Рішення № 137170995, 08.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2589/26

Провадження № 2/211/3570/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103186483. Унаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 26 081,10 грн. 26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою від 01.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

21.04.2026 до суду надійшли витребувані докази.

06.05.2026 представником відповідача адвокатом Ніколенком М.Є. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву, який отриманий судом 07.05.2026 та відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 у розмірі 26 081,10 грн в повному обсязі. У разі якщо суд дійде до висновку про задоволення позовних вимог, то позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» суму заборгованості: Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 у розмірі 16 200,00 грн, з яких: 8 100,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 100,00 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками. Стягнути з ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Судовий збір частково покласти на ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Також представник просить відмовити позивачу в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. У випадку, якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, зменшити витрати на правничу допомогу до 500,00 грн в разі надання підтверджуючих документів.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до заяви від 22.04.2026 представник позивача Усенко М.І. просив розглянути справу за його відсутності, на вимогах наполягав.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Ніколенко Є.М. у судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Ураховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103186483, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 9 000, грн строком на 105 днів з 14.01.2024; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду з 14.01.2024 по 29.01.2024 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (2 295,00 грн); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду з 30.01.2024 по 28.04.2024 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (18 630,00 грн); комісія за надання кредиту 900,00 грн (а.с. 9-12 копія договору з додатками, а.с. 12 - копія заяви на отримання кредиту, а.с. 13 - копія анкети-заяви).

Вказаний договір, графік платежів та інші супутні документи підписані 14.01.2024 о 3:03 електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором 369505 (а.с. 12 зв. - копія довідки).

Перерахування грошових коштів відповідачу за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 у сумі 9 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжного доручення 80662511 від 14.01.2024, а також доказами, витребуваними за ухвалою суду за клопотанням представника позивача - відповідь на запит АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що 14.01.2024 на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 були зараховані кошти в сумі 9 000, грн (а.с. 13 зв. - копія платіжного доручення, а.с. 36 - відповідь на запит).

Доказів на спростування факту укладення Договору про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 та отримання кредитних коштів у загальній сумі 9 000,00 грн відповідачем та її представником не надано. Підписавши вказаний вище кредитний договір та супутні до нього документи, відповідач погодилася з умовами цього договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «Мілоан».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позов, з приводу відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача та не доведеності факту укладення кредитного договору між первісним кредитром та відповідачем, суд вважає необґрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений не тільки на позивача, а й на відповідача. У свою чергу, сторона відповідача не надала з цього приводу жодного доказу, який би міг спростувати докази позивача.

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи наведене, кредитні договори між відповідачем та кредитною установою укладені сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 утворилась заборгованість у розмірі 26 081,10 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8 100,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 17 081,10 грн, простроченої заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн (а.с. 13 зв., 14 копії виписок з особового рахунку).

26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 (а.с. 14 зв.-19 копія договору з додатками, 20 - копія платіжної інструкції).

Відповідно до витягу Реєстру боржників від 10.09.2025 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан», у сумі 526 081,10 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8 100,00 грн, прострочена заборгованості за сумою відсотків у розмірі 17 081,10 грн, прострочена заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн (а.с. 43).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

У відзиві на позов представник відповідача, як на підставу для часткового задоволення позовних вимог позивача, посилається на те, що первісним кредитором відсотки за користування кредитними коштами поза межами принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Суд відхиляє дані заперечення та зауважує, що відповідач при підписанні кредитного договору та супутніх до нього документів була всебічно ознайомлена первісним кредитором з умовами кредитування, їй було повідомлено про розмір процентної ставки та реальний розмір процентів за користування кредитом за весь строк кредитування. Тому, підписавши кредитний договір та інші супутні до них документи, відповідач надала згоду не лише на отримання кредитних коштів, а й взяла не себе зобов`язання щодо повернення цих коштів та сплату процентів за користування кредитними коштами за весь строк кредитування, комісії.

Як вбачається з умов п. 1.5.2. та п. 1.5.3. Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду з 14.01.2024 по 28.01.2024 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (2 295,00 грн); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду з 29.01.2024 по 28.04.2024 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (18 630,00 грн).

У справі наявні Відомості про щоденні нарахування та погашення, передані первісним кредитором фактору, в яких відображено механізм нарахування процентів за кредитним договором. Даний розрахунок перевірений судом та є вірним, так як проценти кредитором нараховувались виключно до умов кредитного договору.

Також слід зауважити, що кредитний договір було пролонговано відповідачем, яка 30.01.2024 сплатила в рахунок погашення процентів 900,00 грн, тіла кредиту 900,00 грн, комісію 900,00 грн. При цьому автоматично за пролонгацію кредитного договору первісним кредитором було нараховано передбачену договором комісію в розмірі 900,00 грн. Відповідно було подовжено строк кредитування до 26.04.2026.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, судом вставлено, що відповідач належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів, процентів, комісії виконала не в повному обсязі, в результаті виникла заборгованість за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024, право вимоги за яким на підставі Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024 перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», тому наявні підстави для повного задоволення позовних вимог та стягненні з відповідача на користь позивача загальної суми заборгованості в розмірі 26 081,10 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представниками позивача та відповідача заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат, також представником відповідача заявлено вимогу про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем та відповідачем надано відповідні докази та представниками заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн та про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги, що представником відповідача заявлено про зменшення витрат на правову допомогу, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн та відповідно відмовити відповідачеві у стягненні з позивача витрат на правову допомогу у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, відсутність фактичних судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення сторін у справі.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного вище та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, які було сплачено позивачем із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, оскільки позов було подано до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЕСІТС «Електронний суд».

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за Договором про споживчий кредит №103186483 від 14.01.2024 у загальній сумі 26 081 (двадцять шість тисяч вісімдесят одна) гривня 10 копійок, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8 100 (вісім тисяч сто) гривень 00 копійок, заборгованості простроченої заборгованості за сумою процентів у розмірі 17 081 (сімнадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 10 копійок, простроченої заборгованості за комісією в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок; та в рахунок відшкодування судового збору 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 червня 2026 року.

Суддя Д.М. Ніколенко