до уповноваженого органу у 20-денний строк особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, містить також розділ III «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1197 від 14 листопада 2018 року «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Нормою статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється, зокрема, у разі конфіскації майна.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Отже, після конфіскації майна (транспортного засобу) колишній власник втрачає усі правомочності власника щодо цього майна, а останнє переходить у власність держави.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, визначає механізм державної реєстрації транспортних засобів та перелік документів, необхідних для її здійснення.

Так, відповідно до пункту 8 зазначеного Порядку документом, що підтверджує правомірність набуття транспортного засобу, є, зокрема, рішення про безоплатну передачу конфіскованого майна, винесене комісією, утвореною відповідно до пункту 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.

Таким чином, Порядок № 1388 прямо визнає рішення комісії про передачу конфіскованого майна належною та достатньою правовою підставою для набуття транспортного засобу особою, якій його передано.

Пунктом 11 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів проводиться на підставі рішення суду про конфіскацію та рішення Кабінету Міністрів України або комісії про передачу такого транспортного засобу.

Положення Порядку № 1388 покладають обов`язок щодо державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на особу, яка набула транспортний засіб та звертається для проведення відповідної реєстраційної дії. Після конфіскації транспортного засобу колишній власник не має правових підстав для здійснення його державної реєстрації чи перереєстрації, оскільки втрачає право власності на нього та будь-які повноваження щодо розпорядження таким майном.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд звертає увагу на те, що в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваної постанови, фактично виходить виключно з відомостей реєстраційної картки транспортного засобу, відповідно до яких станом на дату вчинення адміністративного правопорушення автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зареєстрований за ОСОБА_1 .

Разом з тим такий формальний підхід не враховує встановлених судом обставин щодо правового статусу спірного транспортного засобу на момент вчинення правопорушення.

Судом встановлено, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2024, який набрав законної сили 29.01.2025, автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , конфісковано в дохід держави. Надалі постановою державного виконавця від 05.06.2025 встановлено факт передачі зазначеного транспортного засобу військовій частині НОМЕР_4 . Таким чином, станом на 10.07.2025, тобто на дату вчинення адміністративного правопорушення, автомобіль вже вибув із власності позивача та був переданий іншому суб`єкту у встановленому законом порядку.

Суд наголошує на тому, що право власності припиняється, зокрема, у разі конфіскації майна. Після припинення права власності особа втрачає усі правомочності власника щодо такого майна, а саме право володіння, користування та розпорядження ним.

За таких обставин суд доходить переконання, що на момент вчинення адміністративного правопорушення позивач фактично та юридично був позбавлений будь-якої можливості володіти, користуватися або розпоряджатися спірним транспортним засобом, а тому не може розглядатися як особа, яка повинна нести відповідальність за його подальшу експлуатацію.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач був зобов`язаний визначити належного користувача транспортного засобу, внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів або скористатися механізмом звільнення від відповідальності, передбаченим статтею 279-3 КУпАП.

Зазначені доводи ґрунтуються на припущенні, що на момент вчинення правопорушення позивач залишався власником транспортного засобу та зберігав щодо нього права й обов`язки власника. Однак такі припущення спростовуються дослідженими судом доказами, які підтверджують припинення права власності позивача на автомобіль у зв`язку з його конфіскацією та подальшою передачею військовій частині.

Більше того, після конфіскації транспортного засобу позивач був позбавлений не лише фактичної можливості користуватися ним, а й правових підстав для вчинення будь-яких дій, пов`язаних із визначенням належного користувача, державною реєстрацією чи перереєстрацією такого транспортного засобу. Обов`язок щодо здійснення відповідних реєстраційних дій після набуття транспортного засобу покладається на особу, яка його набула, а не на особу, право власності якої припинилося.

Сам по собі факт того, що відомості про нового власника або користувача транспортного засобу не були своєчасно відображені у відповідному державному реєстрі, не може покладати на позивача негативні наслідки та створювати для нього обов`язок нести адміністративну відповідальність за дії, пов`язані з використанням майна, яке на момент вчинення правопорушення вже не перебувало у його власності.

Фактично позиція відповідача зводиться до того, що особа повинна нести адміністративну відповідальність за використання транспортного засобу після того, як право власності на нього припинилося внаслідок конфіскації за вироком суду та майно було передано іншому суб`єкту. Такий підхід суперечить як встановленим судом фактичним обставинам справи, так і правовій природі інституту права власності та конфіскації майна.

За наведених обставин суд вважає, що відповідач не довів правомірності винесення постанови серії 5АВ № 11364322 від 11.07.2025, а наявні у справі докази, навпаки, свідчать про відсутність належних правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, зафіксоване 10.07.2025 в автоматичному режимі.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Наведений перелік способів судового захисту у справах цієї категорії є вичерпним.

Судом встановлено, що позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії 5АВ № 11364322 від 11.07.2025.

Водночас вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною не узгоджується із передбаченими частиною 3 статті 286 КАС України способами судового захисту, а тому задоволенню не підлягає.

Натомість вимога про скасування постанови відповідає повноваженням суду, визначеним частиною 3 статті 286 КАС України, та з огляду на встановлені судом обставини підлягає задоволенню.

Разом з тим позивачем не заявлено вимоги про направлення справи на новий розгляд до компетентного органу чи про закриття справи про адміністративне правопорушення, хоча саме такі процесуальні наслідки скасування рішення суб`єкта владних повноважень передбачені частиною 3 статті 286 КАС України.

Зважаючи на встановлені судом обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та одночасно зі скасуванням оскаржуваної постанови закрити справу про адміністративне правопорушення, що забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене у сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, суд доходить переконання, що за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн, від сплати якого позивача було звільнено ухвалою суду від 22.05.2026 та який підлягав сплаті при поданні позову.

На підставі статті 19 Конституції України, статей 2, 245, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись статтями 6, 9, 19, 77, 78, 90, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул.Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Жидачівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії 5АВ № 11364322 від 11.07.2025 щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 1 статті 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення 08 червня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів