Рішення № 137172762, 05.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5250/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Паладич Аліна Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

06.04.2026 року ТОВ «Свеа Фінанс»» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №63/12017451 від 18.02.2022 року у розмірі 41500,00 грн. та судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №63/12017451, відповідно до якого позичальнику (відповідачу) надано у власність грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи передбачені договором платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», надалі «Позивач», «Новий Кредитор», «Фактор») було укладено Договір Факторингу №01.02- 91/23 відповідно до якого було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором №63/12017451 від 18.02.2022 року, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на дату подання позову, складає 41500,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн; заборгованість за процентами - 35100,00 грн; заборгованість за комісією - 1400,00 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явилася. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечувала, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та вважається належно повідомленим про судовий розгляд на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою у позовній заяві, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було підписано Договір позики №63/12017451.

Відповідно до Розділу 1 Договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит (надалі Кредит або Сума Кредиту) у розмірі, встановленому цим Договором а позичальник зобов`язується повернути Кредит Кредитодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за Договором у порядку і строки передбачені цим Договором. Сума Кредиту за Договором становить 5000,00 грн. Строк на який надається Кредит 365 днів. Оскільки Договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь Кредитодавця: комісія за видачу Кредиту (у фіксованому розмірі 1400,00 грн) і проценти за Договором у розмірі 2,00% від Суми Кредиту (залишку Суми Кредиту) на день. Варто зазначити, що комісія нараховується за перший період користуванням Кредитом, за який не нараховуються проценти. Проценти нараховуються за другий і наступний періоди користування Кредитом, за які не передбачено нарахування комісії. Також Договором передбачена можливість Позикодавця вимагати сплати Позичальником штрафу у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором.

Згідно п.3.1 вказаного договору, Кpeдитoдaвець надaє кpeдит шляхом пeрeдaння гoтiвкoвиx коштiв пoзичaльникy в дeнь yклaдeння догoвopy, a caмe 18 лютoгo 2022 p.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до умов ТОВ «Партнер Фінанс» відступило, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги до боржників, визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №63/12017451від 18.02.2022 року в сумі 41500,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн; заборгованість за процентами - 35100,00 грн; заборгованість за комісією - 1400,00 грн.

Перехід права вимоги також підтверджується платіжною інструкцією 9408 від 29.12.2023 відповідно до якої ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" сплатило ПАРТНЕР ФІНАНС ТОВ суму 1100076,09 грн як оплату фінансування згідно Договору факторингу №01.02-91/23 від 28.12.2023 без ПДВ.

Згідно рішення єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 року №1, назву товариства було змінено з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс».

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №63/12017451 від 18.02.2022 ОСОБА_2 має непогашену станом на дату подання позову у розмірі 41500,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 5000,00 грн; заборгованість за процентами - 35100,00 грн; заборгованість за комісією - 1400,00 грн.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, вимогами ч.1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Щодо надання суми позики відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Однак, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не надав доказів на підтвердження надання кредитних коштів за договором позики право вимоги на яке перейшло. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Відповідно до підпункту 3 пункту 102 Розділу VI Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні» від 25.09.2018 року №103 до касових документів, які оформляються надавачами платіжних послуг/комерційними агентами згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: платіжна інструкція на видачу готівки.

Відтак, належним доказом надання первісним кредитором відповідачу кредитних коштів готівкою є платіжна інструкція на видачу готівки, яка позивачем до позовної заяви не долучена.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем суми позики за кредитним договором №63/12017451 від 18.02.2022 та наявності у відповідача заборгованості у заявленому розмірі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.06.2026.

Суддя В. В. Чепка