Ухвала суду № 13717285, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7758/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-7758/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно зясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.06.2007 року по 31.03.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої було складено акт від 16.09.2009 року№547/1-23-06-35234346.

Згідно висновків вказаного акту, позивачем було порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43144 грн. 00 коп., у тому числі: січень 2008 року 72 грн., березень 2008 року 6443 грн., квітень 2008 року 6522 грн., серпень 2008 року 30038 грн., вересень 2008 року 69 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за квітень 2009 року на загальну суму 10 758 грн.; п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 24175 грн. у тому числі: за 1 квартал 2008 року в сумі 5979 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 18196 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.09.2009 року № 0001242306/0, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 64716 грн. 00 коп. та від 30.09.2009 року №0001262306/0 -податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 35040 грн. 80 коп.

За результатами апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень до податкових органів вищого рівня, податкове повідомлення рішення від 30.09.2009 року №0001242306/0 залишено без змін, а податкове повідомлення рішення від 30.09.2009 року №0001262306/0 скасовано в частині донарахування 7181 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток та 2391 грн. 60 коп. штрафних санкцій та винесено нове податкове повідомлення рішення від 05.03.2010 року №0000232303/2 на загальну суму 25468 грн. 20 коп. у тому числі основний платіж 16994 грн. 00 коп. штрафні санкції 8474 грн. 20 коп.

Як свідчать матеріали справи, вказані порушення у позивача виникли за результатами укладання договору оренди та розрахунків за даним договором.

Так, між позивачем (орендар) та ДТГО «Південно-західна залізниця»(орендодавець) був укладений договір оренди № ПЗ/П-076147/НЮ від 28.11.2007 року, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме підїзну колію, яка примикає до станції Новоград-Волинський 1, що знаходиться на балансі Житомирської дистанції колії, загальною довжиною 5147, 4 м.

Витрати за орендою вказаного об`єкта оренди були віднесені до складу валових витрат, а суми ПДВ, які були сплачені у вартості плати за оренду до складу податкового кредиту.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону № 334/94, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно норм вказаної статтті, для віднесення витрат до складу валових, необхідною умовою є використання робіт та послуг, на які витрачаються кошти платника податків у господарській діяльності такого платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, за період, який перевірявся, не використовувався вказаний об`єкт оренди для господарської діяльності.

Доводи позивача щодо використання вказаної колії у власній господарській діяльності на виконання договору № 1П-07/07 про надання послуг по перевезенню (експедируванню) нафтопродуктів, який укладений між позивачем та дочірнім підприємством «Прикарпатзахідтранс»ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ НАФТОПРОДУКТІВ колегією суддів оцінюються критично. Так, колегія суддів відзначає відсутність будь-яких первинних документів щодо фактичного виконання вказаного договору. Саме первинні документи можуть свідчити про реальність вказаного договору.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно зроблено висновок про неправомірність віднесення вказаних витрат позивача до складу валових.

З приводу висновків суду у частині податкового повідомлення рішення від 30.09.2009 року № 0001242306/0, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, податкове зобов`язання з ПДВ позивачу було нараховано в частині сум ПДВ, які були включені до вартості орендних послуг та сплачених ним при розрахунку за договором оренди № ПЗ/П-076147/НЮ від 28.11.2007 року.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Однак підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи встановлення факту відсутності використання об`єкту оренди у своїй господарській діяльності, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про неправомірність формування позивачем свого податкового кредиту у даній частині.

Тому податкове повідомлення рішення від 30.09.2009 року № 0001242306/0, яким донараховано податкові зобов`язанн з ПДВ позивачу, є правомірним.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.