Ухвала суду № 13717213, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3952/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Твердохліб В.А.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року позивач - Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод» про стягнення боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, в якому просило:

- стягнути з відповідача на користь позивача 15 179 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 71 коп., в тому числі по збору на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2- 15 179,71 грн. (а.с. 3-5).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року адміністративний позов повністю задоволено, а саме: стягнено з відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»(код ЄДРПОУ 03112640, МФО 300830, р/р 26009450113564 Банк «Хрещатик», 07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол) на користь Управління Пенсійному фонду України у м. Броварах Київської області (код ЄДРПОУ 20577500, р/р 256033121028, МФО 322669 у Головному управлінні ощадного банку України по м. Києву та Київській області) суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 15 179 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 71 коп. (а.с. 31-34).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача по справі Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у справі № 2а-3952/10 та ухвалити нову постанову, якою зобовязати позивача надати по кожному, визначеному в додатку до позовної заяви списку пенсіонерів, підтвердження їх права на пільгову пенсію згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно тих пенсіонерів, які мають право на пільгову пенсію по Списку № 2 за Законом України «Про пенсійне забезпечення»(а.с. 42-43).

Крім того, однією із вимог апеляційної скарги є вимога апелянта про поновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження, мотивуючи тим, що копія постанови надійшла на його адресу лише 21.05.2010 р. (а.с. 42-43).

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (в редакції, яка діяла на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до журналу судового засідання від 23.04.2010 року по справі № 2-а-3952/10/1070 представник відповідача не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови (а.с. 27-29); постанову в повному обсязі складено 26.04.2010 р. (а.с. 31-34); того ж дня згідно супровідного листа копія постанови була направлена на адресу відповідача (а.с. 35); згідно дати в повідомленні про вручення поштового відправлення, копію постанови суду першої інстанції було направлено на адресу відповідача лише 19.05.10 р. (а.с. 38); датою отримання вказаного рішення є дата 21.05.10 р., про що уповноважена особа Олешко розписалась (а.с. 38); апеляційна скарга, згідно дати на відтиску поштового штемпеля на конверті направлена на адресу суду першої інстанції поштовим звязком 02.06.10 р. (а.с. 49).

Отже, постанову суду першої інстанції від 23.04.2010 р. судом було направлено лише 19.05.10 р., в звязку з чим, відповідач не мав змоги вчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

З огляду на таке, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за грудень 2009 року у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення у розмірі 15 179,71 грн. (за списком № 2).

Заборгованість, яка виникла за грудень 2009 року у розмірі 15 179,71 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашена, її існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду першої інстанції не надав.

В результаті чого, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та повністю задовольнив адміністративний позов.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач - відкрите акціонерне товариство «Броварський шиноремонтний завод»є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 18.05.1993 р.

Отже, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 p. № 400/97-ВР (далі по тексту Закон України № 400/97).

Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області за № 03040160.

Згідно з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 15 179,71 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України № 400/97, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився і з набранням чинності з 01 січня 2004 року Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі по тексту - Закон України № 1058).

Таким чином, виходячи з приписів ч. 2 розділу XV «прикінцеві положення»Закону України № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788.

В цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Слід відмітити, що згідно з ст. 1 Закону України № 1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Тобто, сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»ст. 13 Закону України № 1788, є коштами, які сплачуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України № 1058 та, відповідно, є страховими внесками.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно з абз. 2 п. 6.1 розділу 6 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами раці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

П. 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності до п. 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить відповідно 15 179,71 грн.

Доказів щодо сплати вказаної заборгованості, оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій матеріали справи № 2-а-3952/10/1070 не містять.

Таким чином, заборгованість, яка виникла за грудень 2009 року у розмірі 15 179,71 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашена.

З огляду на таке, позовні вимоги УПФУ України у м. Броварах Київської області про стягнення боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, повністю задовольнивши адміністративний позов позивача.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Київський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 165, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Броварський шиноремонтний завод»залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

В.А. Твердохліб