Рішення № 137171068, 19.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/11585/25

Номер провадження2/205/2857/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Гречки Елли Анатоліївни, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військової адміністрації, до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , Національний природний парк «Меотида», Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповітного фонду,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року через систему «Електронний суд» заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що Маріупольською окружною прокуратурою Донецької області виявлені факти порушення вимог законодавства та протиправного вибуття із державної власності земельних ділянок природно заповідного фонду, розташованих на території Національного природного парку «Меотида». Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42021052290000019 від 27.04.2021 року встановлено, що посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, передано фізичним особам у приватну власність 11 земельних ділянок, загальною площею 20,42 га, серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 площею 2 га, які належать національному природному парку «Меотида» та розташовані поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області. Відповідно до проекту створення НПП «Меотида» до його території увійшла ділянка «Балка Широка» без вилучення у землекористувачів загальною площею 194,8930 га, яка розташована біля села Бурякова Балка Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області (на теперішній час Мангушської селищної ради Маріупольського району поза межами населених пунктів).

Разом з тим установлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), попри вимоги природоохоронного законодавства, з перевищенням повноважень, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 № 2796-СГ).

Згодом, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №7036-СГ від 30.12.2020, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надано їй у власність ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі затвердженого проекту землеустрою, рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2021 №40232347 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586. 28.01.2021 за №115, між представником ОСОБА_2 за довіреністю- ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_1 . Відповідно до предмета договору, Продавець ( ОСОБА_2 ) (в особі представника Потенка П.В.) продає, передає у власність Покупцю ( ОСОБА_1 ), а Покупець купляє, приймає у власність та оплачує наступний об`єкт нерухомості: земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1586, що розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, у межах згідно кадастрового плану земельної ділянки.

У зв`язку з чим, приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим Савелієм Федоровичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено відомості від 28.01.2021 (індексний номер рішення: 56356138), на підставі договору купівлі-продажу №115 від 28.01.2021, щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586- ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.10.2024, номер інформаційної довідки 400815799, власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 є ОСОБА_1 .

Листом від 22.05.2019 № Р-165 НПП «Меотида», з метою розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території НПП «Меотида» та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, спрямувало до відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області схеми меж територій НПП «Меотида», що увійшли до складу Парку без вилучення у землевласників та землекористувачів на території Мангушського (Першотравневого) району. Проте, вказана інформація не була врахована відділом у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, під час надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 №2796-СГ).

В подальшому, НПП «Меотида» листом № Р-234 від 23.07.2020 повідомив відділ у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та безпосередньо ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що в порушення вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області в межах НПП «Меотида» неодноразово виділялися земельні ділянки в приватну власність, втім, матеріали Проекту створення НПП «Меотида» неодноразово надавалися адміністрацією парку, як відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, так і Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області. Крім того, НПП «Меотида» повідомив, що 11 земельних ділянок (з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585, 1423984400:07:000:1586, 1423984400:07:000:1588, 1423984400:07:000:1591, 1423984400:07:000:1589, 1423984400:07:000:1592, 1423984400:07:000:1587, 1423984400:07:000:1590, 1423984400:07:000:1593, 1423984400:07:000:1594, 1423984400:07:000:1595) загальною площею 20,42 га, які готуються ГУ Держгеокадастру у Донецькій області до передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (на які видані накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою) розташовані у межах території НПП «Меотида» у Широкій Балці.

Втім, вказана інформація також не була врахована, під час затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №7036 СГ від 30.12.2020). При цьому, вказану земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 , як землі сільськогосподарського призначення.

В 2005 році розроблено проект створення територій НПП «Меотида».

Рішенням Мелекінської сільської ради № 5/5-152 від 17.10.2006 погоджено межі НПП «Меотида» на території Мелекінської сільради за межами населеного пункту площею 1287,7397 га.

У спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 Кабінетом Міністрів України у встановленому законодавством порядку зі складу природно-заповідного фонду не вилучалася.

При цьому, за інформацією Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації від 25.03.2024 №02/24-1154/4-24, наданої на запит Маріупольської окружної прокуратури, облдержадміністрації не було відомо про передання цих земель у приватну власність. Облдержадміністрація лише надала прокуратурі копію листа НПП «Меотида» від 05.03.2024 №Р-22 (з додатками), в якому повідомлялось про факти накладення зареєстрованих земельних ділянок на територію НПП «Меотида». Втім, не дивлячись на зазначені факти, облдержадміністрація зазначила, що не планує звертатись до суду з відповідними позовними заявами щодо захисту інтересів держави. Аналогічну відповідь Донецька облдержадміністрація надала листом від 03.04.2025 за №0.3/24-2188/4-25.

Вказане свідчить, що у порушення вимог ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ОСОБА_2 не погоджувався структурним підрозділом Донецької обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, та розташована на території і в межах об`єкта природно-заповідного фонду.

Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП «Меотида» також підтверджується листом Державної екологічної інспекції Донецької області від 17.05.2021, в якому зазначено, що за результатами заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією у Донецькій області було встановлено факт незаконного використання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території природно-заповідного фонду України НПП «Меотида».

Так, в листі зазначено, що за наявною у Держекоінспекції у Донецькій області копією Проекту створення НПП «Меотида» було визначено, що 11 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, виділені в межах земельної ділянки Парку № 5 яка розташована на землях Мелекінської сільської ради (нині Мангушська сільська рада) біля с. Бурякова Балка площею 194,8930 га, та передбачена Проектом про включення до складу Парку без вилучення із землекористування сільської ради.

Також, Держекоінспекцією у Донецькій області повідомлено, що результатом геоботанічного обстеження на земельних ділянках які відведені у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, та на даний час розорені, зростали рослини занесені до Червоної Книги України, у зв`язку з чим, їх знищення та пошкодження призвело до спричинення збитків на загальну суму 53 млн. 351 тис. 186 грн.

Листом від 05.03.2024 №Р-22 НПП «Меотида» повідомило Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА щодо встановлення фактів зареєстрованих земельних ділянок, які повністю або частково накладаються на територію НПП «Меотида», в переліку яких зазначено і земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 та надав схеми розташування зареєстрованих кадастрових ділянок на території НПП «Меотида».

Крім того, в провадженні слідчого відділу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження № 12021053710000059 від 28.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585, 1423984400:07:000:1586, 1423984400:07:000:1587, 1423984400:07:000:1588, 1423984400:07:000:1589, 1423984400:07:000:1590, 1423984400:07:000:1591, 1423984400:07:000:1592, 1423984400:07:000:1593, 1423984400:07:000:1594, 1423984400:07:000:1595, загальною площею 20,42 га.

В рамках кримінального провадження № 12021053710000059, Донецьким відділенням Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведена судова земельно-технічна експертиза. Згідно висновку експерта № 4926-4936 від 27.07.2023, відповідно до відомостей (кадастрової інформації), яка міститься в Державному земельному кадастрі, на території розташування цих земельних ділянок знаходиться об`єкт природно заповідного фонду (ПЗФ), який входить до складу НПП «Меотида», що не співпадає з відомостями, зазначеними в документації із землеустрою

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж території НПП «Меотида», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка набута у приватну власність ОСОБА_2 , яку вона відчужила ОСОБА_1 , входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Зважаючи на викладене, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області, не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність в силу вимог ст. ст. 83, 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України, без вилучення у НПП «Меотида» відповідно до чинного законодавства.

На даний час, НПП «Меотида» ще не має затвердженого проекту землеустрою з організації і встановлення меж території національного природного парку «Меотида».

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у власність ОСОБА_2 наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7036-СГ від 30.12.2020, у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області віднесло належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.

Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка надавалася ОСОБА_2 та на сьогоднішній день зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Меотида», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

У зв`язку з чим заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га, шляхом її повернення (витребування) з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації земельної ділянки природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га.

- усунути перешкоди власнику - Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га, шляхом виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки з віднесенням її до категорії земель природно заповідного фонду;

- стягнути з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури здійснені нею судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 4 844,8 грн

Представником третьої особи Національний природний парк «Меотида» Юськовою І.І. через систему «Електронний суд» надано пояснення, в яких зазначено, що правовий статус земельної ділянки, яка є предметом спору визначається згідно закону України "Про природно - заповідний фонд України". Земля належить до території природно - заповідного фонду України, зокрема - до території НПП "Меотида" та має особливий правовий режим охорони, використання і відновлення. На підставі ст.16 Закону України " Про природно - заповідний фонд України" використання земель заповідного фонду, не передбачене функціональним призначенням, заборонене. Тому приватна особа (відповідач) ОСОБА_4 не має права використовувати або розпоряджатися землями природо заповідного фонду без відповідного погодження та за межами правового режиму визначеного законодавством. НПП " Меотида" підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та вважає, що перебування та будь - які дії відповідача на зазначеній ділянці порушують державні екологічні інтереси, а також створюють ризики для збереження природного середовища. Будь - яке використання зазначеної ділянки без відповідного погодження з адміністрацією парку, без дозволів Міндовкілля - є незаконним. Це суперечить нормам ст. ст. 66, 91,96,111 Земельного кодексу України; ст. 187 ЦПК України- у частині забезпечення доказів; ст 41 Конституції України - у частині обмеження права власності задля екологічної безпеки. Просить суд взяти до уваги вищезазначені аргументи третьої сторони, у разі задоволення позову зобов`язати відповідача припинити будь - яке користування спірною ділянкою, визнати дії відповідача такими, що порушують режим охорони території НПП "Меотида.

Представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Гудзь В. надала до суду пояснення, в яких зазначено, що Міндовкілля підтримує позовні вимоги у повному обсязі та вважає, що позовна заява Маріупольської окружної прокуратури підлягає задоволенню. В обґрунтування, зазначає, що Указом Президента України №1099/2009 від 25.12.2009 створено національний природний парк «Меотида» на території Мангушського, Нікольського (Володарського) та Новоазовського районів Донецької області. НПП «Меотида» створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів узбережжя Азовського моря, а також територій Кривої коси та Білосарайської коси та інших, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно заповідний фонд України». До території НПП «Меотида» погоджено в установленому порядку включення 20720,9531 га земель державної власності, а саме: 3580,9467 га земель, що надаються у тому числі із вилученням у землекористувачів в постійне користування; 2762,7298 га земель, що включаються до складу парку без вилучення, а також 14377,2766 га прилеглих ділянок акваторії Азовського моря. У свою чергу наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 № 2796-СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства. Згодом наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 № 7036-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надано їй у власність ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 для ведення особистого селянського господарства. На підставі затвердженого проекту землеустрою приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. 20.01.2021 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 за ОСОБА_2 (реєстр. номер запису 40232347). 28.01.2021 між представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрований в реєстрі за № 115, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 перейшла у приватну власність ОСОБА_1 . Відповідно до предмета договору Продавець ( ОСОБА_2 ) в особі представника Потенка П.В. продає, передає у власність Покупцю ОСОБА_1 , а Покупець купляє, приймає у власність та оплачує наступний об`єкт нерухомості: земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1586, що розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту у межах згідно з кадастровим планом земельної ділянки. Приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено відомості від 28.01.2021 (індексний номер рішення: 56356138) на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2021№ 115 щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 ОСОБА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 є ОСОБА_1 . Листом від 22.05.2019 № Р-165 НПП «Меотида» з метою розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території НПП «Меотида» та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель спрямувало до відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області схеми меж територій НПП «Меотида», що увійшли до складу Парку без вилучення у землевласників та землекористувачів на території Мангушського (Першотравневого) району. Проте, вказана інформація не була врахована відділом у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області під час надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 № 2796-СГ). У подальшому НПП «Меотида» листом № Р-234 від 23.07.2020 повідомляв відділ у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та безпосередньо ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що з порушення вимог законодавства ГУ Держгеокадастру у Донецькій області неодноразово виділялися земельні ділянки в межах НПП «Меотида» в приватну власність. Втім, вказана інформація також не була врахована під час затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7036-СГ від 30.12.2020). Листом від 05.03.2024 № Р-22 НПП «Меотида» повідомило Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА щодо встановлення фактів зареєстрованих земельних ділянок, які повністю або частково накладаються на територію НПП «Меотида», в переліку яких зазначено і земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 та надав схеми розташування зареєстрованих кадастрових ділянок на території НПП «Меотида». Спірна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 входить до складу Парку на підставі Указу Президента України від 25.12.2009 №1099/2009 та проекту створення. Так, у 2005 році розроблено Проект створення національного природного парку «Меотида» (далі Проект створення). Відповідно до Проекту створення до території НПП «Меотида» увійшла ділянка «Балка Широка» без вилучення у землекористувачів загальною площею 194,8930 га, яка розташована біля села Бурякова Балка Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області (на теперішній час Мангушської селищної ради Маріупольського району поза межами населених пунктів). У спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 Кабінетом Міністрів України у встановленому законодавством порядку зі складу природно-заповідного фонду не вилучалася. Вказане свідчить, що у порушення вимог частини третьої статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ОСОБА_2 не погоджувався структурним підрозділом Донецької обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та розташована на території і в межах об`єкта природно-заповідного фонду. Отже, наведені факти, у тому числі картографічні матеріали, на яких вбачається накладення площі земельної ділянки на межі території НПП «Меотида», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, на яку ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, входить у межі НПП «Меотида» і за своїми характеристиками належить до земель природно заповідного фонду. Зважаючи на викладене, з порушенням вимог статей 83, 84, 116, 141, 149, 150 Земельного кодексу України було видано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка розташована поблизу с. Бурякова Балка, Маріупольського (колишнього Мангушського) району Донецької області, у власність ОСОБА_2 , яка в подальшому перейшла у приватну власність ОСОБА_1 .

Представник Донецької обласної державної адміністрації Бусел С.Ю. через систему «Електронний суд» направила до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що Указом Президента України від 03 січня 2022 року № 7/2022 «Про зміну меж території національного природного парку "Меотида"» до території національного природного парку "Меотида" погоджено в установленому порядку включення 580,2616 гектара земель державної власності, що розташовані за межами селища міського типу Ялта, сіл Мелекіне, Урзуф Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області, які в установленому порядку надаються національному природному парку в постійне користування. Однак, згідно з листом НПП «Меотида» від 20.04.2021 № Р-124 (копію якого додано до позовної заяви) на даний час НПП «Меотида» не має проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, що включені до складу НПП «Меотида» без вилучення у землевласників та землекористувачів, а також проекту організації території Парку. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 112 затверджено Положення про національний природний парк «Меотида» (далі Положення), відповідно до п.1.6. якого загальна площа НПП «Меотида» становить 20720,9531 га земель державної власності, а саме: 3580,9467 га земель, що надаються (у тому числі із вилученням у землекористувачів) НПП «Меотида» в постійне користування, 2762,7298 га земель, що включаються до складу НПП «Меотида» без вилучення, а також 14377,2766 га прилеглих ділянок акваторії Азовського моря. Згідно з п. 2.2. Положення ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються НПП «Меотида» у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж НПП «Меотида» в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення НПП «Меотида». Відповідно до інформації, викладеної в позовній заяві прокуратури, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 № 7036-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надано їй у власність ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 для ведення особистого селянського господарства. На підтвердження факту розташування спірної земельної ділянки в межах територій природно-заповідного фонду НПП «Меотида» у позовній заяві прокуратура посилається на проведену Донецьким відділенням Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» судову земельно технічну експертизу в рамках кримінального провадження № 12021053710000059. Згідно з дослідницькою частиною висновку експерта від 27.07.2023 № 4926-4936, за результатами дослідження проекту створення національного природного парку «Меотида» від 2005 року встановлено, що в його складі відсутній каталог координат точок кутів поворотів меж НПП «Меотида», але міститься планово-картографічний матеріал, на якому графічним шляхом нанесено межі об`єктів природно-заповідного фонду. Враховуючи наявність кадастрових планів та каталогів координат, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 в проекті землеустрою, розробленому на цю ділянку, існує можливість встановити місцезнаходження досліджуваної земельної ділянки відносно графічно зазначених меж НПП «Меотида» шляхом накладки координат поворотних точок на планово-картографічний матеріал з проекту створення ПЗФ, на якому графічно позначені межі об`єктів ПЗФ, які входять до НПП «Меотида». За результатами співставлень, проведених шляхом накладки метричної інформації (координат) про земельні ділянки на вищевказаний планово-картографічний матеріал, встановлено відсутність територіального розміщення, перетину та \або накладки меж територій об`єктів природно-заповідного фонду НПП «Меотида» в межах, зазначених на планово-картографічному матеріалі з Картосхеми розташування об`єктів природно заповідного фонду. При цьому, під час порівняльних дій з урахуванням інформації про об`єкти ПЗФ (НПП «Меотида»), яка міститься у Державному земельному кадастрі, як це видно з електронного порталу (https// kadastr.live/), що міститься у відкритому доступі мережі Інтернет, встановлено наявність такого об`єкта ПЗФ в межах земельних ділянок, відведених у власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586. Водночас, експертом зазначено, що ймовірним періодом внесення інформації про наявність об`єкту ПЗФ на території розміщення вищевказаної земельної ділянки приватної власності може слугувати дата оновлення функціоналів публічної кадастрової інформації і яка зазначена у вищевказаному електронному порталі, тобто станом на 16.06.2021. У заключній частині експертом зроблено висновок, що станом на період проведення досліджень, відповідно до проекту створення НПП «Меотида» земельні ділянки, надані у власність громадян, зокрема спірна земельна ділянка, в межах НПП «Меотида» не розташована . Але відповідно до відомостей (кадастрової інформації), яка міститься в Державному земельному кадастрі, на території розташування цих земельних ділянок знаходиться об`єкт ПЗФ, який входить до складу НПП «Меотида» , що не співпадає з відомостями, зазначеними в документації із землеустрою. Водночас, варто зауважити, що електронний портал (https// kadastr.live/), на відомості якого посилається експерт, є веб-сайтом аналогом Публічної кадастрової карти, який відображає деякі дані кадастрової карти в режимі онлайн, а інформація, яка міститься на даному сайті неофіційна та містить багато неточностей. Враховуючи, що територія Маріупольського району Донецької області відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 (із змінами), відноситься до тимчасово окупованої території, повноваження державних кадастрових реєстраторів щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та надання відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру на цій території не здійснюються. Виходячи з викладеного, а також враховуючи висновок експерта, вважаємо, що ймовірно спірна земельна ділянка розташована в межах територій природно-заповідного фонду НПП «Меотида», проте до відновлення доступу до даних Державного земельного кадастру, в частині надання відомостей стосовно земельних ділянок, розташованих на територіях Маріупольського району, зокрема щодо наявності обмежень на таких земельних ділянках, облдержадміністрація не має можливості однозначно підтвердити факт розташування спірної земельної ділянки в межах територій природно заповідного фонду НПП «Меотида». Відповідно до даних Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, копію якої додано до позовної заяви, категорія земель вказаної земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.01 для ведення особистого селянського господарства, розпорядження якими виходить за межі повноважень облдержадміністрації.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04.08.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24.11.2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник Донецької обласної державної адміністрації Бусел С.Ю. через систему «Електронний суд» направила до суду заяву про розгляд справи без участі.

Представник третьої особи Національного природного парку «Меотида» Юськова І.І. через систему «Електронний суд» направила до суду заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Прокопенко Н.Л. через систему «Електронний суд» направив до суду пояснення, у яких просив долучити пояснення до матеріалів справи, розгляд справи здійснювати за його відсутності. Зазначив, що Головне управління діє виключно в межах визначених законом повноважень. В обґрунтування зазначив, що спірна земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 розташована в межах території Національного природного парку «Меотида», створеного Указом Президента України від 25.12.2009 №1099/2009. Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі, включені до складу національних природних парків, належать до земель природно-заповідного фонду та перебувають під особливою державною охороною. Згідно з п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, землі під об`єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність. ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у 20192020 роках видавало накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та про затвердження проекту землеустрою, на підставі яких земельна ділянка вибула у приватну власність. Разом із тим, на момент прийняття відповідних рішень інформація про межі НПП «Меотида» не була внесена до Державного земельного кадастру в належному обсязі. Це спричинило ситуацію, за якої ділянка була помилково віднесена до земель сільськогосподарського призначення. Проте у силу ч. 4 ст. 7 Закону «Про природно-заповідний фонд України», до моменту винесення меж об`єкта ПЗФ у натурі, їх межі визначаються за проектом створення парку. Тому правовий статус ділянки не залежить від технічних процедур внесення відомостей до кадастру.

Заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Гречка Е.А. письмово просила судове засідання проводити без застосування засобів технічної фіксації, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник позивача Донецької військової адміністрації просила судове засідання проводити без застосування засобів технічної фіксації.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, тому з вони вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзив не подала, будь-яких заяв від неї до суду в процесі розгляду справи до суду не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Суд, враховуючи ту обставину, що сторонам по справі були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду вказаної цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи та всі додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цивільний позов, об`єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Стосовно правомірності звернення заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації з даним позовом до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Положеннями ст. 131-1 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.

Згідно із ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104 цс19).

Позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави, територіальної громади та суспільства, оскільки лише прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави з метою реального відновлення її порушених прав та інтересів. Таким чином, оскільки у даній справі Дніпровська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що у даному випадку свідчить про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор має підстави для представництва інтересів держави у цій справі як самостійний позивач.

Аналогічні правові позиції викладені і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18.

Конституційний Суд України визначив, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна позиція щодо повноважень прокурора під час здійснення захисту інтересів держави у суді викладена у постановах Верховного Суду України від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17. Незаконне надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки у власність фізичної особи порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, що є підставою для здійснення окружною прокуратурою захисту інтересів держави в суді.

Так, матеріалами справи підтверджено, що окружною прокуратурою листом від 14.07.2025 року № 55-4408вих-25 (а.с. 225-227) повідомлено Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецьку обласну державну адміністрацію про виявлені порушення вимог законодавства та про необхідність вжиття заходів реагування, у тому числі в судовому порядку.

Виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Маріупольською окружною прокуратурою міста Дніпра у вказаній справі дотримано.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 920/839/20 визначено, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Землі природно-заповідного призначення, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природно заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі спірної земельної ділянки, яка входить у межі НПП «Меотида». Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Суд зазначає, що подання позову про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Оскільки спірна земельна ділянка як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час належить до земель природно-заповідного фонду, що перебуває в прибережній захисній смузі Азовського моря, тому в силу приписів вищевказаних норм законодавства розпорядження даною ділянкою здійснює Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військова адміністрація, тому у даному позові її визначено в якості позивача.

Обґрунтування, наведені прокурором у позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, а інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Суд приймає до уваги те, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації у даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено що Указом Президента України № 1099/2009 від 25 грудня 2009 року на території Володарського, Новоазовського та Першотравневого районів Донецької області створено Національний природний парк «Меотида» (а.с. 38-40).

Згідно з листом НПП «Меотида» від 20.04.2021 № Р-124 на даний час НПП «Меотида» не має проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, що включені до складу НПП «Меотида» без вилучення у землевласників та землекористувачів, а також проекту організації території Парку.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 112 від 31 серпня 2020 року затверджено Положення про НПП «Меотида» (а.с. 103-118).Відповідно до п.1.6 Положення, загальна площа НПП «Меотида» становить 20720,9531 га земель державної власності, а саме: 3580,9467 га земель, що надаються (у тому числі із вилученням у землекористувачів) НПП «Меотида» в постійне користування, 2762,7298 га земель, що включаються до складу НПП «Меотида» без вилучення, а також 14377,2766 га прилеглих ділянок акваторії Азовського моря. Згідно з п. 2.2. Положення, ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються НПП «Меотида» у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж НПП «Меотида» в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення НПП «Меотида»

Указом Президента України від 03 січня 2022 року № 7/2022 «Про зміну меж території національного природного парку "Меотида"» до території національного природного парку "Меотида" погоджено в установленому порядку включення 580,2616 гектара земель державної власності, що розташовані за межами селища міського типу Ялта, сіл Мелекіне, Урзуф Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області, які в установленому порядку надаються національному природному парку в постійне користування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до проекту створення НПП «Меотида» до його території увійшла ділянка «Балка Широка» без вилучення у землекористувачів загальною площею 194,8930 га, яка розташована біля села Бурякова Балка Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області (на теперішній час Мангушської селищної ради Маріупольського району поза межами населених пунктів).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 № 2796-СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №7036-СГ від 30.12.2020, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надано їй у власність ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі затвердженого проекту землеустрою, рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2021 №40232347 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586.

28.01.2021 за №115, між представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_1 .

Відповідно до предмета договору, Продавець ( ОСОБА_2 ) (в особі представника Потенка П.В.) продає, передає у власність Покупцю ( ОСОБА_1 ), а Покупець купляє, приймає у власність та оплачує наступний об`єкт нерухомості: земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1586, що розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, у межах згідно кадастрового плану земельної ділянки.

У зв`язку з чим, приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим Савелієм Федоровичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено відомості від 28.01.2021 (індексний номер рішення: 56356138), на підставі договору купівлі-продажу №115 від 28.01.2021, щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 - ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.10.2024, номер інформаційної довідки 400815799, власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 є ОСОБА_1 .

Поземельну книгу відкрито 07.02.2020 року. Відповідно до даних Поземельної книги, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, категорія земель вказаної земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.01 для ведення особистого селянського господарства, розпорядження якими виходить за межі повноважень облдержадміністрації.

Як вбачається із листа НПП «Меотида» від 20.04.2021 року № Р-124 Донецьку обласну прокуратуру було повідомлено про порушення земельного законодавства, так як земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 розташована у межах НПП «Меотида». Також надано схему розміщення земельної ділянки, матеріали з Проекту створення національного природного парку «Меотида» ділянка «Балка Широка», Акт геоботанічного обстеження земельної ділянки від 02.04.2021 року №01/21, Акт обстеження земельної ділянки №002 від 16.04.2021 року.

Судом також встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021053710000059 від 28.02.2021 року було проведено судову земельну-технічну експертизу. Згідно висновку експерта № 4926-4936 від 27.07.2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером1423984400:07:000:1586 в межах НПП «Меотида» не розташовані, але відповідно до відомостей (кадастрової інформації), яка міститься в Державному земельному кадастрі, на території розташування цієї земельної ділянки знаходиться об`єкт ПЗФ, який входить до складу НПП «Меотида», що не співпадає з відомостями, зазначеними в документації із землеустрою.

Копією листа від 05.03.2024 року №Р-22 Національного природного парку «Меотида» зазначено, що встановлено факт накладення зареєстрованих земельних ділянок (які повністю або частково накладаються) на територію НПП «Меотида», в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586.

Зважаючи на викладене, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області, не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність в силу вимог ст. ст. 83, 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України, без вилучення у НПП «Меотида» відповідно до чинного законодавства.

На даний час, НПП «Меотида» ще не має затвердженого проекту землеустрою з організації і встановлення меж території національного природного парку «Меотида».

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у власність ОСОБА_2 наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7036-СГ від 30.12.2020, у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області віднесло належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.

Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка надавалася ОСОБА_2 та на сьогоднішній день зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Меотида», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

До правовідносин, що склались між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми законодавства України.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість здійснення правосуддя Першотравневим районним судом Донецької області змінено територіальну підсудність вищезазначених справ та визначено її за Новокодацьким районним судом міста Дніпра.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей та, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 5 Конституції України передбачено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Положенням ч. 1 ст. 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі, на землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 Земельного кодексу України).

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За статтею 44 Земельного кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Таким чином, національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За статтею 3 вказаного Закону екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду як землі житлової та громадської забудови, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 2 статті 117 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Земельним кодексом України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до положень ст.ст. 193, 195, 202, 203 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (далі Порядок № 1051).

Відповідно до п. 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п. 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Як було встановлено судом, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області зареєстровано за ОСОБА_1 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.01 для ведення особистого селянського господарства, розпорядження якими виходить за межі повноважень облдержадміністрації.

Також, матеріалами справи підтверджено, що поземельну книгу відкрито 07.02.2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 площею 2 га, де зазначена категорія земель вказаної земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.01 для ведення особистого селянського господарства, розпорядження якими виходить за межі повноважень облдержадміністрації.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Положеннями ч. 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі протиправної передачі об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 752/3093/19 вказано, що повернення державі земельної ділянки природно-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц висловлено правову позицію, згідно якої зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не пов`язане з позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Це стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природо-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

Частиною 2 статті 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі об`єктів природно-заповідного фонду визначаються проектами їх створення, а до моменту встановлення меж у натурі згідно з проектною документацією.

Стаття 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що землі національних природних парків не можуть передаватися у приватну власність.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 року у справі № 477/2330/18 сформульовано правовий висновок щодо можливості використання висновку експерта. Процесуальне законодавство не встановлює заборон щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 461/3675/17).

Тобто докази, зібрані в межах кримінального провадження, можуть використовуватись як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення та засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон, виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток та лиманів встановлюються проектами землеустрою, а в межах населених пунктів з урахуванням містобудівної документації.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України № 1099/2009 від 25 грудня 2009 року на території Володарського, Новоазовського та Першотравневого районів Донецької області створено Національний природний парк «Меотида».

Національний природний парк «Меотида» створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів узбережжя Азовського моря, а також територій Кривої коси та Білосарайської коси та інших, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

На даний час, НПП «Меотида» не має затвердженого проекту землеустрою з організації і встановлення меж території Національного природного парку «Меотида».

Зважаючи на викладене, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області, не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність в силу вимог ст. ст. 83, 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України, без вилучення у НПП «Меотида» відповідно до чинного законодавства.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у власність ОСОБА_2 наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7036-СГ від 30.12.2020, у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області віднесло належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.

Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, яка надавалася ОСОБА_2 та на сьогоднішній день зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Меотида», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові від 07.10.2020 року у справі № 910/2323/18, Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

Статтею 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.

Пунктом 4.3 Положення про НПП «Меотида», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 року № 112, встановлено, що на території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна; регульованої рекреації; стаціонарної рекреації та господарська. Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Пунктом 4.3.2 Положення встановлено, що у зоні регульованої рекреації заборонено порушення ґрунтового покриву, інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території Парку.

Необхідно зазначити, що цільове призначення земельної ділянки варто розуміти як визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, передбаченого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які встановлюються для збереження та охорони цих земель.

За таких обставин, установлене на спірній земельній ділянці цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення НПП «Меотида» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Таким чином, у судовому засіданні та за сукупності долучених до матеріалів справи доказів, які були у повному обсязі досліджені судом в ході розгляду цивільної справи, прокурором доведено, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером1423984400:07:000:1586, яка належить на праві власності ОСОБА_1 за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586 у межах НПП «Меотида», згідно чинного законодавства, свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність.

Вказане твердження узгоджується із практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 487/10127/14-ц, від 09.12.2020 року у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 року у справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 року у справі № 752/3090/19).

Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння.

У рішенні у справі «Депаль проти Франції» Європейський суд з прав людини наголосив, що збереження прибережної зони, пляжів, «місць, відкритих для всіх», є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. У зв`язку з цим втручання держави у здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена з усією очевидністю. Тому суд дійшов висновку, що покладений на заявника тягар не був особливим і надмірним, а розрив рівноваги між інтересами суспільства і заявника не мав місця.

З огляду на вищезазначене, втручання держави у право мирного володіння ОСОБА_1

спірною земельною ділянкою, яка розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, відповідає критеріям ЄСПЛ, оскільки такі дії держави є законними та обумовлені легітимною метою контролю за використанням цієї ділянки саме за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, а також є пропорційним легітимній меті втручання у право приватної власності.

У даному випадку не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України, є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 зазначила, що надання земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території регіонального ландшафтного парку суперечить як визначеним законом завданням цього парку, так і законодавчим обмеженням на здійснення діяльності з такого будівництва на відповідних землях. Тому за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і орган місцевого самоврядування, і набувач земельної ділянки знали чи повинні були знати про неможливість передання та отримання в оренду такої ділянки для вищевказаної мети, що, на думку суду, обумовлює законність втручання у право на мирне володіння майном.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави, її права на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації, як розпорядника земель природно-заповідного фонду, з віднесенням її до категорії земель природно-заповідного фонду.

При цьому, повернення спірної земельної ділянки з віднесенням її до категорії земель природно-заповідного фонду переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки (землі природно-заповідного фонду).

Разом із цим, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецької області виправити помилку у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки, на думку суду, стосуються порядку та способу виконання судового рішення про витребування земельної ділянки на користь держави, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які, як було встановлено судом, в даному випадку було порушено, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та витребування спірної земельної ділянки у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації, як розпорядника земель природно-заповідного фонду, з віднесенням її до категорії земель природно-заповідного фонду. В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити через їх необґрунтованість.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги було задоволено частково, тому судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 гривень слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-266, 280, 282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , Національний природний парк «Меотида», Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповітного фонду, задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією (ЄДРПОУ 00022473, місцезнаходження за адресою: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6) права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га, шляхом її повернення (витребування) з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022473, місцезнаходження за адресою: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6) земельної ділянки природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1586, площею 2 га, з віднесенням її до категорії земель природно-заповідного фонду.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судові витрати по справі у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 422,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін по справі:

позивач Маріупольська окружна прокуратура в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ЄДРПОУ 43672853, адреса 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35;

Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації, ЄДРПОУ: 00022473, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 6;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ЄДРПОУ: 39767332, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Машинобудівників, буд. 16;

третя особа Національний природний парк «Меотида», ЄДРПОУ: 37747320, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, с. Урзуф, вул. Приморська, вул. 12;

третя особа ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 30 травня 2026 року.

Суддя Костромітіна О.О.