Рішення № 137172472, 04.06.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/569/26

Провадження № 2/148/834/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Нові Кредити» (далі ТОВ «Нові Кредити») звернулося до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2023 року між ТОВ «Нові Кредити» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-690155, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 379 днів. Відповідно до умов договору кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до закінчення строку кредитування в межах дії основного періоду та другого періоду. Нарахування процентів розраховується від суми кредиту, яка залишається у користуванні позичальника.

Основний період починає свій перехід з дати надання/видачі кредиту «25 вересня 2023 року» і діє до «09 жовтня 2023 року» (включно). Під час користування кредитом в основний період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,50 % в день.

Другий період починає свій перебіг (у разі наявності заборгованості за основним періодом) з «10 жовтня 2023 року» та діє до дати повернення кредиту «09 жовтня 2024 року» (включно). Під час користування кредитом в другий період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,49 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивач зазначає, що ТОВ «Нові Кредити» виконало умови договору про надання кредиту, відповідач підписав договір за допомогою введення одноразового ідентифікатора SK4806 в особистому кабінеті, товариство перерахувало кредитні кошти на наданий відповідачем рахунок, а саме картку НОМЕР_1 , проте, відповідач не виконав обов`язку щодо повернення коштів за договором кредиту, у результаті чого станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 49900,00 грн, з яких:

4994,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

44906,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом.

Крім того, позивач вказує, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 10.10.2024 року по 26.01.2026, за який підлягає обрахунку інфляційні втрати у розмірі 6765,88 грн.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Нові Кредити» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 00-690155 від 25 вересня 2023 року у загальному розмірі 56665,88 грн, яка складається з 4994,00 грн. прострочене тіло кредиту, 44906,00 грн. відсотки за користування кредитом, 6765,88 грн сума інфляційних втрат, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник позивача ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Нові Кредити», Остапенко О.В. наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу у відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача у судове засідання.

Відповідач у судове засідання не прибув будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи у його відсутності на адресу суду від останнього не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Зі згоди представниці позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25 вересня 2023 року між ТОВ «Нові Кредити» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-690155, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 379 днів. Відповідно до умов договору кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до закінчення строку кредитування в межах дії основного періоду та другого періоду. Нарахування процентів розраховується від суми кредиту, яка залишається у користуванні позичальника.

Основний період починає свій перехід з дати надання/видачі кредиту «25 вересня 2023 року» і діє до «09 жовтня 2023 року» (включно). Під час користування кредитом в основний період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,50 % в день.

Другий період починає свій перебіг (у разі наявності заборгованості за основним періодом) з «10 жовтня 2023 року» та діє до дати повернення кредиту «09 жовтня 2024 року» (включно). Під час користування кредитом в другий період позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 2,49 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до платіжної інструкції № 326а0699-435d400b-84е8- b86500f22125 від 25.09.2023 року на банківську картку НОМЕР_1 було перераховано 5 000,00 грн.

Згідно з інформацією, наданою АТ «ПУМБ», на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську карту № НОМЕР_2 та підтверджено зарахування 25.09.2023 року 5 000,00 грн .

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-690155 від 25 вересня 2023 року становить 49900,00 грн, з яких: 4994,00 грн тіло кредиту, 44906,00 грн заборгованість за процентами.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна стороні повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25 вересня 2023 року між ТОВ «Нові Кредити» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-690155, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 379 днів.

Судом враховано, що ТОВ «Нові Кредити» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, у матеріалах справи наявна довідка, яка підтверджує перерахування 25.09.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. Також наявні докази належності банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .. Отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повне або часткове виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору позики, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, із чим відповідач погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

Відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, однак не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат за період з 10.10.2024 року по 26.01.2026, то у задоволенні таких слід відмовити, оскільки згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач не врахував вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснив нарахування інфляційних втрат за період з 10.10.2024 року по 26.01.2026 року за кредитним договором № 00-690155 від 25 вересня 2023 року.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, обставини зазначені у позові не спростував, на день винесення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-690155 від 25 вересня 2023 року у загальному розмірі 49900,00 грн, з яких: 4994,00 грн тіло кредиту, 44906,00 грн заборгованість за процентами - слід задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «Нові Кредити» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «Нові Кредити» підлягають стягненню 2 344,51 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статтями. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Нові Кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Кредити», код ЄДРПОУ 42152351, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4-а, м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 00-690155 від 25 вересня 2023 в розмірі 49900,00 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Кредити», код ЄДРПОУ 42152351, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4-а, м. Київ у рахунок відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 344,51 грн (дві тисячі триста сорок чотири грн. 51 коп.)

В іншій частині позову, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук