Ухвала суду № 13717287, 01.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4302/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 у справі за адміністративним позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до Державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.09.2010 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 №0000281501/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3256 грн. 66 коп. за затримку на 1911 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 6513 грн. 32 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2010 ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області проведено невиїзну документальну перевірку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків їх сплати Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал», в тому числі земельного податку з юридичних осіб, за період з 19.02.2007 по 15.03.2010, та встановлений факт несвоєчасності сплати нарахованих сум земельного податку з юридичних осіб за період з 30.09.2004 по 23.02.2010 (акт від 23.03.2010 № 62/15- 131/24359125).

Перевіркою встановлено, що до позивача протягом перевіряємого періоду за несвоєчасну сплату земельного податку за період з 30.09.2004 по 23.02.2010 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3256,66 грн.

На підставі акту від 23.03.2010 № 62/15-131/24359125) державною податковою інспекцією у місті Ватутіне Черкаської області 23.03.2010 р. винесене податкове повідомлення-рішення № 0000281501/0 про стягнення штрафу в сумі 3256,66 грн. за затримку на 1911 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 6513,32 грн., та отримане позивачем в установленому законом порядку.

Позивач платіжними дорученнями: № 43 від 26.12.2007 р. на суму 1004 грн., № 111236 від 28.03.2008 р. на суму 1038 грн. 37 коп., № 111 від 23.02.2010 р., № 696 від 29.09.2008 р № 23 від 27.02.2008 р. на суму 960 грн., № 19 від 29.04.2008 р. на суму 1038 грн. 37 коп., № 9 від 29.01.2008 р. на суму 1004 грн., та № 28 від 29.02.2008 р. на суму 72 грн. 51 коп. сплачував земельний податок за періоди, визначені в платіжних дорученнях, суми яких були направлені відповідачем не за призначенням, на погашення податкової заборгованості минулих періодів, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій відповідача, та не заперечується його представником в судовому засіданні.

Доводи апелянта полягають у тому, що в періоді, за який позивачем проводилися поточні платежі з узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку, виник податковий борг у зв'язку з його несплатою, та нараховані штрафні (фінансові) санкції, оскільки згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за рахунок сплачених позивачем поточних податкових платежів був погашений податковий борг.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача, а саме зарахуванням сплачених коштів на погашення податкового боргу без попередньої згоди платника податку, податковою інспекцією порушені його права, а факт несплати податкового зобов'язання з ПДВ за вказаний період відсутній, враховуючи наступне.

Не обґрунтовують правомірність дій апелянта його посилання на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідного до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

При цьому, апелянтом не було враховано, що зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких обмежень стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Крім того, пунктом 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції Україні 25.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що визначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, що вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано апеллянтом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зарахування відповідачем сплачених платіжними дорученнями № 43 від 26.12.2007, № 111236 від 28.03.2008, № 111 від 23.02.2010 р., № 696 від 29.09.2008, № 23 від 27.02.2008 р., № 19 від 29.04.2008 р., № 9 від 29.01.2008 р. та № 28 від 29.02.2008 р. коштів у загальному розмірі 6513 грн. 32 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб на погашення податкового боргу без попередньої згоди позивача є неправомірним та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 №0000281501/0 дійсно підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянтом не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, задоволених рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2011.